Іменем України
14 червня 2023 року
м.Харків
справа № 644/3477/21
провадження № 22-ц/818/1068/23
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року, постановлене під головуванням судді Клименко А.М., -
У квітні 2021 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Просило стягнути солідарно з відповідачів на користь підприємства заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 22029 грн 98 коп., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 17193 грн 11 коп., інфляційні витрати в сумі 2761 грн 22 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1208 грн 21 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення в загальній сумі 43192 грн. 52 коп., з яких 22029 грн 98 коп. заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання, що утворилась за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2021 року, 17193 грн 11 коп. заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення, що утворилась за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2021 року, 2761 грн 22 коп. - інфляційні втрати, 1208 грн 21 коп. - три відсотка річних від простроченої суми. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» сплачений судовий збір по 567 грн 50 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи за вищевказаним позовом, у зв'язку з чим була позбавлена законного права на захист своїх цивільних прав та інтересів. Зазначає, що позивачем не доведено наявності солідарного стягнення з відповідачів, а судом першої інстанції даний факт проігноровано. Вказує, що наданий розрахунок є не коректним, оскільки не відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік». Крім того, судом першої інстанції проігноровано той факт, що позовна заява подана поза межами строку позовної давності. Вважає, що є підстави для скасування рішення суду та відмові в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник Комунального підприємства «Харківводоканал» надав відзив на апеляційну скаргу, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлені відповідачі не з'явилися в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. При цьому споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачами обов'язку по оплаті житлово-комунальних послуг за ними утворилася заборгованість з централізованого водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 43192 грн 52 коп., яка підлягає стягненню в повному обсязі.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно ст. 211, 223 ЦПК України (станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням учасників справи. Суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Матеріали справи свідчать про те, що у квітні 2021 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 22 квітня 2021 року відкрито провадження у справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.14).
Копію ухвали про призначення та копію позовної заяви направлено на адресу відповідачів, проте повернуто за закінченням терміну зберігання.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Позивач надає відповідачам послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення їх квартири.
Як вбачається з Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 21.04.2021 року на час подачі позовної заяви зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.13).
Особистий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_8 .
В обґрунтування розміру позовних вимог позивачем надано розрахунки на суму 43192 грн 52 коп., з яких 22029 грн 98 коп. заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання, що утворилась за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2021 року, 17193 грн 11 коп. заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення, що утворилась за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2021 року, 2761 грн 22 коп. - інфляційні втрати, 1208 грн 21 коп. - три відсотка річних від простроченої суми(а.с. 4-8).
Позивач посилається на те, що відповідачами не виконуються обов'язки щодо сплати вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, нормами ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 18 «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено обов'язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржники, які прострочили виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Представником відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в апеляційній скарзі подана заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності (а.с.40-46).
Оскільки відповідачі не були обізнані про наявність такого спору, не отримували копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі та призначення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів вважає, що заява про застосування позовної давності має бути прийнята судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Матеріали справи підтверджено, що відповідачі не виконували свої обов'язки з оплати послуг водопостачання та водовідведення, які фактично були надані КП «Харківводоканал».
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є обґрунтованим, однак судова колегія не погоджується з розміром стягнення, оскільки судом стягнута сума поза межами строку позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківводоканал» звернувся до суду з вказаним позовом 19.04.2021 року, тобто у межах трирічного строку давності із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 19.04.2018 року по 28.02.2021 року, розмір якої становить 27 763,02 грн, з яких 15 571,55 грн заборгованість за послуги з централізованого водопостачання і 12 191,47 грн заборгованість за послуги з водовідведення.
Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році).
Таким чином, 3% річних за період з 19.04.2018 року по 28.02.2021 року становить 67,58 грн.
Згідно з Рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 01 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання розраховується з 19.04.2018 року по 28.02.2021 року, то при розрахунку інфляційних втрат беруться індекси інфляції за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року включно.
Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.
Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.
Таким чином інфляційні втрати за період з 19.04.2018 по 28.02.2021 року складають 155,29 грн.
Отже, загальна сума заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення у межах трирічного строку давності (за період з 19.04.2018 року по 28.02.2021 року) з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат складає: 27 763,02 грн + 67,58 грн + 155,29 грн= 27 985 грн 89 коп.
Доводи апеляційної скарги щодо незалучення до участі у справі в якості відповідачів інших зареєстрованих осіб, а також про відсутність підстав для солідарного стягнення боргу є необґрунтованими виходячи з такого.
Відповідно ч.3 ст.9 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно ст.7 ч.1 п.6, ч.2 п.11 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; споживач також повинен інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, встановлено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання); несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою (п.п.1,3 п.29).
Згідно п.п.7 п.45 Постанови КМУ № 690 від 05.07.2019 року споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору.
Умовами п.п.11 п.47 Постанови КМУ № 690 від 05.07.2019 року встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Виконавець зобов'язаний зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання) (п.п.14 п.32).
Отже, за змістом наведених спеціальних норм звільнення споживача від сплати вартості комунальних послуг або ж зменшення їх розміру можливе за умови, що споживач письмово повідомив виконавця послуг про тимчасову відсутність за місцем реєстрації (проживання) із долученням відповідного документа, що підтверджує такий факт.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що відповідачі у справі зверталися до позивача із письмовими заявами про фактичне непроживання певних осіб у квартирі. Про право на зменшення вартості отриманих послуг (звільнення від їх оплати) згадується лише після ухвалення у справі рішення.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 21.04.2021 року, на час подачі позовної заяви зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , тобто саме 5 осіб, на які і зроблений відповідний розрахунок.
Що стосується заперечень про солідарне стягнення заборгованості, то ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачено, що усі особи, які зареєстровані та/або проживають у помешканні споживача несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати отриманих комунальних послуг (ч.3 ст.9).
Процесуальні порушення, на які посилається апелянт, не свідчать про наявність підстав для відмови у позові.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід змінити, а позовні вимоги - задовольнити частково.
Стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення у межах трирічного строку давності (за період з 19.04.2018 року по 28.02.2021 року) з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат складає 27 985 грн 89 коп.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківводоканал», звертаючись до суду з позовом, сплатило 2 270 грн судового збору (а.с.1).
Позовні вимоги задоволено на 64,79 %.
Таким чином, з відповідачів необхідно стягнути на користь КП «Харківводоканал» 1 470,73 грн, тобто по 367,68 грн з кожного за подачу позивачем позову до суду.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_5 сплачено 851,30 грн судового збору (а.с.52).
Апеляційна скарга задоволена на 35,21 %.
Таким чином, ОСОБА_5 має право на стягнення з КП «Харківводоканал» на її користь 299,74 грн судового збору.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з ОСОБА_5 на користь КП «Харківводоканал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 367,68 грн, а з КП «Харківводоканал» на її користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 299,74 грн, то, враховуючи ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_5 на користь КП «Харківводоканал» необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 367,68-299,74 = 67,94 грн, а також звільнити КП «Харківводоканал» від обов'язку сплачувати ОСОБА_5 судовий збір.
Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року - змінити.
Позов Комунального підприємства «Харківводоканалдо Блошенко Олександри Василівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення- задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 19.04.2018 року по 28.02.2021 року, розмір якої становить 27 985,89 грн, з яких 15 571,55 грн заборгованість за послуги з централізованого водопостачання, 12 191,47 грн заборгованість за послуги із водовідведення, 3% річних в розмірі 67,58 грн та інфляційні втрати в розмірі 155,29 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір у розмірі по 367 грн 68 коп. з кожного.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір у розмірі 67,94 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова