Справа № 513/156/23
Провадження № 2-а/513/10/23
Саратський районний суд Одеської області
13 червня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Рязанової К.Ю.,
за участю: секретарів судового засідання Фабрикатор Н.В., Челак В.В.,
представника позивача - адвоката Каланжова В.М.,
представника відповідача - Ковальчук В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі його представника Лола Лесі Олександрівни до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, серії АА № 00003252 від 28 грудня 2022 року,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лола Л.О. звернулася до суду засобами поштового зв'язку з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії АА № 00003252 від 28 грудня 2022 року, про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень.
В обґрунтування пред'явлених вимог зазначила, що 14 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 отримав шляхом поштового відправлення постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовану в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00003252 від 28 грудня 2022 року, винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті ОСОБА_2 , якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн, за те, що 09 листопада 2022 року о 06 год. 24 хв. за адресою М-05, Київ-Одеса, км 36+303, зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 7,9% (3,197 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, як зазначено в постанові.
Позивач з вказаною постановою не згоден, оскільки порушень п.22.5 ПДР не допускав.
Вважає вказану постанову протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в даному випадку транспортний засіб спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е MAN TGX 26.480, днз НОМЕР_1 , у зчіпці з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) General Trailets SYY-3LP, днз НОМЕР_2 , переобладнаний в універсальну платформу - контейнеровоз/бортову платформу (згідно особливих відміток в Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу) здійснював перевезення одного змінного кузова загальною довжиною до 13.716 м. Таким чином, вказана у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовану в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00003252 від 28 грудня 2022 року маса транспортного засобу MAN TGX 26.480, днз НОМЕР_1 43,197 т (40 т + 7,9 %= 40 т + 3,197 т = 43, 197 т) є дозволеною для такого типу транспортних засобів та в межах норми. Отже, в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення.
06 лютого 2023 року до суду надійшов відзив відповідно до якого представник відповідача зазначає, що за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, статтею 132-1 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174, а здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті здійснюється, за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів-комплексів технічних засобів, що здатні а автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількість осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення та посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. В постанові АА № 00003252 від 28 грудня 2022 року встановлено перевищення транспортним засобом MAN TGX 26.480, днз НОМЕР_1 загальної маси транспортного засобу на 7,9 (3.197 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. В даній справі відсутні жодні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортним засобом, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнерах, згідно з їх призначенням. Перевезення, здійснене позивачем не є перевезенням одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13, 716 метрів. Враховуючи наведене, максимально дозволене навантаження відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху 40 т. За відповідною формулою так, розрахунок перевищення виглядає наступним чином: *% перевищення = (47997 кг - 40000 кг - 10%*47997 кг)/40000 кг)*100%=7,9 %. Таким чином вірно встановлено перевантаження в 3197 т, що становить 7,9%.
Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 5, автомобільна дорога М-05 км Київ-Одеса 36+303 /WIM 5/, яким здійснювалась фіксація правопорушень а автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про повірку технічного засобу № 35-02/5714, 5715, 5716, 5717 від 01 жовтня 2021 року, та сертифікатом перевірки типу № UA.TR.001 76-20 Rev.0, сертифікатом перевірки типу № UA.TR.001 101-20 Rev.0, щодо технічного засобу «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі», копії яких надаються суду разом цим відзивом на позовну заяву.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідно розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Таким чином, автоматичний пункт габаритно-вагового контролю у русі станом на час фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, був обладнаний приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, який станом на момент фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення був справним та готовим до експлуатації.
Таким чином, оскаржувана постанова в повній мірі відповідає встановленим вимогам та містить усі необхідні відомості, зокрема, виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу (кількість вісей, відстань між вісями, навантаження на вісь, загальну масу, формулу розрахунку, відсоток перенавантаження, тонаж перенавантаження та норматив, який застосовується до транспортного засобу. Дії посадових осіб відповідача під час її формування є законними та такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України.
Представник позивача у судовому засідання позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, а також зазначив, що позивачем не було допущено перевищення ваги визначену п.22.5 б, оскільки в матеріалах справи є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого транспортний засіб позивача є спеціальний напівпричіп бортова платформа, тому допустима вага складає 44 т. Позивачем переобладнано транспортний засіб на змінний кузов, дозволена вага 44 т, тому відсутнє порушення. Також, представником інспекції не враховано, який саме причіп був зчеплений із тягачем, та не доведено, що не було змінного кузову.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначила, що постанова містить всі необхідні реквізити. Крім того, представник відповідача не погоджується із тим, що це був змінний кузов, оскільки така інформація має бути відображена саме у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши надані докази, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України Про дорожній рух, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому, водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, суд перевіряє законність та обґрунтованість винесення постанови та досліджує, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.
В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Судом встановлено, що 28 грудня 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Л.М. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00003252, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 гривень.
Відповідно до вказаної постанови, 09 листопада 2022 року о 06 год. 24 хв. за адресою М-05 Київ-Одеса, км 36+303 зафіксовано транспортний засіб марки MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 7,9% (3,197 тон), за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Згідно з ч.3 ст. 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Оскаржувана постанова отримана позивачем засобами поштового зв'язку 14 січня 2023 року. 24 січня 2023 року позивач звернувся з позовом до суду, у зв'язку з чим 10 денний строк звернення до суду не є пропущеним.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі по тексту - Положення), який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушенні і накладає адміністративні стягнення (пункт 5 Положення).
Пунктом 7 Положення, для виконання покладених на неї завдань, Укртрансбезпека має право: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справи про порушення законодавства; використовувати засоби фото і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 у справі № 917/210/19.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
Положеннями ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.п. «б» п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі Порядок № 1174).
Положеннями п. 1 Порядку № 1174 встановлено, що цей Порядок визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі.
Згідно з п.2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 автоматичні пункти встановлюються в місцях (на ділянках) руху вантажних транспортних засобів на: автомобільних дорогах загального користування державного значення - за рішенням органу управління таких доріг; автомобільних дорогах загального користування місцевого значення - за рішенням облдержадміністрацій; вулицях і дорогах у містах та інших населених пунктах - за рішенням органу місцевого самоврядування.
Місця встановлення автоматичних пунктів погоджуються з Укртрансбезпекою.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Згідно з п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Відповідно до п. п. 16, 17 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
З аналізу наведеного виходить, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Окрім того, пунктом 1.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Частина перша статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
У статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила №363), визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.
Наведене кореспондується з пунктом 2.13 Правил дорожнього руху, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.
Судом встановлено, що власником вказаного транспортного засобу марки MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип транспортного засобу вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е, повна маса 26000 кг, маса без навантаження 7300 кг відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є ОСОБА_1 та спеціалізованого напівпричепу н/пр - платформа-Е General Trailers SYY-3LP, днз НОМЕР_2 , переобладнано універсальна платформа - контейнеровоз/бортова платформа, повна маса 35000 кг, маса без навантаження 5820 кг (з яким він рухався), підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , власником є ОСОБА_3 .
Відповідно до постанови серії АА № 00003252 від 28 грудня 2022 року, 09 листопада 2022 року о 06 год 24 хв. на транспортному засобі марки MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зафіксоване порушення - перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,9% (3,197 т). Кількість вісей транспортного засобу MAN TGX 26.480 - 6 шт., загальна маса - 47997 кг. Зазначене також підтверджується інформаційною карткою габаритно-вагового контролю до постанови серії АА № 00003252 від 28 грудня 2022 року.
Як зазначає позивач в позовній заяві, транспортний засіб спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є трьохвісним.
Спеціалізований напівпричіп марки General Trailers SYY-3LP, днз НОМЕР_2 , (особливі відмітки тип причепу універсальна платформа контейнеровоз бортова платформа), також є трьохвісним. Загальна кількість вісей - 6 шт.
Таким чином позивачем не заперечується, що вказаний в постанові транспортний засіб складався з трьохвісного сідлового тягача MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та трьохвісного спеціалізованого напівпричепу марки General Trailers SYY-3LP, днз НОМЕР_2 .
Як вже зазначалось, відповідно до пп. «б» п. 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів, зокрема: трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).
Аналіз вищевказаних норм в сукупності дає підстави вважати, що згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху повна маса 44 тони встановлена у разі здійснення перевезення вантажу в одному або більше контейнерах або в змінних кузовах.
