ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
13.06.2023Справа № 910/9198/23
Суддя Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г., розглянувши
заяву Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (03113, м. Київ, вул. Грушецька, буд, 9)
про забезпечення позову у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (03113, м. Київ, вул. Грушецька, буд, 9)
до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.18/9)
про визнання права на застосування пільги
Представники сторін: без виклику
Приватне акціонерне товариство «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання права Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на застосування передбаченої чинним законодавством України пільги на сплату орендної плати за Договором оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022), котра встановлена в пп.2 п.1 та абз. 4 пп.4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022.
Разом із позовом, Приватним акціонерним товариством «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» подано до суду заяву по забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У заяві про забезпечення позову заявник просить суд заборонити Фонду державного майна України достроково припиняти в односторонньому порядку Договір оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022), направляти Приватному акціонерному товариству «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» повідомлення (листи, заяви тощо) про дострокове припинення Договору оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022), вчиняти будь які інші дії, наслідком яких є припинення (розірвання) Договору оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022).
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що 22.09.2022 між Приватним акціонерним товариством «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» та Фондом державного майна України за наслідками проведеного аукціону на продовження договору оренди була укладена «Додаткова угода № 87 про продовження договору оренди від 29.12.2004 р. № 878 єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» шляхом викладення його у новій редакції відповідно до «Примірного договору оренди єдиного майнового комплексу державного підприємства, його відокремленого структурного підрозділу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820».
За умовами аукціону на продовження Договору оренди від 29.12.2004 № 878, проведеного перед підписанням Додаткової угоди № 87 про продовження Договору оренди від 29.12.2004 р. № 878, заявник сплатив авансовий внесок в сумі 631 139,24 грн, який повинен був бути зарахований у наступні платежі зі сплати орендної плати.
Згідно з пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» установлено, що на період воєнного стану, але у будь якому разі не довше 30.09.2022 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на території м. Києва, до 30.09.2022..
В свою чергу, в абз. 4 пп. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 встановлено, що орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30.09.2022 та 30.05.2022 відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.
За твердженням заявника, Договір оренди від 29.12.2004 № 878 був чинним станом на 24.02.2022, а Додатковою угодою № 87 про продовження Договору оренди від 29.12.2004 № 878 було лише продовжено дію Договору оренди від 29.12.2004 № 878 за наслідками проведеного аукціону на продовження договору оренди.
Отже, на думку заявника, на Договір оренди від 29.12.2004 № 878, дія якого була продовжена Додатковою угодою № 87 від 22.09.2022, розповсюджуються положення пп. 2 п. 1 та абз. 4 пп. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022, щодо пільг по сплаті орендної плати.
Необхідність забезпечення позову на переконання заявника, виникла на підставі листа Фонду державного майна України від 29.05.2023, в якому останній зазначає, що у разі невиконання умов договору оренди Фонд державного майна України вживатиме заходів щодо дострокового припинення Договору оренди від 29.12.2004 № 878 згідно з п. 12.6 та 12.16.1 вказаного договору оренди.
При цьому, заявник стверджує, що у нього не існує жодних заборгованостей з орендної плати за Договором оренди від 29.12.2004 № 878, при цьому заявник, з врахуванням положень пп. 2 п. 1 та абз. 4 пп. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022 вчасно здійснювало та продовжує здійснювати усі орендні платежі за користування державним майном згідно з Договором оренди від 29.12.2004 № 878, що також підтверджується додатком до листа Фонду державного майна України від 29.05.2023 «Стан надходження орендної плати по договору оренди від 29.12.04 № 878 (додаткова угода від 22.09.22 № 87) укладеним ЦА ФДМУ станом на 16.05.23».
На думку заявника, дострокове та протиправне припинення Договору оренди від 29.12.2004 р. № 878 унеможливить його господарську діяльність, котра є критично важливою для економіки України та оборони держави у період воєнного стану, оскільки Міністерством економіки України було встановлено, що підприємство заявника є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд також звертає увагу на те, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, від 16.03.2021 у справі №921/302/20, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, предметом спору за позовом Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» до Фонду державного майна України є визнання права Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на застосування передбаченої чинним законодавством України пільги на сплату орендної плати за Договором оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022), котра встановлена в пп.2 п.1 та абз. 4 пп.4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022.
З урахуванням того, що предметом спору за позовом Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» є одна немайнова вимога, згідно з правовими висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд має дослідити, чи може відсутність таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.
В поданій заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування та припущення заявника про можливе настання негативних наслідків та вчинення відповідачем дій щодо розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що Фондом державного майна України вчиняються дії спрямовані на розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в електронній торговій системі.
Заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій зі сторони орендодавця щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди станом на момент пред'явлення позову до суду.
В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення в період пред'явлення позову до суду. Зокрема, докази що підтверджують намір орендодавця розірвати Договір оренди в односторонньому порядку та вчинені ним дії (надіслання листів, пропозицій, вимог тощо). Проте, у поданій заяві позивач послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин та лист Фонду державного майна України від 29.05.2023 в якому останній зазначає, що у разі невиконання умов договору оренди він вживатиме заходів щодо дострокового припинення Договору оренди від 29.12.2004 № 878 згідно з п.12.6 та 12.16.1 вказаного договору оренди.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи викладене, заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про забезпечення позову.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.Г. Пукшин