12 червня 2023 року Справа № 280/2102/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
до Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_4 (далі - ВЧ НОМЕР_4 , відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не здійснення розрахунку з позивачем в частині грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні з військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016;
зобов'язати відповідача 2 здійснити нарахування та виплату позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 у розмірі 27547,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 22.12.2022 його звільнено з військової служби за п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та 22.12.2022 наказом по по стройовій частині був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Так, 15.12.2022 позивачем було написано рапорт щодо розрахунку його за всіма видами забезпечення до моменту виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , але станом на дату подання позову позивача не розраховано по речовому майну. Позивач вважає, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому просить зобов'язати ВЧ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 27547,00 грн.
Ухвалою судді від 07.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Відповідач 1 позов не визнав, 27.04.2023 на адресу суду надіслав відзив (вх. №17446), у якому, зокрема пояснює, що командиром ВЧ було подано рапорт від 24.02.2023 №436 , яким доповів командиру ВЧ НОМЕР_4 про наявність адвокатського запиту ОСОБА_1 та просив надати завдання начальнику економічної служби та начальнику логістики про видачу довідок згідно з запитом позивача. Також листом-відповіддю від 24.02.2023 №435 позивача було повідомлено про направлення адвокатського запиту до ВЧ НОМЕР_4 . Таким чином, вважає, що дії ВЧ повністю відповідають вимогам діючого законодавства та вважає, що протиправна бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 взагалі місця не має. На підставі вищевикладеного, просить залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідач 2 позов також не визнав, до суду надав відзив (вх. №18683 від 08.05.2023), в якому вказує, що п. 15 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, встановлено, що у разі переведення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, для подальшого проходження служби до інших Міністерств та відомств військовослужбовцю за попереднім місцем служби видається речове майно, яке належало до видачі за строками носіння на день переведення. У випадках, коли за новим місцем служби (при переведенні в межах Збройних Сил) встановлено форму одягу іншого зразка, військовослужбовцю за попереднім місцем служби речове майно не видається, а виписується атестат на речове майно, отримане до дня виключення його зі списку військової частини. За новим місцем служби військовослужбовець забезпечується речовим майном на підставі речового атестата з урахуванням попередньо виданого речового майна з дня включення його до списку особового складу військової частини. Наголошує, що п. 28 розділу V Інструкції №232 визначено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період. Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється. На підставі вказаного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було мобілізовано до військової служби у ВЧ НОМЕР_2 на посаду командира 1 розвідувального відділення розвідувального взводу з 25.02.2022, про що свідчить наказ командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №20.
15.12.2022 позивач звернувся до командира розвідувального взводу ВЧ НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, в якому також просив здійснити розрахунок як з мобілізованою особою відповідно до чинного законодавства за не до отримане спорядження, майно тощо.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.12.2022 №372 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_4 (по особовому складу) від 20.12.2022 №130-РС з військової служби у запас відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», 22.12.2022 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та для взяття на військовий облік направлено до Василівського РТЦК та СП в Запорізькій області.
В лютому 2023 року позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із адвокатським запитом №2302/03 про отримання довідок про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, проте листом від 23.02.023 № 435 повідомлено, що ВЧ НОМЕР_2 не є розпорядником фінансово-економічних коштів, а обліком товарно-матеріальних цінностей займається орган забезпечення ВЧ НОМЕР_4 , у зв'язку із чим запит направлений до вказаної військової частини.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
За Конституцією України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України (п. 31 ч.1 ст. 85, п. 20 ч. 1 ст. 106).
Тобто, контрактів на проходження військової служби між ОСОБА_1 та ВЧ НОМЕР_2 не укладалось, позивач проходив службу по мобілізації, що не заперечується позивачем.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 6 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).
Відповідно до п. 2-3 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
За приписами п. 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку №178).
Таким чином, військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються виключно відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Згідно з абз. 1 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Відповідно до абз. 3 п. 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Із вищенаведених законодавчих приписів убачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а реалізація вказаного права здійснюється військовослужбовцем виключно шляхом подання рапорту.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно станом на день виключення зі списків особового складу відповідно до наказу від 22.12.2022 №372, проте позивач звертався до командира ВЧ НОМЕР_2 з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Згідно з позицією Європейського суду у справі van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відтак, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
За таких обставин, бездіяльність ВЧ НОМЕР_4 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (22.12.2022) компенсації за неотримане речове майно є протиправною.
Разом із цим, оскільки судом встановлено, що ВЧ НОМЕР_2 не є розпорядником фінансово-економічних коштів, а обліком товарно-матеріальних цінностей займається орган забезпечення ВЧ НОМЕР_4 , то суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не здійснення розрахунку з позивачем в частині грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні з військової служби, відповідно до Порядку №178 слід відмовити.
Враховуючи викладене та гарантоване право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, у разі звільнення з військової служби, суд вважає, що слід зобов'язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
При цьому, вимоги позивача щодо нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 27547,00 грн. є передчасними, оскільки відповідачем 2 не було здійснено розрахунку такої компенсації, а за відсутності обрахунку військовою частиною розміру грошової компенсації за неотримане речове майно, не вправі обраховувати її розмір самостійно та підміняти собою військову частину, тому задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), до Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 25 лютого 2022 року по 22 грудня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 25 лютого 2022 року по 22 грудня 2022 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак