79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.06.2023 Справа № 914/665/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю., за участі секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Фермерського господарства «Рисовський», с. Зубра,
до відповідача: Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Солонка,
про стягнення моральної шкоди в сумі 562800 грн.
За участі представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Хом'як О.Г. - адвокат, Корилкевич Б.Р. - представник,
Встановив: Фермерське господарство «Рисовський», с. Зубра, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Солонка, 562800 грн. завданої моральної шкоди.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач посилається на те, що відповідач не виконав рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 р. у справі № 5/79, яке набрало законної сили.
Надмірна тривалість невиконання відповідачем судового рішення завдала позивачу душевних страждань, а відтак й моральної шкоди. Розмір завданої моральної шкоди за період з 2010 р. по 2016 р. (84 місяці) позивач оцінює у 562800 грн., виходячи з 6700 грн. мінімального місячного розміру заробітної плати.
Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач посилається на норми статей 16, 22, 23. 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає себе неналежним відповідачем у справі. Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області набула правового статусу боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду у справі № 5/79 з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 р. За таких обставин, відповідач не міг завдати позивачу моральної шкоди невиконанням впродовж 2010 - 2016 років рішення суду у справі № 5/79, оскільки у цей період часу обов'язок з виконання рішення суду покладався на інших юридичних осіб (боржників виконавчого провадження).
Відповідач стверджує, що його вина у заподіянні позивачу протягом 2010-2016 років моральної шкоди відсутня.
Відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, а також звертає увагу суду на відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява залишалась без руху. У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.05.2023р.
Підготовче засідання у справі відкладалось з підстав, зазначених в наявній у матеріалах справи ухвалі суду.
Ухвалою суду від 24.05.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Мотивувальна частина рішення.
Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування протягом 2010-2016 років неправомірної бездіяльності відповідача з виконання рішення суду у справі № 5/79; факту заподіяння відповідачем позивачу такою бездіяльністю моральної шкоди у розмірі 562800 грн.; факту спливу позовної давності, або ж доказування існування обставин, які спростовують факти, викладені у позовній заяві.
Вичерпний перелік доказів, якими позивач та відповідач підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву та клопотання.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.
Згідно з ст.ст. 1167, 1173 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Суд встановив, що на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 р., яка набрала законної сили, відповідач набув правового статусу боржника у виконавчому провадженні ВП № 36443777 з примусового виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994 р. З цього часу на відповідача, в силу норм ч. 2 та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», покладається обов'язок щодо виконання ним згаданого рішення суду у справі № 5/79.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що не вчинення відповідачем протягом 2010-2016 років дій з виконання рішення суду у справі № 5/79 не є неправомірним, оскільки обов'язок з виконання рішення суду покладався на інших юридичних осіб.
Рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 р. у справі № 914/1109/19, на яке посилається позивач, стосувалось визнання порушеним права позивача протиправною бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а не Солонківської сільської ради.
На підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 р. у справі № 5/79 відбулось процесуальне правонаступництво (ст. 334 ГПК України), а саме: заміна сторони у виконавчому провадженні. Вказане правонаступництво не є універсальним (повним) та не передбачає переходу до правонаступника усіх без винятку прав та обов'язків особи, правонаступником якої він є, як це відбувається, наприклад, у випадку припинення юридичної особи. Процесуальне правонаступництво, яке відбулось у виконавчому провадженні у справі № 5/79, є частковим. Воно передбачає перехід до правонаступника лише прав та обов'язків сторони боржника у виконавчому провадженні.
Крім цього, постановою Західного апеляційного суду від 15 листопада 2021 р. у справі № 914/2546/20, яка набрала законної сили, встановлено факт протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по виконанню дубліката наказу Господарського суду № 5/79 від 13.10.1994 р., який видано на виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994 р. (з урахуванням ухвали від 04.09.1996 р.).
Предметом позову у справі № 914/2546/20 було стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу невиконанням наказу № 5/79, за період з 1994 року по 2020 рік. Західний апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди за період з 1994 р. по 20.01.2012 р., оскільки за цей період моральна шкода (8000 євро) вже відшкодована позивачу рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (остаточне рішення від 20.01.2012 р.).
На підставі ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наведені вище обставини свідчать про відсутність на день вирішення справи судом підстав для висновку про порушення відповідачем права позивача на відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної впродовж 2010-2016 років. У матеріалах справи немає доказів порушення відповідачем права позивача на своєчасне та повне виконання боржником рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 р. у справі № 5/79 в частині виділення позивачу до 13.11.1994 р. 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській Раді в запас земель заготхудобовідгодівельного господарства «Львівське». Тому підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. У інших випадках необхідно відмовляти у задоволенні позову по суті. До такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.
Що стосується судового збору, то згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, беручи до уваги відмову у задоволені позову, в силу приписів ч. 2 ст. 129 ГПК України підстави для стягнення судового збору в доход Державного бюджету відсутні.
Керуючись 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Фермерського господарства «Рисовський» (81135. Львівська область. Львівський район, с. Зубра, вул. І.Франка, 66, код ЄДРПОУ 19324981) до Солонківської сільської ради (81331, Львівська область, Львівський район, с. Солонка, вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ 04369699) відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.06.2023 р.
Суддя Бортник О.Ю.