12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 362/3733/14-ц
провадження № 61-7637ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у справі ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобкова Ірина Олександрівна, ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішень Васильківської міської ради, свідоцтв на право власності на земельні ділянки, припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування моральної шкоди,
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 23 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 23 березня 2023 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Ухвала Васильківськогоміськрайонного суду Київської області
від 23 березня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не входить до переліку ухвал, зазначених у частині першій статті 353 ЦПК України, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
23 травня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати вищевказану ухвалу апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та неправильність судового рішення.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі (пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України).
ОСОБА_1 оскаржувала до апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції, про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.
Проте така ухвала не входить до переліку ухвал, зазначених у частині першій статті 353 ЦПК України, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, не відноситься та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 цього Кодексу.
З наведеного слідує, що законом передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
Аналіз змісту рішень Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012, які ухвалені з подібного питання, дають підстави для висновку, що при вирішенні питання, чи підлягає оскарженню окремо від рішення суду ухвала суду першої інстанції, необхідно враховувати можливість/неможливість особи, що подає апеляційну скаргу, поновити свої права в інший спосіб, ніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Верховний Суд зазначає, що відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка подана на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не позбавляє заявника права на апеляційне оскарження та не порушує його права на судовий захист, оскільки він не позбавлений можливості включити свої заперечення на таку ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, у разі його незгоди із ухваленим судовим рішенням.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження
№ 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Skorik v. Ukraine» (Скорик проти України) зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ashingdane v. UnitedKingdom» (Ашингдейн проти Сполученого Королівства), заява 8225/78, § 57, від 13 лютого 2001 року у справі «Krombach v.France» (Кромбах проти Франції), заява 29731/96, § 96).
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентується процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може виступати самостійним об'єктом апеляційного оскарження, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 1 частини першої статті 358 цього Кодексу.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права щодо випадків апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у справі ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобкова Ірина Олександрівна, ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішень Васильківської міської ради, свідоцтв на право власності на земельні ділянки, припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук