Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 824/85/21
провадження № 61-13038ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Тітова М. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Калішенка М. О.,
представника Фермерського господарства «Україна» - адвоката Лесика Віталія Васильовича (в режимі відеоконференції),
представника Agroprosperis Trading 2 Limited (Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед») - адвоката Решодька Івана Миколайовича,
приватного Виконавця виконавчого округу Вінницького області Тимощука Володимира Вікторовича (в режимі відеоконференції),
учасники справи:
заявник (боржник) - Фермерське господарство «Україна»,
суб?єкт оскарження (особа, дії та рішення якої оскаржуються) - приватний Виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович,
заінтересована особа (стягувач) - Agroprosperis Trading 2 Limited (Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника Фермерського господарства «Україна» -адвоката Лесика Віталія Васильовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року у складі судді Невідомої Т. О. та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у складі судді
Невідомої Т. О. у справі за скаргоюФермерського господарства «Україна» про визнання неправомірними дій та постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича,
У вересні 2022 року Фермерського господарства «Україна» (далі - ФГ «Україна») звернулось до суду із скаргою про визнання неправомірними дій та постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В.
Скарга мотивована тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09 червня
2022 року, задоволено заяву Agroprosperis Trading 2 Limited (далі також - Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед»), визнано і надано дозвіл на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року у справі
№ 18-328 за позовом Agroprosperis Trading 2 Limitedдо ФГ «Україна» про відшкодування збитків.
01 серпня 2022 року видано виконавчі листи на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від
09 квітня 2021 року у справі № 18-328, на підставі яких приватний виконавець Тимощук В. В. відкрив виконавчі провадження. Однак у поданих до виконання документах не вказані ідентифікаційні ознаки стягувача, зокрема, не зазначено код ЄДРПОУ, що може призвести до неможливості ідентифікації стягувача, оскільки стягувач є нерезидентом та знаходиться поза межами України.
Виконавчий лист та постанови приватного виконавця мають значні розбіжності, суперечать змісту виконавчого листа та ухвалі Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року.
На стадії виконавчого провадження було змінено спосіб виконання у бік збільшення із самостійним обрахуванням 4 % річних. Крім того, ухвалою суду, на підставі якої видано виконавчий лист, визначено суму заборгованості, що підлягає стягненню, в іноземній валюті. Отже, стягувачу сума боргу має бути перерахована саме в іноземній валюті, визначеній судовим рішенням. Однак приватний виконавець Тимощук В. В. в межах виконавчих проваджень стягнув суми в гривнях з ФГ «Україна».
ФГ «Україна» просило визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В., які полягають у відкритті виконавчих проваджень № 69692041 та № 69692128 за виконавчими листами від 01 серпня 2022 року, виданими на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року; визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 серпня 2022 року, винесену
в межах виконавчого провадження № 69692041; визнати неправомірними та скасувати постанови про арешт майна боржника від 19 серпня 2022 року та
від 22 серпня 2022 року, винесені в межах виконавчого провадження
№ 69692041; визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 19 серпня 2022 року, винесену в межах виконавчого провадження № 69692041; визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 серпня 2022 року, винесену в межах виконавчого провадження № 69692128.
У листопаді 2022 року представник Agroprosperis Trading 2 Limited (Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед») - Решедько І. М. подав до Київського апеляційного суду клопотання про ухвалення додаткового судового рішення
у справі про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу
в розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваних ухвал
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року взадоволенні скарги ФГ «Україна» про визнання неправомірними дій та постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В. відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована так:
щодо дій приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження суд зазначив про відсутність доказів наявності підстав для повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки незазначення чи помилкове зазначення у виконавчому документі певних реквізитів за умови, що інші його реквізити дають підстави ідентифікувати стягувача та боржника, не може вважатися обставиною, що унеможливлює здійснення виконавчого провадження. Водночас, повернення виконавчих документів лише з таких підстав визнається формалізмом, який не сприяє забезпеченню ефективного виконання судових рішень на практиці та фактично призводить до затягування виконання виконавчого листа, що порушує право на ефективний судовий захист і створює передумови для порушення з боку України вимог статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також у певних випадках статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції. Стягувач Agroprosperis Trading 2 Limited не є резидентом України, а тому не має ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
щодо невідповідності постанов приватного виконавця змісту виконавчого листа та ухвали Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, а також зміни способу виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року апеляційний суд зазначив, що приватний виконавець, діючи відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховував остаточну суму відсотків за правилами, визначеними у виконавчому документі. До того ж правильність проведених приватним виконавцем розрахунків заявником не спростована. Виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року про стягнення коштів в іноземній валюті можливе лише в національній валюті за курсом на дату перерахування приватним виконавцем таких коштів стягувачу. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду було накладено арешт на кошти боржника у гривневому еквіваленті за курсом, визначеним Національним банком України, станом на дату винесення постанови. Стягнення
з боржника коштів у гривні є законним та відповідає нормам Закону.
