Справа №579/1387/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/139/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Хуліганство
Іменем України
07 червня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 579/1387/20 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 24.03.2021, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 )
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду через неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки суд не прийняв до уваги показання обвинуваченого щодо обставин подій, а врахував тільки показання потерпілих та свідків сторони обвинувачення. Крім того, суд не допитав свідка сторони захисту, експертів.
Вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 24.03.2021 ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 296 КК, і йому призначене покарання у виді обмеження волі строком 2 роки. Стягнуто зі ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 10 000 грн моральної шкоди.
Згідно вироку, 16.06.2020 близько 11:00 працівники бригади «Кролевецький район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго» на чолі з ОСОБА_10 перебували на вул. Шевченка поряд з домогосподарством № 117 в м. Кролевець, де виконували ремонтні роботи з розчищення ліній електропередач. У цей час ОСОБА_9 , який вийшов з вказаного домогосподарства, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, став безпричинно чіплятися до ОСОБА_10 та лаятися нецензурною лайкою в його адресу в присутності сторонніх осіб, а потім наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи. Далі ОСОБА_9 продовжив лаятися нецензурною лайкою та наніс ОСОБА_10 один удар кулаком правої руки в область лівого ока. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_10 спричинене легке тілесне ушкодження.
02.08.2020 близько 23:00 ОСОБА_11 разом із ОСОБА_12 перебували на АДРЕСА_1 . У цей час ОСОБА_9 , який вийшов з вказаного домогосподарства, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, став безпричинно чіплятися до ОСОБА_12 , лаятися нецензурною лайкою в її адресу та ОСОБА_11 , а потім наніс один удар правою ногою в живіт ОСОБА_12 . ОСОБА_11 , побачивши, що до ОСОБА_12 застосовано фізичну силу, наблизився до ОСОБА_9 з метою припинення протиправних дій останнього, який продовжив лаятися нецензурною лайкою в його адресу, після чого наніс один удар кулаком лівої руки в обличчя та один удар кулаком правої руки в підборіддя, внаслідок чого останній упав на землю. В результаті вказаних дій ОСОБА_11 спричинено легке тілесне ушкодження.
Апеляційний розгляд справи згідно положень ст. 111, 405 КПК призначався на 12.10.2021, 09.02.2022, 18.07.2022, але жодне з цих судових засідань не відбулося, так як кожного разу від захисника надходили клопотання про відкладення апеляційного розгляду з різних причин.
25.11.2022 обвинувачений на апеляційний розгляд не з'явився, як і 03.05.2023, а захисник просив відкласти розгляд справи через зайнятість в іншому судовому засіданні.
07.06.2023 до апеляційного суду ОСОБА_9 також не з'явився, при цьому від його захисника надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи через перебування обвинуваченого на лікуванні.
Відповідно ч. 1, 4 ст. 405 КПК, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96).
У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_9 , оскільки це не суперечить положенням ст. 405 КПК. Обвинуваченому було надано більш ніж достатньо можливостей реалізувати своє право на доступ до суду, брати участь в апеляційному розгляді, так як судові засідання призначалися шість разів протягом тривалого періоду часу, але в жодне з них ОСОБА_9 так і не з'явився, рухом справи не цікавився, доказів поважності причин неявки в судові засіданні не надав, своєї правової позиції в будь-який доступний спосіб не висловив, скористатися можливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке призначалося апеляційним судом з метою забезпечення оперативності судового провадження, бажання не виявив, а відтак такі дії неодмінно перешкоджають справедливому розгляду справи протягом розумного строку та спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що є проявом зловживання процесуальним правом.
Крім того, ОСОБА_9 не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права через захисника ОСОБА_13 , який також на апеляційний розгляд не з'явився, хоча дата та час судового засідання з ним попередньо узгоджувалася.
