Справа № 161/3486/23
Провадження № 2/161/1702/23
(заочне)
14 червня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Коржик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
03.03.2023 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свій позов мотивує тим, що відповідач, з метою отримання банківських послуг, підписав Заяву № б/н від 15.02.2019 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Оскільки ОСОБА_1 були порушені зобов'язання умов кредитного договору, у нього станом на 29.01.2023 року виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 246624,13 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 221909,26 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 24714,87 грн. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму в розмірі 246624,13 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 107).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.
Також, про судове засідання було повідомлено представника відповідача, однак остання до суду не з'явилася та будь-яких клопотань від неї не надходило.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.02.2019 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
У подальшому ОСОБА_1 ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 07.02.2022 року отримав карту Преміальна картка World Black Edition із кредитним лімітом до 200000 грн.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.01.2023 року у відповідача виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 246624,13 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 221909,26 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 24714,87 грн.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві позичальника від 15.02.2019 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема штрафи.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що який саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов, Правил надання банківських послуг ПриватБанку та Паспорту споживчого кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15).
Відтак суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про пеню та штрафи за несвоєчасне погашення кредиту, посилання банку на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що посилання АТ КБ «Приватбанк» на ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.01.2019 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 провадження №14-131цс19 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
При цьому, Паспорт споживчого кредиту не містить жодних ідентифікаційних даних, які підтверджують, що такий є складовою кредитного договору, укладеного між сторонами 29.01.2019 року шляхом підписання заяви-анкети.
Відтак враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості в частині прострочених відсотків в сумі 24714,87 грн. відсутні, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 221909,26 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 3328,64 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 274-279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, згідно Заяви № б/н від 29.01.2019 року в сумі 221909 (двісті двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'ять) грн. 26 коп., що становить тіло кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі, а саме: 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 64 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 14 червня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська