Справа № 603/179/23
Провадження №2/603/83/2023
"06" червня 2023 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Галіяна І.М.
секретаря судового засідання - Б'єлі Д.С.
розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович
відповідач: Монастириська міська рада
предмет позову: визнання права власності на спадкове майно
І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Представник позивача адвокат Андрусенк І.Я. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 до Монастириської міської ради з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А», загальною площею 49,5 кв.м., житловою 21,8 кв.м., Стайня «Б», Стодола «В»;
- земельну ділянку площею 0,0400 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6124282800:03:001:0214, що розташована у с.Нова Гута Чортківського (Монастириського) району, Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №01099;
-земельну ділянку площею 0,6000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6124282800:03:001:0213, що розташована у с.Нова Гута Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №01099.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями в період з 1985 року по 1991 рік, відносився до суспільної групи колгоспний двір.
Станом на 15.04.1991 рік у вказаному будинку проживала ОСОБА_2 - голова двору, мати позивача, а отже станом на 15.04.1991 року, коли вказане будинковолодіння втратило статус колгоспного двору, набула право власності на нього.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.
Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом першої черги (в редакції ЦК Української РСР 1963 року), оскільки є дочкою померлої та фактично вказану спадщину прийняла, тому що вступила в управління спадковим майном.
ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
ІІІ. Позиції сторін.
У зв'язку з виникненням труднощів для реалізації подальших прав позивача для оформлення документів щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з вищевказаного житлового будинку та земельних ділянок, які належали померлій ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явилася, проте представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі та участі позивача, заявлені вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити/
Відповідач - представник Монастириської міської ради в підготовче засідання не з'явився, суду подав заяву в якій вказав, що позов визнає, просить розгляд справи проводити у відсутності представника Монастириської міської ради.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років в с.Нова Гута Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №9/
Ще за життя померлій належали:
- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А», загальною площею 49,5 кв.м., житловою 21,8 кв.м., Стайня «Б», Стодола «В», що підтверджується ксерокопія із погосподарської книги с.Нова Гута, згідно якої головою будинковолодіння була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і який відносився до суспільної групи колгоспний двір
- земельна ділянка площею 0,0400 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6124282800:03:001:0214, що розташована у с.Нова Гута Чортківського (Монастириського) району, Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №01099, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4600627972022 сформованого 02.08.2022 року;
- земельнf ділянкf площею 0,6000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6124282800:03:001:0213, що розташована у с.Нова Гута Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №01099, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7100504982022 сформованого 29.07.2022 року.
Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем - ОСОБА_2 підтверджуються такими документами:
-Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.11.1960 року, згідно якого ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
-Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно 11.08.2015 року, згідно якого позивач змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Аналізуючи вищевказані документи судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 .
Окрім зазначеного, судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 в житловому будинку що в с.Нова Гута Монастириського району Тернопільської області остання проживала та була зареєстрована сама, що підтверджується довідкою виданою Монастириською міською радою Тернопільської області за №1116 від 31.10.2022 року.
Також, станом на 15.04.1991 року в житловому будинку, який знаходиться в с.Нова Гута Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області була зареєстрована та проживала ОСОБА_2 , 1925 року народження.
Проте в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинковолодіння та земельні ділянки державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів внаслідок їх втрати, що підтверджується письмовою відмовою від 05.04.2023 року №77/02-31.
V. Джерела права й акти їх застосування.
Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.
Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Як судом встановлено, спадщина відкрилася в зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи колгоспний двір
В зв'язку з наведеним суд зазначає, що до введення в дію Закону України «Про власність» частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялась, а залишалась в спільній власності решти членів колгоспного двору. Майно колгоспного двору спадкувались тільки в разі смерті останнього члену колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширюється на випадки припинення колгоспного двору з цих підстав до 01.07.1990 року. З введенням в дію Закону України «Про власність» в разі смерті члена колгоспного двору після 30.06.1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його членів, проте з 15.04.1991 року двір втратив статус колгоспного двору.
Згідно п.6 Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у введені спільного господарства двору.
Так як ОСОБА_2 станом на 15.04.1991 року була зареєстрована та проживала одна, а тому є власником вищевказаного будинковолодіння.
Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1963), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 524, 525, 526, ЦК України (1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.
Згідно з вимогами ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, або якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Спадкове майно ОСОБА_1 фактично прийняла так як вступила у фактичне управління та володіння спадковим майном.
Разом з тим, як слідує із листа державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки з підстав того, що відсутні правовстановлюючі документи.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.
Правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України по справі №6-137цс13 визначено, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. Питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадян права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року), будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, реєстрації не підлягали.
Згідно технічного паспорта, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , був побудований в 1939 році.
Згідно п.43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 року №553), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього
Порядку, можуть бути подані:
1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;
2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
З листа Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 року «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючі документи відсутні, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені нею в позовній заяві щодо спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, а отже, позивач ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини за законом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями у відповідності до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Відповідно до ч.З ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Також, як слідує з матеріалів справи були втрачені оригінали Державних актів на земельні ділянки.
На даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акту на право власності на земельну ділянку міг лише її власник.
З 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Згідно п.4.19 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.
При цьому в положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
VІ. Висновки за результатами розгляду справи.
Отже судом встановлено, що відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стали причиною неможливості оформлення спадкових прав на житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки згідно закону після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.
Беручи до уваги вищевказані факти щодо спадкування спадкового майна в поєднанні з процесуальними нормами законодавства, а також враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, суд дійшов висновку, що остання є єдиним спадкоємцем за законом спадкового майна, яке належало ОСОБА_2 . В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являється житловий будинок та земельні ділянки.
На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд дійшов висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останньої на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 1218, 1222, 1223, 1268 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до Монастириської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно а саме, на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А», загальною площею 49,5 кв.м., житловою 21,8 кв.м., Стайня «Б», Стодола «В»;
- земельну ділянку площею 0,0400 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6124282800:03:001:0214, що розташована у с.Нова Гута Чортківського (Монастириського) району, Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №01099;
- земельну ділянку площею 0,6000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6124282800:03:001:0213, що розташована у с.Нова Гута Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №01099, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.06.2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №701 від 27.04.2012 року, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1050620 від 31.03.2023 року), адреса робочого місця: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Монастириська міська рада, (Код ЄДРПОУ 04058433), юридична адреса місцезнаходження відповідача: вул.Шевченка №19 м.Монастириська Чортківський район Тернопільська область.
Суддя І. М. Галіян