Номер провадження: 22-ц/813/300/23
Справа № 520/14351/19
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Громік Р. Д.
13.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
20 червня 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з цим позовом, вказуючи, що 26 березня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, утворилась заборгованість у розмірі 392405,57 гривень, яка утворилась станом на 05.06.2019 року, з якої заборгованість за кредитом - 7831,62 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом - 379293,95 гривень, заборгованість за пенею та комісіями 5280,00 гривень однак позивач бажає стягнути з боржника заборгованість за кредитом у сумі 7831,62 гривень та 115622,46 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом за період часу з 26.03.2010 року по 31.01.2018 року, а всього123454,08 гривень.
З урахуванням зазначеного позивач просив постановити рішення суду, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» боржника заборгованість за кредитом у сумі 7831,62 гривень та 115622,46 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом за період часу з 26.03.2010 року по 31.01.2018 року, а всього123454,08 гривень
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року позовну заяву задоволено частково. Стягнено ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.03.2010 року в розмірі 7831,62 (сім тисяч вісімсот тридцять одна грн.. 62 коп.) гривень - заборгованість за кредитом. Стягнено ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 1921,00 гривень.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволенних позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги щодо процентів за користування кредитом, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову в частині стягнення процентів.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 13 червня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правильно послався на те, що 26 березня 2010 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої відповідач погодилась з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також згідно з указаною заявою відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які їй були надані для ознайомлення в письмовій формі.
Відповідно до укладеного договору від 26.03.2010 року №б/н відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання та не дотримується терміну повернення наданого їй кредиту.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині тіла кредиту.
Щодо процентів за кредитним договором суд першої інстанції послався на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17-ц встановила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 115622,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 26.03.2010 року по 31.01.2018 року.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором
Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).
Підставою позову є невиконання кредитних зобов'язань, що пов'язані із видачею кредитних коштів.
Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Оформлення договірних відносин, у разі виникнення спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT КБ «ПриватБанк» лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов'язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи убачається, що 26.03.2010 року у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБаку заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останньою проставлено підпис під текстом у розділі "Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами у ПриватБанку, виявляю бажання оформити на своє ім'я", а також містить умови про базову відсоткову ставку 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році.
Отже при зверненні до суду із цим позовом, банк довів наявність між сторонами суттєвих умов кредитного договору, а відтак правовідносин відповідно до тих зобов'язань, невиконання яких є предметом поданого позову.
Суд першої інстанції заяву-анкету з підписом відповідача та зазначенням процентів не дослідив та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення процентів.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за період заявлених вимог процентна ставка змінювалась, була менше погодженої, а також більше погодженої (з 01 квітня 2015 року і до 05 червня 2019 року).
Поряд з цим, анкета-заява, де міститься підпис відповідача, не містить умов, відповідно до яких банк має право змінювати процентну ставку в односторонньому порядку, або умов, відповідно до яких процентна ставка є змінювана, про що клієнт банку був обізнаний при укладенні договору.
Тобто фактично нарахування відсотків на всю суму заборгованості проводилося банком не у відповідності з умовами договору та зазначених в розрахунку банку підвищених процентних ставок.
Таким чином, починаючи з квітня 2015 року банком неправильно, в рахунок збільшення, розраховано суму відсотків за користування кредитом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що оскільки заборгованість по процентам за користування кредитом з накопичувальним підсумком за період з 26.03.2010 року до 31.03.2015 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 3867,76 грн., тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів всі обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 1921 гривень, а за подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» - 2881,5 гривень.
Позов задоволено частково, що становить 9,5% (11699,38*100/123454,08) від загальної ціни позову, а отже, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 182,5 гривень, а за подачу апеляційної скарги - 273,7 гривень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позову.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року скасувати в частині відмови стягнення заборгованості за відсотками.
Ухвалити у справі в цій частині нове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) тіло кредиту за договором № б/н від 26.03.2010р. за простроченими відсотками 3867,76 гривень.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту залишити без змін.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму сплаченого судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 182,50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 273,70 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 13 червня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда