13 червня 2023 року справа №360/2124/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача Заброднього Євгена Олександровича та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (повне судове рішення складено 06 березня 2023 року) у справі № 360/2124/22 (суддя в І інстанції Захарова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
В грудні 2022 року адвокат Забродній Є.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-І), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-ІІ), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-ІІІ), в якій просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.05.2022 № 121630010939 про відмову в призначенні пенсії;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.09.2022 № 121630010939 про відмову в призначенні пенсії;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981 в Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот», період роботи 01.08.1988 по 02.12.1990 в КПД ДСК «Енгельський», період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980 в ПТУ № 1 м. Сєвєродонецька, період військової служби з 05.05.1981 по 23.05.1983;
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.02.2022.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.02.2022 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком та відповідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Спеціалістами вказаного управління Пенсійного фонду було переглянуто документи позивача та запропоновано додатково надати довідку, що підтверджує період роботи у Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «АЗОТ». Проте, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням воєнного стану з 24.02.2022 позивач не мав фізичної можливості подати додатково вказаний документ.
17.05.2022 позивач повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України за своїм тимчасовим місцем проживання, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
В червні 2022 року позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.05.2022 № 121630010939 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на підставі того, що відповідачем-ІІ не зараховані наступні періоди роботи: з 25.07.1980 по 04.05.1981, оскільки є виправлення в наказі про звільнення; з 01.08.1988 по 02.12.1990, оскільки є виправлення в наказі про прийняття на роботу.
21.09.2022 позивач повторно звернувся до відповідача-І з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.09.2022 № 121630010939 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за недостатністю страхового стажу, оскільки не було зараховано наступні періоди: період роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981, оскільки містяться виправлення в даті прийому на роботу, а запис року в даті наказу на звільнення з роботи не придатний для сприйняття змісту; період роботи з 01.08.1988 по 02.12.1990, оскільки в даті прийняття на роботу міститься виправлення, яке не завірене належним чином; період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980, запис про яке міститься у трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.07.1980, оскільки відсутня дата видачі диплому (документ про навчання відсутній); період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 05.05.1981, оскільки в військовому квитку запис року народження заявника не придатний для сприйняття змісту.
Представник позивача зазначає, що таке рішення відповідач-ІІІ вмотивував тим, що записи до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 25.07.1980 внесені з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Представник позивача та позивач вважають такі дії та рішення відповідачів протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на пенсію.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.05.2022 №121630010939 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.09.2022 за №121630010939 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.09.2022, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981 в Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот», з 01.08.1988 по 02.12.1990 в КПД ДСК «Енгельський», період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980 в ПТУ № 1 м.Сєвєродонецька, період військової служби з 05.05.1981 по 23.05.1983.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.02.2022 та зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981 в Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот», з 01.08.1988 по 02.12.1990 в КПД ДСК «Енгельський», період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980 в ПТУ №1 м. Сєвєродонецька, період військової служби з 05.05.1981 по 23.05.1983 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції застосовано неефективний спосіб захисту порушеного права позивача.
Також, відповідно до оскаржуваного рішення суду, орган Пенсійного фонду України має розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, датовану 21.09.2022. Отже, у разі позитивного вирішення пенсія позивачу буде призначена саме з цієї дати, а не з дати набуття пенсійного віку (03.02.2022) чи дати першого звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (17.05.2022), що є суттєвим порушенням права власності позивача на пенсію за період з 03.02.2022 до 21.09.2022.
Беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії за віком, досягнувши на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії відповідного пенсійного віку та мав необхідний страховий стаж роботи, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди роботи до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком у зв'язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає у Львівській області та відноситься до територіального органу Пенсійного фонду України Львівської області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області також подана апеляційна скарга, в якій висловлено прохання скасувати рішення окружного суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обгрунтовуючи свою скаргу, Відповідач-ІІІ стверджує на правомірності відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 29 років. При цьому, на думку апелянта, ним обгрунтовано не враховано до страхового стажу періоди, визначені в його оспорюваному рішенні.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) 17.05.2022 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.05.2022 №121630010939 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області обґрунтовано відсутністю страхового стажу роботи, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з наданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, загальний страховий стаж роботи позивача 25 років 10 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховано такі періоди: з 25.07.1980 по 04.05.1981, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_4 від 25.07.1980 в наказі про звільнення наявне виправлення; з 01.08.1988 по 02.12.1990, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_4 від 25.07.1980 в наказі про прийняття виправлення.
Доказів щодо дати отримання позивачем рішення від 24.05.2022 №121630010939 на виконання вимог ухвали місцевого суду від 09.01.2023, ГУ ПФУ в Полтавській області не надано, відтак у суду відсутні докази на підтвердження пропущення позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення від 24.05.2022 №121630010939, отже, строк звернення до суду в частині вказаних вимог не є пропущеним.
З матеріалів справи встановлено, що 05.07.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою щодо правомірності незарахування періодів роботи до його страхового стажу.
Листом від 15.08.2022 вих. № 10744-10149/Г-52/8-1300/22 ГУ ПФУ у Львівській області повідомлено позивача, що до страхового стажу позивача не підлягають зарахуванню наступні періоди: період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980 - відсутня дата видачі диплому; період роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981 - виправлення у даті наказу про звільнення; період роботи з 01.08.1988 по 02.12.1990 - виправлення у даті прийняття та даті наказу про прийняття на роботу. Позивачу запропоновано надати диплом або довідку про навчання та уточнюючі документи (копії чи виписки з наказів) про прийняття та звільнення.
21.09.2022 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.09.2022 № 121630010939 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за недостатністю страхового стажу, оскільки не було зараховано періоди: період роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981 у зв'язку із наявністю виправлення в даті прийому на роботу, а запис року в даті наказу на звільнення з роботи не придатний для сприйняття змісту; період роботи з 01.08.1988 по 02.12.1990, оскільки в даті прийняття на роботу міститься виправлення, яке не завірене належним чином; період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980, запис про яке міститься у трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.07.1980, оскільки відсутня дата видачі диплому (документ про навчання відсутній); період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 05.05.1981, оскільки в військовому квитку запис року народження заявника не придатний для сприйняття змісту.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише в на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).
16.03.2021 за № 339/35961 в Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, якою затверджено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).
Зазначеною постановою правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, зокрема, передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Згідно із розділом IV п. 4.2 Порядку 22-1 із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З матеріалів справи вбачається, що заяву позивача про призначення пенсії від 17.05.2022 розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області, повторну заяву від 21.09.2022 розглянуто ГУ ПФУ в Рівненській області з урахуванням принципу екстериторіальності.
Відповідно до статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
У відповідності до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 20 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Позивач досяг віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058 (60 років), що півдтверджується паспортом серії НОМЕР_5 , виданим Кремінським РВ УМВС України в Луганській області.
Умовою для призначення позивачу пенсії за віком є наявність страхового стажу не менше 29 років.
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Судом встановлено, що трудова книжка НОМЕР_1 від 25.07.1980 позивача містить такі записи щодо спірних періодів роботи позивача:
- запис №1: навчання в ПТУ № 1 м. Сєвєродонецька з 01.09.1977 по 22.07.1980 (диплом НОМЕР_6 );
Сєвєродонецьке виробниче об'єднання «Азот»:
- запис №2: 25.07.1980 прийнятий машиністом насосних установок 5-го розряду зовнішніх установок;
- запис №3: 04.05.1981 звільнений у зв'язку із призивом на військову службу;
- запис №4: з 05.05.1981 по 23.05.1983 служба в лавах Радянської армії (військовий квиток №7277515);
КПД ДСК «Енгельський»:
запис №5: 01.08.1988 по 02.12.1990 формовщиком 2-го розряду.
У оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.05.2022 №121630010939 зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди: з 25.07.1980 по 04.05.1981, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_4 від 25.07.1980 в наказі про звільнення є виправлення; з 01.08.1988 по 02.12.1990, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_4 від 25.07.1980 в наказі про прийняття є виправлення.
В рішенні ГУ ПФУ в Рівненській області від 28.09.2022 за №121630010939 вказано, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1980 неможливо зарахувати періоди, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: з 25.07.1980 по 04.05.1981, оскільки міститься виправлення в даті прийому на роботу, запис року в даті наказу на звільнення з роботи не придатний для сприйняття змісту; з 01.08.1988 по 02.12.1990, оскільки в даті прийняття на роботу міститься виправлення, яке не завірене належним чином; період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980, оскільки відсутня дата видачі диплому, період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 03.05.1981, оскільки в військовому квитку запис року народження позивача не придатний для сприйняття змісту.
Отже, підставою незарахування спірних періодів згідно оскаржуваних рішень є наявність у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 виправлень у записах або непридатність записів до прочитання.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
У трудовій книжці позивача дійсно наявні записи із виправленнями обо такі, що непридатні до прочитання.
Разом з тим, на час внесення записів про роботу позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена 20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для обмеження належного соціального захисту громадянина.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).
Разом з тим, слід зазначити, що постановою Верховного Суду у справі №687/975/17 від 21.02.2018 суд звернув увагу на те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В контексті наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що періоди роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981 (9 місяців 10 днів), з 01.08.1988 по 02.12.1990 (2 роки 4 місяці 2 дні), період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980 (2 роки 10 місяців 22 дні), а загалом 6 років 0 місяців 4 дні, період проходження військової служби з 05.05.1981 по 23.05.1983 мають бути також зараховані до страхового стажу позивача.
До речі, до відзиву на позовну заяву ГУПФУ в Полтавській області додало розрахунок стажу, згідно з яким період проходження військової служби з 05.05.1981 по 23.05.1983 було зараховано до стажу позивача, а його загальний страховий стаж склав 25 років 10 місяців 18 днів.
Отже, з врахуванням неправомірно незарахованого відповідачем стажу позивача 6 років 0 місяців 4 дні, його загальний стаж перевищить необхідний стаж в 29 років.
Враховуючи встановлені у справі обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Полтавській області від 24.05.2022 №121630010939 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , яким відповідач-ІІ відмовив у зарахуванні періодів роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981 та з 01.08.1988 по 02.12.1990, та рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 28.09.2022 за №121630010939 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та яким відмовлено у зарахуванні до старахового стажу позивача періодів роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981, з 01.08.1988 по 02.12.1990, періоду навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980, періоду проходження військової служби з 05.05.1981 по 23.05.1983.
Отже, апеляційна скарга Відповідача-ІІІ задоволенню не підлягає.
На думку місцевого суду, ефективним способом захисту в межах спірних відносин є зобов'язання ГУПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 21.09.2022, зарахувавши до загальгого страхового стажу періоди роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981, з 01.08.1988 по 02.12.1990, період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980, період проходження військової служби з 05.05.1981 по 23.05.1983.
Визначаючи територіальний орган, на якого слід покласти прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком, окружний суд виходив з того, що останньою у часі поданою позивачем заявою про призначення пенсії є заява позивача від 21 вересня 2022 року, за якою згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначений територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, - ГУПФУ в Рівненській області. Тому, наслідком скасування судом прийнятого ГУПФУ в Рівненській області за результатами розгляду цієї заяви позивача рішення, є виникнення саме за цим територіальним органом Пенсійного фонду України обов'язку повторно розглянути таку заяву з прийняттям відповідного рішення.
