13 червня 2023 року справа №200/3306/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 р. у справі №200/3306/22 (головуючий І інстанції Г.А. Чекменьов) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просив:
- скасувати рішення №056650006933 про відмову в призначенні пенсії від 04 лютого 2022 року, та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецької області розглянути повторно заяву про призначення пенсії від 31.01.2022 р. відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зарахувати до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі період роботи, а саме: з 16.06.2015 року по 31.03.2017 року, в якості електрослюсаря підземного четвертого розряду з повним робочим днем під землею на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка», з 19.02.2018 року по 25.01.2019 року в якості електрослюсар підземний 3-го розряду з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВП «Шахтоуправління» Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №056650006933 від 04 лютого 2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31.01.2022 року, з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача, а саме: з 16.06.2015 року по 31.03.2017 року електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем під землею на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка»; з 19.02.2018 року по 25.01.2019 року електрослюсарем підземним 3-го розряду з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВП «Шахтоуправління Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля».
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів зазначає, що згідно витягу відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб встановлено, що місцезнаходження підприємства ТОВ «Донбасвуглепроходка» знаходиться на непідконтрольній території, а тому, Управління не має можливості прийняти до уваги довідку №25 від 02.12.2021 без проведення додаткової перевірки, здійснити яку Управління об'єктивно не має можливості.
У свою чергу, слід зазначити, що відомості з трудової книжки не дають чіткого визначення періодів та пільгового характеру виконуваної роботи і мають бути підтверджені додатковими відомостями чи матеріалами.
Стосовно врахування довідки від 22.11.2021 року № 1133 виданої ДП «Шахтоуправління «Новодонецька» зазначає, що відповідно п. 20 Постанови №637, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у свою чергу, ДП «Шахтоуправління «Новодонецька» не є правонаступником ТОВ ДТЕК «Добропілля «Шахта Новодонецька», а є лише зберігачем архівних документів, у зв'язку з чим, Управління не має можливості прийняти вказану довідку.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
31.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 04.02.2022 №056650006933 позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи на підземних роботах.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.02.2022 р. за вихідним № 0500-1509-8/24672 повідомлено позивача про винесене Головним управлінням ПФУ в Київській області рішення від 04.02.2022 №056650006933 про відмову у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).
Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Щодо доводів апелянта, що місцезнаходження підприємства ТОВ «Донбасвуглепроходка» знаходиться на непідконтрольній території, а тому, Управління не має можливості прийняти до уваги довідку №25 від 02.12.2021 без проведення додаткової перевірки, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , містяться такі записи щодо спірного періоду його роботи:
ТОВ «Донбасвуглепроходка»
- 16.06.2015 прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею (наказ від 16.06.2015 №50-к);
- 31.03.2017 звільнений за переведенням до ТОВ «Укргєосервіс» (наказ від 31.03.2017 №21-к).
ВСП «Шахтоуправління» Білозерська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»
- 19.02.2018 прийнятий електрослюсарем підземним 3-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ від 15.02.2018 №26к);
- 07.12.2018 переведений електрослюсарем підземним 4-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ від 06.12.2018 №222к);
- 25.01.2019 звільнений за згодою сторін (наказ від 28.01.2019 №17к).
Отже, записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у періоди з 16.06.2015 року по 31.03.2017 року, в якості електрослюсаря підземного четвертого розряду з повним робочим днем під землею на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка», з 19.02.2018 року по 25.01.2019 року в якості електрослюсаря підземного 3-го розряду з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВСП «Шахтоуправління» Білозерська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», що надає право включення вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1.
Також, в матеріалах справи, наявна довідка про підтвердження наявного трудового стажу № 25 від 02.12.2021 р., в якій зазначено, що позивач виконував на виробництві гірничі роботи з видобутку вугілля за професією електрослюсар підземний, яка передбачена Списком №1, на ТОВ «Донбасвуглепроходка» за період з 16.06.2015 р. по 31.03.2017 р.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача щодо неможливості врахувати вказану вище довідку, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, з огляду на те, що надання нових довідок, виправлення недоліків у наявних та можливість перевірки не залежить від волі позивача, оскільки підприємство розташоване на тимчасово непідконтрольній території України, де наразі відбуваються бойові дії.
Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17.
В той час, зазначений вище спірний стаж роботи позивача підтверджено записами у трудовій книжці щодо характеру роботи у періоди з 16.06.2015 року по 31.03.2017 року, в якості електрослюсаря підземного четвертого розряду з повним робочим днем під землею на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка», з 19.02.2018 року по 25.01.2019 року в якості електрослюсаря підземного 3-го розряду з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВСП «Шахтоуправління» Білозерська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».
Щодо неможливості врахувати довідку від 22.11.2021 року № 1133 виданої ДП «Шахтоуправління «Новодонецька», оскільки підприємство не є правонаступником ТОВ ДТЕК «Добропілля «Шахта Новодонецька», а є лише зберігачем архівних документів, суд зазначає наступне.
В довідці про підтвердження наявного трудового стажу № 1133 від 22.11.2021 р. зазначено, що позивач виконував підземні гірничі роботи за професією електрослюсар підземний, що передбачено Списком №1, з повним робочим днем у шахті «Новодонецька», зараз ВП «Шахтоуправління «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля-Видобуток» за період з 19.02.2018 р. по 25.01.2019 р.
Також зазначено, що з 02.07.2012р. ВСП «Шахта «Новодонецька» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» об'єднано з ВСП «Шахта «Піонер» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» у виробничий структурний підрозділ ВСП «Шахтоуправління» Білозерська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». Підстава: наказ №75 від 28.03.2012 року.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки, в якій належно відображено всі спірні періоди роботи позивача під землею за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу пільгової роботи, тому ці періоди слід зарахувати до пільгового стажу позивача.
Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальником (код 32749260) ТОВ «Донбасвуглепроходка» з 16.06.2015 року по 31.03.2017 року та страхувальником (код 37014600) ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля з 19.02.2018 року по 25.01.2019 року нараховувались та сплачувались страхові внески. Відомості по спеціальному стажу, код підстави для обліку спец стажу ЗП 3013А1, ЗП 3014А1.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем довідки містять відомості, які підтверджують записи трудової книжки позивача за спірні періоди, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.
Стосовно зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31.01.2022 року, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Колегія суддів вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зобов'язаний прийняти рішення про призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про хибність висновку суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31.01.2022 року, з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача, а саме: з 16.06.2015 року по 31.03.2017 року електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем під землею на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка»; з 19.02.2018 року по 25.01.2019 року електрослюсарем підземним 3-го розряду з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВП «Шахтоуправління Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля».
Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 р. у справі № 200/3306/22 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 р. у справі № 200/3306/22 - змінити.
В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 р. у справі № 200/3306/22 слова «Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області» замінити на «Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області».
В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 р. у справі № 200/3306/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 13 червня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко