01 червня 2023 року Справа № 915/431/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Жиган А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661; адреса ел.пошти: energoatom@atom.gov.ua),
в особі: Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код ВП 20915546; адреса ел.пошти: office@sunpp.atom.gov.ua),
до відповідача: Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради (55002, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, буд.48; ідент.код 20910974; адреса ел.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1),
про: стягнення 3010017,75 грн,-
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради 3010017,75 грн збитків нарахованих за період з березня 2020 року по вересень 2021 року включно, які полягають в різниці між встановленим за рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №332 від 19.12.2018 тарифом на теплову енергію в місті Южноукраїнськ та фактичними витратами Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії до міста Южноукраїнськ у такий період.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:
- ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснює господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання на підставі ліцензії АЕ №575874 «Виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії», ліцензії АЕ №575876 «Транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, ліцензії АЕ №575877 «Постачання теплової енергії», виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- рішенням Виконкому Южноукраїнської міськради №332 від 19.12.2018 було встановлено тариф на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську в розмірі 110,28 грн за 1 Гкал без ПДВ, в тому числі: теплова енергія - 92,70 грн за 1 Гкал без ПДВ; транспортування теплової енергії - 17,34 грн за 1 Гкал без ПДВ; постачання теплової енергії - 0,24 грн за 1 Гкал без ПДВ;
- 11.12.2019 на адресу міського голови міста Южноукраїнська було направлено заяву від 11.10.2019 про коригування вказаного тарифу;
- підставою для коригування тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) є постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1904 від 12.12.2018 «Про встановлення ДП «НАЕК «Енергоатом» тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії, вироблених на атомних електростанціях», якою для ДП «НАЕК «Енергоатом» було збільшено тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електричних станціях;
- на підставі такої постанови НКРЕКП, тариф на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську, повинен становити 116,80 грн за 1 Гкал без ПДВ, в тому числі: теплова енергія - 99,22 грн за 1 Гкал без ПДВ; транспортування теплової енергії - 17,34 грн за 1 Гкал без ПДВ; постачання теплової енергії - 0,24 грн за 1 Гкал без ПДВ;
- після отримання згаданої вище заяви про коригування тарифу, на офіційному сайті Южноукраїнської міськради було розміщено проект рішення Виконкому Южноукраїнської міськради «Про коригування тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську, встановленого рішенням виконкому Южноукраїнської міськради №332 від 19.12.2018»;
- Виконкомом Южноукраїнської міськради рішення з приводу розгляду заяви від 11.10.2019 про коригування тарифу, не прийнято; чіткого обґрунтування причин такої бездіяльності з посиланням на нормативно-правові акти, як то передбачено розділом IV Порядку, затвердженого наказом Мінрегіонбуду №239 від 12.09.2018, позивач не отримав;
Позивач стверджує, що у зв'язку з вищевикладеним ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (нове найменування - ВП «Південноукраїнська АЕС») завдано збитки на загальну суму 3010017,75 грн, яка полягає в різниці між діючим тарифом та фактично понесеними витратами на виробництво теплової енергії з розрахунку: (384715,968 Гкал х 116,80 грн + 20%) - (384715,968 Гкал х 110,28 грн + 20%), де: 384715,968 Гкал - обсяг реалізованої з березня 2020 року по вересень 2021 року теплової енергії; 110,28 грн - діючий тариф; 116,80 грн - тариф, який необхідно було встановити з березня 2020 року по вересень 2021 року; 20% - ПДВ.
Ухвалою суду від 24.10.2022 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.01.2023, яке в подальшому було відкладено на 27.02.2023 у зв'язку з неявкою сторін.
Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 30.01.2023, заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:
- в матеріалах справи відсутні та позивачем не подані докази на підтвердження протиправності поведінки відповідача, як і не надано доказів на підтвердження того, що тариф, який позивач просив затвердити відповідача, є економічно обґрунтованим, а той, що був встановлений - економічно необґрунтований;
- позивачем не доведено обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми збитків, оскільки до наведеного позивачем розрахунку включено нічим не підтверджені показники кількості реалізованої теплової енергії, що може слугувати достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;
- необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов'язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
27.02.2023 судом відкладено підготовче засідання на 20.03.2023 за клопотанням позивача.
Позивач у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 20.03.2023, відхиляє доводи та міркування, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, та просить суд задовольнити позовні вимоги посилаючись на наступне:
- підставою для коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) було коригування окремої складової чинного тарифу на теплову енергію, яку надає ВП «Південноукраїнська АЕС» у місті Южноукраїнську, а саме тарифу на виробництво теплової енергії, встановленого для ДП НАЕК «Енергоатом» з 01.01.2019 постановою НКРЕКП №1904 від 12.12.2018, у розмірі 92,05 грн за 1 Гкал (без ПДВ), що відповідає розрахунковому тарифу на 1 Гкал корисного відпуску теплової енергії на рівні 99,22 грн за 1 Гкал;
- пропозиції Виконкому Южноукраїнської міськради, викладені в листі №15/02-34/4662 від 26.12.2019, щодо направлення економії, отриманої від реалізації заходів передбачених інвестиційною програмою у сфері транспортування та постачання теплової енергії, на покриття різниці між заявленим та чинним тарифом на виробництво теплової енергії суперечить вимогам Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ №869 від 01.06.2011;
- з метою доведення наявності умов, що є підставою для стягнення з Виконкому комітету Южноукраїнської міськради збитків, які базуються на покритті фактичних витрат ВП «Південноукраїнська АЕС», як надавача послуг, позивач надає суду та відповідачу копії звітів щодо фактичної кількості реалізованої теплової енергії за період з 01.03.2020 до 30.09.2021 за тарифами, нижче економічно обґрунтованого рівня.
20.03.2023 судом відкладено підготовче засідання на 05.04.2023 у зв'язку з неявкою відповідача.
Ухвалою суду від 05.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.05.2023.
04.05.2023 судом відкладено розгляд справи на 01.06.2023.
В ході розгляду справи представник позивача підтримував висловлені позиції та доводи, викладені на обґрунтування позовних вимог.
Відповідач явку повноважного представника у судові засідання по даній справі не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомляв.
За приписами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 01.06.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
На підставі наказу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №01-228-н від 21.04.2022 Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було перейменовано у Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» здійснює господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання на підставі ліцензії серії АЕ №575874 від 10.02.2015 «Виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії», ліцензії серії АЕ №575876 від 10.02.2015 «Транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, та ліцензії серії АЕ №575877 від 10.02.2015 «Постачання теплової енергії», виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
За заявами позивача №51/5522 від 06.04.2018 та №51/8576 від 25.05.2018 рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №332 від 19.12.2018 «Про встановлення тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в місті Южноукраїнську» вирішено:
1. Встановити тариф на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську в розмірі 110,28 грн за 1 Гкал без ПДВ, в тому числі:
1.1. теплова енергія - 92,70 грн за 1 Гкал без ПДВ;
1.2. транспортування теплової енергії - 17,34 грн за 1 Гкал без ПДВ;
1.3. постачання теплової енергії - 0,24 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Структура тарифу додається.
До такого рішення складено додаток «Структура тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську».
Вказуючи на те, що зазначений тариф згодом вже не забезпечував для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» відшкодування всіх тих витрат, які підприємство несло відпускаючи теплову енергію споживачам міста Южноукраїнськ, 11.12.2019 ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» звернувся до Виконкому Южноукраїнської міської ради, як до органу уповноваженого на встановлення тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), з заявою №51/17851 від 11.10.2019, в якому позивач посилаючись на Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого наказом Мінрегіону №239 від 12.09.2018, зазначив, що направляє заяву про коригування діючих тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) та просив розглянути надані матеріали та встановити тарифи для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» згідно з наданим розрахунком в установлені вказаним порядком терміни.
Як вбачається з доданого до такої заяви обґрунтування щодо необхідності коригування тарифів підставою для коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) є коригування тарифу окремої складової, а саме тарифу на виробництво теплової енергії у складі діючого тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську, яке здійснено відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1904 від 12.12.2018 «Про встановлення ДП «НАЕК «Енергоатом» тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії, вироблених на атомних електростанціях», якою для ДП «НАЕК «Енергоатом» з 01.01.2019 було збільшено тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електричних станціях, до 92,05 грн за 1 Гкал (без ПДВ), внаслідок чого розрахунковий тариф на відпуск теплової енергії споживачам міста Южноукраїнськ у 2019 році ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» визначений на рівні 99,22 грн за 1 Гкал.
Позивач вказує, що на підставі такої постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1904 від 12.12.2018, тариф на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську, повинен становити 116,80 грн за 1 Гкал без ПДВ, в тому числі: теплова енергія - 99,22 грн за 1 Гкал без ПДВ; транспортування теплової енергії - 17,34 грн за 1 Гкал без ПДВ; постачання теплової енергії - 0,24 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Позивач зазначає, що в подальшому після отримання вказаної заяви №51/17851 від 11.10.2019 про коригування тарифу на теплову енергію, на офіційному веб-сайті Южноукраїнської міськради було розміщено проект рішення Виконкому Южноукраїнської міськради «Про коригування тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську, встановленого рішенням Виконкому Южноукраїнської міськради №332 від 19.12.2018», за яким тариф для всіх груп споживачів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську, мав би бути встановленим в розмірі 116,80 грн за 1 Гкал без ПДВ, в тому числі:
1.1. теплова енергія - 99,22 грн за 1 Гкал без ПДВ;
1.2. транспортування теплової енергії - 17,34 грн за 1 Гкал без ПДВ;
1.3. постачання теплової енергії - 0,24 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Позивач стверджує, що Виконкомом Южноукраїнської міськради рішення з приводу розгляду заяви №51/17851 від 11.10.2019 про коригування тарифу на теплову енергію не прийнято, та чіткого обґрунтування причин такої бездіяльності з посиланням на нормативно-правові акти, як то передбачено розділом IV порядку, затвердженого наказом Мінрегіонбуду №239 від 12.09.2018, позивачу не надано.
Позивач вважає, що у зв'язку з такою бездіяльністю відповідача у коригуванні тарифів на теплову енергію ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (нове найменування - ВП «Південноукраїнська АЕС») завдано збитки на загальну суму 3010017,75 грн, яка полягає в різниці між діючим тарифом та фактично понесеними витратами на виробництво теплової енергії з розрахунку: (384715,968 Гкал х 116,80 грн + 20%) - (384715,968 Гкал х 110,28 грн + 20%), де: 384715,968 Гкал - обсяг реалізованої з березня 2020 року по вересень 2021 року теплової енергії; 110,28 грн - діючий тариф; 116,80 грн - тариф, який необхідно було встановити з березня 2020 року по вересень 2021 року; 20% - ПДВ.
Позивач зазначає, що така сума збитків відповідачем йому не була відшкодована, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Особа також може звернутися до господарського суду за захистом охоронюваного законом інтересу але виключно у спосіб, який встановлено законом для захисту прав.
Стаття 20 Господарського кодексу України закріплює, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Нормами статті 144 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.
За змістом статей 22, 1166 Цивільного кодексу України відповідальність за завдану шкоду настає за наявності повного складу правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, завдання шкоди (збитків - грошового вираження шкоди), причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вини.
Терміном «збитки» («шкода») позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки (шкоду).
Загальні норми про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у статтях 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Норми ст.19 Конституції України встановлюють обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо. Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як витікає з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Предметом розгляду у даній справі є вимога ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення з Виконкому Южноукраїнської міськради майнової шкоди у розмірі 3010017,75 грн.
Розглянувши подані позивачем докази в обґрунтування заподіяння йому відповідачем шкоди, господарський суд зазначає наступне.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.
Позивач зазначає, що сума заявлених до стягнення збитків, які полягають в різниці між діючим тарифом та фактично понесеними витратами на виробництво теплової енергії за період з березня 2020 року по вересень 2021 року становлять 3010017,75 грн, з розрахунку: (384715,968 Гкал х 116,80 грн + 20%) - (384715,968 Гкал х 110,28 грн + 20%), де: 384715,968 Гкал - обсяг реалізованої з березня 2020 року по вересень 2021 року теплової енергії; 110,28 грн - діючий тариф; 116,80 грн - тариф, який необхідно було встановити з березня 2020 року по вересень 2021 року; 20% - ПДВ.
На підтвердження факту реалізації теплової енергії споживачам міста Южноукраїнська в обсягах 384715,968 Гкал за період з 01.03.2020 по 30.09.2021 позивачем подано до матеріалів справи:
- копії договорів на відпуск (постачання) теплової енергії в гарячій воді споживачам міста Южноукраїнська, на підставі яких ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» у спірний період: березень 2020 року - вересень 2021 року; відпускало (постачало) теплову енергію таким споживачам;
- акти про місячний відпуск теплової енергії споживачам міста Южноукраїнська у спірний період: березень 2020 року - вересень 2021 року; за якими між споживачами теплової енергії та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» зафіксовано обсяги споживання теплової енергії у спірний період;
- копії звітів про розподіл теплової енергії у гарячій воді споживачам міста Южноукраїнська за березень 2020 року - вересень 2021 року, яка вироблена ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Зазначений розрахунок та докази відповідачем не заперечені та не спростовані.
Такими доказами спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем не доведено обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми збитків, бо до наведеного позивачем розрахунку включено нічим не підтверджені показники кількості реалізованої теплової енергії.
Що стосується такого елементу складу правопорушення як протиправна бездіяльність, слід зазначити наступне.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст.2 Закону України «Про теплопостачання»).
Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону України «Про теплопостачання»).
Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, формування цінової та тарифної політики (ст.6 Закону України «Про теплопостачання»).
До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (ст.13 Закону України «Про теплопостачання»).
До повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема належать, розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання; ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також тарифів на теплову енергію, що виробляється за допомогою систем автономного теплопостачання, суб'єктам господарювання - ліцензіатам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ст.16 Закону України «Про теплопостачання»).
Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» здійснює господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання на підставі ліцензії серії АЕ №575874 від 10.02.2015 «Виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії», ліцензії серії АЕ №575876 від 10.02.2015 «Транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, та ліцензії серії АЕ №575877 від 10.02.2015 «Постачання теплової енергії», виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1904 від 12.12.2018 «Про встановлення ДП «НАЕК «Енергоатом» тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії, вироблених на атомних електростанціях» установлено ДП «НАЕК «Енергоатом» тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях, - 92,05 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч.ч.1, 3 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
До повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону (п.2 ч.3 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч.5 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затверджено наказом Мінрегіону №239 від 12.09.2018 (далі - Порядок №239).
Згідно п.5 Розділу І Порядку №239, розрахунки тарифів здійснюються суб'єктами господарювання відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011.
Відповідно до п.1 Розділу ІV Порядку №239, у разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, установленим цим Порядком, а також відповідності розрахунків тарифів формам, встановленим органами місцевого самоврядування, їх розгляд здійснюється протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви (з дня її реєстрації).
Під час розгляду розрахунків тарифів, доданих до заяви, органом місцевого самоврядування перевіряється додержання суб'єктом господарювання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", від 26.07.2006 №1010 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів", та, зокрема, правильність здійснення суб'єктом господарювання розрахунків планованих економічно обґрунтованих витрат, що внесені до складу тарифів, урахування при їх визначенні фактичних за останні п'ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії, надання комунальних послуг згідно з річними планами, додержання стандартів, нормативів (норм) витрат і втрат ресурсів, технологічних регламентів та вимог щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надання комунальних послуг (п.2 Розділу ІV Порядку №239).
Якщо заява та додані до неї документи не відповідають вимогам цього Порядку, а розрахунки тарифів - формам, встановленим органами місцевого самоврядування (а у разі розрахунку двоставкових тарифів на теплову енергію та комунальні послуги - формам, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.12.2012 №605, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2136/22448), заява залишається без розгляду, про що орган місцевого самоврядування письмово повідомляє заявника протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви (з дня її реєстрації) з чітким обґрунтуванням причин такої відмови і посиланням на відповідні нормативно-правові акти (п.3 Розділу ІV Порядку №239).
Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - Порядок №869).
Так, відповідно до п.99 Порядку №869, розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.
Відповідачем не надано суду жодних доказів розгляду заяви позивача №51/17851 від 11.10.2019, з урахуванням очікуваних відповідей, прийняття відповідного рішення (зокрема, рішення про відмову у встановленні нових тарифів чи коригуванні попередньо встановлених) за вказаною заявою та його оприлюднення.
Вказане свідчить про те, що відповідачем взагалі не було розглянуто заяву №51/17851 від 11.10.2019, ні у терміни визначені Порядками №869 та №239, ні пізніше.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви про коригування тарифів на теплову енергію, поданої 11.12.2019 позивачем за супровідним листом №51/17851 від 11.10.2019.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою покладання на особу відповідальності за спричинені збитки є наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, який передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №332 від 19.12.2018 встановлено тариф на теплову енергію у розмірі 110,28 грн за 1 Гкал без ПДВ, яку ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» виробляє, транспортує та постачає споживачам в місті Южноукраїнську.
В подальшому, в зв'язку зі зміною (збільшенням) за постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1904 від 12.12.2018 для позивача тарифу на виробництво теплової енергії, останній звернувся до відповідача із заявою №51/17851 від 11.10.2019 про коригування тарифу на теплову енергію, а саме збільшення тарифу до розміру 116,80 грн за 1 Гкал без ПДВ.
При цьому, позивач продовжував виробляти, транспортувати та постачати споживачам в місті Южноукраїнську теплову енергію за тарифом встановленим рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №332 від 19.12.2018 у розмірі 110,28 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Відповідачем не надано суду доказів розгляду заяви позивача №51/17851 від 11.10.2019 про коригування тарифу на теплову енергію та прийняття щодо неї відповідного рішення з подальшим його опублікуванням. Фактично заява позивача залишилась взагалі не розглянутою. Жодних рішень щодо коригування тарифу на теплову енергію за такою заявою позивача відповідачем не прийнято, що свідчить про бездіяльність відповідача.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що понесення позивачем збитків у розмірі 3010017,75 грн від виробництва, транспортування та постачання у березні 2020 року - вересні 2021 року споживачам в місті Южноукраїнську теплової енергії за тарифом у розмірі 110,28 грн за 1 Гкал без ПДВ, встановленим рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №332 від 19.12.2018, стало результатом протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду у встановлені строки заяви позивача №51/17851 від 11.10.2019 про коригування тарифу на теплову енергію (збільшення до розміру 116,80 грн за 1 Гкал без ПДВ) та прийняття щодо такої заяви відповідного рішення з подальшим його опублікуванням.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (55002, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, буд.48; ідент.код 20910974) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код ВП 20915546) 3010017,75 грн збитків та 45150,27 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 12.06.2023 року.
Суддя М.В.Мавродієва