31.05.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/250/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,
Секретар судового засідання Матіяш М. П.
За участю представника відповідача Кічури Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у справі за позовом: ФОП Луцького Володимира Петровича, АДРЕСА_1
до відповідача: Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ,76005, про стягнення шкоди, завданої органом державної влади в сумі 101 398, 62 грн., з яких 10 738,99 - 3% річних та 90 659,67 грн - інфляційних збитків та судових витрат, заяву адвоката Шевченка К. Т. про стягнення з відповідача на користь позивача, судових витрат на оплату послуг правничої допомоги адвоката в розмірі 30 000 грн.,
встановив, що суд, за наслідками розгляду позову ФОП Луцького В. П. до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, позов задоволив частково, стягнув з Державного бюджету України на користь ФОП Луцького В. П. - 90 659,63 грн - інфляційних збитків. В решті позову відмовив.
Однак, ухвалюючи рішення, суд не вирішив питання розподілу судових витрат, вимога про покладення яких на відповідача, була предметом розгляду в судовому засіданні.
Суд, з урахуванням вказаного та вимог ст. 244 ГПК України, якою передбачено право ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, призначив судове засідання.
Адвокат позивача, 23.05.2023, подав заяву про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на оплату послуг правничої допомоги адвоката в розмірі 30 000,00 грн.
В обґрунтування заяви вказав на вимоги ст. ст. 126, 129 ГПК України, якими передбачено порядок та умови розподілу судових витрат та на те, що згідно умов додаткових угод, укладених між адвокатом Шевченко К. Т. та ФОП Луцьким В.П., позивач має сплатити витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, а відповідно, в силу вказаних норм, часткового задоволення позову, такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В підтвердження надав суду копії, зокрема, договір про надання адвокатських послуг від 13.03.2023, додаткову угоду №1 від 13.03.2023 та №2 від 23.05.2023 до договору про надання адвокатських послуг від 13.03.2023, акт приймання-передачі послуг від 23.05.2023.
Представник відповідача, щодо вищевказаної заяви заперечила, просила суд відмовити у її задоволенні, оскільки заявлена сума витрат є неспівмірною із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), значенням справи для сторони. Вказала також на висновки ВС, викладені у постановах від 30.06.2022, 22.03.201 та від 11.12.2018, що винесені у справах № 904/7347/21, 910/9111/17 та № 910/2170/18, згідно яких, суд, за наявності заперечення сторони, може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд вважає, що заяву адвоката слід задоволити частково, судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, стягнути з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволеним вимогам.
При цьому суд врахував наступне.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Статтею 244 ГПК України передбачено право суду ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи встановлено те, що суд при винесенні рішення про часткове задоволення даного позову, не вирішив питання розподілу судових витрат.
Під час вирішення питання розподілу судових витрат суд враховує, зокрема і те, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ст. 129 ГПК України).
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постановах ВС від 07.11.2019, 08.04.2020, що винесені у справах №905/1795/18 та 922/2685/19, ВС висловив позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Додатковою угодою № 1 до договору про надання адвокатських послуг від 13.03.2023, актом прийняття-передачі послуг від 23.05.2023, встановлено те, що позивач має сплатити адвокату за професійну правничу допомогу 30,000,00 грн.
Предметом спору в даній справі, за наслідками якого, суд прийняв рішення про часткове задоволення позову, було стягнення 101 398,62 грн шкоди.
Отже, адвокатом заявлено до стягнення з відповідача 30,000,00 грн, які довіритель повинен сплатити за надану адвокатом професійну допомогу, в зв'язку з розглядом справи про стягнення 101 398,62 грн.
З протоколів судових засідань встановлено те, що адвокат позивача був присутній у двох судових засідання по розгляду даної справи, тривалістю 1 год. та 40 хв.
З урахуванням вказаного, клопотання відповідача про відмову в стягненні відповідача на користь позивача судових витрат на оплату правничої допомоги та того, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (складання позову і участь у двох судових засіданнях тривалістю 1 год. 40 хв.), суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 10 000,00 грн.
Судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід бюджету, виходячи з ст. 129 ГПК України якою встановлено те, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог та того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 74, 77, 86, 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд
заяву адвоката Шевченка К. Т. про стягнення з Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь Луцького Володимира Петровича, судових витрат на оплату послуг правничої допомоги адвоката в розмірі 30 000 грн - задоволити частково.
Стягнути з Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ,76005) на користь ФОП Луцького Володимира Петровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В решті - відмовити.
Стягнути з Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ,76005) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) - 2 399,74 грн - судового збору.
Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Повне додаткове рішення складено 13.06.2023.
Суддя І. М. Скапровська