Клопотання захисника про відкладення апеляційного розгляду не спростовує вказаних висновків, так як неявка ОСОБА_9 за неведених вище обставин не є перешкодою для розгляду справи згідно ст. 405 КПК, враховуючи те, що участь останнього не є обов'язковою (ч. 4 ст. 401 КПК). При цьому, необхідно наголосити, що необґрунтоване зволікання з боку суду у розгляді справи могло призвести до негативних наслідків у виді закінчення строків давності, передбачених ст. 49 КК, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета завдань кримінального провадження (правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням - ст. 2 КПК) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 КК, за обставин, викладених у вироку, відповідають матеріалам кримінального провадження, ґрунтуються на досліджених у суді першої інстанції доказах і є вмотивованими.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що вирок суду першої інстанції є незаконним і необгрунтованим внаслідок допущених судом неповноти судового розгляду, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, то вони є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки на підтвердження визнаного доведеним обвинувачення суд першої інстанції у вироку послався на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_9 поза розумним сумнівом.
Так, розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 за пред'явленим обвинуваченням, суд першої інстанції визнав доведеним, що останній вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Потерпілий ОСОБА_10 надав показання, що 16.06.2020 він очолював бригаду працівників «Кролевецький район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго», яка виконувала планові роботи по вул. Шевченка в м. Кролевець. Близько 01:00 автомобіль з підйомником наблизився до господарства по вул. Шевченка, 117, з якого на вулицю вийшов ОСОБА_9 та почав виражатися нецензурною лайкою, ображав його та наніс удар кулаком правої руки йому в щелепу. ОСОБА_9 на всіх кричав та кидався камінням. Потім ОСОБА_9 знову підійшов до нього та наніс удар кулаком руки в область скроні, від чого він впав на землю. Робота в цей день повністю була припинена. Потерпілий раніше ОСОБА_9 не знав, неприязних відносин між ними не було.
Потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що 02.08.2020 близько 22:00 він був у м. Кролевець та його співмешканка ОСОБА_12 повідомила, що автомобіль провалився у каналізаційний колодязь на вул. Шевченка. Підійшовши до буд. № 117 на вул. Шевченка він виявив, що заднє колесо автомобіля було у отворі каналізаційного колодязя. Після того, як витягнули автомобіль, він почув, що хтось підійшов та кричав нецензурною лайкою. Повернувшись, він побачив, що ОСОБА_9 ногою в груди вдарив ОСОБА_12 . Потерпілий намагався заспокоїти ОСОБА_9 , однак останній виражався нецензурною лайкою, ображав їх та наніс йому два удари в обличчя (губу), а третій удар в підборіддя, від чого він упав, а ОСОБА_9 побіг додому.
Потерпіла ОСОБА_12 надала показання, які повністю узгоджуються із відомостями, наданими потерпілим ОСОБА_11 , щодо фактичних обставин події.
Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 надали показання, що у складі бригади працівників «Кролевецький район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго» 16.06.2020 по вул. Шевченко, 117 в м. Кролевець проводили роботи. Через деякий час з двору вийшов ОСОБА_9 і почав безпричинно висловлюватись нецензурною лайкою, ображав їх, кидав камінням по працівникам, а потім наніс удар ОСОБА_10 в область щелепи та один удар рукою в голову, від чого той впав. Роботи в цей день були припинені.
Свідок ОСОБА_20 надав показання, що очевидцем подій 16.06.2020 та 02.08.2020 він не був, а лише приймав участь у слідчому експерименті з потерпілою ОСОБА_12 .
З показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 вбачається, що очевидцем подій 16.06.2020 і 02.08.2020 вони не були, але можуть охарактеризувати ОСОБА_9 з негативної сторони.
Свідок ОСОБА_25 пояснила, що події відбувалися під вікнами їхнього будинку по АДРЕСА_1 . Працівники Кролевецького РЕМ знищили одне дерево. Коли вона відкрила хвіртку, на неї була спрямована стріла підйомника. ОСОБА_10 їй хамив. Її син ОСОБА_9 ударив ОСОБА_10 долонею по губам, але не бив, і той не падав. 02.08.2020 вночі двоє осіб під'їхали до їхнього двору, слухали музику, галасували. ОСОБА_11 перебував за кермом та натискав на газ, а ОСОБА_12 бігала з сокирою та наносила удари у хвіртку. Після того, як вони поїхали, прийшла ОСОБА_12 та провокувала їх.
Крім того, суд першої інстанції поклав в основу вироку й інші докази:
- протокол огляду місця події від 16.06.2020, згідно якого оглянуто ділянку місцевості, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- висновок експерта № 67 від 17.07.2020, згідно якого: у ОСОБА_10 виявлено синець повік лівого ока; локалізація і характер виявленого ушкодження не виключає можливості утворення за умов нанесення удару/ударів руками, кулаками, ногами; по ступеню тяжкості це легкі тілесні ушкодження; не виключена можливість утворення в термін, на який вказує потерпілий;
- протоколи проведення слідчого експерименту від 25.06.2020 та 27.07.2020 за участю потерпілого ОСОБА_10 , згідно яких останній в присутності понятих повідомив обставини та вказав механізм нанесення 16.06.2020 йому ударів та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ;
- висновок експерта № 69 від 17.07.2020, згідно якого механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_10 , може відповідати механізму їх заподіяння, продемонстрованому ним під час проведення слідчого експерименту;
- висновок експерта № 92 від 27.07.2020, згідно якого за характером, локалізацією та взаєморозташуванням ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_10 , має не менше однієї ділянки прикладання травмуючої сили;
- копія наряду-допуску № 469 від 16.06.2020, згідно якого ОСОБА_10 разом з іншими членами бригади доручено виконати розчистку траси пл-0,4 кв Л-5 от ЗТП-064 оп№3-38;
- журнал заявок ПАТ «Сумиобленерго», згідно якого надано дозвіл на відключення електроенергії та проведення розчищення траси пл-0,4 кв Л-5 от ЗТП-064 оп№3-38, 16.06.2020;
- протоколи проведення слідчого експерименту від 03.08.2020 та 13.08.2020, згідно яких ОСОБА_11 повідомив обставини та вказав механізм нанесення йому та ОСОБА_12 тілесних ушкоджень 02.08.2020 по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 ;
- висновок експерта № 83 від 06.08.2020, згідно якого: у ОСОБА_11 виявлено синець (крововилив) та забита рана верхньої губи з права; тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмета; характер та локалізація тілесних ушкоджень вказують на те, що вони могли утворитися внаслідок нанесення удару руками, кулаками, ногами; по ступеню тяжкості це легкі тілесні ушкодження; не виключена можливість їх виникнення в термін, на який вказує потерпілий; характер, локалізація та взаєморозташування виявлених ушкоджень мають не менше однієї ділянки прикладання травмуючої сили;
- висновок експерта № 84 від 06.08.2020, згідно якого механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_11 , може відповідати механізму їх заподіяння, вказаному ним під час проведення слідчого експерименту 03.08.2020;
- протокол проведення слідчого експерименту від 14.08.2020, згідно якого ОСОБА_12 повідомила обставини та вказала механізм нанесення їй та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень 02.08.2020 по АДРЕСА_1 ОСОБА_9
- висновок експерта № 142 від 19.08.2020, згідно якого механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_11 , не протирічить механізму утворення тілесних ушкоджень, вказаних ОСОБА_12 при проведенні слідчого експерименту 14.08.2020.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 , використовуючи дріб'язкові приводи, виражався у сторону потерпілих нецензурною лайкою та наніс їм удари руками та ногами по різним частинам тіла. При цьому, в кожному випадку, конфлікт був спровокований саме ОСОБА_9 , як зухвалий виклик соціальному оточенню. Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки поведінки обвинуваченого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до потерпілих, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілих, поєднаного з насильством над ними.
Оцінивши всі зібрані докази відповідно ст. 94 КПК з точки зору їх належності, достовірності й допустимості, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції, здійснивши судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення, вірно встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 КК, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень. При цьому, суд першої інстанції навів мотиви неврахування показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_25 щодо не вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, оскільки такі показання в повній мірі спростовуються сукупністю наведених вище доказів, а саме, показаннями потерпілих, свідків, протоколів слідчих експериментів, висновків експертів.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не допитав свідка сторони захисту та експертів не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки будь-яких заяв чи клопотань з приводу цього під час судового розгляду не надходило, а суд вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, обставин і фактів, які могли б вплинути на законність, вмотивованість та/чи обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення щодо доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, і які б не були досліджені чи належним чином не оцінені цим судом, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, оскаржене судове рішення є законним, обґрунтованим і належним чином умотивованим, тому вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 24.03.2021 відносно ОСОБА_26 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4