Справа № 574/452/23
Провадження № 1-кп/574/113/2023
13 червня 2023 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області кримінальне провадження №12023200450000389 від 18.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Макіївка, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, не одруженого, раніше судимого, 10.11.2003 Апеляційним судом Донецької області за ст. ст. 15 ч.2 п.6, 115 ч.2 п. 12, 187 ч.4, 186 ч.2, 70 ч.1 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 18.11.2016 року, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
18.04.2023 року о 13 год. 20 хв. ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходив повз двоповерхову будівлю лабораторії філії АТ ДПЗКУ «Буринський елеватор», що розташована за адресою: м. Бурннь, вул. Новоселівська, 5, Конотопського району, Сумської області, біля якої на металевих сходах, що ведуть на другий поверх вказаної будівлі, присів перепочити та в цей момент побачив кілька велосипедів працівників лабораторії, що були припарковані на велосипедній стоянці під вказаною будівлею.
В подальшому, вже відійшовши на невелику відстань від будівлі, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, діючи в умовах введеного Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року та продовженого Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 21.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023 воєнного стану в Україні, завідомо знаючи про те, що крадіжка являється протиправним діянням, що тягне за собою кримінальну відповідальність, будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності передбачених ст.ст. 187, 186 КК України, переслідуючи корисливий мотив та мету наживи, упевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, повернувся до велосипедної стоянки під будівлею лабораторії та шляхом вільного доступу, діючи повторно, о 13 год. 22 хв. 18.04.2023 ОСОБА_3 таємно викрав належний ОСОБА_5 , мешканки АДРЕСА_3 , велосипед марки «Aist» червоного кольору, з колесами розміром 28 дюймів, вартістю 3388,00 грн.
В подальшому викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 матеріальні збитки на суму 3388,00 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що 18.04.2023 року близько 13 год. він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та проходячи в м. Буринь повз приміщення лабораторії елеватора, присів відпочити на сходах даної будівлі, де поряд побачив декілька велосипедів, які стояли на велосипедній стоянці. Після цього він відійшов близько 20 м, йому стало погано та він зрозумів, що не зможе дійти додому, тому повернувся до вказаної велосипедної стоянки, де взяв велосипед, червоного кольору, жіночого типу без рами та поїхав на ньому додому. При цьому розумів, що вчиняє крадіжку. Приїхавши додому, він поставив велосипед у дворі, а сам пішов спати. В цей же день близько 16 год. до нього приїхали працівники поліції, які вилучили викрадений велосипед.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву, в якій просив розглядати справу без її участі та зазначила, що претензій до ОСОБА_3 не має, у вирішенні питання про призначення міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.
Суд з'ясував, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників судового провадження, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи, процесуальних витрат та речових доказів.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведеною повністю та його дії кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, так як своїми діями ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, вчинену в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання для обвинуваченого суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, згідно зі ст.12 КК України є умисним тяжким злочином.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, не працює, не одружений, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, систематично вчиняє адміністративні правопорушення.
В якості обставин, що пом'якшують покарання суд враховує щире каяття обвинуваченого, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин та висловив жаль з приводу вчиненого, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, так як він правдиво повідомив про обставини його вчинення.
Обставинами, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України є рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, за який санкція статті передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, дані про його особу, а саме, те що останній будучи раніше судимим за вчинення, в тому числі злочинів проти власності, після звільнення з місць позбавлення волі належних висновків не зробив та повторно вчинив новий корисливий тяжкий злочин в умовах воєнного стану, позицію потерпілої, яка не має до обвинуваченого будь-яких претензій морального та матеріального характеру, а також із врахуванням досудової доповіді персоналу органу пробації згідно якої, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства, а застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку обвинуваченого з метою його виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.4 ст.185 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
В той же час суд зазначає, що достатніх об'єктивних та правових підстав для застосування ст.69 та ст.75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання не встановлено.
Враховуючи, що суд призначає обвинуваченому реальне покарання в виді позбавлення волі на тривалий строк, а також відсутність у нього тісних родинних та соціальних зв'язків, з метою забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та виконання вироку в частині призначеного судом покарання, обраний обвинуваченому під час досудового розслідування запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, необхідно залишити без змін до вступу вироку у законну силу, але не довше ніж на 60 днів.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України із ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи на суму 717 грн. 00 коп.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Обраний ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 11.08.2023 року включно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 717 (сімсот сімнадцять) грн. 00 коп.
Речовий доказ по справі - велосипед марки «Aist» червоного кольору, який залишений на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 , залишити в розпорядженні останньої;
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же самий строк з моменту вручення його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1