Ширяївський районний суд Одеської області
14.06.2023 Справа №: 518/1117/22 Провадження № 1-кп/518/20/2023
14 червня 2023 року
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ширяєве кримінальне провадження № 12022162260000114 від 07.03.2022 рокуза обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Ширяєве,Ширяївського району, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
06 березня 2022 року о 16 годині 00 хвилин в смт. Ширяєве по вулиці Соборній біля будинку, 131, у денну пору доби, водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи в установленому законодавством порядку права керуванням засобами підвищеної небезпеки у виді автомобіля марки «ВАЗ 111930», державний знак НОМЕР_1 , який перебував у технічно справному стані, що дозволяло водію змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі, проявляючи злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення, рухаючись заднім ходом по вулиці Соборній в смт. Ширяєве, не вибравши безпечну швидкість руху здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканку АДРЕСА_2 , яка рухалася по лівій частині узбіччя проїжджої частини вулиці Соборній смт. Ширяєве в попутному напрямку. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом ліктьового відростку правої ліктьової кістки зі зміщенням уламків, закриті переломи голівки малогомілкової та внутрішнього виростка великогомілкової кісток лівої гомілки з задовільним стоянням уламків. Вказані ушкодження не були небезпечними для життя та складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень автомобільної травми, які за критерієм тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день, згідно п. 2.2.2 «ПРАВИЛ судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995), відносяться до тілесних ушкоджень «СЕРЕДНЬОЇ» тяжкості.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась у зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_4 «Правил дорожнього руху», які діють в Україні, а саме - п.п. 2.9 а), 10.9., 12.1.,
п. 2.9. а) - керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
п. 10.9 - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб;
п. 12.1- під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; Порушення водієм ОСОБА_4 , вказаних «Правил дорожньогоруху» в Україні та наслідки, що настали внаслідок їх порушення, мають між собою прямий причинний зв'язок.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини обвинувачення та визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкриміновано органом досудового розслідування, у скоєному щиро розкаявся, виявив щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії, пояснив, що добровільно відшкодував потерпілій заподіяну шкоду і в теперішній час продовжує надавати потерпілій допомогу,просить суд не позбавляти його волі.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , пояснила, що матеріальні збитки їй повністю відшкодовані обвинуваченим, просить суд призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України, якпорушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керуєтранспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнаєщире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлені.
Згідно висновку досудової доповіді відносно ОСОБА_4 ,орган пробаціїна підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб)., вважає, що виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, при визначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин, вчинений з необережності, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що воно не потягло за собою тяжких наслідків, ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, виявляв щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії, добровільно відшкодував потерпілій шкоду, завдану кримінальним правопорушенням; особу обвинуваченого, який працює у ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс», його позитивну характеристику, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, ураховуючи думку потерпілої, яка просила не призначати покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі та призначити більш м'яке покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та дає підстави для застосування ст. 69 КК України.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Отже, призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України є необережним нетяжким злочином, тобто обвинувачений не мав конретних мотивів чи умислу на вчинення злочину, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має міцні соціальні зв'язки.
Крім того, суд враховує позицію потерпілої, а саме те, що вона повідомила суду про те, що обвинувачений добровільно відшкодував завдану шкоду, і вона не має не до останнього жодних претензій та просить суд не призначати обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.
Також, суд враховує поведінку обвинуваченого під час вчинення злочину та після його вчинення, а саме те, що останній не мав намір ухилятися від відповідальності, відшкодував завдану його діями шкоду, у теперішній час продовжує надавати допомому потерпілій.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку, що призначаючи покарання можливо застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України, а саме перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України за цей злочин, а саме штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.53 КК України штраф це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
При цьому обираючи такий вид покарання, суд враховує, що обвинувачений офіційно працевлаштований та має змогу його сплатити.
На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у межах строку, визначеного санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому основне покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 3 775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 40 копійок процесуальних витрат на залучення експертів.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_7