ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2023Справа № 910/376/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/376/23
за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (Україна, 04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5; ідентифікаційний код: 35591059)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний код: 41264766)
про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу на публічних торгах
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - відповідач) про стягнення 274 840,62 грн заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу на публічних торгах.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № 021/ЮК-21МСБ "Авто в кредит" від 21.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
13.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/376/23, справу визнано судом малозначною та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
27.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
03.03.2023 до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що внаслідок накладення арешту на його рахунки він позбавлений можливості виконувати зобов'язання за Кредитним договором. Також відповідач вказує на недотримання позивачем процедури звернення стягнення на майно, що передбачена Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 постановлено розгляд справи № 910/376/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.04.2023.
У підготовче засідання 12.04.2023 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, проте сторонами були сформовані в системі "Електронний суд" заяви про розгляд справи без участі їх представників.
У підготовчому засіданні 12.04.2023 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 10.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/376/23 призначено на 10.05.2023.
У підготовче засідання 10.05.2023 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, проте позивачем була сформована в системі "Електронний суд" заява про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.06.2023.
У судове засідання 07.06.2023 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
Оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для ухвалення рішення, а також враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд розглянув справу за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 07.06.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.01.2021 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 021/ЮК-21МСБ "Авто в кредит" (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 1 124 000,00 грн строком на 24 місяці для придбання нового автомобіля. Кінцевою датою повернення кредиту сторонами визначено 20.01.2023 включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у період з 21.01.2021 по 20.01.2023 в розмірі 9,5 процентів річних (п. 1.1 Кредитного договору).
У п. 2.1 Кредитного договору визначено, що для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику кредитний рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус" (далі - кредитний рахунок).
Згідно з п. 3.1 Кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечується зокрема, але не виключно, заставою майна - автомобіль марки CITROEN, модель SPACE TOURER, рік випуску 2020, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності позичальнику (пп. 3.1.1).
На виконання цього положення Кредитного договору, 21.01.2021 сторони уклали Договір застави транспортного засобу № 021/ЮЗК-21МСБ (далі - Договір застави), відповідно до п. 1.1 якого застава за цим Договором забезпечує виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, за умовами якого останній зобов'язаний заставодержателю до 20.01.2023 включно в порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 1 124 000,00 грн, сплатити проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором (основне зобов'язання). Заставою за цим Договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування витрат, понесених заставодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави та інших витрат/збитків, пов'язаних з обслуговуванням та виконанням/невиконанням Кредитного договору та цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору застави визначено, що в забезпечення виконання основного зобов'язання за Кредитним договором заставодавець надає заставодержателю в заставу належний йому на праві власності автомобіль (далі - предмет застави): марка CITROEN, модель SPACE TOURER, рік випуску 2020, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: м. Київ, вул. Терьохіна Олексія, 8А, 111. Під час строку дії даного Договору предмет застави буде знаходитись за адресою його реєстрації.
За умовами пунктів 1.4, 1.5 Договору застави вартість предмета застави відповідно до Договору купівлі-продажу автомобіля № 140121-1Н від 14.01.2021 становить 1 405 000,00 грн. Сторони оцінюють предмет застави у 1 170 833,33 грн.
Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується також всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України, у випадку якщо заставленого майна недостатньо для повного погашення заборгованості позичальника.
За умовами пунктів 4.1 - 4.4 Кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на рахунок IBAN НОМЕР_4 в АТ "КБ "Глобус". Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості (Додаток № 1 до цього Договору). У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.
Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день повного виконання (сплати) боргових зобов'язань на суму фактичної заборгованості за кредитом, при цьому день надання кредиту включається до розрахунку. При розрахунку процентів у місяці приймається фактична кількість календарних днів у місяці та році. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно та у день остаточного повернення кредиту.
Нарахування процентів банком за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за період з 01 (першого) числа місяця по останнє число місяця (включно) та у день остаточного повернення кредиту.
Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк по 10 (десяте) число (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування на рахунок, зазначений в п. 4.1 цього договору. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів. У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості по сплаті процентів банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7 цього договору.
Згідно з п. 4.5 Кредитного договору при надходженні від позичальника та/або його поручителів коштів на сплату заборгованості за кредитом за наявності простроченої заборгованості, у відповідності до умов цього договору банк має право самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у черговості, що передбачена п. 6.1.4 цього договору.
Підпунктом 6.1.4 пункту 6.1 Кредитного договору визначено, що грошові кошти на виконання зобов'язань, передбачених цим договором спрямовуються в наступній черговості:
1) на сплату штрафу за кожне допущене прострочення платежу;
2) на сплату прострочених процентів за користування кредитом;
3) на сплату прострочених комісій;
4) на сплату простроченої заборгованості по кредиту;
5) на сплату нарахованих процентів за користування кредитом;
6) на сплату нарахованих комісій;
7) на сплату строкової заборгованості по кредиту;
8) на сплату штрафних санкцій (пені);
9) на сплату інших платежів за цим договором.
Відповідно до п. 4.6 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту у строки, передбачені п. 1.1 та п. 4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти з розрахунку процентної ставки 45 (сорок п'ять) процентів річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення. Зміна процентної ставки здійснюється банком без додаткового узгодження з позичальником та позичальник погоджується з тим, що він належним чином повідомлений про застосування збільшеної процентної ставки у зазначеному в цьому пункті порядку, про що свідчить його підпис у цьому договору. Зміна процентної ставки у цьому випадку не є зміною істотних умов договору, а є наслідком невиконання/неналежного виконання позичальником умов цього договору.
Згідно з п. 8.1 Кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Кредитного договору передбачено обов'язок позичальника достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені цим Договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених пунктами 9.1, 9.2 цього договору.
Відповідно до п. 9.2 Кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника, умов цього договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів, а у випадку якщо зобов'язання позичальника за цим договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в АТ "КБ "Глобус" - не пізніше наступного робочого дня з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання, зокрема, порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором (пп. 9.2.1).
Як зазначає позивач, відповідачем прострочено внесення платежів за Кредитним договором, у зв'язку з чим він 22.11.2022 направив відповідачеві Вимогу № 1-1731 від 14.11.2022, у якій, на підставі п. 9.2 Кредитного договору, вимагав достроково повернути кредит, а також сплатити проценти у розмірах, що наведені у вимозі.
Враховуючи, що вимога банку задоволена не була, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 93 666,74 грн строкової заборгованості по кредиту, 176 528,38 грн простроченої заборгованості по кредиту, 2 109,74 грн строкової заборгованості по процентам, 2 208,19 грн простроченої заборгованості по процентам, 40,23 грн пені по простроченому кредиту, 6,04 грн пені по простроченим процентам, шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб його продажу на публічних торгах.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Суд, на підставі наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 , встановив факт перерахування позивачем кредиту в сумі 1 124 000,00 грн на рахунок, визначений у п. 2.2 Кредитного договору.
За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 , починаючи з серпня 2022 року позичальник порушував зобов'язання з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим банк, керуючись п. 4.1 Кредитного договору, переніс поточну заборгованість на рахунок простроченої заборгованості.
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором станом на момент пред'явлення позивачем вимоги відповідно до п. 9.2 Кредитного договору, строкова заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів становила 93 666,74 грн, а прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 176 528,38 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У Додатку № 1 до Кредитного договору сторони узгодили Графік погашення кредиту, у якому міститься інформація щодо періоду користування кредитом, мінімального розміру повернення кредиту на кінцеву дату періоду, заборгованості за кредитом після часткового повернення кредиту на кінцеву дату періоду.
Зі змісту вказаного Графіка вбачається, що сторони визначили спосіб повернення кредиту шляхом сплати позичальником фіксованої суми щомісячно з кінцевою датою повернення - 20.01.2023.
Поряд із цим, в силу п. 9.2 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, і в такому випадку позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку.
Таким чином, приймаючи до уваги умови Кредитного договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Твердження відповідача про те, що належному виконанню зобов'язань перешкоджала подія непередбаченого характеру, а саме накладення арешту на кошти, розміщені на його рахунках, суд відхиляє, оскільки такі доводи не підтверджені жодним доказом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку не спростував наведених позивачем обставин, суд вважає, що позивачем доведено наявність у відповідача строкової заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 93 666,74 грн та простроченої заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 176 528,38 грн.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За встановленими обставинами справи, процентна ставка за користування кредитними коштами становить 9,5 процентів річних.
Поряд із цим, пунктом 4.6 Кредитного договору передбачено збільшення процентної ставки до 45 процентів річних у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту. Збільшена процентна ставка нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині строкової та простроченої заборгованості по сплаті процентів, суд не виявив у ньому помилок.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 40,23 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та 6,04 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.1 Кредитного договору визначено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Суд перевірив розрахунки пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за заявлений позивачем період і не виявив у них помилок.
Враховуючи викладене, оскільки неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачем за Кредитним договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, зважаючи на укладення Договору застави, позивач має право задовольнити свої вимоги щодо стягнення строкової та простроченої заборгованості по кредиту, строкової та простроченої заборгованості по процентам, а також пені по кредиту та процентам за рахунок заставленого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заставу").
Згідно з ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).
Статтею 584 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Так, відповідно до п. 1.2 Договору застави в забезпечення виконання основного зобов'язання за Кредитним договором заставодавець надає заставодержателю в заставу належний йому на праві власності автомобіль (далі - предмет застави): марка CITROEN, модель SPACE TOURER, рік випуску 2020, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: м. Київ, вул. Терьохіна Олексія, 8А, 111.
Підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 Договору застави визначено право заставодержателя вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави, у випадку порушення заставодавцем основного зобов'язання за Кредитним договором чи зобов'язань за цим Договором.
За приписами частин 3, 4 статті 577 Цивільного кодексу України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави рухомого майна є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим законом (стаття 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").
Водночас, згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
За приписами частин першої та другої статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. У разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.
Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частинами 1, 2, 5 та 6 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
Реалізація предмета застави, на яке звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").
Порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду визначений у статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Частиною першою зазначеної статті передбачено, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Водночас у матеріалах справи відсутній витяг з Державного реєстру обтяжень на підтвердження реєстрації в цьому реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження для перевірки виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Також у матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення позивачем інших обтяжувачів про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави, як того вимагає частина перша статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 202/29241/13-ц за позовом про звернення стягнення на предмет застави, стягнення грошових коштів вказано, що оскільки позивач не виконав вимог, передбачених статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та не надав витягу з Державного реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки виконання вимог, передбачених статтею 25 зазначеного Закону, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави.
Також у постанові від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
Отже відсутність факту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а також факту надіслання іншим обтяжувачам повідомлення про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави свідчить про недотримання позивачем процедури звернення стягнення на заставлене майно та є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на заставлене майно саме з цих підстав, оскільки у протилежному випадку можуть бути порушені права інших заставодержателів і такі порушення можуть бути невідновними.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 645/6151/15-ц.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 122,61 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 4 122,61 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.06.2023
Суддя О.В. Нечай