Справа № 338/839/22
Провадження № 22-ц/4808/690/23
Головуючий у 1 інстанції Решетов В. В.
Суддя-доповідач Луганська
13 червня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,
за участю секретаря - Кузів А.В.
учасники справи
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Міністерство оборони України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Івано-Франківське обласне територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління соціального захисту та надання соціальних послуг Солотвинської селищної ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 ,
на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року, ухвалене судом у складі судді Решетова В.В.,
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління соціального захисту та надання соціальних послуг Солотвинської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу,,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю , в обґрунтування якої вказала, що 21 січня 1986 року між нею та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб у Манявській сільській раді Богородчанського району Івано-Франківської області. З кінця 2015 року чоловік почав зловживати спиртними напоями на фоні чого виникали постійні конфлікти в результаті чого за рішенням суду від 31 травня 2016 року шлюб було розірвано. Після розлучення стосунки між ними налагодились, вони продовжили жити як чоловік та дружина однією сім'єю, вести спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм їх будинку. З огляду на вік, повторно шлюб не зареєстрували.
З початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації, чоловік пішов добровольцем на військову службу та перебував на посаді командира 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , звання молодший сержант. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік загинув внаслідок масового артилерійського обстрілу, ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано свідоцтво про смерть.
18 травня 2022 року вона звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2016 року по 2022 рік, але ухвалою від 29 червня 2022 року Богородчанським районним судом залишено заяву без розгляду з підстав наявності спору про право.
Оскільки Міністерство оборони України не визнає факту їх спільного проживання з чоловіком, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивачка зазначила, що встановлення факту їй потрібне для отримання відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги, яку може отримати лише вона, як дружина військовослужбовця, оскільки їх діти є повнолітніми.
Факт їх спільного проживання однією сім'єю підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 04.05.2022 року №47 разом з нею за адресою АДРЕСА_1 , де зареєстрований, ОСОБА_5 , у графі «родинні стосунки» зазначено - чоловік. Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 25.02.2022 року №319, яку чоловік брав у селищній раді для територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також довідками, виданими старостою села Манява, Вінтоняк Г, від 04.05.2022 року №420 та від 05.05.2022 року №48. Довідкою священика церкви Покрови Пресвятої Богородиці с. ОСОБА_6 підтверджено, що вона дійсно здійснювала поховання свого чоловіка ОСОБА_5 . За час перебування чоловіка на службі передавала йому Новою Поштою необхідні речі, що також підтверджується відповідними поштовими квитанціями.
Зазначила, що сам ОСОБА_5 вважав їх подружжям, адже перебуваючи на службі, неодноразово у телефонних розмовах наголошував, що у всіх документах, які він заповнював при прийнятті його на службу та під час проходження служби, вказував, що одружений.
У період, коли чоловік перебував на заробітках, він передавав регулярно кошти, на які вони разом побудували літню кухню та зробили ремонт у домі.
При погіршенні стану її здоров'я, виклик сімейного лікаря по телефону здійснював ОСОБА_5 , який і купував необхідні ліки та здійснював супровід під час госпіталізації.
У зв'язку з викладеним просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу в період часу з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_5 .
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради; Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області; ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління соціального захисту та надання соціальних послуг Солотвинської селищної ради.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги та встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу в період часу з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_5 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом докази фрагментарні та не підтверджують тривалих сімейних відносин протягом заявленого позивачкою строку. Докази, які надані позивачкою не доводять факту ведення позивачкою та ОСОБА_5 спільного господарства та спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна. Суд не взяв до уваги покази свідків. Скаржниця не погоджується із таким висновком суду, оскільки позивачкою на підтвердження заявлених вимог було надано достатньо доказів: акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 04.05.2022 року №47 разом з нею за адресою АДРЕСА_1 , де зареєстрований, ОСОБА_5 , у графі «родинні стосунки» зазначено - чоловік; довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 25.02.2022 року №319, яку чоловік брав у селищній раді для територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також довідками, виданими старостою АДРЕСА_2 , від 04.05.2022 року №420 та від 05.05.2022 року №48. Довідкою священика церкви Покрови Пресвятої Богородиці с. ОСОБА_6 підтверджено, що вона дійсно здійснювала поховання свого чоловіка ОСОБА_5 .
Вважає, що суд першої інстанції помилково вказав на разовий характер виклику лікаря та необґрунтовано зазначив, що даний доказ не підтверджує ведення спільного господарства та спільного бюджету, оскільки даний факт підтвердили шість допитаних у судовому засіданні, свідків, які також повідомили, що й ОСОБА_8 з кінця 2016 року постійно супроводжувала чоловіка до лікарів та постійно доглядала його.