Суд також зазначив, що дії приватного виконавця Тимощука В. В. стосовно відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від
09 квітня 2021 року є правомірними, а оскаржувані постанови були прийняті відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, і право скаржника (боржника) порушено не було. Рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року боржник не виконав.
Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року заяву адвоката Решодька І. М. в інтересах Agroprosperis Trading 2 Limited про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат задоволено.
Стягнено з ФГ «Україна» на користь Agroprosperis Trading 2 Limited30 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
Додаткова ухвала мотивована тим, що витрати Agroprosperis Trading 2 Limited на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, понесені у зв'язку
з розглядом цієї справи, підтверджені належними доказами, вказані докази були надані суду у строк, визначений процесуальним законом.
Аргументи учасників справи
Аргументи заявника
Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада
2022 року, представник ФГ «Україна» - адвокат Лесик В. В. 21 грудня
2022 року через засоби поштового зв?язку подав для розгляду в апеляційному порядку до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу ФГ «Україна» про визнання неправомірними дій та постанов приватного виконавця задовольнити. Стягнути з Agroprosperis Trading 2 Limited (Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед») на користь ФГ «Україна» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що ухвала Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року є такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, прийнята з порушенням норм процесуального та неправильного застосуванням норм матеріального права, без повного та об?єктивного з?ясування обставин у справі, без детального дослідження доказів, на яких ґрунтується мотивувальна частина рішення, що є підставою для скасування ухвали суду та прийняття нового рішення про задоволення скарги.
Заявник вказує, що у поданих на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Вінницької області Тимощуку В. В. виконавчих документах не вказано взагалі ідентифікаційні ознаки стягувача, зокрема серед них такі обов?язакові ознаки, як ідентифікаційний код (код ЄДПРПОУ), що суд залишив належним чином не спростованим, а лише зазначив, що Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» є нерезидентом, а тому код ЄДРПОУ є не зазначений і компанія такого не має. Разом з тим цьому суд не наводить норм законодавства України, якими визначено чи не визначено, що нерезидент не має коду ЄДРПОУ чи не може його мати.
У приватного виконавця Тимощука В. В. не було правових підстав для перерахунку в гривню встановленого судом розміру заборгованості, визначеної
в іноземній валюті (доларах США та фунтах стерлінгах), оскільки до стягнення
з боржника підлягає сума коштів у тій валюті, яка визначена у судовому рішенні. Проте приватний виконавець Тимощук В. В. при винесені постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні
№ 69692041 визначив суму стягнення з урахуванням основної винагороди та витрат виконавчого провадження у сумі 16 214 365,31 грн, тобто виконавець самостійно змінив спосіб виконання. Кошти стягуються всупереч статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» не на валютний рахунок приватного виконавця, а на гривневий, без доручення банку на купівлю відповідної валюти та зарахування на власний рахунок.
Заявник також вказує, що приватний виконавець Тимощук В. В. виконав виконавчі провадження та стягнув з ФГ «Україна» всю суму заборгованості
з урахуванням всіх витрат та відсотків, водночас сума, яка підлягала стягненню відповідно до постанов приватного виконавця про арешт коштів та майна, становила 16 214 365,31 грн. У судовому засіданні 04 листопада 2022 року приватний виконавець заначив, що дана сума є остаточної та ніяким чином не вплине на порушення прав ФГ «Україна». Однак приватний виконавець
Тимощук В. В. при виконанні виконавчого провадження № 69692041 стягнув значно більшу суму, оскільки, окрім суми 16 214 365,31 грн, яка була стягнена згідно з платіжною інструкцією від 25 листопада 2022 року, було ще стягнено 238 528,41 грн від 24 серпня 2022 року та 11 929,89 грн від 30 серпня 2022 року.
Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин постанову Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18, якою призупинено роботу валютного ринку, оскільки приватний виконавець у своїй діяльності керується виключно Законом України «Про виконавче провадження», який визначає вичерпний порядок дій виконавця при стягненні боргу в іноземні валюті (стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження»), а тому застосування постанови Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18
є неприпустимим в доведеності правомірності дій приватного виконавця.
Заявник також вказує на порушення Київським апеляційним судом строків розгляду скарги.
Не погоджуючись із додатковою ухвалою Київського апеляційного суду
від 16 січня 2023 року, представник ФГ «Україна» - адвокат Лесик В. В.,
23 лютого 2023 року через засоби поштового зв?язку подав для розгляду
в апеляційному порядку до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що представник Agroprosperis Trading 2 Limited (Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед») не надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які сторона понесла та які очікує понести
у зв?язку з розглядом справи в Київському апеляційному суді. З урахуванням критеріїв розумності та справедливості, а також з огляду на обставини справи, її складність, кількість судових засідань, складання відзиву на скаргу, заявник вважає, що гонорар у розмірі 30 000,00 грн є значно завищеним.
Аргументи інших учасників справи
12 січня 2023 року на електронну пошту Верховного Суду від представника Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» - адвоката Решодька І. М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу ФГ «Україна» залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду
від 04 листопада 2022 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності). Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» не є резидентом України, а також платником податків в Україні та не має ідентифікаційного коду. Тому такий ідентифікаційний код у виконавчому листі не зазначається і не може зазначатись. Отже посилання боржника на відсутність ідентифікаційного коду у виконавчому документі як на підставу для визнання його таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованим.
Адвокат Решодько І. М. також вказує на відсутність у діях приватного виконавця порушень норм законодавства, оскільки згідно з частинами одинадцятою, дванадцятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо
у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку. Таким чином, приватний виконавець безпосередньо в постанові про відкриття виконавчого провадження повинен перевести перерахунок суми у відсотках, які підлягають стягненню. Звертає увагу на те, що боржник у скарзі не ставить під сумнів правильність нарахування відсотків, а лише вказує на те, що приватний виконавець перевищив свої повноваження.
Щодо аргументів про неправомірне стягнення приватним виконавцем боргу
у гривні, а не в іноземній валюті, представник Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» - адвокат Решодько І. М. зазначає, що таке твердження повністю суперечить Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у разі, якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення
у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу.
У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця (частини перша, друга та третя статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»).
Представник Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» - адвокат
Решодько І. М. також звертає увагу на те, що постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану призупинено роботу валютного ринку України, введено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ), що на даний момент дає можливість купити іноземну валюту та перерахувати кошти стягувачу.
Стягнення у процесі виконавчого провадження коштів у гривні, а не в іноземній валюті жодним чином не може бути підставою для скасування оскаржуваних постанов, оскільки такі постанови винесені раніше вчинених дій з примусового виконання. Предметом такої скарги можуть бути дії приватного виконавця, а не чинність постанов, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії приватного виконавця Тимощука В. В. щодо відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року є правомірними,
а оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів та майна боржника були прийняті відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, і право заявника (боржника) порушене не було.
12 січня 2023 року представник Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» - адвокат Решодько І. М. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, зміст якого є ідентичний змісту відзиву, який подано 12 січня 2023 року на електронну пошту Верховного Суду.
23 січня 2023 року на електрону пошту Верховного Суду від приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Україна» на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року про визнання неправомірними дій та визнання неправомірними постанов приватного виконавця відмовити.
Відзив приватного виконавця мотивований тим, що стягувач Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» не є резидентом України, а тому не має коду ЄДРПОУ. Відсутність коду ЄДРПОУ стягувача у виконавчих документах не
є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, адже ідентифікаційний номер сторони виконавчого провадження (стягувача чи боржника) покликаний лише сприяти здійсненню виконавчого провадження та не впливає на суть і чинність виконавчого документа як такого. Код
є формальною, а не визначальною характеристикою виконавчого документа, що підтверджується правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 465/5637/18.
Приватний виконавець Тимощук В. В. також вказує на відсутність у його діях порушень норм законодавства, посилаючись на частини одинадцяту та дванадцяту статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказує на помилковість висновків заявника щодо діяльності приватного виконавця суто відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про органи та осіб, як здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців
є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
23 січня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В. В. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, зміст якого є ідентичний змісту відзиву, який подано 23 січня 2023 року на електронну пошту Верховного Суду.
Додаткові аргументи заявника
14 лютого 2023 року через підсистему «Електронний суд» представник
ФГ «Україна» - адвокат Лесик В. В. подав до Верховного Суду додаткові пояснення до апеляційної скарги.
Додаткові пояснення мотивовані тим, що жодних винятків для виконання судових рішень постанова Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 не передбачає. Вказує, що Національному банку України необхідно внести зміни до постанови від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зробивши винятки для валютних операцій, які вчиняються органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями на виконання судового рішення.
