Справа № 2а-661/10/1770
31 серпня 2010 року 14год. 35хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Величко О.М.
відповідача: представник Оніщук В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми "Вестар"
до Державної податкової інспекції в м.Рівне
тетя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Груп",
про скасування податкових повідомлень-рішень
18.02.2010 року Приватне підприємство науково-впроваджувальна фірма "Вестар" звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003692342/0 від 12.08.2009 року, №0003702342/0 від 12.08.2009 року, №0003712342/0 від 13.08.2009 року.
Провадження в справі було відкрито ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 року.
В судовому засіданні 21.04.2010 року, в порядку ст.52 КАС України, здійснено заміну неналежного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у м.Рівне.
В судовому засіданні 09.06.2010 року за клопотанням позивача до участі в справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на його боці залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Груп".
В судовому засіданні 31.08.2010 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, за змістом якої зменшив свої вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003712342/0 від 13.08.2009 року, яка відповідає вимогам ст.106 КАС України, прийнята судом і приєднана до справи.
Позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003692342/0 від 12.08.2009 року, №0003702342/0 від 12.08.2009 року повністю підтримані представником позивача, який вказав на порушення відповідачем норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних рішень. Ствердив, що відповідач зробив висновки, які призвели до донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок висновків про безтоварність господарських операцій з такими контрагентами, як ТОВ "Інтер-Груп" та ПОГ "Інвабуд". В той же час, вказує, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання від вказаних контрагентів послуг, позаяк їх отримання і використання у власній господарській діяльності позивача повністю підтверджено первинними документами обліку. На таких підставах просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив. Вказав, що позивачу правомірно донараховано податкові зобов'язання та фінансові санкції, позаяк за результатами його перевірки встановлено факт безтоварності господарських операцій, здійснених у перевіряємому періоді з ПОГ "Інвабуд". Ствердив, що за результатами перевірки вказаного контрагента було встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників та констатовано відсутність можливості виконати ті господарські операції, які відображено в обліку позивача. В подальшому, вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 року у справі №1-386/10 підтверджено факт фіктивного підприємництва, тобто створення ПОГ "Інвабуд" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Стосовно операцій з ТОВ "Інтер-Груп", то зазначає, що такі не підтверджені усім необхідним об'ємом первинної документації, зокрема товарно-транспортними накладними, а тому відповідна частина валових витрат та податкового кредиту позивача правомірно кваліфікована перевіряючими, як така, що сформована всупереч вимог пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. За таких підстав вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування немає. Відтак, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Груп" явки представника в судове засідання не забезпечила, через відділ документального забезпечення суду подала письмові пояснення по справі, в яких підтвердила факт надання позивачу послуг, підкріпивши їх копіями первинних документів, просила про розгляд справи у відсутність ТОВ "Інтер-Груп" та зазначила про те, що за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України не було встановлено розбіжностей по декларуванню ПДВ по операціям між ПП науково-впроваджувальною фірмою "Вестар" та ТОВ "Інтер-Груп".
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши докази, зібрані в справі, суд встановив наступне.
В період з 21 липня по 03 серпня 2009 року ДПІ у м.Рівне проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року. Її результати оформлені актом №10-14/23-400/33618885 від 06.08.2009 року (а.с.24-70 том1).
Актом зафіксовано, а матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Рівненської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію А01 №538371, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Рівне та з 30.12.2005 року є зареєстрованим платником податку на додану вартість (а.с.7-10 том 1); в охоплений перевіркою період здійснював водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, що передбачено в довідці про включення до ЄДРПОУ, як вид його діяльності і на що отримав ліцензію Державної архітектурної будівельної інспекції з терміном дії з 31.12.2008 року по 31.05.2010 року (а.с.60-64 том 1). Вказані обставини визнаються сторонами.
На підставі акту перевірки 12.08.2009 року ДПІ у м.Рівне винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення:
- №0003692342/0, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 35845,29 грн., в тому числі за основним платежем -26233,12 грн. та за штрафними санкціями -9612,17 грн. (а.с.11 том1),
- №0003702342/0, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 38835,76 грн., в тому числі за основним платежем -25890,51 грн. та за штрафними санкціями -12945,25 грн. (а.с.12 том1).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались ПП науково-впроваджува-льною фірмою "Вестар" в адміністративному порядку до начальника ДПІ у м.Рівне та голови ДПА в Рівненській області та голови ДПА України, рішеннями яких, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.79-98 том1).
В основу податкового повідомлення-рішення №0003692342/0 від 12.08.2009 року, покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а в основу податкового повідомлення-рішення №0003702342/0 від 12.08.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.7.4.1. пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Вказані висновки, в свою чергу, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Інтер-Груп" та ПОГ "Інвабуд".
Згідно з долученими до матеріалів справи копіями первинної документації позивача, ці операції оформлені:
- з ТОВ "Інтер-Груп": договором №08/08-12 від 14.07.2008 року, за умовами якого вказаний контрагент зобов'язався надати послуги спецавтотранспортом, а саме послуги автокраном для монтажу технологічного устаткування, оглядових драбин та насосного обладнання на об'єкті: Споруди очищення стічних вод в смт.Таїрове, Овідіопольського району, Одеської області; рахунком на оплату №65408 від 28.08.2008 року, актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000134 від 29.08.2008 року на суму 70300 грн. з ПДВ, платіжним дорученням №291 від 29.08.2008 року на оплату послуг в сумі 70300 грн. з ПДВ, податковою накладною №253 від 29.08.2008 року (а.с.161-166 том1); договором №08/10-14 від 26.09.2008 року, за умовами якого вказаний контрагент зобов'язався надати послуги спецавтотранспортом, а саме автотранспортні послуги по перевезенню установок очищення стічних вод для об'єкту: Реконструкція діючих очисних споруд в с.Залізний Порт Голопристанського району, Херсонської області; рахунком на оплату №75410 від 10.10.2008 року,актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000267 від 03.10.2008 року на суму 48919 грн. з ПДВ, платіжним дорученням №216 від 10.10.2008 року на оплату послуг в сумі 48919 грн. з ПДВ, податковою накладною №82 від 10.10.2008 року, товарно-транспортними накладними (а.с.166-178 том1); на доказ належного податкового обліку вказаних операцій надано податкові декларації з ПДВ з додатками №1 та №5 (а.с.179-207 том 1); на підтвердження факту використання вказаних послуг у власній господарській діяльності надано додаткову угоду до контракту №58 від 25.11.2005 року від 10.04.2008 року, укладену між позивачем та Таїровською селищною радою, за умовами якої ПП науково-впроваджувальна фірма "Вестар" зобов'язалася виконати реконструкцію споруд очищення стічних вод смт.Таїрове, Овідіопольського району, Одеської області та акти виконаних робіт підрядних робіт по даному об'єкту (а.с.122-147 том1), а також договір №08/08-11 від 18.08.2008 року, укладений між позивачем та ПП "Еко-Центр-Юг", за умовами якого ПП науково-впроваджувальна фірма "Вестар" зобов'язалася викоти підрядні роботи по реконструкції діючих очисних споруд в с.Залізний Порт Голопристанського району, Херсонської області та акти виконаних робіт підрядних робіт по даному об'єкту (а.с.148-160 том 1);
- з ПОГ "Інвабуд": рахунком на оплату послуг по технічному обслуговуванню системи вентиляції №2706-2 від 27.06.2008 року, актом виконаних робі від 27.06.2008 року на вартість робіт 6700 грн. з ПДВ, податковою накладною №522 від 27.06.2008 року,платіжним дорученням №204 від 27.06.2008 року на оплату послуг в сумі 6700 грн. з ПДВ (а.с.104-107 том1); на доказ належного податкового обліку вказаних операцій надано податкові декларації з ПДВ з додатками №1 та №5 (а.с.108-116 том 1); на підтвердження факту використання вказаних послуг у власній господарській діяльності надано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в м.Рівне по вул.Гагаріна, 39 з витягом про реєстрацію права власності на позивача (а.с.101-103 том 1).
Що стосується господарських операцій з ТОВ "Інтер-Груп", то аналогічну первинну документацію долучено до матеріалів справи і вказаною особою (а.с.224-238 том 1).
Надання вказаної документації під час податкової перевірки, за виключенням товарно-транспортних накладних, підтверджується податковим органом.
Також, ДПІ у м.Рівне визнається той факт, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не було встановлено розбіжностей у звітності ПП науково-впроваджувальної фірми "Вестар" та ТОВ "Інтер-Груп".
Що стосується підстав винесення спірних податкових повідомлень-рішень, то крім зазначених у акті перевірки висновків, вони додаткового обґрунтовуються долученими до матеріалів справи копією акту позапланової перевірки підприємства об'єднання громадян "Інвабуд" №1724/23-100/33723876 від 18.12.2008 року (а.с.1-19 том 2) та витягом з вироку Рівненського міського суду у кримінальній справі №1-386/10 від 25 травня 2010 року, яким ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України, та який на момент розгляду справи судом, вступив в законну силу (а.с.240-242 том 2).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року кореспондуються з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. А в силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому, слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.
Відповідачем зроблено висновки, що в результаті порушення вказаних норм податкового права, в їх сукупності, позивачем у перевіряємому періоді завищено валові витрати та податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Інтер-Груп".
Як встановлено в ході перевірки позивача, вартість послуг ТОВ "Інтер-Груп" без урахування ПДВ віднесена ним до складу валових витрат, а саме у ІІІ-му кварталі 2008 року на 58583,35 грн. та у IV кварталі 2008 року на 407865,85 грн., а ПДВ у складі вартості послуг віднесено до складу податкового кредиту, а саме у серпні 2008 року на 11716,67 грн., у жовтні 2008 року на 8153,17 грн.
Відповідно до цього, позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33753,05 грн., в тому числі 24837,29 грн. за основним платежем та 8915,76 грн. за штрафними санкціями, а також з податку на додану вартість в сумі 29804,75 грн., в тому числі 19869,84 грн. за основним платежем та 9934,91 грн. - за штрафними санкціями (а.с.30 том 2).
Разом з тим, як встановлено судом, господарські операції позивача з ТОВ "Інтер-Груп" підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було. Зауваження податкового органу щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, судом не приймаються, позаяк їх відсутність свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Аналогічним чином, податковий кредит, сформований позивачем, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних. ТОВ "Інтер-Груп" є зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні. Крім того, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не було встановлено розбіжностей у звітності ПП науково-впроваджувальної фірми "Вестар" та ТОВ "Інтер-Груп". Залучення ТОВ "Інтер-Груп" при виконанні позивачем підрядних робіт було спрямовано на виконання взятих на себе позивачем господарських зобов'язань та на отримання прибутків. ТОВ "Інтер-Груп" за своїм місцезнаходженням наближене до території, де позивач виконував роботи по реконструкції очисних споруд, а тому отримання від нього послуг спеціальним автотранспортом є цілком логічним заходом. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що господарські операції носили реальний характер, понесені витрати на придбання послуг в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок, валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ПП науково-впроваджувальна фірма "Вестар" не вчиняло порушень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, як наслідок, твердження податкового органу про завищення валових витрат на суму 99349,20 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 24837,29 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально. Аналогічним чином, суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо порушення позивачем пп.7.4.1. пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 19869,84 грн.
Вказані висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами та є необґрунтованими. Відповідно, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003692342/0 та №0003702342/0 від 12.08.2009 року, слід визнати протиправними у відповідній частині.
Матеріалами справи доведено, що до складу валових витрат позивача у II кварталі 2008 року включено 5583,30 грн. - суму коштів сплачених на користь ПОГ "Інвабуд", а податковий кредит позивача червень 2008 року сформовано в тому числі і на підставі виписаної вказаним контрагентом податкової накладної на суму ПДВ 1116,67 грн.
В той же час, сама по собі наявність у позивача акту виконаних робіт та податкової накладної, оформлених ПОГ "Інвабуд", не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.
Враховуючи встановлений відповідачем в ході перевірки факт відсутності у даного контрагента адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких господар-ських зобов'язань, у суду відсутні достатні підстави вважати долучені до матеріалів справи акт виконаних робіт та податкову накладну документами, які підтверджують фактичне надання таким суб'єктом послуг, призначених для їх використання в господарській діяльності позивача.
Доводи позивача, що отримання послуг ПОГ "Інвабуд" по технічному обслуговуванню вентиляції пов'язано з його господарською діяльністю не підтверджено належними доказами. Долучені до матеріалів справи документи, які посвідчують право власності позивача на об'єкт нерухомого майна, жодним чином не доводять, що в такому приміщенні є вентиляція, яка потребувала ремонту чи обслуговування, а за змістом акту виконаних робіт ПОГ "Інвабуд" встановити, що саме в даному приміщенні здійснювалося технічне обслуговування вентиляції, як і встановити номенклатуру робіт по такому обслуговуванню, не можливо.
Крім того, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що, оскільки, ПОГ "Інвабуд" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які складали первинні документи від імені, в тому числі і ПОГ "Інвабуд", то слід вважати, що такі первинні документи, виписані для позивача взагалі не мають юридичної сили.
Згідно ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому вважаються такими, що порушують публічний порядок.
Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочину між позивачем та ПОГ "Інвабуд", суд приходить до висновку про його нікчемність. При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які зареєстрували і використовували ПОГ "Інвабуд" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Оскільки юридичних наслідків усний договір щодо надання ПОГ "Інвабуд" послуг для ПП науково-впроваджувальної фірми "Вестар" не створює в силу своєї нікчемності, тому підписаний акт виконаних робіт та податкова накладна, на його виконання не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача.
Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення сплаченої на рахунок ПОГ "Інвабуд" суми в розмірі 5583,30 грн. до складу валових витрат II кварталу 2008 року, та включення до складу податкового кредиту червня 2008 року відповідної суми ПДВ -1116,67 грн. А тому, податкові повідомлення-рішення №0003692342/0 від 12.08.2009 року в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2092,24 грн., в тому числі 1395,83 грн. за основним платежем та 696,41 грн. за штрафними санкціями, та №0003702342/0 від 12.08.2009 року, в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1675,00 грн., в тому числі 1116,67 грн. за основним платежем та 558,33 грн. - за штрафними санкціями винесені правомірно і до скасування не підлягають.
Також позивачем жодним чином не спростовано висновків податкового органу щодо відсутності документального підтвердження формування податкового кредиту у липні 2008 року на суму 4904,00 грн. Ні податковому органу, ні суду первинних документів надано не було. Відтак, податкове повідомлення-рішення №0003702342/0 від 12.08.2009 року, в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 7356,00 грн., в тому числі 4904,00 грн. за основним платежем та 2452,00 грн. - за штрафними санкціями також є правомірним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0003692342/0 від 12.08.2009 року в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 33753,05 грн., в тому числі 24837,29 грн. за основним платежем та 8915,76 грн. за штрафними санкціями, а також про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0003702342/0 від 12.08.2009 року в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 29804,75 грн., в тому числі 19869,84 грн. за основним платежем та 9934,91 грн. - за штрафними санкціями.
Решта позовних вимог до задоволення не підлягає.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0003692342/0 від 12.08.2009 року в частині визначення Приватному підприємству науково-впроваджувальній фірмі "Вестар" податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 33753,05 грн., в тому числі 24837,29 грн. - за основним платежем та 8915,76 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0003792342/0 від 12.08.2009 року в частині визначення Приватному підприємству науково-впроваджувальній фірмі "Вестар" податкового зобов"язання з податку на додану вартість 29804,75 грн, в тому числі 19869,84 грн. - за основним платежем та 9934,91 грн. - за штрафними санкціями.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми "Вестар" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 06.09.2010 року