Зазначила, що судом не взято до уваги накладні від 20.07.2018 року, яка видана магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та від 22.03.2019 року та ПП ОСОБА_9 , відповідно до яких придбано кухонний гарнітур, умивальник, тумбочку, дзеркало та пенал, оскільки жоден свідок з боку позивача не зазначив, що перебуваючи у літній кухні бачив там дзеркало чи пенал.
Судом не досліджено та не взято до уваги інших наданих квитанцій та чеків, а саме видаткову накладну від 19 листопада 2016 року, видану СПД ОСОБА_10 «Магазин СІГМА» на ім'я покупця ОСОБА_11 , накладну від 01 листопада 2016 року, видану підприємцем ОСОБА_12 на ім'я покупця ОСОБА_5 .
Висновки суду першої інстанції про наявність у будинку та літній кухні двох лічильників на електроенергію та двох холодильників може свідчити про те, що ОСОБА_13 порізно харчувалися та платили комунальні платежі є необґрунтованими.
Судом першої інстанції зазначено, що свідок ОСОБА_14 вказувала про поділ грошових коштів зароблених ОСОБА_5 , який приїхав після заробітків, між дітьми та дружиною, тому робить помилковий висновок, що такий поділ коштів виключає наявність спільного бюджету та спільних витрат.
Зазначає, що такі покази дала не ОСОБА_15 , а свідок староста села ОСОБА_16 , яка навпаки підтвердила хороше ставлення ОСОБА_5 до дружини та те, що він їй дає кошти.Натомість свідок ОСОБА_14 зазначала, що вона наймала ОСОБА_17 2 роки тому робити ремонт у її квартирі в Івано-Франківську, і зароблені кошти у сумі 800 грн на прохання ОСОБА_5 вона передала дружині ОСОБА_1 .
Судом не надано оцінки військовому квитку серії НОМЕР_2 від 26.02.2022 року, який виданий на ім?я ОСОБА_5 , де у графі «сімейний стан» зазначено «одружений», що свідчить, що сам ОСОБА_5 вважав їх сім'єю, адже жодних заперечень до цієї відмітки не має.
У відзиві на апеляційну скаргу, ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначає, що рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року є обґрунтованим та ухваленим на основі повного і всебічного з'ясування обставин, які стосуються предмета розгляду справи. Відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали в межах її доводів, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.
У судовому засіданні представник третьої особи Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Цьось Ю.С. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року залишити без змін.
У судове засідання представник Міністерства оборони України не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
У судове засідання представники третіх осіб: Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління соціального захисту та надання соціальних послуг, яке є в структурі Солотвинської селищної ради та третя особа ОСОБА_3 не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені у відповідності до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без позивача та відповідача по справі, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачкою письмові докази, в своїй сукупності не доводять факту ведення нею з ОСОБА_5 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, а спільні фотокартки та додані до матеріалів справи квитанції про придбання меблів, довідки про поховання та виклик лікаря та не можуть бути достатньою підставою для встановлення вказаного факту.
Також посилання свідків на спільне проживання не є само по собі достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, в розумінні ст. 74 СК без наявності інших ознак сім'ї, тому дійшов висновку про відсутність достатніх доказів для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не в повній мірі відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 вказувала на те, що встановлення такого факту є необхідним для отримання передбаченої законом одноразової грошової виплати, як дружині загиблого військовослужбовця, оскільки відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого.
Зазначила, що їх діти є повнолітніми, інших утриманців ОСОБА_5 не мав, тому отримати таку допомогу може лише вона.
18 травня 2022 року ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про встановлення факту за правилами окремого провадження.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2022 року залишено без розгляду з підстав наявності спору про право.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Міністерство оборони України є органом, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який загинув під час здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 постанови від 30 січня 2020 року зазначила, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для встановлення певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням, реалізацією та припиненням. За своїм предметом та правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці щодо соціальних виплат з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та Міністерством Оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого військовослужбовця (про що позивачка вказала у позовній заяві), і не пов'язаний з цивільними права та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
У спірних правовідносинах суд повинен враховувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу для отримання соціальної виплати. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, недопустимим є ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, з урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем ОСОБА_5 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин необхідно закрити провадження у справі, оскільки цей спір між сторонами щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Аналогічні висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 та постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, від 17 травня 2023 року у справі №343/1548/22.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
Колегія суддів судової палати не дає оцінку доводам апеляційної скарги, оскільки вони можуть бути предметом розгляду при новому розгляді справи у суді.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 оскільки рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з підстав викладених вище у постанові та не дає оцінку доводам апеляційної скарги по суті заявлених вимог.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 374 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 377, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління соціального захисту та надання соціальних послуг Солотвинської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу, закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 її право на звернення з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді В.А. Девляшевський
В.Д. Фединяк