ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2023Справа № 910/14562/22
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення від 30.09.2022 №24-р/тк
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 30.09.2022 №24-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25.01.2023.
17.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову.
Підготовче засідання призначене на 25.01.2023 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці.
02.02.2023 через відділ діловодства суд від позивача надійшла відповідь на відзив.
16.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 27.03.2023 призначено підготовче засідання на 04.04.2023.
Протокольною ухвалою суду від 04.04.2023 відкладено підготовче засідання на 25.04.2023.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2023 відкладено підготовче засідання на 17.05.2023.
26.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення.
15.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
Протокольною ухвалою суду від 17.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2023.
У судовому засіданні 31.05.2023 суд заслухав вступні слова представників позивача, які підтримували позовні вимоги, та вступне слово представника відповідача, який заперечував проти позову; суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін як щодо досліджених доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 31.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.09.2022 Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України постановила рішення №24-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Пунктом 1 резолютивної частини рішення визнано, що Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу в.о. Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 11.10.2021 №128-29/08-14706 у встановлений ним строк.
За вказане порушення, відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення, накладено на АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" штраф у розмірі 54 400 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Рішення АМКУ є незаконним та необґрунтованим, та наявні підстави для його скасування.
Позивач зазначає, що Комітет приймаючи спірне рішення , неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, виклав у рішенні висновки, що не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що є підставою для визнання рішення недійсним.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комітет всебічно і повно з'ясував обставини, які мають значення для справи; обставини, які визнано встановленими, належним чином встановлені та підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
У відповідності до ст. 56 зазначеного Закону рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Матеріалами справи підтверджується, що рішення Комітету №24-р/тк позивач отримав 24.10.2022 та останній звернувся до господарського суду з позовом про скасування оспорюваного рішення в межах строку, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
З метою з'ясування дійсних обставин викладеного у заяві ТОВ "Приазовська" та здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет надіслав АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" вимогу в.о. Голови Комітету - державного уповноваженого від 11.10.2021 №128-29/09-14706 про надання інформації, у якій зазначалося про необхідність надання інформації протягом 10 календарних днів із дня його отримання.
Окрім того, у вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі у встановлений органами Антимонопольного комітету України строк, а також подання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність відповідно статті 52 цього Закону.
Вимога була вручена АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" 15.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303514457800 та відміткою позивача на долученій до матеріалів справи копії вимоги.
Із викладеного вище вбачається, що останній день строку надання інформації на вимогу Комітету припадав на 25.10.2021.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" листом від 22.10.2021 №83/19452-вих. надіслало клопотання про продовження терміну надання інформації на вимогу до 24 листопада 2021 року.
Листом за вих. №128-29/01-15185 від 23.10.2021 Комітет повідомив АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", щ термін надання інформації на вимогу продовжено до 29.10.2021 (включно).
АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" листом від 04.11.2021 №83/20196 надіслало до Комітету відповідь на вимогу.
Отже, із матеріалів справи вбачається, а також не заперечується сторонами, що у встановлений державним уповноваженим Комітету у вимозі строк інформація від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" не була надана Комітету.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
Аналогічний припис міститься в пункті 12 Тимчасових правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року №169-р) (зі змінами).
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
З огляду на зазначену норму закону, обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Разом з тим, статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Згідно з пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені органами Антимонопольного комітету України строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Так, зокрема, статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Законодавством України не передбачено можливості суб'єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування органом Комітету інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Неподання суб'єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність - незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.
Статтею 22 Закону України "Про антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що: вимоги органу Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання вимог органу Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Отже, дії АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" з неподання Антимонопольному комітету України інформації на вимогу в.о. Голови Комітету - державного уповноваженого від 11.10.2021 №128-29/09-14706 у встановлений ним строк містять ознаки порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені органом Антимонопольного комітету України строки.
Окрім того, суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Інформаційний лист АМК від 13.06.2019 №70/01 має інформативний характер, не містить норм (приписів), обов'язкових для застосування, тобто, не є нормативно-правовим актом та не зареєстрований в міністерстві юстиції України, а, отже, посилання на нього не може вважатися підставою для скасування спірного рішення Комітету. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №915/112/20.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №910/13254/17, від 27.08.2018 у справі №922/1874/17, від 21.01.2020 у справі №910/12400/18 викладав правовий висновок, що рекомендаційні роз'яснення АМК України мають рекомендаційний характер та не містять норм (приписів), обов'язкових для застосування.
З огляду на зазначене, суд відхиляє посилання позивача на неврахування відповідачем вимог Інформаційний лист АМКУ від 13.06.2019 №70/01 при встановленні строків для надання відповіді на вимогу Комітету.
Окрім того, згідно ст. 22 Закону України "Про антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що: вимоги органу Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.
У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №915/112/20 викладено висновок, що саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню суб'єктом господарювання на вимогу органу Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
Обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 16.06.2020 №908/1369/19 де вказано, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких органи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання. Однак суб'єкти господарювання зобов'язані надавати інформацію на запит (вимогу) голови АМК.
У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №910/10740/18 зазначено, що виходячи з положень зазначених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Товариства відповідну інформацію (необхідну для проведення дослідження ринків природного газу у сфері здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції учасниками цього ринку), а Товариство, у свою чергу, зобов'язане було надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/2274/17, від 19.06.2018 у справі № 917/1410/17).
Окрім того, законодавство про захист економічної конкуренції не передбачає розмежування робочих та неробочих днів; норми статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачають право органів Комітету (в межах своїх дискреційних повноважень) визначати строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу, що і мало місце у даному випадку.
Таким чином, Комітет у межах своїх повноважень визначив строк, протягом якого АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" мало надати відповідь на вимогу з відповідними матеріалами. Як уже встановлено судом та рішенням Комітету, позивач у встановлені строки вимогу не виконав, що і стало підставою для надання штрафу.
Законодавство про захист економічної конкуренції не встановлює спеціальний порядок надіслання та вручення адресатам вимог Комітету про надання інформації, в тому числі особистого повідомлення адресата про таку вимогу, а відтак доводи позивача про умисне неповідомлення відповідачем про результати розгляду клопотання позивача про продовження строку на надання відповідача є безпідставними та такими, що не впливають на правильність прийнятого рішення.
Матеріалами антимонопольної справи підтверджується, що Комітет розглянув клопотання позивача про продовження строку, продовжив такий строк встановивши останній день строку календарною датою, про що позивачу було направлено лист засобами поштового зв'язку.
Щодо доводів позивача про неврахування відповідачем факторів, які впливали на товариство під час підготовки відповіді на вимогу, суд зазначає наступне.
Рішенням Комітету встановлено, що у клопотанні Товариства щодо продовження терміну надання інформації на вимогу до 24.11.2021 (включно) надано лише копію наказу АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" від 22.06.2021 "Про організацію роботи в умовах карантинних обмежень". Жодних повідомлень, доказів та обґрунтувань щодо рівня захворюваності, наявної кількості працівників на підприємстві в період підготовки інформації на вимогу зазначене клопотання не містило. Ці обставини підтверджені матеріалами антимонопольної справи.
При цьому, суд погоджується із доводами відповідача щодо того, що відсутність на робочих місцях працівників позивача є винятково питанням організації його роботи та не перебуває у залежності від обов'язку з надання інформації та вимогу Комітету.
Предметом розгляду антимонопольної справи №128-26.13/12-22 були виключно дії АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" з неподання інформації на вимогу Комітету у встановлений строк. А відтак, надання оцінки діям Комітету поза межами антимонопольної справ №128-26.13/12-22 не входить до предмету доказування у даній справі.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 30.09.2022 №24-р/тк.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.06.2023.
Суддя Н.І. Зеленіна