пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 червня 2023 року Справа № 903/135/23 (903/185/23)
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М. за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу №903/185/23
за позовом: Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери»
до відповідача: Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича, Володимир-Волинський р-н., Волинська обл.
про стягнення 192 709, 69 грн.
у межах справи № 903/135/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вербена”
до Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича
про банкрутство
Представники сторін:
від позивача: Безрода Роман Сергійович (поза межами приміщення суду);
від відповідача: Кушнірук Анатолій Валерійович
Встановив: Адвокатське бюро “Гапоненко Роман і партнери” звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича про стягнення 192 709,69 грн, з них 125 000,00 грн. - штрафу, 8163,85 грн - пені, 8600,01 грн - 3% річних, 50 945,83 грн. - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 03-268 від 04.03.2020 про надання правової (правничої) допомоги в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою суду від 03.04.2023 постановлено прийняти позовну заяву Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» до Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича про стягнення 192 709, 69 грн. до розгляду в межах справи №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича та відкрити провадження у справі. Судове засідання призначено на 10.05.2023.
Ухвалою суду від 04.05.2023 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 10.05.2023 судове засідання призначено на 05.06.2023.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному об'ємі, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав:
- повідомлення за вх. №01-75/3281/23 від 05.06.2023 у якому повідомив, що позивача у судовому засіданні представлятиме адвокат Безрода Роман Сергійович;
- лист за вх.№01-75/5267/23 від 05.06.2023 до якого долучив ордер на надання правничої допомоги Адвокатському бюро «Гапоненко Роман і партнери»
Представник відповідача у судовому засіданні, суму боргу визнав, просив зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути їх у розмірі 5% від нарахованої суми.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
04.03.2020 між ФГ «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича як клієнтом і Адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №03-268 (надалі - договір).
Згідно з п.п.1.1., 1.2., 4.1., 4.4. договору позивач взяв на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесенні адвокатським об'єднанням витрати у зв'язку з виконанням даного договору.
Адвокатське об'єднання за договором бере на себе зобов'язання надати необхідну правову допомогу клієнту, а саме: здійснити представництво, та надати інші види правової допомоги клієнту у позасудовому порядку щодо спірних питань у спорах, що виникають по договору купівлі-продажу №27032017/0 від 27.03.2017 з ТзОВ «Пьотінгер Україна» код 34864680.
Гонорар є формою винагороди Адвокатського об'єднання правової допомоги клієнту .
За надану в межах договору правову допомогу клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 50000 грн. Сторони дійшли згоди, що сума основного гонорару автоматично збільшується на 25000 грн. у випадку участі адвокатів у понад 3 судових засіданнях по справах, пов'язаних із виконанням умов договору.
У п.п.4.4.2. п.4.4. договору сторони фактично передбачили додаткову винагороду Адвокатського об'єднання - плату за досягнутий результат, яка за своєю суттю є так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частин 1, 4 ст.632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до частин 1, 2 ст.189 ГК ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях
Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та / або порядку обчислення адвокатського гонорару, який відповідно до ст.30 Закону про адвокатуру та Правил адвокатської етики не має поділу на види (основний, додатковий, "гонорар успіху" тощо). Тому передбачені у п.4.4, п.п.4.4.1., 4.4.2. п.4.4. договору гонорар у розмірі 50 000,00 грн., який сплачується клієнтом за надання послуг, 25 000,00 грн. за участь у понад 3 (трьох) судових засіданнях, а також 100 000 грн. додаткової винагороди (фактично "гонорар успіху") є формами винагороди Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
З огляду на викладене, у договорі про надання правової (правничої) допомоги №268 від 04.03.2020 відповідно до вимог ст.180 ГК, ст.638 ЦК визначено таку істотну умову, як ціна.
Підпунктом 4.4.1. п.4.1. договору передбачено, що клієнт сплачує гонорар у такому порядку: 50% від суми гонорару у розмірі 25000 грн. передоплата за правову допомогу, що сплачується не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору; 50% від суми гонорару у розмірі 25000 грн. передоплата за правову допомогу до 30.04.2020. 50000 грн. - передоплата
Пунктами 4.6., 4.11. договору узгоджено, що на підтвердження факту надання адвокатським об'єднанням клієнту правової допомоги складається акт наданих послуг (правової допомоги) і направляється або вручається під розписку клієнту.
Клієнт оплачує гонорар не пізніше 5 робочих днів після підписання акта наданих послуг (правової допомоги) у випадку якщо оплата здійснюється після підписання акта наданих послуг.
На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 125 000 грн., що підтверджується копіями актів надання послуг (а.с.9-11):
- №39 від 13.05.2020 на суму 50 000 грн., де вказана послуга "Гонорар за надання правової (правничої) допомоги по справі Пьотінгер";
- №79 від 06.10.2020 на суму 50 000 грн., де вказана послуга "Гонорар за надання правової (правничої) допомоги", до акту також надано детальний перелік послуг;
- №15 від 30.03.2021 на суму 25 000 грн. де вказана послуга "Гонорар за надання правової (правничої) допомоги, участь адвокатів у понад 3-х судових засіданнях", а всього на загальну суму 125 000 грн.
Згідно з п. 7.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021 включно або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.9.1 договору).
Відповідно до п.9.2. та п.9.3. договору за порушення строків оплати з вини клієнта останній сплачує Адвокатському об'єднанню пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від обсягу невиконаних грошових зобов'язань за кожний день прострочення. Крім того за прострочення платежу понад 10 (десять) робочих днів клієнт сплачує штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 у справі 903/868/21, яке набрало законної сили, постановлено стягнути з Фермерського Господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича на користь Адвокатського об'єднання “Гапоненко Роман і партнери” 125 000 грн. заборгованості за послуги правової допомоги, надані на підставі договору №03-268 від 04.03.2020; 2270 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Отже, вищезазначений договір був предметом судового розгляду у справі 903/868/21, відтак наявність заборгованості Фермерського Господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича перед Адвокатським об'єднанням “Гапоненко Роман і партнери” у розмірі 125 000 грн. та правомірність підписання даного договору є встановленими судом обставинами, які не потребують доказування.
Крім того, слід врахувати що між Адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» (Первісний кредитор), з однієї сторони, і Адвокатським Бюро «Гапоненко Роман і партнери» (код ЄДРПОУ: 44467260) (Новий кредитор) з іншої сторони - 05.12.2022 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги №21 про наступне: «Первісний кредитор - Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» відступає (передає), а Новий кредитор - Адвокатське Бюро «Гапоненко Роман і партнери» приймає на себе, належне Первісному кредитору, право вимагати від ФГ «Західний Буг» стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річний (згідно ст. 625 ЦК України), що виникли на підставі договору № 03-268 про надання правової (правничої) допомоги від 04.03.2020 р. та актів надання послуг № 39 від 13.05.2020 р., № 79 від 06.10.2020 р., № 15 від 30.03.2021 р.».
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач доводить, що 125 000 грн. заборгованості за послуги правової допомоги відповідачем не сплачені, а відтак просить суд стягнути з Фермерського Господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича 192 709,69 грн. заборгованості, з них 125 000,00 грн. - штрафу, 8163,85 грн - пені, 8600,01 грн - 3% річних, 50 945,83 грн. - інфляційних втрат, що нарахована на підставі п.9.2. договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги №03-268 від 04.03.2020.
Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 7.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021 включно або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідно до умов договору та дати підписання відповідачем актів надання послуг № 39, № 79 та № 15, гонорар мав бути сплачений ФГ «Західний Буг» в наступні терміни: 50 000 грн. (за Актом надання послуг № 39 від 13.05.2020 р.) - з 14.05.2020 р. по 20.05.2020 р. включно; 50 000 грн. (за Актом надання послуг № 79 від 06.10.2020 р.) - з 07.10.2020 р. по 13.10.2020 р. включно; та 25 000 грн. (за Актом надання послуг № 15 від 30.03.2021 р.) - з 31.03.2021 по 06.04.2021 р. включно.
Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати з вини клієнта останній сплачує Адвокатському об'єднанню пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від обсягу невиконаних грошових зобов'язань за кожний день прострочення. Крім того за прострочення платежу понад 10 (десять) робочих днів клієнт сплачує штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що відповідачу правомірно нараховано штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми в сумі 125 000 грн. та пеню у період з 21.05.2020 по 07.10.2021. в сумі 8 163, 85 грн.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 8600, 1 грн. - 3% річних у період з 21.05.2020 по 05.01.2023 та 50 945, 83 грн.- інфляційних втрат у період з 21.05.2020 по 05.01.2023.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.9.1 договору).
У правових висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справі № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. вказано, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд дослідивши розрахунки позивача щодо нарахування відповідачу 8600, 1 грн. - 3% річних у період з 21.05.2020 по 05.01.2023 та 50 945, 83 грн.- інфляційних втрат у період з 21.05.2020 по 05.01.2023 дійшов висновку, що останні підставні та підлягають до задоволення відповідно до п.9.1 договору та ст. 625 ЦКУ.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 32) та судовому засіданні просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути їх у розмірі 5% від нарахованих позивачем.
Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.41) заперечив щодо зменшення розміру штрафних санкцій, просив суд залишити без задоволення відзив на позовну заяву.
Згідно з положеннями ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій у двох випадках:
- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України);
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 ГК України).
Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі №467/1346/15-ц.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки (штрафу, пені) та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. При застосуванні правил про зменшення штрафу суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру останнього, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина 2 статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19.
Дослідивши аргументи сторін та матеріали справи, суд враховує, що обов'язок відповідача здійснити оплату за договором виник ще у травні 2020, однак, це зобов'язання відповідачем на час розгляду справи судом не виконане.
Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні щодо зменшення розміру штрафних санкцій не містять обставин з якими закон пов'язує надання суду права на зменшення нарахованих штрафних санкцій та стягнення їх у розмірі 5% від нарахованої суми.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича ( 44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, буд. 9, код ЄДРПОУ: 36932997) на користь Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 30, оф. 15, код ЄДРПОУ: 44467260) штраф у розмірі - 125 000 грн., пеню у розмірі - 8 163, 85 грн., 3% річних у розмірі - 8 600, 01 грн., збитків від інфляції у розмірі - 50 945, 83 грн. та 2642, 56 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено 12.06.2023
Суддя В. М. Дем'як