Справа № 138/1501/23
Провадження №:3-зв/138/1/23
14 червня 2023 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області у складі головуючого судді Назаренко Г.В. за участю секретаря судового засідання Толочного Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Савкової Інни Миколаївни у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
8 червня 2023 року до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Савкової І.М. у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 і суддя Савкова І.М. перебувають в особистих неприязних відносинах, що може вплинути на її об'єктивність та неупередженість при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 8 червня 2023 року суддею, яка здійснює розгляд заяви про відвід судді, визначена суддя Назаренко Г.В.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд заяви про відвід судді Савкової І.М. у його відсутність, просив заяву задовільнити.
Суддя Савкова І.М. про дату, час та місце розгляду заяви повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилась, не повідомила про причини неявки.
Дослідивши зміст заяви, проаналізувавши матеріали провадження про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Проаналізувавши положення КУпАП вбачається, що останній не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а Рішенням Ради суддів № 34 від 08.06.2017 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами, встановленими КПК України.
Відповідно до п.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Стаття 75 КПК України містить в собі обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, відповідно до п.4 ч.1 цієї статті слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Положеннями ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відвід повинен бути вмотивованим.
Положеннями п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Верховний Суд у своїй ухвалі по справі № 826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Верховний суд визнає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
З урахуванням наведених вище вимог закону та наявності вищезазначених обставин, з метою недопущення виникнення будь-яких сумнівів у учасників судового провадження щодо неупередженості, безсторонності та об'єктивності судді Савкової І.М. при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає, що заява останнього підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.75, 80, 81, 369-372 КПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Савкової Інни Миколаївни у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - задовольнити.
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (справа № 138/1501/23, провадження № 3/138/560/23) передати до канцелярії Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для здійснення повторного автоматичного визначення судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Назаренко