Рішення від 14.06.2023 по справі 130/1170/23

2/130/605/2023

130/1170/23

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 43024,03 грн. за кредитним договором № б/н від 20.12.2010 та судові витрати.

Стислий виклад позицій позивача.

20.12.2010 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальнику відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці, яка надається до договору. Згодом кредитний ліміт був збільшений до суми 35 000 грн.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 21.03.2023 утворилася заборгованість у розмірі 43024,03 грн., з яких: 35170,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7853,68 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Заперечень відповідача.

Відзив на позов відповідач не подавала.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

09.05.2023 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача за довіреністю Ляр Д.Ю. подав до суду клопотання, в яких зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутність та не заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.85). ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї. На адресу повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи.

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про розгляд справи судом.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини п'ятої статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що 20.12.2010 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву (а.с.19), у якій зазначено, що вона, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, погодилась укласти договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Крім того, долучено роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування карток Універсальна та Універсальна ГОЛД від 04.03.2021 року, яка містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування власників карток Універсальна та Універсальна ГОЛД з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Дана інформація підписана ОСОБА_1 04.03.2021 року.

Відповідно до наданого позивачем Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») залежать: пільговий період кредитування, базова процентна ставка на місяць, розмір обов'язкового щомісячного платежу, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, розмір комісії за кредитне обслуговування карти. Розмір штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань є однаковим для кожного з перерахованих видів платіжних карт і становить 500 грн.+5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а. с. 24,24 зворот). У Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт підпис ОСОБА_1 відсутній.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг - клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.6 У разі не виконання зобов'язання за Договором, на вимогу Банку Клієнт зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту (у томі числі прострочених кредиту і Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник зобов'язується стежити за витратою коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту (п. 2.1.1.5.7).

Згідно п.2.1.1.12.6 Умов на боргові зобов'язання за Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує відсотки, в розмірі встановленому Тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Відповідно до п.2.1.1.12.6.1 у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн. Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Згідно з п. 2.1.1.12.7.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6.1 Договору.

Відповідно до п.п. 2.1.1.12.11 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Відповідно до розрахунків заборгованості за Кредитним договором №б/н від 20.12.2010 відповідач допустила прострочену заборгованість перед позивачем, яка станом на 21.03.2023 складає 43024,03 грн., з яких:

з яких: 35170,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7853,68 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.3-16).

Як вбачається з виписки до договору ОСОБА_1 дійсно отримала кошти від банку та використовувала їх (а.с.58-77).

Як вбачається із довідок банку кредитний ліміт за умовами договору станом на 07.12.2012 складав 16 000 грн., далі неодноразово змінювався, в останнє 19.10.2019 до 35000 грн. (а.с.17), термін дії кредитних карток, які були видані на ім'я позичальника до 07/08,07/12,01/16,04/16,07/16,07/17,05/21,10/24 (а.с.18).

Мотив суду. Норми права застосовані судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України,якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи у заяві позичальника підписаною ОСОБА_1 від 20.12.2010 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.12.2010, посилався Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємну частину спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться, та інші умови.

Кредитна платіжна схема передбачає здійснення клієнтом банку операцій з використанням платіжної картки за рахунок коштів, які поміщаються зазначеним банком на картковий рахунок, тобто кошти надані банком клієнту в кредит (у межах кредитної лінії).

З аналізу загальних норм, зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику грошових коштів згідно умов кредитного договору.

Ураховуючи вищевказані норми слід дійти висновку, що зобов'язання за договором виникають з моменту зарахування коштів на рахунок позичальника зазначених ним у заяві чи надання йому кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі.

З матеріалів справи слідує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки викладені у Постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 у яких зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності і розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.

Суд не може визнати у якості належного доказу розрахунок заборгованості в підтвердженням вимог про стягнення відсотків, який за відсутності погоджених сторонами розмірів та порядку нарахування таких, є внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Суд вважає, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», на які посилається позивач не містять підпису позичальника, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору № б/н від 20.12.2010. Крім того, роздруківка із сайту позивача про «Умови та правила надання банківських послуг» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові по справі №6-16цс-15 від 11 березня 2015 року.

Щодо підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту, то суд звертає увагу на те, що документ містить інформацію про умови кредитування, які є актуальними до 19.03.2021 року для кредитних карток: «Універсальна», «Універсальна ГОЛД». При цьому, в матеріалах справи відсутні дані, яку картку обрано відповідачем та на яких умовах.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року за № 393/126/20, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (02.10.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.04.2023), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, наданий банком Витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Окрім цього, як слідує з матеріалів справи безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 20.12.2010 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, а також домовленості сторін у анкеті-заяві про сплату відсотків за користування кредитом та неустойку у разі порушення боржником зобов'язання, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, лише в частині заборгованості за тілом кредиту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду (а.с.2-1) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (81,7%) в сумі 2192,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.12.2010 на загальну суму 35170,35 грн. станом на 18.02.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 2192,83 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570,рах. № НОМЕР_1 , МФО 305299, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50); ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Попередній документ
111522049
Наступний документ
111522051
Інформація про рішення:
№ рішення: 111522050
№ справи: 130/1170/23
Дата рішення: 14.06.2023
Дата публікації: 15.06.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (11.08.2023)
Дата надходження: 08.05.2023
Предмет позову: про стягнення заборгованості