14 червня 2023 року місто Чернівці справа №727/7727/22
провадження №22-ц/822/490/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Собчук І.Ю.
за участю: представника позивача - Стороженка Ю.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд»,
відповідачі - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 ,
третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна, головуючий в суді першої інстанції суддя Калмикова Ю.О.,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ТОВ «Гіпербуд» звернулося до суду з позовом до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Н.В.
Посилалося на те, що між ОК «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого кооператив (продавець) передав за плату, а ОСОБА_1 (покупець) прийняла у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , однак вказаний договір порушує права позивача, у зв'язку з чим має бути визнаний недійсним.
Наголошує, що позивач на підставі договору оренди землі №7800 від 04 травня 2012 року є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
29 серпня 2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області ТОВ «Гіпербуд» було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом, де позивач в подальшому здійснив будівництво торгового центру.
По завершенню будівництва позивач звернувся до Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради із заявою про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, однак отримав відмову через недостовірні дані щодо земельної ділянки.
В подальшому Чернівецькою міською радою в односторонньому порядку було розірвано договір оренди землі з позивачем, та укладено з відповідачем ОК «ЖБК «Проспект», що зумовило судові процеси.
Оскільки, ТОВ «Гіпербуд» право на будівництво об'єкта нікому не передавало та про такі зміни органи ДАБК не повідомляло, а при укладені спірного договору порушено право позивача як забудовника, з урахуванням вимог ст.ст.203, 215, 331, 658, 876 ЦК України просило позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 , загальною площею 17,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 31 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОК «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7716.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 квітня 2023 року відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ «Гіпербуд» до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Н.В.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 12 вересня 2022 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ «Гіпербуд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду від 05 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що станом на дату укладення договору продавець ОК «ЖБК Проспект» не був власником нежитлового приміщення, а укладеним договором порушуються права товариства на користування та розпорядження своїм майном, відсутності можливості зареєструвати право на таке.
Товариство вказало орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, це 3721,50 грн. судового збору та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Межі розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 травня 2017 року між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав за плату, а ОСОБА_1 прийняла у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) під №253, загальною площею 17,5 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 (а.с.7).
04 травня 2012 року між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Гіпербуд» укладено договір оренди земельної ділянки №7800, за умовами якого, на підставі рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 березня 2012 року №457, Чернівецька міська рада надала, а ТОВ «Гіпербуд» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.8).
29 серпня 2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області ТОВ «Гіпербуд» було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339 на будівництво будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру) (а.с.13).
Згідно звіту від 14 грудня 2016 року Приватної аудиторської фірми «ЕКСПРЕС-АУДИТ» «Про фактичні результати стосовно відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ТОВ «Гіпербуд» станом на 30 вересня 2016 року сума витрат ТОВ «Гіпербуд» на будівництво об'єкту «будинок з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру)» за адресою м. Чернівці, пр-т Незалежності, 131, складає 47 663 752,69 грн. (а.с.14-16).
05 січня 2017 року №ЧВ170170050382 Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради відмовлено у видачі сертифікату ТОВ «Гіпербуд» (а.с.17).
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2017 року №926/4124/16 визнано недійсним договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року укладений між Чернівецькою міською радою та ЖБК «Проспект».
З наведеного судового рішення, яке вступило в законну силу, вбачається, що замовником будівництва, яке знаходиться по проспекту Незалежності, 131 в місті Чернівці, є позивач ТОВ «Гіпербуд», а не відповідач ЖБК «Проспект» (а.с.18-22).
Згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Гіпербуд» б/н від 16 грудня 2019 року - задоволено. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2019 року у справі №926/1574/18 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано незаконними дії Чернівецької міської ради щодо видачі ОК «ЖБК «Проспект» сертифікату серії ЧВ №164170531809 від 22 лютого 2017 року. Визнано незаконним та скасовано сертифікат серії ЧВ №164170531809, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 22 лютого 2017 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні апеляційної скарги ОК «ЖБК «Проспект» б/н від 10 грудня 2019 року - відмовлено (а.с.23-36).
