Справа № 202/5389/22
Провадження № 1-кп/202/151/2023
Іменем України
14 червня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
провівши в режимі відеоконференцзв'язку судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
за участі сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - адвоката - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3
В ході судового розгляду кримінального провадження прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, при цьому зазначила про продовження існування ризиків, що передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник і обвинувачений заперечували у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому захисник зазначив суду про відсутність ризиків, на які посилається прокурору у клопотанні, а також просив суд визначити заставу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Суд враховує те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином тощо; підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Як слідує із обвинувального акту, ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років , у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_3 зможе переховуватися від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом.
Окрім того, як слідує із фактичних обставин, що викладені у обвинувальному акті, обвинувачений, будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, Присяги та укладеного ним контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України взявши на себе зобов'язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами неодноразово порушував ці зобов'язання, у зв'язку з чим притягувався до адміністративної відповідальності, чим своєю поведінкою продемонстрував зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні непокори в умовах воєнного стану, що можливо потягло за собою перекладення його обов'язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю.
Ураховуючи те, що встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може впливати на недопитаного свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Разом з тим, підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не вбачається, доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування останнього під вартою суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що запобігти вище зазначеним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч.4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд, з урахуванням того, що на 21 березня 2023 року, допитані усі свідки обвинувачення, досліджені письмові докази, обвинувачений ОСОБА_3 із 02 липня 2022 року тримається під вартою, стадію судового розгляду - допитані усті свідки сторони обвинувачення, досліджені письмові докази, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, вважає визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід в межах, визначених ст.182 КПК України для тяжких злочинів, а саме двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у повній мірі відповідає обвинуваченню, висунутого ОСОБА_3 та суворості покарання, яке може бути йому призначено у разі доведеності його провини та його особі і здатна належним чином забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.331, 350 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто до 12 серпня 2023 року, включно.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 заставу у кримінальному провадженні у розмірі 53 680 гривень.
У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту у якому проживає, або місця проходження військової служби без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи в якій обвинувачений тримається під вартою.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язан виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуюча: ОСОБА_1