Аналогічні додаткові пояснення надійшли до Верховного Суду 17 лютого
2023 року, які були направлені заявником засобами поштового зв?язку 14 лютого 2023 року.
Додаткові аргументи інших учасників справи
21 лютого 2023 року на електрону пошту Верховного Суду від приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В. надійшов відзив на додаткові пояснення ФГ «Україна», у якому приватний виконавець просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Україна» на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року.
Надходження апеляційних скарг до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції та рух матеріалів справи
23 грудня 2022 року апеляційна скарга представника ФГ «Україна» - Лесика В. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 рокунадійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року ФГ «Україна» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ «Україна» на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року усправі за скаргою ФГ «Україна» про визнання неправомірними дій та постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В.
Витребувано із Київського апеляційного суду справу № 824/85/21 за скаргою
ФГ «Україна» про визнання неправомірними дій та постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В.
09 лютого 2023 року матеріали справи № 824/85/21 за скаргою ФГ «Україна» про визнання неправомірними дій та постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В.надійшли до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції.
27 лютого 2023 року апеляційна скарга представника ФГ «Україна» - Лесика В. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 рокунадійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ФГ «Україна» - Лесика В. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у справі за скаргою ФГ «Україна» про визнання неправомірними дій та постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В.про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду
з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено провести судове засідання за участю приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів та електронного підпису.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2023 року клопотання представника
ФГ «Україна» - адвоката Лесика В. В. про проведення відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено провести судове засідання, за участю представника
ФГ «Україна» - адвоката Лесика В. В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів та електронного підпису.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, аргументи сторін у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг та доводи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09 червня 2022 року, заяву Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» про визнання і надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року у справі
№ 18-328 за позовом Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» до ФГ «Україна» про відшкодування збитків задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від
09 квітня 2021 року у справі № 18-328 за позовом Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» до ФГ «Україна» про відшкодування збитків.
Видано виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року
у справі № 18-328, згідно з яким яким:
ФГ «Україна» повинно негайно сплатити Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» 362 500,00 дол. США; відсотки з суми 362 500,00 дол. США за ставкою
4 % річних з додаванням до основної суми з інтервалом у три місяці,
з 02 грудня 2020 року до дати оплати;
ФГ «Україна» повинно сплатити Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» витрати на арбітражний процес в сумі 15 630,00 фунтів стерлінгів.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
01 серпня 2022 року на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року Київський апеляційний суд видав виконавчі листи № 824/85/21.
19 серпня 2022 року Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» подала приватному виконавцю виконавчого округу Вінницької області
Тимощуку В. В. заяву про звернення до примусового виконання вказаної ухвали Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року.
19 серпня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В. В. прийняв постанови про відкриття виконавчих проваджень № 69692041 та № 69692128, які в подальшому було об'єднано у зведене виконавче провадження № 69692496.
Постановами приватного виконавця Тимощука В. В. від 19 серпня 2022 року накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, 16 214 365,31 грн; накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику,
у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди правного виконавця, витрат виконавчого провадження, 422 674,93 дол. США, 17 193,00 фунтів стерлінгів та 869,00 грн.
Постановою приватного виконавця від 22 серпня 2022 року накладено арешт на майно боржника.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо апеляційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду
від 04 листопада 2022 року
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів
і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Щодо незазначення ідентифікаційного коду юридичної особи
Вимоги до виконавчого документа встановлено статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у виконавчому документі зазначаються зокрема:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
5) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган
і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
6) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
7) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
8) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду
від 19 серпня 2020 року у справі № 465/5637/18 (провадження
№ К/9901/10786/19) зроблено висновок про те, що «індивідуальний ідентифікаційний номер боржника покликаний сприяти здійсненню виконавчого провадження та не впливає на суть і чинність виконавчого документа як такого. Наявність даних щодо ідентифікаційного номера у виконавчому документі
є формальною характеристикою такого документа, а не визначальною. Таким чином, відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника, відомостей щодо місця проживання/перебування боржника не є підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання.».
Стягувач - Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» не є резидентом України, а тому не має ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що незазначення ідентифікаційного коду юридичної особи стягувача та боржника як юридичних осіб не є підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання, у приватного виконавця не було підстав не приймати виконавчі листи до виконання з підстави незазначення в ньому ідентифікаційного коду юридичної особи стягувача.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів наявності інших підстав для повернення виконавчого листа стягувачу, Верховний Суд робить висновок, що дії приватного виконавця Тимощука В. В. щодо відкриття виконавчого провадження є правомірними.
Щодо аргументів про невідповідність постанов приватного виконавця змісту виконавчого листа та ухвалі Київського апеляційного суду від 21 вересня
2021 року та щодо зміни способу виконання рішення МКАС
Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню
з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Зважаючи на те що рішенням Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року ФГ «Україна» зобов?язано сплатити Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед», окрім заборгованості у розмірі 362 500,00 дол. США, відсотки за ставкою 4 % річних
із суми 362 500,00 дол. США з додаванням до основної суми з інтервалом у три місяці починаючи з 02 грудня 2020 року до дати оплати, приватний виконавець, діючи відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»,
у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховував остаточну суму відсотків за правилами, визначеними у виконавчому документі.
Правильність проведених приватним виконавцем розрахунків заявник не оспорює.
За правилами частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності,
у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення
у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу.
У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця (частини перша, друга та третя статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»).
Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року
№ 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», прийнятою відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи уведено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ).
Вказані обмеження, введені на час військового стану в Україні, позбавляють можливості конвертувати кошти та перерахувати їх стягувачу у валюті, визначеній рішенням суду.
Оскільки виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року про стягнення коштів в іноземній валюті можливе лише в національній валюті за курсом на дату перерахування таких коштів стягувачу, приватний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду наклав арешт на кошти боржника у гривневому еквіваленті за курсом, визначеним НБУ на дату винесення постанови. Стягнення з боржника коштів
у гривні є законним та відповідає вимогам закону.
Аргументи заявника про те, що приватний виконавець не мав права враховувати постанову Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року
№ 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» є безпідставними, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
А постанова Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року
№ 18 є нормативно-правовим актом, який прийнято на виконання Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в період воєнного стану.
Частинами першою, другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця.
Отже статтею 56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що дії приватного виконавця Тимощука В. В. щодо відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року є правомірними,
а оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів і майна боржника були прийняті відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця, і право заявника (боржника) порушене не було.
При цьому станом на час ухвалення постанови Верховним Судом у цій справі приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В. В.
у виконавчому проваджені № 69692041 виніс 01 грудня 2022 року постанову про закінчення виконавчого провадження.
Також безпідставними є аргументи заявника про те, що Київський апеляційний суд порушив строки розгляду справи, оскільки неодноразове відкладення розгляду справи відбувалось у зв?язку з неявною сторін, задля забезпечення дотримання умов, передбачених статтею 6 Конвенції.
Інші доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, та не спростовують висновків про відсутність підстав для задоволення скарги.
Щодо апеляційного оскарження додаткової ухвали Київського апеляційного суду
від 16 січня 2023 року
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, у разі, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору
з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення
в порядку статті 270 ЦПК України.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті
в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування
у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення
з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови
у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи
і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У жовтні 2022 року, до закінчення судових дебатів у справі, представник Agroprosperis Trading 2 Limited (Компанія «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед») - адвокат Решедько І. М. подав до Київського апеляційного суду заяву, у якій просив здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з ФГ «Україна» на користь Компанії «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед» витрати на оплату правничої допомоги.
04 листопада 2022 року за результатом розгляду скарги ФГ «Україна» Київський апеляційний суд постановив ухвалу.
09 листопада 2022 року представник Agroprosperis Trading 2 Limited -
Решедько І. М. подав до Київського апеляційного суду клопотання про ухвалення додаткового судового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених Agroprosperis Trading 2 Limited у зв'язку з розглядом справи у Київському апеляційному суді, її представник надав:
договір про надання правової допомоги від 01 вересня 2022 року, укладений між адвокатом Решодько І. М. і Компанією «Агропросперіс Трейдінг 2 Лімітед», пункті 4.2 якого сторони узгодили, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору;
додаткову угоду від 08 вересня 2022 року № 3 до договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2022 року, за умовами якої гонорар адвоката
є фіксованим та становить 30 000,00 грн, що включає всі витрати, які нестиме адвокат у зв?язку з наданням послуг клієнту;
акт прийняття-передачі наданих послуг від 08 листопада 2022 року.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатом аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У зв'язку з цим, ураховуючи договірні умови оплати Agroprosperis Trading 2 Limited адвокатських послуг, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для скасування додаткової ухвали Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року - немає.
Стягнений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на законність та обґрунтованість судових рішень.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те що Верховний Суд як суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку, перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 487, 480 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційні скарги представника Фермерського господарства «Україна» -адвоката Лесика Віталія Васильовича залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов