Справа № 675/96/23
Провадження № 2/675/242/2023
"01" червня 2023 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання - Половенко Н. О., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Дацишиної М. В., представника відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» - Желіховської Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування свого позову посилається на те, що він за незаконно винесеною постановою Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 20 грудня 2021 року був поміщений у карцер установи строком на 14 діб. Проте рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року визнано протиправною та скасовано зазначену постанову.
Позивач вказує, що при винесенні постанови про поміщення його до карцеру установи відповідачем були порушені норми закону, він був незаконного поміщений до карцеру, під час перебування у якому до нього були застосовані передбачені законом обмеження, а саме: у засудженого відбирали одяг та постіль, прогулянка була окремо від засуджених, він не міг спілкуватися із іншими засудженими, отримувати передачі та побачення, його було безпідставно визнано злісним порушником умов відбування покарання. У зв'язку з цим ОСОБА_1 пережив зневагу під час слідування до карцеру з камери перед іншими засудженими та персоналом установи, відчував тривогу і стрес.
Позивач вважає, що такими діями Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» порушено його права, завдано йому моральних страждань, що виражається у заподіянні моральної шкоди. Тому ОСОБА_1 просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Ухвалою судді від 18 січня 2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що позивачем при поданні позову не надано суду обґрунтованих доказів на підтвердження тієї обставини, що завдані йому внаслідок прийняття оспорюваної постанови негативні емоції досягли рівня страждання або приниження. Крім того, розмір моральної шкоди не обґрунтований належним чином. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року не містить висновків щодо незаконних та протиправних дій посадових осіб державної установи при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності.
Також Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, а тому норми ст. 56 Конституції Укаїни та ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, на які посилається ОСОБА_1 , у даному випадку застосуванню не підлягають, що свідчить про обрання позивачем помилкового способу захисту.
Представником відповідача Державної казначейської служби України подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 просить у задоволенні позову відмовити повністю. Представник відповідача посилається на те, що законодавством України не передбачено права на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, заподіяної державною установою. Оскільки Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» не є державним органом, то на неї не поширюються положення ст. 56 Конституції України.
Ухвалою суду від 07 березня 2023 року дану справу залишено без розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої у зв'язку з накладенням стягнення у виді поміщення у карцер строком на 14 діб відповідно до постанови Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 26 лютого 2021 року.
Ухвалою суду від 07 березня 2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дацишина М. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» Желіховська Л. В. проти задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві.
Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив. Тому суд вважав за можливе провести судовий розгляд справи по суті за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог із наступних підстав.
У ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» у вигляді довічного позбавлення волі за вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2004 року, яким його засуджено за ст. 187 ч. 4, ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6, 12, 13, ст. 70 КК України.
Згідно з розписками ОСОБА_1 від 12 квітня 2015 року та 15 жовтня 2020 року засудженого ознайомлено з вимогами КВК України, КПК України, КК України та нормативно-правових актів, що регламентують порядок і умови відбування покарань засудженими до позбавлення волі, а також з внесеними змінами до них.
Відповідно до постанови про поміщення засудженого в ДІЗО, карцер установи від 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 допустив 10 грудня 2021 року порушення режиму, за що вирішено помістити його в карцер строком на 14 діб без виходу на роботу. О 16 год. 15 хв. 20 грудня 2021 року засудженого прийнято у карцер і звільнено о 16 год. 15 хв. 03 січня 2022 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року визнано протиправною та скасовано постанову Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про поміщення ОСОБА_1 у карцер установи строком на 14 діб від 20 грудня 2021 року.
Отже, постановлення Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» 20 грудня 2021 року незаконної постанови про накладення на засудженого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді поміщення до приміщення у карцер установи строком на 14 діб, відбуття засудженим незаконно накладеного дисциплінарного стягнення є доведеними обставинами, які не заперечуються учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Зміст наведених норм права дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого заподіяну шкоду.
Таким чином, позивачем правомірно зазначено відповідачем у даній справі Державну установу «Замкова виправна колонія (№ 58)», незаконним рішенням якої завдано шкоду ОСОБА_1 .
Також відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.
Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Стаття 19 Конституції України декларує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 134 КВК України поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За змістом ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 червня 2022 року у справі № 570/2918/20 (провадження № 61-9091 св 21).
У даній справі встановлено, що позивач повністю відбув накладене на нього за постановою відповідача дисциплінарне стягнення у виді поміщення у карцер. Зазначена постанова є незаконною та скасованою судом.
Відповідно до вимог КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5, засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв'язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї); особам, яких тримають у ДІЗО, ПКТ (ОК), ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки та у карцерах установ виконання покарань, а також засудженим до арешту та довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, кінофільми не демонструються; засудженим, які відбувають стягнення у ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми; у ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення; тримання засуджених у карцері одиночне; засудженим, які тримаються в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), надається щоденна прогулянка тривалістю одна година; засудженим забороняється брати із собою у ДІЗО або в карцери продукти харчування і особисті речі, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порошку), зубної щітки, туалетного паперу, олівців, авторучок, зошитів, поштових марок, конвертів, книг, газет або журналів (не більше п'яти примірників), тютюнових виробів і сірників (запальнички одноразового використання), в установах для тримання жінок, крім зазначеного переліку, спеціальних засобів гігієни. Тютюнові вироби і сірники (запальнички одноразового використання) видаються засудженим лише під час щоденної прогулянки.
Вищезазначені передбачені законодавством обмеження для осіб, які утримуються у карцері, свідчать про те, що до ОСОБА_1 під час утримання у карцері застосовувались вказані обмеження, хоча позивач відбував стягнення незаконно.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 правомірно вимагає відшкодування моральної шкоди.
У той же час, визначений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості, адже не є розумним задоволенням потреб ОСОБА_1 , а призводить до його безпідставного збагачення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 1000 грн.
Суд дійшов таких висновків з урахуванням обсягу заподіяної ОСОБА_1 шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов'язаних із перебуванням у карцері на підставі незаконної постанови відповідача, конкретних обставин цієї справи, з огляду на засади розумності та справедливості.
Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 591/387/21 зробив висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі, а тому кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
За таких обставин, оскільки в даному випадку завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню державою, завдану ОСОБА_1 моральну шкоду слід стягнути з Державного бюджету України.
Посилання відповідачів на те, що Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» не є державним органом, а тому на неї не поширюються положення ст. 56 Конституції України та ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, є безпідставними.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконнми рішеннями, діями чи бездіяльністю установ виконання покарань, їх службових чи посадових осіб слід виходити із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України), що підтвердив Верховний Суд у постанові від 07 червня 2022 року у справі № 570/2918/20 (провадження № 61-9091 св 21).
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 89, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в сумі 1000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 : місце відбування покарання - Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» (м. Ізяслав, вул. Гагаріна 2 Шепетівського району Хмельницької області, рнокпп - 2981323259.
Відповідач 1 Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)»: місце знаходження - м. Ізяслав, вул. Гагаріна 2 Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 08564771.
Відповідач 2 Державна казначейська служба України: місце знаходження - м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ - 37567646.
Повний текст рішення суду складений 12 червня 2023 року.
Суддя: В. І. Столковський