Справа № 234/8147/21
Провадження № 1-кп/202/488/2023
Іменем України
14 червня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
провівши в залі суду в м. Дніпрі судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052390000577 від 16 квітня 2021 року, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 190 КК України,
за участі сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , захисника-адвоката - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3
В ході судового розгляду кримінального провадження прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, при цьому зазначив про продовження існування ризиків, що передбачені п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник і обвинувачений просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважали, що запобіжний у вигляді домашнього арешту забезпечить судовий розгляд кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином тощо; підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд погоджується з доводами, наведеними у клопотанні прокурора, про продовження існування ризику переховування від суду. Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_3 , який офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків та законного джерелу доходів не має.
Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками, а також суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_3 передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Також, суд вважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні. Оцінюючи можливість впливу на потерпілих і свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими і свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1 та 2 ст. 23, ст. КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Ураховуючи те, що встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 зможе переховуватись від суду, оскільки не працевлаштований, постійного доходу не має, не має будь - кого на утриманні, обвинувачується у вчиненні, у тому числі і тяжкого злочину, пов'язаного із застосуванням насильства, та існують ризики, що ОСОБА_3 зможе переховуватись від суду з метою перешкоджання розгляду кримінального провадження, а також впливати на недопитаних судом потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженню.
Разом з тим, підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування останнього під вартою суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що запобігти вище зазначеним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст.121 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.331, 350 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, тобто до 12 серпня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуюча: ОСОБА_1