З аналізу свідоцтва про реєстрацію спеціалізованого напівпричепу марки General Trailers SYY-3LP, днз НОМЕР_2 , вбачається, що вказаний напівпричіп призначений для перевезення вантажу та контейнерів.
Водночас у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 (далі - Наказ №363), дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Також Наказом № 363 наведено визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Відповідно до п. п. 17.1 - 17.5 Наказу № 363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.
Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб. м).
Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
З матеріалів справи, а саме з фотознімків доданих до оскаржуваної постанови, встановлено, що вказаний у постанові сідельний тягач з напівпричепом перевозив предмет з ознаками контейнеру, до конструкції якого внесено зміни - додано тентований верх. Вказаний предмет не містив маркування та пломбування.
При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням, а також не надано доказів на підтвердження того, який вантаж перевозився та у який спосіб.
Відтак перевезення позивачем вантажу не є контейнерним перевезенням в розумінні положень чинного законодавства.
Водночас, позивач в позовній заяві зазначає, що вказаний транспортний засіб здійснював перевезення одного змінного кузова загальною довжиною до 13,716 м, а також представник позивача у судовому засіданні зазначає, що дані контейнеровози вони є співставні із морськими контейнерами та мають ті самі кріплення.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає таке.
Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 10 червня 2019 року № 148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з наданням чинності з 01 серпня 2019 року, зокрема: ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу C. Розміри та загальні вимоги»; ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу A. Розміри та загальні вимоги».
Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», а також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions and general requirements, IDT».
Так, стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березея 2019 року по справі № 9901/636/18, від 03 серпня 2022 року по справі № 910/9627/20.
Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов - це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.
Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT).
Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С (20') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12406:1999, IDT).
Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів EN 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті, зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».
При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається, що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань.
Також зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави.
Окрім того, Європейським стандартом EN 13044:2000 «Swap bodies - Coding, identification and marking» встановлює вимоги до маркування змінних кузовів з метою їх подальшої ідентифікації.
Так, маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхом нанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділу 3, EN 13044:2000).
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних контейнерів, їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування з метою подальшої ідентифікації.
Як вже зазначалось, з фотознімків доданих до оскаржуваної постанови вбачається, що вказаний у постанові сідельний тягач з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками контейнеру з тентованим верхом не містив будь-якого маркування.
В ході судового розгляду, представником позивача не надано доказів того, що перевезення вантажу здійснювалось саме змінним кузовом, доказів щодо придбання або використання змінного кузову, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу тощо.
Також, Наказом Міністерства інфраструктури України від 17 серпня 2012 року № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання (далі Порядок № 521).
Відповідно до п. п. 1.1 - 1.5 Порядку № 521 цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода).
На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.
Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ: а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні; б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні; в) конструкцію якого змінено під час переобладнання.
Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.
Аналіз наведених положень свідчать про те, що змінні кузови, які в розумінні Порядку № 521 є обладнанням до колісного транспортного засобу підлягають сертифікації.
При цьому, представником позивача на підтвердження доводів позовної заяви до матеріалів справи не долучено сертифікатів змінного кузову, яким згідно тверджень позивача перевозився вантаж.
Під час надання пояснень у судовому засіданні, представник позивача зазначив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричепу, останній, відповідно до вимог чинного законодавства, було переобладнано в напівпричеп/контейнеровоз з бортовою платформою, про що внесено відомості до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Таке переобладнання, за твердженням представника позивача, дозволяє перевозити змінні кузови та контейнери та є достатньою підставою для застосування максимально дозволеної загальної ваги транспортного засобу у 44 тони.
Однак, суд відхиляє вказані доводи представника позивача з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок № 1388).
Положеннями п. 1 Порядку № 1388 визначено, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Відповідно до абзаців 1, 7 п. 37 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація) переобладнаних транспортних засобів проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання встановлених кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери (у разі їх заміни), а також за умови відповідності переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху.
Власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті змін в ній.
Як вбачається з матеріалів справи, в особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію спеціалізованого напівпричепу марки General Trailers, модель SYY-3LP, зазначені відомості щодо його переобладнання в універсальну платформу - контейнеровоз/бортову платформу.
При цьому, відомості щодо переобладнання вказаного напівпричепу для перевезення змінного кузова в особливих примітках зазначеного свідоцтва відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок відповідача щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення не звільняє позивача від доказування підстав позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 червня 2020 року по справі № 520/2261/19.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження позиції про те, що ним здійснювались вантажні перевезення змінним кузовом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснював вантажне перевезення, яке не є контейнерним перевезенням в розумінні положень чинного законодавства, а також не є перевезенням змінного кузову.
За таких обставин, з огляду на визначені в оскаржуваній постанові зафіксовані параметри транспортного засобу, зокрема, кількість вісей 6, та дані свідоцтв про реєстрацію сідлового тягача та напівпричепу, у спірному випадку зафіксований транспортний засіб - трьохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом.
Таким чином, максимально допустиме навантаження для транспортного засобу позивача відповідно до п.п. «б» п. 22.5 ПДР України становить 40 тонн.
Відтак, враховуючи те, що транспортний засіб, зазначений в оскаржуваній постанові, не здійснював контейнерні перевезення в розумінні положень Наказу № 363, не перевозив змінний кузов, а фактична загальна маса транспортних засобів є більшою за гранично допустиму, яка визначена пунктом 22.5 ПДР України, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Також, суд видхиляє доводи представника позивача щодо того, що постанова не відповідає вимогам Інструкції, оскільки в ній не зазначена марка, модель, повна маса транспортного засобу, причіп, оскільки у постанові чітко викладена суть правопорушення та зазначено про рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на саме на 7,9 % ( 3,197 тон).
Не зазначення наведених позивачем параметрів не спростовує суті вчиненого правопорушення - рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,9 % ( 3,197 тон).
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб'єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).
У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.
Водночас, наявні в матеріалах справи докази не спростовують вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до фотознімків з пункту автоматичного габаритно-вагового контролю, транспортний засіб позивача рухався у зустрічному напрямку по відношенню до камери фото-, відеофіксації. Таким чином технічна можливість зафіксувати номерний знак напівпричепу, який розташовується позаду, для його подальшої ідентифікації була відсутня.
Окрім того, згідно з п. 3 Вимог до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, які є Додатком до Порядку № 1174, у місці установки вимірювального обладнання автоматичного пункту повинні бути здійснені заходи, які відповідають вимогам, наведеним в описі типу засобу вимірювання.
Згідно з п. п. 7, 9 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 засіб вимірювальної техніки повинен відповідати суттєвим вимогам, установленим у додатку 1, та вимогам, установленим у відповідних додатках 3-12, що стосуються даної категорії засобу вимірювальної техніки.
Засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Судом встановлено, що габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, км 36+303. При цьому, посадовими особами Укртрансбезпеки використовувались вимірювальне обладнання автоматичного пункту - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі WIM 5, 5 виробництва ТОВ СЕА ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА.
Представником відповідача до відзиву на позовну заяву надані свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5714, № 35-02/5715, № 35-02/5716, № 35-02/5717 чинні до 30 вересня 2022 року.
Таким чином, оскаржувана постанова містить посилання на технічний засіб, номер свідоцтва про його повірку та строк його дії, що призводить до можливості його точної ідентифікації та технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163, на підтвердження чого представником відповідача долучено вищевказані докази.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення серії АА №00003252 від 28 грудня 2022 року мали місце, а старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Л.М. діяв в межах повноважень, у спосіб та на підставі, що передбачені законом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування вказаної постанови.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в силу ст. 139 КАС України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Лола Лесі Олександрівни до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовану в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, серії АА № № 00003252 від 28 грудня 2022 року.
Залишити без змін постанову серії АА № 00003252 від 28 грудня 2022 року про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовану в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , виданий 04 липня 2017 року органом 5144, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Каланжов Владислав Михайлович, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №002410 від 15 серпня 2018 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ.
Представник відповідача: Ковальчук Вікторія Михайлівна, діє на підставі даних, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична адреса: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135.
Повний текст рішення виготовлено 13 червня 2023 року.
Суддя К. Ю. Рязанова