Справа №591/885/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Янголь Є. В.
Номер провадження 33/816/390/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
13 червня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю особи, який притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шевченка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Шевченка Д.С. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2023 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік за те, що 29 січня 2023 року близько 23 год. 00 хв. в м. Суми по проспекту Свободи, 29/1 керував транспортним засобом «Opel Astra A 6 v kombi», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager 6810, результат тесту № 2872 від 29.01.2023 року становив 1,72 %.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 29 січня 2023 року близько 23 год. 00 хв. по проспекту Свобода, 29/1 в м. Суми керував транспортним засобом «Opel Astra A 6 v kombi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом, відповідно постанови ДВС № 63064357 від 29.01.2021 року.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, вважаючи її незаконною, винесеною без врахування всіх обставин справи та прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, захисник особи, який притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.С. оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі захисник Шевченко Д.С. просить скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2023 року, а провадження у справі закрити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбулося без участі ОСОБА_1 , що є порушенням вимог ст. 268 КУпАП, особистих прав особи, зокрема права на захист.
З переглянутих матеріалів відеозаписів вбачається вчинення працівниками поліції тиску відносно ОСОБА_1 , що виражається у підбурюванні останнього до вчинення певних дій, а саме: погодитися на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, підписати акт огляду та інші документи, відмовитися їхати до закладу охорони здоров'я, підписати протокол з відповідними відмітками, тощо.
ОСОБА_1 не бажав проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу та у подальшому виявив бажання проїхати до медичного закладу, але знов ж таки під тиском поліцейських почав поводити себе так, як того вимагали останні.
Крім того відеозапис, що міститься в матеріалах справи складається з декількох частини, камери періодично відключалися, відповідно запис не відображає повний юридичний склад адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до матеріалів справи жодного відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортними засобами не було, чим працівниками поліції порушено вимоги чинного законодавства.
Наведене у своїй сукупності дає підстави беззаперечно стверджувати те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, належні і допустимі докази відсутні, а чисельна кількість сумнівів, які виникають мають бути витлумачені лише на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 розглядався суддею без участі останнього, на адресу місця проживання ОСОБА_1 надійшла постанова судді лише 31 березня 2023 року, отримана його дружиною. Крім того, ОСОБА_2 на той час ніс службу у військовій частині та виконував бойові завдання.
Тому апелянт вважає за необхідне звернутися з клопотанням про поновлення строку.
Заслухавши особу, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шевченка Д.С., які апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно штампу вхідної канцелярії Зарічного районного суду м. Суми, 06 квітня 2023 року захисником Шевченком Д.С. було подану апеляційну скаргу на постанову судді від 15 лютого 2023 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку, апелянт зазначає не своєчасне отримання ОСОБА_1 копії постанови судді.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Перевіривши представлені матеріали та доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження постанови судді від 15 лютого 2023 року, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції, участі не брав, а копію постанови отримав лише 31.03.2023р, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу як адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, так і правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень була встановлена суддею з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 454255 від 29 січня 2023 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП;
- постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Якушевої Л.В. від 29 січня 2021 року ВП № 63064357 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
- відеозапису, яким зафіксовано керування та проходження ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціального технічного засобу;
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 454090 від 29 січня 2023 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- роздруківки приладу «Drager Alcotest 6810», відповідно якого розмір парів у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становить 1,72 %;
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Вказані докази зібрані у передбаченому порядку і ставити під сумнів їх належність та допустимість у апеляційного суду підстави відсутні.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться у тому числі і відеозаписами з відеореєстратора із службового автомобіля та боді-камери працівників поліції, на яких зафіксовано події, викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також спілкування поліцейського з ним. У ході спілкування в нього були виявлені ознаки алкогольного сп'ягніння, у зв'язку чим, йому як водію транспортного засобу, який мав ознаки алкогольного сп'яніння, було неодноразово запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, так і в медичному закладі, тобто у встановленому законом порядку.
На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 згодився продути прилад «Drager Alcotest 6810» на місці зупинки транспортного засобу. Після проходження огляду на місці та отримання результатів, працівники поліції запитали у ОСОБА_1 чи погоджується він із результатами тесту та чи бажає пройти медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров'я.
Після отримання від ОСОБА_1 згоди з результатами проходження огляду на місці та відмови їхати до закладу охорони здоров'я, працівниками поліції останнього було повідомлено, що щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП. Зафіксованим також є факт роз'яснення його прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, а також ознайомлення із протоколами про адміністративні правопорушення, вручення дублікатів та поставлення ним особистого підпису.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП є повністю доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
При цьому, є безпідставними доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 готовий був пройти огляд в медичному закладі, однак працівники поліції під тиском змусили його відмовитися від такого огляду у закладі охорони здоров'я, оскільки вони повністю спростовуються відеозаписом з боді-камери працівника поліції. З цього відео вбачається, що працівник поліції запитували неодноразово ОСОБА_1 про те чи погоджується він з результатами показу спеціального технічного засобу, та чи бажає проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я з метою проходження медичного огляду, проте він відмовився.
Доводи апеляції щодо тиску і провокації працівників поліції не підтвердженні жодним доказом. Так, зокрема , такі дії , про які вказує адвокат в інтересах особи, який притягується до адміністративної відповідальності, слугували б підставою для оскарження неправомірних дій працівників поліції. Проте, таким правом вони не скористалися. Тому доводи апеляції про неправомірні дії працівників патрульної поліції апеляційний суд розцінює як спосіб ухилення від відповідальності. Під час відеозапису жодних дій працівників поліції, які б мали ознаки зловживання чи тиску на водія, не вбачається.
Не встановлено порушень в частині відсторонення водія від керування транспортним засобом, зокрема, на відеозаписі чітко зафіксовано процедуру відсторонення.
Що стосується того, що відеозапис події не може бути покладений в основу доведеності вини ОСОБА_1 , оскільки записаний не безперервно, то дані твердження не заслуговують на увагу суду.
Так, згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Як вбачається із дисків, які надані працівниками поліції, на таких зафіксовані відеозаписи із нагрудної відеокамери працівників поліції. Дані відеозаписи взаємодоповнюють один одного та в сукупності підтверджують обставини справи. Сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.
А тому, суддя суду першої інстанції обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП, а саме те, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи.
Відповідні доводи апеляційної скарги спростовуються протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 454255 від 29 січня 2023, ААД № 454090 від 29 січня 2023 року, відповідно до яких ОСОБА_1 безперечно знав про дату, час та місце розгляду справи (15 лютого 2023 року), що підтверджується проставленим ним підписом у протоколі.
Так, статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, який притягується до адміністративної відповідальності, проте статті 126 та 130 КУпАП до цього переліку не входять.
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, який притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбаченої ст.164 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Необхідно наголосити, що необґрунтоване зволікання з боку суду у розгляді справи могло призвести до негативних наслідків у виді закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо ст. 1 КУпАП) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що під час розгляду даної справи суддя суду першої інстанції всебічно, повно, об'єктивно з'ясував всі обставини, що підлягали з'ясуванню і висновок судді про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на підставі ретельно вивчених доказів, яким була надана належна юридична оцінка.
Під час апеляційного розгляду вказаної справи, на спростування наведених у апеляційній скарзі висновків, доказів здобуто не було, у зв'язку з чим оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Шевченка Д.С. без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Поновити захиснику особи, який притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Шевченку Д.С. строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2023 року.
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, який притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.