номер провадження справи 5/96/23
06.06.2023 Справа № 908/1095/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 09806443)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
про стягнення 49 526,65 грн.,
Без виклику учасників справи,
04.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 49 526,65 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 справу №908/1095/23 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 06.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1095/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 02.05.2023. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Разом з вказаною позовною заявою до суду від Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” надійшла заява № 6870/70.2.2 від 28.03.2023 про забезпечення позову.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2023 вказану заяву розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 06.04.2023 № 908/1095/23 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” № 6870/70.2.2 від 28.03.2023 про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 03.08.2020 між Акціонерним товариством “ТАСКОМБАНК” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено заяву-договір №ID8378701 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК”, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 65 000,00 грн. зі строком користування до 03.08.2023 з процентною ставкою за користування кредитом - 34%, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Однак, Позичальником умови вказаного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті. Станом на 15.03.2023 заборгованість Позичальника за кредитним договором становить 49 526,65 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту 38 788,75 грн., заборгованість по відсоткам - 10 737,90 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 525, 526, 553, 554, 610, 612, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 612 Господарського кодексу України, Закону України “Про електронний цифровий підпис”, позивач просить суд позов задовольнити.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2023 до господарського суду Запорізької області повернулась копія ухвали суду від 06.04.2023 про відкриття провадження у справі № 908/1095/23, яка направлена на адресу реєстрації ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) - АДРЕСА_1 ; причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі №910/15442/17).
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Станом на 06.06.2023 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 06.04.2023 до суду не направив. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
06.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2020 між Акціонерним товариством “ТАСКОМБАНК” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Заяву-договір №ID8378701 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) (далі - «Кредитний договір”), відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 65 000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 03.08.2023, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Цільове використання кредиту відповідно до п. 1.2. Кредитного договору - на поповнення оборотних коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
Відповідно до умов кредитного договору Клієнт (Відповідач) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом 31.07.2020 відповідно до Заяви-договору, який міститься в матеріалах справи.
Таким чином, до відома відповідача протягом всього періоду обслуговування в АТ “ТАСКОМБАНК” регулярно доводилась вся необхідна інформація про банківські послуги та, зокрема, зміст Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК”, до яких Позичальник приєднався шляхом укладення вказаної Заяви-договору.
Згідно з п.18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк “ТАС24/БІЗНЕС”, або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом “першого” підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Отже, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 03.08.2020 скористався своїм правом та на підставі Закону України “Про електронний цифровий підпис” вчинив правочин, підписавши Заяву-договір № ID8378701 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі.
У Заяві-договорі № ID8378701 від 03.08.2020 узгоджено умови надання кредиту: розмір кредиту: 65 000,00 грн. (п.2.1.); розмір процентної ставки за користування кредитом: 34% річних (п.2.3.1.); розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: не передбачається (п.2.3.2).
У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. (п.3.3.)
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Згідно із ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперову копію електронного документу (який засвідчений у порядку, встановленому законом): Заява -договір № ID8378701 від 03.08.2020.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем не надано суду заперечень щодо факту укладення сторонами кредитного договору шляхом підписання 03.08.2020 за допомогою ЕЦП та факту видачі позивачем кредитних коштів в сумі 65 000,00 грн.
Докази, що спростовують вказані обставини в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що АТ “ТАСКОМБАНК” та ФОП ОСОБА_1 шляхом накладення 03.08.2020 позивачем та відповідачем власних ЕЦП на документ Заява-договір № ID8378701 уклали в письмовій формі кредитний договір.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч, 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ГК України).
На виконання умов вказаного договору, позивач свої обов'язки виконав в повному обсязі шляхом перерахування коштів в сумі 65 000,00 грн. на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2) та заяві, що підтверджується відповідною Випискою.
Право на дострокове стягнення передбачено умовами Кредитного договору, зокрема в п. 4.2.1. зазначено, що умови цього Договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому.
Згідно з п. 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК”, Банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань Клієнтом за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим Договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов'язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Тобто, наявність очевидних ознак неспроможності Позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання та/або порушення умов Договору має наслідком виникнення у Банку права вимагати дострокового повернення суми Кредиту, що також передбачено нормами ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
07.02.2023 АТ “ТАСКОМБАНК” направило на адресу відповідача Повідомлення-вимогу № 2305/70.2.2 від 06.02.2023, згідно якого Позичальник був повідомлений про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість не погашена.
Відповідач умови вказаного Кредитного договору не виконав, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема Графіком погашення кредиту) строки не повернув, у зв'язку з чим станом на 15.03.2023 у відповідача існує заборгованість по тілу кредиту 38 788,75 грн. та по відсоткам - 10 737,90 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками, які містяться в матеріалах справи.
На підставі викладеного суд, перевіривши розрахунки позивача, приходить до висновку, що вказані вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 38 788,75 грн. та по відсоткам на суму 10 737,90 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 38 788 (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 75 коп., заборгованість по відсоткам на суму 10 737 (десять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2023.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.