ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2023Справа № 910/10373/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент"
до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про: визнання протиправними дії Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" щодо відмови у публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесенні змін до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу права власності на знаки для товарів і послуг по свідоцтвам України №132176 від 10.12.2010 та №132177 від 10.12.2010; та зобов'язання Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу права власності на знак, засвідчений свідоцтвом України №132176 від 10.12.2010 та на знак, засвідчений свідоцтвом України №132177 від 10.12.2010, на ім'я ТОВ "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент", яке діє від свого імені за рахунок та в інтересах як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Промислові інвестиції" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.11.2022.
28.10.2022 через відділ діловодства суду від Міністерства економіки України надійшов відзив на позовну заяву, у якому останнє заперечувало проти позову.
07.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив Міністерства економіки України.
07.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про заміну відповідача та зміну предмета позову.
Ухвалою суду від 08.11.2022 задоволено заяву позивача про заміну відповідача та зміну предмета позову від 07.11.2022, виключено зі складу відповідачів Міністерство економіки України, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову та відкладено підготовче засідання на 30.11.2022.
11.11.2022 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" надійшов відзив на позовну заяву.
Судом встановлено, що поданий відзив не містить підпису повноважної особи, а відтак суд залишає відзив без розгляду на підставі ст. 170 ГПК України.
17.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
28.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про заміну відповідача.
Ухвалою суду від 30.11.2022 задоволено заяву позивача про заміну відповідача у справі від 28.11.2022; замінено ДП "Укрпатент" на його правонаступника - Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", відкладено підготовче засідання на 21.12.2022.
21.12.2022 у підготовчому засіданні від ДО "УКРНОІВІ" надійшов відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суду від 21.12.2022 відкладено підготовче засідання на 25.01.2023.
28.12.2022 через відділ діловодства суду від позивач надійшла відповідь на відзив ДО "УКРНОІВІ".
У зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці, підготовче засідання призначене на 25.01.2023 не відбулося.
Ухвалою суду від 27.03.2023 призначено підготовче засідання на 05.04.2023.
Протокольною ухвалою суду від 05.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2023.
18.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з огляду на його необґрунтованість.
У судовому засіданні 25.04.2023 суд заслухав вступне слово представника позивача, яка підтримувала позовні вимоги та просила позов задовольнити.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2023 відкладено судове засідання на 31.05.2023.
01.05.2023 через відділ діловодства суду від позивач надійшли додаткові пояснення.
12.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.
У судовому засіданні 31.05.2023 суд заслухав доповнення до вступного слова представника позивача та вступне слово представника відповідача; Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін як щодо досліджених доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 31.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент", яке діяло від свого імені за рахунок та в інтересах як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Промислові інновації" (покупець) було укладено договір №3-ІІІ про передання (відчуження) виключних майнових прав інтелектуальної власності (права власності) на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), відповідно до умов якого продавець передає (відчужує) покупцю виключні майнові права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), визначені у п. 1.1 договору (зокрема, торговельну марку "Стоунлайт" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №132176 від 10.12.2010, та торговельну марку "Stonelight" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №132177 від 10.12.2010), а покупець отримує виключні майнові права на знаки і сплачує продавцю кошти на умовах, в розмірі та порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору, виключні майнові права на знаки переходять до покупця після укладення цього договору та надходження повної оплати за торговельні марки згідно розділу 4 цього договору, та державної реєстрації цього договору відповідно до законодавства.
14.02.2022 ТОВ "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент" в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Промислові інновації" звернулося до Національного органу інтелектуальної власності - Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" із заявою за вх. №6295/2022 про внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо передачі права власності на торговельні марки за свідоцтвами України №132176 та №132177, та опублікування відповідних відомостей в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Листом за вих. №4927/2022 від 10.06.2022 Державним підприємством "Український інститут інтелектуальної власності" було повернуто надіслані документи, як такі, що не відповідають вимога чинного законодавства. Зокрема, зазначено: "у поданих документах зазначено, що ТОВ "КУА "Брайтф'юче Ессе Менеджмент" діє в інтересах та щодо активів ЗНВПІФ "Промислові інновації" - пайового фонду, який не є юридичною особою та не може бути власником свідоцтв на торговельні марки".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що стороною договору є позивач, який при укладенні діяв від власного імені, в інтересах та за рахунок коштів пайового фонду; дії НОІВ порушують права позивача, які останній має у зв'язку з набуттям відповідного статусу правовласника, позивач зазначає про протиправність дії Національного органу інтелектуальної власності; а також позивач зазначає, що НОІВ надавалася оцінка договору про розпорядження майновими правами, що не входить до компетенції останнього.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що дії НОІВ є законними, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
У відповідності до положень частини першої статті 1 Закону України "Про інститути спільного інвестування", інститут спільного інвестування - це корпоративний або пайовий фонд; активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (Комісія); інвестиційний сертифікат - цінний папір, емітентом якого є компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду (далі - пайовий фонд) та який засвідчує право власності учасника пайового фонду на частку в пайовому фонді та право на отримання дивідендів (для закритого пайового фонду).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 41 зазначеного Закону, пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб.
Пайовий фонд створюється компанією з управління активами. Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового фонду є компанія з управління активами такого фонду (ч. 1, 4 ст. 42 Закону).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 43 Закону України "Про інститути спільного інвестування", укладаючи договори за рахунок активів пайового фонду, компанія з управління активами діє від свого імені в інтересах пайового фонду з обов'язковим зазначенням у таких договорах реквізитів фонду. Активи пайового фонду, в тому числі нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з обов'язковим зазначенням реквізитів такого фонду.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 63 зазначеного Закону, компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією. Компанія з управління активами здійснює управління активами інституту спільного інвестування. У відносинах з третіми особами компанія з управління активами пайового фонду повинна діяти від власного імені, в інтересах учасників такого фонду та за його рахунок або в разі недостатності коштів фонду - за власний рахунок.
Таким чином, компанія з управління активами є господарським товариством, діяльність якої полягає у керуванні певним майном, яке вважається майном інвестиційного фонду, а також коштами, які також є коштами інвестиційного фонду. Діяльність компанії з управління активами завжди здійснюється в інтересах фонду, який складається із активів, що належать інвесторам, але знаходяться в управлінні компанії з управління активами та обліковуються окремо від активів керуючої компанії.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Судом встановлено, що предметом договору є перехід виключних майнових прав на торговельні марки за свідоцтвами України №132176 від 10.12.2010 та №132177 від 10.12.2010.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору.
Пунктом 1 розділу 2 "Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування", затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.09.2013 №1753, передбачено, що активи інститутів спільного інвестування можуть складатися в тому числі з майнових прав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що майнові права інтелектуальної власності на торговельні марки за свідоцтвами України №132176 від 10.12.2010 та №132177 від 10.12.2010 є майном інституту спільного інвестування - Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Промислові інновації", управління яким здійснює ТОВ "КУА "Брайтф'юче Ессе Менеджмент".
Сторона договору про передачу права власності на торговельну марку має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на торговельну марку або видачу ліцензії на використання торговельної марки. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в Бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Національним органом інтелектуальної власності з одночасним внесенням їх до Реєстру (ч. 9 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг).
З вказаної норми вбачається, що внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на торговельну марку є правом сторони договору. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України та ст. 155 Господарського кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Статтею 432 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Суб'єкт прав інтелектуальної власності, права якого порушено, має право вимагати визнання та поновлення своїх прав, та вчиняти інші дії, передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Набуття права власності компанією з управління активами на будь-яке майно, незалежно від його виду, здійснене від імені фонду, яким керує компанія, та за рахунок коштів фонду, означає, що таке майно має обліковуватись як майно, що належить фонду, однак, оскільки фонд не є юридичною особою, а є лише сукупністю активів, фонд набуває цивільні права та обов'язки через керуючу компанію шляхом посилання на те, що правочин здійснюється керуючою компанією від імені та в інтересах відповідного фонду.
