Справа № 523/13439/21
Провадження №2/523/2164/23
"06" квітня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Мішаглі Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
До Суворовського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивований тим, що 16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за номером № 7039, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), який є боржником за кредитним договором № 26250018532392 від 12 жовтня 2012 року , укладеним ним зі АТ «Банк Ренесанс Капітал» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором № 26250018532392 від 12 жовтня 2012 року у сумі 16 338,69 грн.
Позивач зазначає, що виконавчий напис, вчинений 16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за номером № 7039,є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що заборгованість по кредиту не була безспірною, оскільки позивачем кредит був погашений. Крім того, зазначив, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за відсутності всіх необхідних документів, зокрема, оригіналу кредитного договору, документів та доказів направлення, а також отримання позивачем повідомлення про наявність заборгованості.
Посилаючись на викладене, просив визнати виконавчий напис, вчинений 16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за номером № 7039,таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на свою користь безпідставно одержані відповідачем грошові кошти у розмірі 15 377,56 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в позовній заяві просив справу розглядати у його відсутність.
В судове засідання представник відповідача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» не з'явився, при цьому в матеріалах справи наявна заява про визнання позовних вимог в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просив стягнути з відповідача 50 % від суми судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви, у зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог.
В судове засідання треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за номером № 7039, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), який є боржником за кредитним договором № 26250018532392 від 12 жовтня 2012 року , укладеним ним зі АТ «Банк Ренесанс Капітал» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором № 26250018532392 від 12 жовтня 2012 року у сумі 16 338,69 грн. (а.с.89).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 06 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57153258 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису (а.с.11-12).
21 вересня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-14).
13 січня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павельків Т.Л. звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.15-16).
Відповідно до звіту про здійснення відрахування та виплати від 12 липня 2021 року ТОВ «Епіцентр К» за постановою від 21 вересня 2018 року ВП № 57153258 виданою за виконавчим документом № 7039 від 16 серпня 2018 року, отримувач ПУМБ ПАТ, з ОСОБА_1 за період з вересня 2018 року по лютий 2019 року утримано 15 377, 56 грн. (а.с.17).
Суд зазначає, що копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 7039 від 16 серпня 2018 року, не були предметом дослідження судом, оскільки не надані відповідачем.
Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
За змістом положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до положень ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису - 16 серпня 2018 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 16 серпня 2018 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, згідно з позицією Верховного Суду України, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено 16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 15 377,56 грн. варто зазначити наступне.
Відповідно до звіту про здійснення відрахування та виплати від 12 липня 2021 року ТОВ «Епіцентр К» за постановою від 21 вересня 2018 року ВП № 57153258 виданою за виконавчим документом № 7039 від 16 серпня 2018 року, отримувач ПУМБ ПАТ, з ОСОБА_1 за період з вересня 2018 року по лютий 2019 року утримано 15 377, 56 грн. (а.с.17).
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис, вчинений 16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за номером № 7039, визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим суд вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнути з відповідача на користь позивача 15 377, 56 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору в розмірі 908,00 грн., як учасник бойових дій.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки, позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то з відповідача слід стягнути судовий збір у доход держави у розмірі 50 відсотків від суми судового збору, який підлягав би стягненню з нього у випадку невизнання ним позову, відповідно до ставки судового збору, передбаченої ЗУ «Про судовий збір», що буде відповідати інтересам держави та не буде порушувати права сторін.
Таким чином, з відповідача слід стягнути у доход держави судовий збір у розмірі 404,00 грн. (50% від 908,00 грн.). Решту судового збору віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 141, 142, 206, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за номером № 7039, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), який є боржником за кредитним договором № 26250018532392 від 12 жовтня 2012 року, укладеним ним зі АТ «Банк Ренесанс Капітал» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором № 26250018532392 від 12 жовтня 2012 року у сумі 16 338,69 грн. - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 15 337,56 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ)на користь держави судовий збір у розмірі 404,00 грн.
Решту судового збору віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.04.2023 року.
Суддя :