Як вбачається з ЄДРСР постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради в частині підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, закрито. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі №926/1574/18 у частині задоволення позовних вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №64170531809, виданого 22 лютого 2017 року, скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, відмовлено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року щодо позовних вимог до ОК «ЖБК «Проспект» про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, залишено без змін.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідачі, представник ОСОБА_2 , та третя особа по справі будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.195-197), в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності відповідачів відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ТОВ "Гіпербуд" звернулось до суду за захистом права власності, яке у нього ще не виникло і позивачем ТОВ "Гіпербуд" не доведено порушення його права власності вчиненням правочину та у чому полягає порушення права власності позивача відповідачами. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та не забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
За змістом пункту 6 частини першої ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать, зокрема, розумність і справедливість. Отже, приписи цивільного законодавства треба тлумачити так, щоби його застосування на практиці зумовлювало справедливі та розумні наслідки для учасників цивільного обороту.
Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав
Оспорювати правочин може заінтересована особа, яка не була стороною правочину, але претендує на те, щоб майно перейшло у її володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку просить про визнання правочину недійсним, спрямовані на захист її прав, приведення сторін недійсного правочину до того первісного стану, який мав місце до вчинення правочину, і який дозволить заінтересованій особі реалізувати свої права.
Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Позивачем у справі про витребування майна з чужого володіння може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.
Таким чином, суб'єктом права на віндикацію є власник майна або особа, яка має право на речове право на майно (титульний володілець).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гіпербуд» на момент укладення договору купівлі-продажу не було власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 , загальною площею 17,5 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а тому не може звертатися до суду з позовом про витребування такого майна.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №199/4884/17.
Також помилковим є висновок суду про те, що позивач повинен був звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно.
Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі зазначеної норми Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
У зв'язку з наведеним Верховний Суд неодноразово (зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18) звертав увагу на те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
При цьому відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) і 376 (самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (зокрема, постанова Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №914/904/17).
Отже, позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).
При цьому відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, тому суд при вирішенні спору про право власності повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 дійшла висновку, що передбачене статтею 392 Цивільного кодексу України правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.
Як вже зазначено вище ТОВ «Гіпербуд» не є власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 , загальною площею 17,5 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а тому не може звертатися до суду з позовом про визнання права власності на таке майно.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21).
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Щодо суті позовних вимог
Відповідно до ч.1-4 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1, 2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В силу ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Приписами ст.876 ЦК України встановлено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Згідно п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.4 ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Статтею 39 Закону №3038-VI передбачено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Так, згідно з частинами другою та третьою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.
При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Таку правову позицію Верховний Суд України виклав в постанові №6-605 цс16 від 25 травня 2016 року.
Отже, за наведеного вбачається, що ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статусу замовника будівництва та оформив право власності на торгівельний комплекс, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в тому числі і на приміщення, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, що, в свою чергу, порушило права ТОВ «Гіпербуд» як замовника будівництва на закінчення будівництва, в тому числі на майно, що було предметом оспореного правочину й оформлення права власності на нього.
Зазначене спростовує висновки суду першої інстанції, які покладені в основу рішення суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Гіпербуд», судові витрати понесені позивачем покладаються на відповідачів.
Отже, з ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Проспект» підлягає стягненню на користь ТОВ «Гіпербуд» судовий збір у загальному розмірі 7442,50 грн., що складається з: 2481 грн. - за подання позову (а.с.2), 1240,50 грн. - за подання заяви про забезпечення позову (а.с.1), 3721 грн. - за перегляд справи в суді апеляційної інстанції (а.с.174).
З огляду на висновок суду щодо суті апеляційних скарг, витрати відповідачів понесені ними у суді першої та апеляційної інстанцій, залишаються за ними та відшкодуванню не підлягають.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно п.1, 3, 4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Гіпербуд» задовольнити.
Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» до Обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Проспект» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 253, загальною площею 17,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 31 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Надією Василівною, що зареєстрований в реєстрі за №7716.
Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Проспект» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» по 3721 (три тисячі сімсот двадцять одній) гривні 25 коп. з кожного в рахунок відшкодування судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.М.Литвинюк
І.Б.Перепелюк