Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/2524/23
Провадження №1-кп/523/1038/23
12.06.2023 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3
за участю представника потерпілого Одеської міської ради ОСОБА_4
у присутності обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12021167490000483 від 29.10.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Медведівці Чортківського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, фізична особа підприємець, раніше не судимого.
Зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні злочину, передбаченого ст.197-1 ч.3 КК України, -
Встановив:
18.09.2020 року, ОСОБА_5 , будучи 4.07.2018 року зареєстрованим як фізична особа підприємець з основним видом діяльності - 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, уклав з Управлянням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради в особі заступника начальника управління ОСОБА_6 договір за №ТС-1097/20, відповідно умов якого отримав право за плату тимчасово використовувати місце для розташування групи тимчасових споруд з метою здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 , на територіях загальною площею 120 кв.м., які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси. Підставою для розміщення тимчасових споруд в межах м. Одеси за вказаним договором, строк дії якого був встановлений з 15.09.2020р, по 7.09.2027р., був паспорт прив'язки за №01-08/977 від 14.09.2020 року.
В подальшому, у період часу з жовтня 2021 року по лютий 2022 рік, ОСОБА_5 , маючи протиправний умисел на вчинення самовільного будівництва будівлі на земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, нехтуючи умовами договору №ТС-1097/20 від 18.09.2020р., порушуючи вимоги ст.376 ч.1 ЦК України, ст.ст.116 ч.1, 125 Земельного Кодексу України, ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст.26, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», діючи умисно з корисливих мотивів, без належного оформлення права власності або користування на земельну ділянку, без державної реєстрації, не маючи передбачених законодавством дозвільних проектних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, шляхом залучення випадкових робітників, на самовільно зайнятій земельній ділянці здійснив незаконне самовільне будівництво одноповерхової будівлі витягнутої прямокутної форми, яка відповідно висновку судової будівельно-технічної експерти за №680 від 10.01.2023 року, виходячи з її фактичних конструктивних та технічних параметрів, відноситься до нерухомого майна, площа забудови якої складає 118,8кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що не була відведена для цієї мети та є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та пояснив, що з 2018 року зареєстрований як фізична особа підприємець, в подальшому уклав договір на використання тимчасової споруди, спочатку було маленьке кафе, у жовтні 2021 року став перебудовувати, не маючи дозвільних документів, додаткові документи на земельну ділянку також були відсутні, до земельних ресурсів та інші органи на отримання проектної документації не звертався.
Вину визнає повністю, дав покази, які співпадають з пред'явленим обвинуваченням, не заперечуючи фактичні обставини вчиненого злочину, що самовільно побудував будівлю, просив вибачення, також не оспорюючи кваліфікацію дій, висловлюючи щире каяття, запевняючи, що зробив висновки.
Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, у скоєні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.197-1 ч.3 КК України, обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення вважала достатнім, тому відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд, за відсутністю заперечень учасників судового провадження, дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит представника потерпілого, свідків, повне оголошення матеріалів кримінального провадження не проводив, оскільки отримані у судовому засіданні свідчення обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєного кримінального правопорушення в обсязі пред'явленого обвинувачення та докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування ніким із учасників процесу не оспорюються.
Покази обвинуваченого, надані у ході судового засідання суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння ОСОБА_5 змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності його позицій та роз'яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 своїми діями скоїв умисний злочин, передбачений ст.197-1 ч.3 КК України та його дії правильно кваліфіковані за ознаками, як самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті та його вина доведена в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме приймає до уваги характер та ступінь тяжкості, а також мотивацію вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого в якості характеризуючих даних, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, родину, на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, позитивно характеризується за місцем мешкання, що знайшло своє документальне підтвердження у ході судового засідання, є приватним підприємцем, отримує легальний дохід, що надає йому можливість сплати штраф, також суд враховує усвідомлення обвинуваченим своєї провини, негативне ставлення до скоєного діяння, відсутність тяжких наслідків.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно ст.66 ч.1 п.1 КК України є щире каяття.
До обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено та не вказано досудовим слідством.
Вивченням обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування встановлено, що у ході досудового слідства здійснювалось залучення експертів ТОВ «ОФ «Інюг-експертиза» для проведення експертизи за експертною спеціалізацією 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», процесуальні витрати якої відповідно довідки - розрахунку становлять 3500 гривень, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у вказаній сумі.
Також з'ясовано, що постановою слідчого СВ відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 27.01.2023 року об'єкт нерухомого майна збудованого за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 1, визнаний в якості речового доказу.
Водночас з'ясовано, що слідчим суддею Суворовського районного суду м. Одеси 17.06.2022 року була постановлена ухвала за №523/6258/22 (Пр.№1-кс/523/1558/22) про накладення арешту на нежитлову будівлю літ. «А», що розташована за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Агрономічна, буд. 1 з метою збереження речового доказу з забороною реконструкції вказаного нерухомого майна, а також проводити будівельні роботи, здійснювати дії щодо відчуження, користування, розпорядження вказаною нежитловою будівлею, в тому числі передачу в оренду, під заставу чи іпотеку.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Статтею 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Дослідивши надані прокурором матеріали, суд дійшов до висновку, що ухвала слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси за №523/6258/22 від 17.06.2022 року про накладення арешту на нерухоме майно як доказ факту та обставин, що встановлювалися під час кримінального провадження та були об'єктом кримінально протиправних дій, після набрання вироком чинності підлягає скасуванню, оскільки в подальшому потреба в застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпадає, так як всі процесуальні дії закінчені, всі необхідні експертні дослідження по справі проведені, ніким із учасників процесу не оспорюються; при ухваленні вироку ОСОБА_5 втрачає статус обвинуваченого, конфіскація майна не передбачена санкцією статті, у зв'язку з чим суд вважає, що є достатньо законних та обґрунтованих підстав для скасування арешту майна з нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Долю щодо зазначеного речового доказу вирішити в порядку ст.100 ч.12 КПК України, а саме в порядку цивільного судочинства.
Матеріали кримінального провадження за №12021167490000483 від 29.10.2021 року до обвинувального акту не долучались, судом лише були отримані документи щодо речових доказів та характеризуючи дані щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_5 з урахуванням санкції ч.3 ст.197-1 КК України та вимог ст.ст.50, 53 цього ж Кодексу, суд, оцінюючи у сукупності обставини скоєного злочину, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку вчиненого діяння, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який у судовому засіданні свою вину визнав в повному обсязі, його негативне ставлення до скоєного, щире каяття, те, що він має місце проживання, міцні соціальні зв'язки, працює, зважаючи на поведінку ОСОБА_5 під час судового провадження, з якої вбачається, що він в повній мірі усвідомив протиправність своїх дій, не є суспільно-небезпечною особою, враховуючи думку представника потерпілого, прокурора щодо призначення обвинуваченому міри покарання, вважає, що міра покарання у вигляді штрафу у дохід держави є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.50-51, 53, 65 КК України, ст.ст.349, 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд,-
Ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.197-1 ч.3 КК України, призначивши йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Строк покарання рахувати з дня проголошення вироку.
Виконання вироку в даній частині покласти на Суворовський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області за місцем фактичного проживання засудженого.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОФ «Інюг-експертиза» процесуальні витрати у загальній сумі 3500 гривень - вартість проведеної судової будівельно-технічної експертизи, пов'язаної із залученням експертів під час досудового розслідування.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси за №523/6258/22 (Пр.№1-кс/523/1558/22) від 17.06.2022 року, якою був накладений арешт на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - скасувати за підстав, викладених в мотивувальній частині вироку.
Долю зазначеного речового доказу вирішити в порядку ст.100 ч.12 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1