номер провадження справи 32/38/22-22/64/23
08.06.2023 Справа № 908/539/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участі представників учасників справи:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви вих. № б/н від 26.05.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” про ухвалення додаткового рішення в справі № 908/539/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3)
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.05.2023 у справі № 908/539/22 суддею Ярешко О.В. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” 168533 грн. 40 коп. інфляційних збитків, 16151 грн. 32 коп. 3% річних, 2769 грн. 44 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 2260805 грн. 98 коп. закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
26.05.2023 в системі “Електронний суд” Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” сформовано заяву вих. № б/н від 26.05.2023 про ухвалення додаткового рішення в справі № 908/539/22, згідно якої просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34596,00 грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2023 заяву визначено для розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023 вказана заява прийнята суддею Ярешко О.В. до розгляду, призначено судове засідання з розгляду заяви на 08.06.2023. Учасники справи повідомлені про дату, час та місце судового засідання з розгляду заяви ухвалою суду.
У судове засідання 08.06.2023 представники сторін не з'явилися. Згідно письмового клопотання позивача, що надійшло на електронну пошту суду 08.06.2023, просив розглянути заяву без участі позивача та його представника, зазначено, що заяву підтримує в повному обсязі. Клопотання судом задоволено.
05.06.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви на іншу дату у зв'язку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні. У разі неможливості відкладення розгляду, просив ухвалити додаткове рішення з урахуванням позиції відповідача, викладеної в запереченнях від 30.05.2023 та відзиві на позовну заяву від 23.03.2023.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням того, що матеріали справи є достатніми, сторони в судове засідання не викликалися, частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначені строки для ухвалення додаткового рішення, неявка сторін не перешкоджає вирішенню питання про розподіл судових витрат. Відтак, у задоволенні клопотання відповідача судом відмовляється у зв'язку з його процесуальною необгрунтованістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали заяви суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Відповідно пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З дотриманням приписів ч.ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Позивачем у клопотанні від 23.05.2023 було зроблено заяву, що протягом 5 днів після ухвалення рішення суду позивачем буде подане клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Позивачем подано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 10.01.2022 № 83, укладеного між ТОВ “Торговий дім “Доноват” (клієнт за договором) та Адвокатським об'єднанням “Хілько”, предметом якого є зобов'язання Адвокатського об'єднання надавати клієнту правову допомогу, пов'язану з захистом його прав і законних інтересів в судах всіх інстанцій, що діють в системі судоустрою України, на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності незалежно від підпорядкування у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 154(5)21УК від 09.07.2021/53-121-01-21-10471 від 19.07.2021, укладеним між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” (п.1.1). Остаточна вартість та ціна послуг визначається в детальному описі робіт (п. 4.2). Відповідно до п. 4.3, вартість робіт визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката. У випадку винесення рішення судом на користь клієнта, згідно п. 4.5, клієнт додатково сплачує протягом 3-х днів з дня набрання рішенням суду законної сили «гонорар успіху» у розмірі 5% від суми задоволених вимог. Згідно п. 4.6, за результатами наданих послуг складається акт приймання-передачі послуг.
Позивачем долучено до матеріалів справи ордер АР № 1086982, виданий 10.01.2022 позивачу Адвокатським об'єднанням “Хілько” (адвокат Хілько А.В.) на підставі вказаного договору; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002415, виданого Хілько А.В.
10.01.2022 Адвокатським об'єднанням “Хілько” був виставлений рахунок - фактура № 8301 на загальну суму 25000,00грн., який був оплачений позивачем згідно платіжного доручення № 561 від 23.02.2022.
Між ТОВ “Торговий дім “Доноват” та Адвокатським об'єднанням “Хілько” підписано акт від 26.05.2023, згідно якого Адвокатське об'єднання якісно та в повному обсязі надало правову допомогу згідно з договором у справі № 908/539/22 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 154(5)21УК від 09.07.2021/53-121-01-21-10471 від 19.07.2021. Вартість послуг Адвокатського об'єднання становить 34595,00 грн.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, що є додатком до вказаного акту, відповідно до договору адвокатом повинні бути надані наступні послуги: 1. Збір та ознайомлення з доказами у справі - 1500,00 грн.; 2. Підготовка правової позиції та узгодження її з клієнтом - 1500,00 грн.; 3. Підготовка претензії - 3000,00 грн.; 4. Підготовка позовної заяви з додатками - 7000,00 грн.; 5. Відповідь на відзив - 3000,00 грн.; Заява про зменшення вимог - 1000,00 грн.; 7. Клопотання про повернення судового збору - 1000,00 грн.; 8. Заява про призначення підготовчого засідання - 1000,00 грн.; 9. Участь у судових засіданнях - 6000,00 грн.; 10. Гонорар успіху - 9596,00 грн.; разом: 34596,00 грн.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідачем подано заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Також, відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу у відзиві на позовну заяву. Просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Посилався на те, що заявлена до стягнення сума витрат є неспівмірною із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом на виконання цих робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, оскільки публічний інтерес до справи відсутній. Зауважив, що в описі робіт не зазначений час, витрачений адвокатом на надання послуг, а послуга з підготовки відповіді на відзив адвокатом не надавалась, отже, витрати в розмірі 3000,00 грн. є необґрунтованими. Представник позивача приймав участь лише у судовому засіданні 11.04.2023, отже, витрати в розмірі 6000,00 грн. є завищеними та необґрунтованими. Зазначений «гонорар успіху» 9596,00 грн. не пов'язаний з розглядом даної справи та не є адвокатськими послугами.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено: “Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права”.
Позивачем дотримано приписів ст. 126 ГПК України, подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Суд зазначає, що вартість робіт за надання правової допомоги визначається згідно з договором № 83 від 10.01.2022 у фіксованому розмірі без врахування часу роботи адвоката.
Разом з тим, позивачем не підтверджено виконання АБ «Хілько» роботи зі складання відповіді на відзив. Письмова відповідь на відзив у даній справі від позивача до суду не надходила. У підготовчому засіданні 11.04.2023 представник позивача адвокат Хілько А.В. зазначила, що письмова відповідь на відзив подаватися не буде; була надана усна відповідь на відзив. Разом з тим, надання усних пояснень у судових засіданнях охоплюється послугою з участі у судових засіданнях.
Відтак, сума 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за відповідь на відзив є недоведеною та необґрунтованою.
Представник позивача адвокат Хілько А.В. приймала участь у одному підготовчому засіданні 11.04.2023. Суд вважає обґрунтованою та підтвердженою суму 3000,00 грн. за участь у судовому засіданні, виходячи з суми за участь в одному підготовчому засіданні, що визначена в попередньому описі робіт (наданих послуг), що долучений до позовної заяви.
Щодо «гонорару успіху» адвоката (9596,00 грн.) суд зазначає таке.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, зазначила, що "гонорар успіху" може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу. Водночас, вирішення питання про відшкодування таких витрат має відбуватись в порядку, передбаченому статтями 124, 126, 129 ГПК України.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Тобто, ЄСПЛ не став заперечувати можливість укладення таких угод, залишивши питання про їх юридичну силу на розсуд національного права, проте не став розглядати їх і як повноцінний доказ, який необхідно враховувати при вирішенні питання про дійсність і розмір судових витрат.
Необхідно звернути увагу, що ЄСПЛ розглядає як угоду про винагороду в разі виграшу (quota litis) тільки угоди, за якими гонорар адвокату має виплачуватися саме у вигляді частки, визначеної в процентах, від тієї суми, яка може бути присуджена в разі виграшу справи (Кодекс поведінки для юристів в Європейському співтоваристві від 28.10.1988). Такий вид угод характеризують як «угода про участь в успіху».
Разом з тим, ЄСПЛ розглядає як доказ дійсності витрат угоду, в якій у заявника обов'язок виплатити гонорар виникає у разі виграшу справи, а його розмір визначений у вигляді твердої грошової суми.
Таким чином, ЄСПЛ у своїй практиці розмежовує угоди про виплату частки від виграшу (коли обов'язок виплати залежать від виграшу справи, а розмір гонорару визначено у процентах від суми виграшу) від інших видів угод про «гонорар успіху» (коли обов'язок виплати гонорару також залежить від виграшу справи, але його розмір визначено в твердій грошовій сумі, або він являє собою премію, що додається до основної суми гонорару).
ЄСПЛ стосовно угоди про виплату гонорару в разі виграшу справи не розглядає її як недійсну, але вважає, що ця угода ніяким чином не зобов'язує суд. Подібні угоди не розглядаються як повноцінні докази наявності витрат, і Суд використовує інші критерії при визначенні розміру винагороди по договору надання юридичних послуг, проте визнає такі витрати як дійсні.
За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».
У даному випадку суд вважає, що позивачем не дотримано при визначенні “гонорару успіху” критеріїв його реальності. Так, згідно п. 4.5 договору, клієнт додатково сплачує протягом 3-х днів з дня набрання рішенням суду законної сили «гонорар успіху» у розмірі 5% від суми задоволених вимог.
Рішенням суду у даній справі з відповідача на користь позивача стягнуто 168533 грн. 40 коп. інфляційних збитків, 16151 грн. 32 коп. 3% річних, що разом складає 184684 грн. 72 коп. Отже, 5% від суми задоволених вимог становить 9234,27 грн., а не 9596,00 грн., як визначено позивачем.
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 28234,24 грн. за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у даному випадку, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват”, судові витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з такого розрахунку: 2445490,70 грн. (обґрунтовано заявлені вимоги) / 2452734,72 грн. (заявлені позовні вимоги, які розглядались судом) * 28234,24 грн. (підтверджені витрати на правову допомогу) = 28150,85 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 28150,85 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Заява позивача задовольняється судом частково.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву вих. № б/н від 26.05.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” (вул. Василя Стуса, буд. 8А, м. Запоріжжя, 69123, код ЄДРПОУ 42775590) 28150 (двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят) грн. 85 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 13 червня 2023.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко