Справа № 203/3835/22
Провадження № 2/0203/381/2023
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
26 квітня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Погрібному О.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Білогруда Д.О..,
представника відповідача - адвоката Карлаша І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, -
У жовтні 2022 року позивач пред'явив через суд зазначений позов до ОСОБА_3 на предмет захисту свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 з підстав того, що він несе тягар обов'язків з утримання майна та оплати комунальних послуг з розрахунку на спільне проживання з ним відповідача ОСОБА_2 , яка вселилися та зареєстрована у квартирі як донька позивача, проте, починаючи з 31 серпня 2021 року у квартирі не проживає, комунальні послуги не оплачує, мешкає у іншому житлі, народила ще одну дитину, місце проживання якої може зареєструвати також у його квартирі, у добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає, тому позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 405, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, просив визнати ОСОБА_4 такою, яка втратила право на користування його квартирою.
З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 08 листопада 2022 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка.
Відповідач свій відзив не подала, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляла і про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином згідно з ст. ст. 131, 187 ч. 6 ЦПК України за останнім відомим суду підтвердженим зареєстрованим місцем її постійного проживання (перебування), а також за повідомленим представником позивача фактичним місцем проживання останньої.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали повністю та наполягали на задоволенні позовних вимог з наведених у позовній заяві підстав.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, уповноваживши представника, який в судовому засіданні позов не визнав, заперечуючи тим, що після проти задоволення позову заперечував відсутністю предмету спору, оскільки наразі зняття з реєстрації можливе за заявою власника згідно норм чинного Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» для чого рішення суду не потребується, що свідчить про те, що спір у справі відсутній, тоді як розгляд вказаного питання в с удовому порядку спричинить для відповідача невиправдане понесення судових витрат, тому просив в задоволенні позову відмовити.
Третя особа, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направила, про причини неявки суду не повідомила та про відкладення розгляду не клопотала, що не перешкоджає розгляду справи згідно вимог ч. 1 ст. 233 ЦПК України.
Свідок ОСОБА_5 , будучи допитаною під присягою, в судовому засіданні показала, що проживає та зареєстрована з 1980 року у квартирі АДРЕСА_2 , а квартира ОСОБА_1 під № 32, у цьому ж під'їзді будинку, поверхом вище, над її квартирою, тому вона давно знайома з сусідом та його сім'єю. Так, з 2019 року його дочка ОСОБА_6 разом із чоловіком проживали у квартирі ОСОБА_1 , постійно шуміли, коли сусід випивав, вона піднімалася зробити зауваження і взагалі їх регулярно бачила, проте в кінці літа 2021 року вони з'їхали, підігнали вранці машину, завантажили речі і поїхали, що вона спостерігала з вікна власного житла. Після цієї події ОСОБА_1 викликав поліцію, однак більше вона ні дочки ні її чоловіка не бачила жодного разу.
Суд, заслухавши усні пояснення позивача та представників сторін, допитавши свідка, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог з задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Судом встановлено, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8465, належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що узгоджується з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9650686 від 24 січня 2006 року (а.с. 7, 8).
За даними довідки № 6241 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур 11 листопада 2008 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано одна особа, а саме донька позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), що повністю узгоджується з відомостями Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 6/5-5317 від 31 жовтня 2022 року (а.с. 23).
Крім того, в судовому засіданні досліджені акти обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 від 09 вересня 2022 року та від 16 січня 2023 року, складені за підписами сусідів із квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_8 , із квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_5 , із квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_9 та затверджені в.о. директора КП «Жилсеріс-5» ДМР і скріплені печаткою комунального підприємства (а.с. 14, 74), в яких зафіксоване непроживання в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .
Також судом досліджений висновок дільничого офіцера поліції СДОП ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Атікова А., затверджений начальником ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Клешнею В. 27 вересня 2021 року, за результатом проведеної дослідчої перевірки матеріалів за фактом звернення до ЧЧ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 з заявою про те, що його донька вивезла всі меблі та особисті речі з його квартири АДРЕСА_1 , в якій тимчасово проживала (а.с.11), обставини чого повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5 про час до якого проживала у вказаній квартирі відповідачка, обставини добровільного залишення житла та вивезення речей з квартири.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки іншого відповідачем не доведено, то за встановлених судом обставин підстави для користування спірним житловим приміщення у квартирі АДРЕСА_1 згідно з ч. 3 ст. 810 ЦК України і ст. 158 ЖК УРСР на умовах договору у відповідачів відсутні, а тому належить визнати, що мало місце користування житлом не зобов'язальне позадоговірне, а на обмеженому речовому праві особистого сервітуту відповідно до ст. 405 ЦК України з наслідками, передбаченими ч. 4 ст. 156 і ст. ст. 157, 162 ЖК УРСР.
Відтак, оскільки відповідач відсутня у спірній квартирі більше одного року і не користуються нею, хоч об'єктивно має таку можливість, то суд дійшов висновку, що сервітут нею не використовується без поважних причин більше строку його збереження за особами, на підставі чого згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України сервітут відповідача припинився, а відповідача по суду належить визнати такою, яка втратила право користування спірним житловим приміщенням у зазначеній квартирі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 406 ЦК України внаслідок задавненості користування.
Доводи представника відповідача про те, що позивач має право звернутися до відповідного органу реєстрації місця проживання та згідно ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» за власною заявою зняти відповідача з реєстрації, наведених висновків суду не спростовують, оскільки згідно ч.2 ст. 1 цього Закону дія останнього не поширюється на відносини, пов'язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом, тоді як за встановленими в судовому засіданні обставинами відповідач в квартирі позивача не проживає, відповідно, право користування згідно ст. ст. 405, 406 ЦК України відповідач як член сім'ї власника втратила.
Крім того, відповідно до п.6 ч1 ст. 24 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Вказаній нормі кореспондують і положення пп.2 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265.
Яв встановлено судом, позивач звернувся з позовом не про зняття відповідача з реєстрації місця проживання, а з підстав втрати права користування житлом за ст. 405 ЦК України, дочкою, як членом його сім'ї, та з підстав того, що народжена відповідачем 09 серпня 2022 року дитина, з огляду на очевидну відсутність іншого житла у батьків останньої, має бути зареєстрована в його квартирі за місцем реєстрації матері, зокрема, без згоди його як власника, що визначено ч.5 ст. 8 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», згідно якої згода власника (співвласників) житла не вимагаються у разі декларування місця проживання дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання їхніх батьків або інших законних представників чи одного з них.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що у цій справі спір виник саме з приводу права користування житлом, а не щодо надання адміністративної послуги реєстрації/зняття з реєстрації члена сім'ї власника, зареєстровану у його житлі з 11 листопада 2008 року, а тому підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Встановивши в судовому засіданні обставини непроживання відповідача без поважних причин в квартирі позивача більше одного року, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, про що ухвалюється це рішення.
Згідно заяви представника позивача суд вважає можливим віднести судові витрати на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 263-265, 274 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати такою, яка втратила право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене і підписане 01 травня 2023 року.
Суддя О. В. Колесніченко