14.06.2023 Справа № 904/1720/23
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши матеріали
за позовом: Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло», ідентифікаційний код юридичної особи 03345076 (Південне шосе, 7, м. Запоріжжя, 69032)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 6 000 грн 00 коп.
Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за договором №51/21/ВО від 01.07.2021 в сумі 1600,00 грн. та заборгованість за договором №42/ПС/рест від 01.07.2021 в сумі 4400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором №9/21/ВО на використання опор мереж зовнішнього освітлення від 01.02.2021 та за договором №К/251/ПС/рест про реструктуризацію заборгованості від 01.02.2021 в частині своєчасного виконання грошових зобов'язань.
Судом на виконання ст. 176 Господарського процесуального кодексу України було здійснено запит до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нікопольської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його підприємницька діяльність припинена 13.01.2021.
Згідно відповіді Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Шусєв Сергій Олексійович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про направлення позовних матеріалів за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, враховуючи таке:
«…Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається із позовної заяви предметом позову позивач визначив стягнення заборгованості по зобов'язанням за раніше укладеним договором про надання послуг з обслуговування опор зовнішнього освітлення в місці установки додаткових конструкцій №К/251/ПС/ від 02.05.2019, яка в подальшому на підставі договору №К/251/ПС/рест від 01.02.2021 реструктуризована, та заборгованості за договором на використання опор мереж зовнішнього освітлення №9/21/ВО.
Предметом вказаного договору (п.1.1) є надання позивачем відповідачу можливості використання 8-ми опор зовнішнього освітлення, що належать позивачу для прокладання електричного кабелю та подальшого користування ним (підвіс кабелю), а користувач зобов'язується сплатити відповідну плату за надання послуг, в строки на умовах даного договору. Кабель використовується користувачем для забезпечення електричною енергією тимчасової споруди АДРЕСА_3 .
Отже предметом договорів є платне використання відповідачем опор зовнішнього освітлення, які знаходяться у м. Запоріжжя.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Враховуючи, що опори зовнішнього освітлення розташовані на земельній ділянці та переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення, суд доходить висновку, що вони відносяться до нерухомого майна, яке знаходиться у м. Запоріжжі.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.
У положеннях частини третьої статті 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов'язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 Господарського процесуального кодексу України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
У даній справі спір виник з приводу користування відповідачем нерухомим майном (опорами зовнішнього освітлення), та своєчасної оплати за користування цим майном.
Отже на даний спір поширюються правила виключної підсудності.
Оскільки нерухоме майно знаходиться у м. Запоріжжі, то даний спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області…».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 справу № 904/1720/23 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї.
Згідно зі ст. 162 ГПК України:
1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
3. Позовна заява повинна містити:
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
У позові відповідачем зазначено - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) тоді як, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України за вказаним РНОКПП НОМЕР_1 значиться ОСОБА_2 , підприємницька діяльність якого, до того ж, припинена.
Слід зазначити, що і договори додані до позову укладені саме ФОП ОСОБА_2 .
Отже, позивачеві слід правильно визначити у позові відповідача, а саме його статус фізичної особи та правильне ім'я та по батькові.
Відповідно до п.п. 1 ч.1 ст. 164 ГПК України: до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За вимогами ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач зобов'язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Крім того, пунктом 61 вказаних Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Із наведених норм вбачається, що належними доказами відправлення учасникам справи копії позову та доданих до нього документів, при зверненні до господарського суду, є оригінали опису вкладення в поштовий конверт, в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату, та документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Позивачем до позову додано опис вкладення на ім'я ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 .
Таким чином, позивачем не надано належних доказів в підтвердження відправлення відповідачеві позову з додатками.
Також слід зазначити, що позивачем у прохальній частині вказані одні номери договорів, а у змісті позову інші, які і додані до позову. До того ж, у позові необґрунтовано підстави для об'єднання вимог за різними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Виявлені судом недоліки позовної заяви є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Надати заявникові строк для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали суду на адресу електронної пошти, вказану у позові: reception.gorsvet@zp.gov.ua, надавши суду:
- уточнення до позову із правильним зазначенням відповідача у справі та прохальної частини позову та підставами об'єднання вимог;
- докази надсилання відповідачеві листом з описом вкладення позову з додатками та документів на виконання зазначеної ухвали суду.
3. Роз'яснити заявникові, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.06.2023 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя А.О. Науменко