Справа № 522/10648/23
Провадження № 1-кп/522/2336/23
13 червня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
власника майна ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023162510000498 від 07.04.2023 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та клопотання власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-
Кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Одеси.
Підстав для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченого ст.ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження в порядку, передбаченого ст. 284 цього Кодексу не має. Обвинувальний акт (клопотання про застосування примусових засобів медичного або виховного характеру) відповідають вимогам КПК України.
Підстав для обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в т.ч. запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого не існує.
Прокурор просить призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Інші учасники судового процесу не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення справи до судового розгляду.
ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив клопотання про скасування арешту, накладений ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2023 року, а саме з автомобілю Mitsubishi Lancer, р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 09.04.2008 року РЕВ-4 УДАІ в Одеській області, належить ОСОБА_5 , посилаючись на те, що Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2023 року було накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було тимчасово вилучене, а саме: автомобіль марки Mitsubishi Lancer, р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 09.04.2008 року РЕВ-4 УДАІ в Одеській області, належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з встановленням подальшого місця зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику тимчасового утримання автотранспорту № 9 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10.
На даний час у кримінальному провадженні № №12023162510000498 від 07.04.2023 року досудове розслідування завершено, проведено всі необхідні розшукові дії, проведено експертизи щодо арештованого транспортного засобу Mitsubishi Lancer, р/н НОМЕР_1 , обвинувальний акт перебуває на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси.
Таким чином, підстави щодо утримання транспортного засобу на штрафмайданчику відпали. Перебування автомобіля на штрафмайданчику значно погіршує його технічний стан, в тому числі, через несприятливі погодні умови, що призведе в подальшому до додаткових витрат у проведенні його ремонту, зниженні вартості автомобіля.
Існування вказаного арешту суттєво обмежує гарантоване Конституцією право на власність, необхідність в подальшому арешті транспортного засобу наразі відсутня. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 не є обвинуваченим або підозрюваним, арештоване майно не є майном, яке вилучено з обігу, також не є забезпеченням цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпеченням конфіскації або спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 94 від 11.02.2009, № 1136 від 14.10.2009, № 54 від 25.01.2012, № 476 від 08.07.2015, № 888 від 28.10.2015 та № 699 від 11.10.2016). Національна поліція забезпечує функціонування спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Територіальним органам Національної поліції дозволено для доставляння та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів укладати договори з державними підприємствами, які належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ або Національної поліції. У разі потреби зазначені державні підприємства залучають на конкурсних засадах підприємства, установи та організації недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг.
Пунктом 10 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» (із змінами, внесеними згідно з Постановами KM № 437 від 13.07.2016 та № 795 від 09.11.2016), зазначено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Згідно пункту 32 вказаного «Порядку зберігання речових доказів...», фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні не є обвинуваченим чи підозрюваним, тому не має нести відповідальність за зберігання транспортного засобу на спеціальних майданчиках і стоянках, так як транспортний засіб Mitsubishi Lancer, р/н НОМЕР_1 зберігався за рішенням суду та не з його вини.
Прокурор, представник потерпілого та обвинувачений в судове засідання не заперечували щодо скасування арешту.
Розглянувши клопотання ОСОБА_5 , вислухавши сторони, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Керуючись ст.ст. 132, 174, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 291, 314-316 КПК України, суд -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України призначити до судового розгляду на 10.20 год. 22 червня 2023 р. у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого Приморського районного суду м. Одеси у залі судових засідань № 222, за участю прокурора, представника потерпілого та обвинуваченого.
Клопотання власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2023 року, а саме з автомобілю Mitsubishi Lancer, р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 09.04.2008 року РЕВ-4 УДАІ в Одеській області, належить ОСОБА_5 .
Повернути ОСОБА_5 безоплатно транспортний засіб марки Mitsubishi Lancer, р/н НОМЕР_1 , який належить йому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 09.04.2008 року РЕВ-4 УДАІ в Одеській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1
13.06.2023