Майно, яке придбано за рахунок коштів фонду та від його імені, не може обліковуватись як майно, що належить керуючій компанії.
Слід зазначити, що здійснення реєстрації права власності на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) компанією з управління активами (як за юридичною особою) без посилання на те, що компанія з управління активами набула права власності від імені пайового інвестиційного фонду, може зумовити ситуацію, за якої право власності не виникне ані у позивача (оскільки договір про передачу виключних майнових прав було укладено за рахунок фонду), ані у фонду, оскільки найменування фонду не міститься у відомостях державного реєстру.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що подані документи для реєстрації права власності на знаки для товарів і послуг за позивачем із зазначенням реквізитів пайового фонду не відповідають вимогам Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 №576, оскільки судом встановлено, що зазначення реквізитів пайового фонду, за рахунок якого компанія з управління активами набула права власності на торговельні марки не суперечить чинному законодавству та є належним способом реалізації прав власника торговельної марки на визнання його статусу правовласника відповідної торговельної марки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2-1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої зазначеної статті Закону, до владних повноважень, делегованих НОІВ, належить зокрема, опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1267-р від 13.10.2020 "Про Національний орган інтелектуальної власності" встановлено, що Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції НОІВ.
На підставі вказаного розпорядження, ДП "Укрпатент" у межах своїх владних повноважень, делегованих НОІВ, розглянуло заяву позивача за вх. №6295/2022 та винесла відповідне рішення, оформлене листом за вих. №4927/2022 від 10.06.2022.
Разом з тим, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 №943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності", яке набрало чинності з 08.11.2022, визначено, що Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" виконує функції НОІВ; визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №1267 "Про Національний орган інтелектуальної власності", розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №1129 "Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. №1267", якими було визначено, що ДП "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
Таким чином, з 08.11.2022 функції НОІВ виконує правонаступник Державного підприємтва "Укрпатент" - Державна організація "УКРНОІВІ", а відтак саме УКРНОІВІ є належним відповідачем у даній справі з огляду на виконання організацією функцій Національного органу інтелектуальної власності та статус організації як правонаступника Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності".
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 600 грн.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: копію договору №9-КУА про надання правової допомоги від 28.09.2022; копію акту надання послуг №3 від 29.09.2022 на суму 21 600,00 грн; копію рахунку на оплату №7 від 29.09.2022 на суму 21 600,00 грн; та виписки по рахунку від 05.10.2022.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 04.06.2020 у справі №906/598/19, від 15.04.2021 у справі №905/717/20.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 21 600 грн, розмір якої є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент" - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" щодо відмови у публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесенні змін до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу права власності на знаки для товарів і послуг по свідоцтвам України №132176 від 10.12.2010 та №132177 від 10.12.2010.
3. Зобов'язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (код ЄДРПОУ - 44673629) опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу права власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг), засвідчену свідоцтвом України №132176 від 10.12.2010, на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент" (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 12, код ЄДРПОУ - 44040257), яке діє від свого імені за рахунок та в інтересах як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Промислові інновації" (код ЄДРПОУ - 23301209).
4. Зобов'язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (код ЄДРПОУ - 44673629) опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу права власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг), засвідчену свідоцтвом України №132177 від 10.12.2010, на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент" (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 12, код ЄДРПОУ - 44040257), яке діє від свого імені за рахунок та в інтересах як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Промислові інновації" (код ЄДРПОУ - 23301209).
5. Стягнути з Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (код ЄДРПОУ - 44673629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Брайтф'юче Ессет Менеджмент" (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 12, код ЄДРПОУ - 44040257) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн - витрат по сплаті судового збору та 21 600 (двадцять одна тисяча шістсот) грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.06.2023.
Суддя Н.І. Зеленіна