Справа № 202/10795/23
Провадження № 1-кс/202/4651/2023
08 червня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, дистанційно - в режимі відеоконференції, клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 , погоджене прокурором Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 07.06.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010001735, у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Високий Харківської області, громадянина України, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, старшого навідника 1 відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодшого сержанта, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
Клопотання мотивовано тим, що органом досудового розслідуванням встановлено, що молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та, проходячи її на посаді старшого навідника 1 відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 07 червня 2023 приблизно о 08 год. 40 хв., тобто в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - заступника командира 1 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 , що виданий на підставі бойового наказу командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 № 101 від 06.06.2023, про негайне здійснення маршу для отримання та перевірки справності штатної зброї, отримання додаткового боєкомплекту, бронежилетів, шоломів кевларових, індивідуальних медичних аптечок, протигазів, шанцевого інструменту та іншого військового майна, яке необхідне для виконання бойового завдання на кожного військовослужбовця з подальшим, до 12:00 год. здійсненням маршу та в період часу з 18:00 год. до 21:00 год. висуванням на позиції ВОП «МАЛОЙ» та ВОП «АВАЛОН», для зайняття оборони у складі підрозділів на вказаному напрямку та ведення оборонного бою наявними вогневими засобами, усно та відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
07 червня 2023 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
08 червня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; довідкою військово-лікарської комісії; протоколами допиту свідків; протоколом огляду предмету; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв'язку.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний розуміє, що він вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки.
Крім цього, підозрюваний є мешканцем іншої області, що вказує на існування обґрунтованих підстав та можливості там переховуватись.
Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
З метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які є його співслужбовцями, адже знає місцезнаходження останніх та маючи навики користування вогнепальною зброєю, може погрожувати свідкам з метою зміни або відмови від показів, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може вчинити самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, тобто кримінальні правопорушення, передбачені статтями 407, 408, 409 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, в якому обґрунтовано підозрюється.
Враховуючи характер злочину та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправного діяння підозрюваного, а також враховуючи його вік та стан здоров'я, сімейне становище та майновий стан.
На підставі викладеного, просить застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 не згоден з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, вважає, що непокори з його боку ніякої не було. Ризики вважає необґрунтованими.
Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію свого підзахисного. Підозру вважає необґрунтованою, а ризики не доведеними. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення матеріалами клопотання та в судовому засідання довів, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що підозра достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: копією повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; копіями витягів з наказів командира військової частини; допитами свідків, протоколами слідчих експериментів зі свідками та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Ризик, незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що підозрюваний. будучі знайомим зі свідками, може шляхом вмовлянь, погроз чинити вплив на свідків, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, який підтверджується тим, що підозрюваний, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може, з метою переховуватись від органів досудового розслідування, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов'язаний з військовою службою.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що ризик можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному правопорушенні іншим чином, слідчим та прокурором необґрунтовані та наразі нічим не підтверджені.
Щодо доводів підозрюваного та його захисника про необґрунтованість підозри, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, зібраних органом досудового розслідування, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного, але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на положення ч.7 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, слідчий суддя позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, навіть у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з урахуванням особи підозрюваного, суд вважає за можливе визначити підозрюваному відповідний розмір застави.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4 ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».
Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя визначаючи підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити. Тому, слідчий суддя враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, стан здоров'я, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, які суд вважає обґрунтованими та доведеними, вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу в розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 161 040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) грн. 00 коп., що відповідає межі застави, встановленій п.2 ч.5 ст.182 КПК України. Окрім того, у разі внесення застави, на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) по 05 серпня 2023 року включно.
Встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 161 040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738, Код банку отримувача (МФО) 820172.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді діє по 05.08.2023 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1