Щодо вимог, сформованих представником позивача до ГУПФУ в Львівській області про зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.02.2022, місцевий суд звернув увагу, що позивачем в межах заявлених позовних вимог оскаржуються рішення ГУПФУ в Полтавській області від 24.05.2022 №121630010939 та рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 28.09.2022 за №121630010939 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії, жодних обгрунтувань позовних вимог в частині зобов'язання ГУПФУ в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.02.2022, позов не містить, відтак позовні вимоги щодо ГУПФУ в Львівській області є необрунтованими.
Суд першої інстанції також зазначив, що при розгляді даної справи не встановлено порушення цим суб'єктом владних повноважень будь-яких прав позивача, тому в задоволенні таких позовних вимог до ГУПФУ в Львівській області слід відмовити.
Проте, з такими висновками місцевого суду не в повній мірі може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Як визначено вище в цій постанові, на час звернення із заявою про призначення пенсії 17.05.2022 позивач мав право на призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно, відповідач-ІІ повинен був призначити йому пенсію.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Відтак, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Отже, суд повинен був під час розгляду справи оцінити надані докази та перевірити стаж роботи та чи достатньо його для наявності права позивача на призначення пенсії відповідно до Закону № 1058, а зобов'язання відповідача за достатньої його наявності призначити пенсію із врахуванням такого стажу роботи не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, та виключало б можливість повторного порушення прав позивача з тих самих підстав відповідачем.
Більш того, саме такий спосіб захисту прав позивача (зобов'язання призначити пенсію) був застосований Верховним Судом у постанові від 21.04.2021, зміненій лише в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20. Висновки Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відтак, апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню в цій частині (щодо ефективного способу захисту прав позивача).
Щодо дати, з якої слід призначити пенсію.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вказувалось вище, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак, віку в 60 років, визначеного ст. 26 Закону № 1058, досяг 02.02.2022.
Будь-яких доказів звернення до органу, що призначає пенсію, в тому числі, до ГУ ПФУ в Луганській області, не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, позивач не надав.
Відтак, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія повинна бути призначена з дня звернення за пенсією - 17.05.2022.
Тому апеляційна скарга представника позивача в частині дати призначення пенсії може бути задоволена лише частково: не з 03.02.2022, а з 17.05.2022.
Щодо належного відповідача.
Враховуючи те, що цією постановою апеляційного суду встановлено право позивача на призначення пенсії за віком, а також зважаючи на встановлені судом обставини протиправності рішення відповідача-ІІ про відмову в призначенні такої пенсії, можна дійти висновку, що належним та ефективним способом захисту в даному випадку є зобов'язання відповідача-ІІ, який першим допустив порушення прав позивача, призначити позивачу таку пенсію (з дня звернення за пенсією).
При цьому, така дія також не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, адже позивач має всі умови задля призначення такої пенсії.
Щодо вимог до ГУПФУ в Львівській області, колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого суду про відсутність підстав для покладення будь-яких обов'язків щодо призначення пенсії на цього відповідача.
Апеляційний суд зауважує на тому, що будь-які дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Отже, і в цій частині апеляційна скарга представника позивач підлягає лише частковому задоволенню.
Виходячи з вищевикладеного, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані виключно до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як органу, що першим допустив порушення під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії та прийняття відповідного рішення. Відповідно, у позивача виникають обґрунтовані сподівання щодо призначення пенсії з більш ранньої дати при повторному розгляді саме цим відповідачем заяви про призначення пенсії.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Крім того, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1190,88 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги судовий збір за її подання також слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-ІІ пропорційно: 50%, тобто, в розмірі 595,44 грн.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника позивача Заброднього Євгена Олександровича -задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 360/2124/22 - змінити.
Абзац четвертий резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 360/2124/22 викласти в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.05.2022, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 25.07.1980 по 04.05.1981 в Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот», з 01.08.1988 по 02.12.1990 в КПД ДСК «Енгельський», період навчання з 01.09.1977 по 22.07.1980 в ПТУ № 1 м.Сєвєродонецька, період військової служби з 05.05.1981 по 23.05.1983».
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 360/2124/22 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 44 коп.
Повне судове рішення - 13 червня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук