ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 червня 2023 року Справа № 902/90/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.
без виклику сторін у справі
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд"
на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 24.03.23р. суддею Шамшуріною Марією Вікторівною у м.Вінниці, повний текст складено 29.03.23р.
у справі № 902/90/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд"
про стягнення 70 774,10 гривень
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" про стягнення 70 774,10грн. задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" 68747,16грн. заборгованості, з яких 53211,46грн. основного боргу, 11102,23грн. пені, 3767,34грн. інфляційних втрат, 666,13грн. 3% річних та 2607,24грн. cудових витрат на сплату судового збору.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 245,85грн. пені, 1766,34грн. - інфляційних втрат, 14,75грн. - 3% річних - відмовлено.
Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 76,76грн. залишено за позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" 68747,16грн. заборгованості, з яких 53211,46грн. основного боргу, 11102,23грн. пені, 3767,34грн. інфляційних втрат, 666,13грн. 3% річних та 2607,24грн. cудових витрат на сплату судового збору та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" 68747,16грн. заборгованості, з яких 53211,46грн. основного боргу, 11102,23грн. пені, 3767,34грн. інфляційних втрат, 666,13грн. 3% річних та 2607,24грн. cудових витрат на сплату судового збору - відмовити, а в іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23 залишити без змін. Також, просить стягнути з позивача на користь скаржник судовий збір за подання апеляційної скарги.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- покликається на те, що основним аргументом відповідача, є факт притримання оплати, відповідно до п.4.3.2.2 договору внаслідок понаднормової втрати вантажу при перевезенні. Для вирішення питання щодо обов'язку відповідача сплатити грошові кошти, потрібно встановити факт втрати вантажу та відповідальну сторону договору;
- вважає, що позов подано передчасно, оскільки зобов'язання оплати не настало. Також, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що вимоги відповідача до позивача щодо стягнення збитків завданих понаднормовою втратою вантажу або вимоги щодо стягнення штрафу за надання неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є предметом розгляду та не входять до предмету доказування у цій справі, а також те, що право відповідача на притримання оплати послуг за договором не є підставою для звільнення від зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, враховуючи визнання відповідачем обставин надання таких послуг;
- покликається на положення договору та зазначає, що перевізник несе повну відповідальність за втрату вантажу. У випадку понаднормової втрати вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого вантажу. Якщо перевізник добровільно не відшкодував вартість втраченого вантажу, згідно п.4.3.2.2 договору, замовник має право притримати оплату послуг на відповідну суму. Що і було зроблено. Так, перевізник ТОВ "Автокар-777" надавав послуги по відвантаженню та перевезенню кукурудзи-3 класу (вантаж) з пункту відправлення ТОВ "Транс - Сервіс" до пункту призначення /доставки ПАТ "Дунайсудоремонт". В ході виконання договору, по прибуттю та розвантаженню транспорту в пункті призначення, було виявлено понаднормовий убуток вантажу по заявці, про що свідчать записи в товарно-транспортних накладних складених у червні 2022 року №№1, 2, 3, 35, 4, 43, 44, 47, 48, 49, 5, 50, 51, 52 на вагу 3 т 760 кг., з якої вирахувано норму природного убутку 0,17% -564кг. Кінцева вага недостачі становить 3 т 196 кг. У зв'язку з вказаним ТОВ "Агропросперіс Трейд" було виставлено ТОВ "Автокар 777" претензію №ФМЗА00000000000000286 від 05.09.2022. на суму 30697,93грн.. Станом на дату подачі позову збитки у розмірі 30697,93грн. ТОВ "Автокар-777" не відшкодовані. Також, перевізник ТОВ "Автокар-777" надавав послуги по відвантаженню та перевезенню кукурудзи-3 класу (вантаж) з пункту відправлення ТОВ "Транс - Сервіс" до пункту призначення /доставки ТОВ "Краншип". В ході виконання договору, по прибуттю та розвантаженню транспорту в пункті призначення, було виявлено понаднормовий убуток вантажу по заявці, про що свідчать записи в Товарно-транспортних накладних складених у червні 2022 року №№31,32,33 на вагу 1 т 240кг, з якої вирахувано норму природного убутку 0,17% -127 кг. Кінцева вага недостачі становить 1 т 113 кг. У зв'язку з вказаним ТОВ "Агропросперіс Трейд" було виставлено ТОВ "Автокар 777" претензію №ФМЗА00000000000000285 від 05.09.2022р. на суму 10690,49грн.. Збитки у розмірі 10690,49грн. ТОВ "Автокар-777" не відшкодовані. Враховуючи викладені обставини, відповідач, відповідно до ст.594 Цивільного кодексу України, та п.4.3.2.2 договору здійснив своє право на притримання оплати на суму втраченого вантажу. Про це було повідомлено позивача, а також йому було направлено вказані претензії. Однак, позивач відмовився добровільно відшкодувати вартість вантажу, який було втрачено. Тому, грошові кошти, що підлягали оплаті за надані послуги наразі залишаються в користуванні відповідача, як притримання, до моменту відшкодування позивачем вартості втраченого вантажу. Право позивача на притримання встановлено п.4.3.2.2 договору, а також ст.594 ЦК України;
- вказує, що станом, як на дату позову, так і на дату подачі даної апеляційної скарги, грошові зобов'язання відповідача перед позивачем відсутні. Такі зобов'язання можуть виникнути лише після відшкодування позивачем вартості втраченого вантажу;
- вважає, що для правильного вирішення даної справи, необхідно встановити факт втрати вантажу і відповідальну сторону;
- також суд першої інстанції неправильно застосував норми податкового кодексу, оскільки відповідач вніс відповідні дані в податкову декларацію на підставі "першої події", а саме підписання акту приймання наданих послуг, що повністю кореспондується з нормами податкового законодавства, але при цьому не свідчить про обов'язок проведення оплати;
- покликається на те, що через нестачу товару та невідшкодування перевізником збитків ТОВ "Агропросперіс Трейд" було застосовано до ТОВ "Автокар-777" оперативно-господарську санкцію, що передбачена п.4.3.2.2 договору, а саме притримання оплати послуг до моменту відшкодування перевізником нестачі;
- вказує на те, що звертаючись із позовом про стягнення заборгованості ТОВ "Автокар-777" не надає жодного належного доказу, який би спростовував нестачу товару, а саме це повинен був доводити позивач, при зверненні до суду із позовом. Крім того у відповіді на претензії ТОВ "Автокар-777" самого факту нестачі навіть не заперечує, про що свідчить наступна фраза "Означені у претензіях №285 та №286 підстави вимог ТОВ "Агропросперіс Трейд" до ТОВ "Автокар-777", останній не визнає, оскільки зазначена нестача товару відбулась не з вини перевізника". Виходячи з викладеного вище, ТОВ "Агропросперіс Трейд" цілком законно притримало оплату по заявкам і це зовсім не означає, що ТОВ "Агропросперіс Трейд" уникає від оплати вартості наданих послуг, це означає, що як тільки ТОВ "Автокар 777" оплатить виставлену суму недостачі, вартість послуг буде оплачена, а наразі - заявлений позов є передчасним, а рішення суду яким такі позовні вимоги задоволені - незаконним;
- крім того, судом першої інстанції в рішенні жодним чином не відображено обставин та висновків щодо неоплати послуг ТОВ "Агропросперіс Трейд" у розмірі 24011,46грн.;
- зазначає, що ТОВ "Автокар-777" не надав належним чином оформлені та належним чином підписані ТТН, в свою чергу ТОВ "Агропросперіс Трейд" не було підписано акт виконаних робіт, а тому підстави для оплати згідно даних ТТН - відсутні.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/90/23/2502/23 від 21.04.2023р. матеріали справи №902/90/23 витребувано з Господарського суду Вінницької області.
12.05.2023р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/90/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
22.05.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 12.05.2023р. про залишення апеляційної скарги без руху від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" надійшов супровідний лист з додатком, зокрема, копією платіжної інструкції від 15.05.2023р. №2990 про сплату судового збору в сумі 4026,0грн..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/231 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження та запропоновано позивачу у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
30.05.2023р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" надійшло клопотання від 30.05.2023р. про розгляд справи №902/90/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2023р. відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" від 30.05.2023р. про розгляд справи №902/90/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
02.06.2023р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 902/90/23 до вирішенні Господарським судом м.Києва справи за позовом ТОВ "Агропросперіс трейд" до ТОВ "Автокар-777" про відшкодування збитків в наслідок втрати вантажу при перевезенні.
Зокрема, обґрунтовуючи подане клопотання, скаржник вказує на те, що підставою для подання апеляційної скарги, є факт притримання оплати, відповідно до п.4.3.2.2 договору внаслідок понаднормової втрати вантажу при перевезенні. Для вирішення питання щодо обов'язку відповідача сплати грошових коштів, потрібно встановити факт втрати вантажу та відповідальну сторону договору.
Вважає, що позов подано передчасно, оскільки зобов'язання оплати не настало.
Вказує, що між ТОВ "Автокар-777", як перевізником та ТОВ "Агропросперіс трейд", як замовником, було укладено договір перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р.. Договором передбачено, що перевізник несе повну відповідальність за втрату вантажу. У випадку понаднормової втрати вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого вантажу. Якщо перевізник добровільно не відшкодував вартість втраченого вантажу, згідно п.4.3.2.2 договору, замовник має право притримати оплату послуг на відповідну суму. Що і було зроблено.
В ході виконання договору, по прибуттю та розвантаженню транспорту в пункті призначення, було виявлено понаднормовий убуток вантажу по заявці, про що свідчать записи в товарно-транспортних накладних складених у червні 2022 року №№31,32,33 на вагу 1 т 240 кг, з якої вирахувано норму природного убутку 0,17% -127кг. Кінцева вага недостачі становить 1 т 113кг. У зв'язку з вказаним ТОВ "Агропросперіс Трейд" було виставлено ТОВ "Автокар 777" претензію №ФМЗА00000000000000285 від 05.09.2022р. на суму 10690,49грн.. Станом на дату подачі позову збитки у розмірі 10690,49грн. ТОВ "Автокар-777" не відшкодовані.
Також, щодо оплати перевезень з пункту відправлення с.Визирка до пункту призначення/доставки м.Рені на суму 24011,46грн. зазначає, що ТОВ "Агропроперіс Трейд" через електронну переписку повідомляв ТОВ "Автокар-777", про відсутність електронного підпису та печатки на товаро-транспортних накладних №№6298, 6299, 6300 від 29.07.2022р., а також дати розвантаження товару, що свідчить про порушення п.2.7-2.8 договору. Через вказану нестачу товару та невідшкодування перевізником збитків ТОВ "Агропросперіс Трейд" було застосовано до ТОВ "Автокар-777" оперативно-господарську санкцію, що передбачена п.4.3.2.2 договору, а саме притримання оплати послуг до моменту відшкодування перевізником нестачі.
Звертаючись із позовом про стягнення заборгованості ТОВ "Автокар-777" не надає жодного належного доказу, який би спростовував нестачу товару, а саме це повинен був доводити позивач, при зверненні до суду із позовом. Крім того, у відповіді на претензії ТОВ "Автокар-777" самого факту нестачі навіть не заперечує, про що свідчить наступна фраза "Означені у претензіях №285 та №286 підстави вимог ТОВ "Агропросперіс Трейд" до ТОВ "Автокар-777", останній не визнає, оскільки зазначена нестача Товару відбулась не з вини перевізника".
Таким чином, враховуючи зазначені обставин, для правильного вирішення даної справи, необхідно встановити факт втрати вантажу, відповідальну сторону і правомірність застосування відповідачем притримання грошових коштів.
Разом з тим, ТОВ "Агропросперіс Трейд" звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до ТОВ "Автокар-777" про стягнення збитків в розмірі 27081,84грн. внаслідок втрати вантажу при перевезеннях. Саме цим перевезенням було застосовано притримання, що є предметом розгляду по даній справі.
Даний позов є пов'язаний з цією справою №902/90/23 оскільки стосуються плати за одні і ті ж самі перевезення.
Саме у справі за позовом ТОВ "Агропросперіс трейд" до ТОВ "Автокар-777" буде встановлюватись факт втрати вантажу, винні особи у втраті вантажу, кількість втраченого вантажу, тощо.
Покликається на те, що без встановлення вказаних фактів не можливо правильно вирішити дану справу №902/90/23, оскільки з встановлення факту наявності або відсутності вини ТОВ "Автокар 777" випливає правомірність притримання ТОВ "Агропросперіс Трейд" оплати за перевезення.
В свою чергу, правомірність притримання впливає на наявність чи відсутність порушених прав ТОВ "Автокар-777" і як наслідок наявність/відсутність права на нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, вирішення питання щодо стягнення чи відмови в стягнення коштів у даній справі є неможливим до вирішення вказаних питань по справі за позовом ТОВ "Агропросперіс трейд" до ТОВ "Автокар-777" про відшкодування збитків внаслідок втрати вантажу при перевезенні.
Розглянувши зазначене вище клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, зокрема, наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Отже, підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної справи іншим судом.
Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019р. у справі №904/3935/18, від 29.04.2020р. у справі №903/611/19, від 18.05.2020р. у справі №905/1728/14-908/4808/14.
Виховуючи вище викладене, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати як пов'язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
Як свідчать матеріали справи №902/90/23, предметом спору у ній є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 70774,10грн. заборгованості, з яких 53211,46грн. основного боргу за надані послуги з перевезення, 11348,08грн. пені, 5533,68грн. інфляційних втрат та 680,88грн. 3% річних по актам наданих послуг від 29.06.2022р. №349, №355, від 30.07.2022р. №413 за договором перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р..
Водночас судом встановлено, що як вбачається із доданої до клопотання про зупинення провадження у справі копії позовної заяви предметом розгляду її є матеріально-правова вимога ТОВ "Агропросперіс Трейд" до ТОВ "Автокар-777" про відшкодування збитків за неналежне виконання за договором перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р. внаслідок понаднормової втрати вантажу при перевезені в сумі 27081,84грн..
Поряд із зазначеним колегія судів апеляційної інстанції зазначає, що спір у справі про відшкодування збитків за договору за наявності у справі доказів, що дозволяють встановити та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у цій справі не є безумовною підставою для зупинення провадження у справі.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд у цій справі не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та входять до предмету доказування у цій справі.
При цьому, слід зазначити, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки, незалежно від результату розгляду справи іншої справи, суд апеляційної інстанції має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.
Також, судом встановлено, що відповідач не звертався в межах даної справи із зустрічною позовною заявою про відшкодування збитків.
Водночас, в даному випадку відповідачем не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження.
За вказаних обставин, враховуючи предмети спору у справах у даній справі та долученої до клопотання копії позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 902/90/23 до вирішенні Господарським судом м.Києва справи за позовом ТОВ "Агропросперіс трейд" до ТОВ "Автокар-777" про відшкодування збитків в наслідок втрати вантажу при перевезенні, не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.
05.06.2023р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" надійшов письмовий відзив від 31.05.2023р. №131 на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23 - без змін.
Зокрема, обґрунтовуючи поданий відзив позивач покликається на те, що Акти наданих послуг №349 від 29.06.2022р., №355 від 29.06.2022р., №4 від 30.07.2022р. спільно підписані сторонами та є первинними документами, що підтверджують достовірність господарської операції та її податкові наслідки та у них зазначено обсяг та вартість наданих послуг.
Також, обізнаність відповідача зі змістом господарської операції згідно з Актом надання послуг №413 від 30.07.2022р. підтверджується надісланням позивачем підписаного електронним підписом Акту у сервісі "Вчасно" з відміткою про отримання його відповідачем 04.08.2022р., частковою оплатою відповідачем наданих послуг за цим актом 05.08.2022р. та відображенням господарської операції за цим актом у податковому обліку відповідача.
Вказує, що відображення відповідачем у податковому обліку у складі податкового кредиту зареєстрованих позивачем податкових накладних, складених на підставі первинних документів підтверджує визнання сторонами, у тому числі відповідачем операцій, що дійсно були здійснені.
Таким чином, обставини, які входять до предмета доказування у цій справі не спростовані відповідачем належними та достовірними доказами.
Звертає увагу на те, що перевізником було надано послуги, а відповідачем не оплачено належним чином виконані на прийняті послуги по договору.
Щодо факту притримання оплати відповідно до п.4.3.2.2 договору позивач покликається на те, що відповідач стверджує, що здійснив притримання оплати послуг в розмірі 20% за Актом наданих послуг №413 від 30.07.2022р., внаслідок відсутності на товарно-транспортних накладних від 29.07.2022р. №6298, №6299, №6300 електронного підпису, печатки, а також дати розвантаження товару.
Проте, абз.2 п.п.4.3.2.2 договору перевезення передбачено, що у разі виявлення нестачі замовник має право виставити претензію перевізнику та притримати оплату послуг у розмірі 20% від вартості послуги до моменту відшкодування перевізником нестачі.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23 встановлено, що претензій за Актом наданих послуг №413 від 30.07.2022р. до перевізника не надходило та доказів пред'явлення відповідачем позивачу претензій щодо зазначених у Актах надання послуг обсягу та вартості наданих послуг з перевезення вантажу матеріали справи не містять.
Нестача за Актом наданих послуг №413 від 30.07.2022р. згідно товарно-транспортних накладних від 29.07.2022р. №6289, №6299, №6300, відсутня, внаслідок чого п.4.3.2.2 договору перевезення в частині притримання оплати послуг у розмірі 20%, не підлягає застосуванню.
Позивач визнає, що пунктом 2.8 договору перевезення передбачено, що перевізник зобов'язаний контролювати отримання відміток в товарно-транспортних накладних про фактичний час прибуття та відправлення автомобіля із пунктів навантаження та вивантаження, а пунктом 5.8, передбачена відповідальність за ненадання або часткове надання, або надання неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних, внаслідок чого, первізник сплачує замовнику штраф у розмірі 800,00грн. за кожну товарно-транспортну накладну та додатково відшкодовує замовнику завдані у зв'язку з цим збитки в повному обсязі.
Скерування ТОВ "Автокар-777" засобами електронного зв'язку товарно-транспортних накладних від 29.07.2022р. №6289, №6299, №6300 без підпису і печатки, та їх отримання відповідачем ТОВ "Агропросперіс Трейд", слід розцінювати як ненадання та/або надання неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних, і притягати до відповідальності на підставі п.5.8 договору перевезення.
Отже, умовами договору перевезення за ненадання та/або часткове надання неналежно оформленої накладної, а в даному випадку, як стверджує відповідач, відсутність електронного підпису, печатки та дати розвантаження на товарно-транспортних накладних від 29.07.2022р. №6289, №6299, №6300, передбачений штраф у розмірі 800,00грн., проте не оперативно-господарська санкція у вигляді притримання оплати у розмірі 20% від вартості послуги.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 06.06.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (далі - замовник) укладено договір перевезення вантажу № 06/06 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, перевізник взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (далі - вантаж) згідно із транспортною накладною, з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються у заявках на перевезення (заявках) та додаткових угодах до цього договору та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (далі - вантажоодержувач), а замовник взяв на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим договором або додатками до нього.
Відповідно до п.1.2 договору, протягом виконання перевезення за договором вантаж є власністю замовника без права розпорядження ним перевізником.
Згідно п.1.3. договору, місце навантаження та вивантаження вантажу, маршрут, найменування вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, упакування та строк перевезення (доставки вантажу) визначаються сторонами у заявках (зразок наведено в додатку №1 до цього договору) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною часткою.
У відповідності до п.1.4 договору, надання послуг з перевезення підтверджується підписанням сторонами акту приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт).
За умовами п.1.5. договору факт прийняття перевізником вантажу для перевезення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.
Пунктом 2.4 договору узгоджено, що перевізник зобов'язаний забезпечити кількісне та якісне збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу. Втрати при перевезенні не можуть перевищувати 0,17% від загальної маси вантажу, зазначеної в пункті навантаження вантажу згідно із відповідною заявкою на перевезення вантажу. Вантаж замовника вважається доставленим без втрат, якщо різниця між загальною масою вантажу, встановленою у пункті навантаження по відповідній заявці, та загальною масою вантажу, що встановлена в місці призначення/доставки вантажу по відповідній заявці, не перевищує 0,17%. Якщо різниця між загальною масою вантажу, зазначеною в пункті навантаження вантажу, та загальною масою вантажу, встановленою в місці признанення/доставки вантажу по відповідній заявці, перевищує 0,17%, то вона підлягає відшкодуванню перевізником замовнику в товарній або грошовій формі протягом 20 днів з моменту отримання перевізником вимоги замовника та підтверджуючих документів (у разі їх відсутності у перевізника).
Відповідно до п.п.2.7, 2.8 договору, перевізник зобов'язаний своєчасно та правильно оформлювати документацію, обов'язок оформлення якої покладається на перевізника чинним законодавством України. Перевізник зобов'язаний контролювати отримання відміток в товарно-транспортних накладних про фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження та вивантаження.
Згідно п.2.9 договору, перевізник зобов'язаний у порядку, передбаченому договором, надати замовнику копії товарно-транспортної документації у термін 10-ти робочих днів після завершення надання послуги, своєчасно готувати і передавати замовнику акти приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) і рахунки за послуги по даному договору.
У відповідності до п.3.4 договору, обов'язком замовника є забезпечення своєчасного та повного оформлення у встановленому/ порядку необхідних документів.
Відповідно до п.3.5 договору, замовник зобов'язався своєчасно оплачувати послуги відповідно до умов договору.
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що вартість (ціна) послуг з перевезення вантажу встановлюється сторонами в заявках та додаткових угодах до договору.
Згідно умов п.4.3. договору оплата здійснюється у наступному порядку:
4.3.1 оплата 80 % від вартості послуг, визначених відповідною заявкою, додатковою угодою, здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання замовником в електронній формі із застосуванням електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, визначеному законодавством щодо електронного документообігу та з урахуванням положень цього договору, рахунку - фактури та копій наступних документів у форматі pdf:
- реєстру відправлених автомобілів із зазначенням дати навантаження, номерів авто, номерів ТТН, ваги-нетто на навантаженні, ваги-нетто на вивантаженні вантажу, маршруту, визначеного згідно із відповідною заявкою, додатковою угодою;
- товарно-транспортних накладних.
Вказані вище документи надсилаються замовнику протягом 3 (трьох) банківських днів після надання послуг.
4.3.2 оплата решти вартості послуг оплачується замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами в електронній формі із застосуванням електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, визначеному законодавством щодо електронного документообігу та з урахуванням положень цього договору, акту приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), у якому має бути вказано вагу вивантаження у пункті призначення і відхилення від ваги, вказаної у товарно-транспортних накладних при навантаженні авто (або ж така інформація може бути визначена в доповненнях до акту), та при дотриманні наступних умов:
4.3.2.1 перевізник надав замовнику в електронній формі із застосуванням електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, визначеному законодавством щодо електронного документообігу, та з урахуванням положень цього договору, рахунок-фактуру та копії наступних документів у форматі pdf: a. реєстр автомобілів із зазначенням ваги вивантаження в пункті призначення і відхилення від ваги, вказаної в товаро-транспортних накладних при навантаженні авто; b. товаро-транспортні накладні; c. всі необхідні сертифікати,
4.3.2.2 вантаж доставлено без втрат (нестачі), тобто різниця між вагою, що вказана товарно-транспортних накладних на навантаженні та вагою, вказаною при вивантаженні в пункті призначення, не перевищує норму природних втрат (згідно з п.2.4 договору - 0,17% згідно однієї заявки на один вид вантажу з одного пункту навантаження в один пункт призначення).
У разі виявлення нестачі замовник має право виставити претензію перевізнику та притримати оплату послуг у розмірі 20% від вартості послуг до моменту відшкодування перевізником нестачі.
Відповідно до п.4.4. договору, послуги вважаються наданими (роботи виконаними) за фактом розвантаження вантажу у пункті призначення. Акт приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) складається за фактом надання послуг (виконання робіт) в електронній форм із застосуванням електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, визначеному законодавством щодо електронного документообігу, та з урахуванням положень цього договору. Якщо розвантаження вантажу в межах однієї заявки відбувається протягом кількох днів, - допускається складання не пізніше останнього календарного дня місяця, у якому відбувалося таке розвантаження, одного зведеного акту приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) по усіх автомобілях, що розвантажено в межах однієї заявки. Якщо розвантаження вантажу в межах однієї заявки відбувається в різні місяці, то допускається складання актів приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за кожен місяць окремо.
Пунктами 7.1, 7.2 сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дати його укладення. Строк (термін) дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2022 року (включно). У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Сторони погодили, що у разі відсутності у сторін заяв про розірвання договору протягом 1-ого останнього місяця терміну дії договору, то він вважається продовженим терміном на 1 рік, на тих самих умовах, але в будь-якому випадку не більше ніж двічі.
У відповідності до п.7.5 договору, сторони погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що договір, додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складанні таких документів у електронному вигляді та підписанні їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки сторін (за наявності). Сторони погодили, що застосування електронного документообігу відбувається із застосуванням онлайн-сервісу документообігу Вчасно (Сервіс) - програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу, призначеної для автоматизації процесів електронного документообігу між сторонами цього договору, що передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів онлайн за посиланням - https://vchasno.ua (надалі - оператор (посередник) системи електронного документообігу), за електронною(-ими) адресою(-ами), що вказані в розділі "Реквізити та підписи сторін" цього договору. Електронний документ вважається одержаним його адресатом з часу та дати надходження авторові повідомлення в електронній формі від оператора (посередника) системи електронного документообігу повідомлення про відправлення документу адресату.
Відповідно до виписки з даних сервісу електронного документообігу "Вчасно" договір та додатки до нього підписано за допомогою електронного підпису уповноваженими представниками сторін 15.06.2022р. (а.с.30, т.1).
Також, на підтвердження виконання зобов'язань за договором протягом строку його дії, позивачем надано первинні документи по виконаним заявкам на перевезення вантажу відповідача та зазначено, що відповідно до договору перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р. за період з 09.06.2022р. по 30.07.2022р. позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 2 069 379,41грн., а відповідач сплатив 2 016 167,95грн.. Заборгованість за надані послуги становить 53 211,46 гривень.
Крім того, на виконання умов укладеного договору на підставі заявки відповідача, згідно товарно-транспортних накладних №№31, 32, 33 від 26.06.2022р. (а.с.121-123, т.1) позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу. На підтвердження надання послуги складено акт надання послуг №349 від 29.06.2022р. на суму 113 240,30грн., який 15.07.2022р. спільно підписано сторонами електронними підписами у сервісі "Вчасно" (а.с.58, 57, т.1).
Рахунок на оплату №349 від 29.06.2022р. на суму 113240,30грн. надіслано позивачем відповідачу та отримано останнім у сервісі "Вчасно" 15.07.2022р. (а.с.60, 61, т.1).
Відповідно до платіжних доручень №12822 від 07.07.2022р. на суму 90 592,24грн. та №13030 від 18.07.2022р. на суму 5 248,06грн. відповідач оплату за надані послуги перевезення вантажу за договором здійснив частково.
Доказів сплати решти 17 400,00грн. з оплати послуг перевезення за актом №349 від 29.06.2022р. матеріали справи не містять.
Також, на підставі заявки відповідача, згідно товарно-транспортних накладних №№1, 2, 3, 4, 5 від 25.06.2022р., №№35, 43, 44 від 27.06.2022р., №№47, 48, 49, 50, 51, 52 від 28.06.2022р. (а.с.117-120, 124-133, т.1) позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу.
На підтвердження надання послуги складено акт надання послуг №355 від 29.06.2022р. на суму 530 878,67грн., який 18.07.2022р. спільно підписано сторонами електронними підписами у сервісі "Вчасно".
Рахунок на оплату №355 від 29.06.2022р. на суму 530 878,67грн. надіслано позивачем відповідачу та отримано останнім у сервісі "Вчасно" 18.07.2022р. (а.с.64, 65, т.1).
Відповідно до платіжних доручень №12838 від 08.07.2022р. на суму 424 702,94грн. та №13061 від 19.07.2022р. на суму 94 375,73грн. відповідач оплату за надані послуги перевезення вантажу за договором здійснив частково (а.с.74, 80, т.1).
Доказів сплати решти 11 800,00грн. з оплати послуг перевезення за актом №355 від 29.06.2022р. матеріали справи не містять.
Крім того, на підставі заявки відповідача, згідно товарно-транспортних накладних №№ 6298, 6299, 6300 від 29.07.2022р. (а.с.134-13, т.1) позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу.
На підтвердження надання послуги позивачем складено акт надання послуг №413 від 30.07.2022р. на суму 120 057,31грн..
Вказаний акт підписано позивачем електронним підписом у сервісі "Вчасно" 03.08.2022р., надіслано у сервісі "Вчасно" відповідачу 03.08.2022р. та отримано останнім 04.08.2022р. (а.с.226, т.1).
Відповідно до платіжного доручення №13354 від 05.08.2022р. на суму 96 045,85грн. відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги перевезення вантажу за договором (а.с.81, т.1).
Доказів сплати решти 24 011,46грн. з оплати послуг перевезення за актом №413 від 30.07.2022р. матеріали справи не містять.
Матеріали справи містять складений між сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2022р. по 30.11.2022р., який підписано електронними підписами уповноважених представників сторін 22.12.2022р., у якому сторони відобразили та підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 53 211,46грн. (а.с.240, 241, т.1).
Доказів погашення заборгованості у розмірі 53 211,46грн. матеріали справи не містять.
За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" про стягнення 70 774,10грн. заборгованості, з яких 53 211,46грн. основного боргу за надані послуги з перевезення, 11 348,08грн. пені, 5 533,68грн. інфляційних втрат та 680,88грн. 3% річних по актам наданих послуг від 29.06.2022р. №349, №355, від 30.07.2022р. №413 за договором перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р..
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" посилається на те, що 06.06.2022р. між ТОВ "Автокар-777" та ТОВ "Агропросперіс Трейд" було укладено договір перевезення вантажу №06/06, відповідно до якого позивач надавав відповідачу послуги з доставки вантажу автомобільним транспортом на підставі його заявок та на умовах, визначених договором.
Під час дії договору позивач виконував свої зобов'язання щодо надання послуг перевезення вантажу, а відповідач здійснював оплату виконаного позивачем перевезення вантажу, що підтверджується первинними документами, доданими до позову.
Разом з тим, за актами наданих послуг №349 від 29.06.2022р., №355 від 29.06.2022р., №413 від 30.07.2022р. за договором перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р. відповідачем здійснено оплату частково, заборгованість за надані послуги становить 53 211,46грн..
Не сплачуючи суму заборгованості, відповідач у претензіях зазначає, що в ході надання ТОВ "Автокар-777" послуг з перевезення згідно актів наданих послуг №349, №355 від 29.06.2022р., відбулася втрата/нестача вантажу, тому на підставі п.п.5.6 а) договору №06/06, перевізник ТОВ "Автокар-777" зобов'язаний відшкодувати збитки.
Як зазначає позивач при завантаженні вантажу, у зв'язку із відсутністю звичайних ваг та наявністю виключно бункерних ваг, водії перевізника вимушені були повідомляти операторам бункерних ваг приблизну/орієнтовну вагу автомобіля-тягача та причепа (маса "Тара"), яка і вносилася до товарно-транспортних накладних. З огляду на пункти 3.3, 3.7 договору відповідачу було відомо про зважування при завантаженні бункерними вагами замість звичайних. Після перевезення вантажу при його розвантаженні встановлення маси вантажу відбулося шляхом зважування вже звичайними автомобільними вагами. Відтак при завантаженні маса "Тара" визначалася орієнтовано зі слів, а при розвантаженні - шляхом зважування, що і стало наслідком виникнення різниці, віднесеної на маса "Нетто" та кваліфікованої ТОВ "Агропросперіс Трейд", як нестача/втрата. Тому, фактично при завантаженні та розвантаженні автотранспортних засобів перевізника, застосовувалися різні методики вимірювання вантажу, що виключає вину перевізника у нестачі вантажу за актами наданих послуг від 29.06.2022 № 349 та № 355. Претензій за актом наданих послуг № 413 від 30.07.2022 до перевізника не надходило.
Позивач вважає, що підстави для невиконання відповідачем умов договору в частині зобов'язань з оплати послуг перевезення вантажу є необгрунтованими.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р. стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 70 774,10грн. заборгованості, у тому числі 53 211,46грн. основного боргу за надані послуги з перевезення, 11 348,08грн. пені, 5 533,68грн. інфляційних втрат та 680,88грн. 3% річних у примусовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2023р. відкрито провадження у справі №902/90/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.02.2023р..
14.02.2023р. до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшов відзив №б/н від 14.02.2023р. (вх.№01-34/1425/23 від 14.02.2023р.) на позовну заяву, у якому в задоволенні позову просить відмовити.
Зокрема, обґрунтовуючи поданий відзив відповідач підтверджує укладення між сторонами договору перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р..
Несплату заборгованості з оплати перевезень за актами №349 та №355 від 29.06.2022р. мотивує тим, що в ході виконання договору, по прибуттю та розвантаженню транспорту в пункті призначення було виявлено понаднормовий убуток вантажу по заявках, у зв'язку з чим ТОВ "Агропросперіс Трейд" було виставлено ТОВ "Автокар - 777" претензії щодо відшкодування збитків. Вказані збитки ТОВ "Автокар-777" не відшкодовані.
Стосовно оплати перевезення за актом №413 від 30.07.2022р. зауважує, що ТОВ "Агропроперіс Трейд" через електронну переписку повідомляло ТОВ "Автокар-777", про відсутність електронного підпису та печатки на товарно-транспортних накладних №№6298, 6299, 6300 від 29.07.2022р., а також дати розвантаження товару, що свідчить про порушення п.2.7-2.8 договору.
З огляду на невідшкодування перевізником збитків ТОВ "Агропросперіс Трейд" було застосовано до ТОВ "Автокар-777" оперативно - господарську санкцію, що передбачена п.4.3.2.2 договору, а саме притримання оплати послуг до моменту відшкодування перевізником нестачі.
Відповідач також вказує на те, що звертаючись із позовом про стягнення заборгованості ТОВ "Автокар-777" не надає жодного належного доказу, який би спростовував нестачу товару, тоді як саме це повинен був доводити при зверненні до суду із цим позовом.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що заявлені вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
У судовому засіданні 23.02.2023р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 16.03.2023р., яку занесено до протоколу судового засідання.
13.03.2023р. до Господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення №б/н від 13.03.2023р. (вх.№01-34/2360/23 від 13.03.2023р.).
14.03.2023р. до Господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшли письмові пояснення №б/н від 10.03.2023р. (вх.№01-34/2406/23 від 14.03.2023р.).
17.03.2023р. до Господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшло клопотання №б/н від 17.03.2023р. (вх.№01-34/2545/23 від 17.03.2023р.) про приєднання письмових доказів до матеріалів справи на виконання вимог суду.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23 позов задоволено частково.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Так, відповідно до ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.628 ЦК України).
Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга ст.640 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Аналогічні положення передбачені ст.307 ГК України.
Згідно ст.914 ЦК України, перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.
У відповідності до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (замовник) укладено договір перевезення вантажу №06/06 (договір), згідно п.1.1 якого, перевізник взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (далі - вантаж) згідно із транспортною накладною, з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються у заявках на перевезення (заявках) та додаткових угодах до цього договору та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (далі - вантажоодержувач), а замовник взяв на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим договором або додатками до нього.
На підтвердження виконання зобов'язань за договором протягом строку його дії, позивачем надано первинні документи по виконаним заявкам на перевезення вантажу відповідача та зазначено, що відповідно до договору перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р. за період з 09.06.2022р. по 30.07.2022р. позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 2 069 379,41грн., а відповідач сплатив 2 016 167,95грн..
Заборгованість за надані послуги становить 53 211,46грн..
Водночас, позивач вказує, що заборгованість у сумі 53 211,46грн., що заявлена до стягнення з відповідача виникла у зв'язку із не оплатою у повному обсязі відповідачем послуг з перевезення вантажів за актами наданих послуг №349 від 29.06.2022р., №355 від 29.06.2022р. та №413 від 30.07.2022р..
Крім того, на виконання умов укладеного договору на підставі заявки відповідача, згідно товарно-транспортних накладних №№31, 32, 33 від 26.06.2022р. позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу. На підтвердження надання послуги складено акт надання послуг №349 від 29.06.2022р. на суму 113 240,30грн., який 15.07.2022р. спільно підписано сторонами електронними підписами у сервісі "Вчасно.
Рахунок на оплату №349 від 29.06.2022р. на суму 113 240,30грн. надіслано позивачем відповідачу та отримано останнім у сервісі "Вчасно" 15.07.2022р..
Відповідно до платіжних доручень №12822 від 07.07.2022р. на суму 90 592,24грн. та №13030 від 18.07.2022р. на суму 5 248,06грн. відповідач оплату за надані послуги перевезення вантажу за договором здійснив частково.
Доказів сплати решти 17 400,00грн. з оплати послуг перевезення за актом №349 від 29.06.2022р. матеріали справи не містять.
Також, на підставі заявки відповідача, згідно товарно-транспортних накладних №№1, 2, 3, 4, 5 від 25.06.2022р., №№35, 43, 44 від 27.06.2022р., №№47, 48, 49, 50, 51, 52 від 28.06.2022р. позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу.
Водночас, на підтвердження надання послуги складено акт надання послуг №355 від 29.06.2022р. на суму 530 878,67грн., який 18.07.2022р. спільно підписано сторонами електронними підписами у сервісі "Вчасно".
Рахунок на оплату №355 від 29.06.2022р. на суму 530 878,67грн. надіслано позивачем відповідачу та отримано останнім у сервісі "Вчасно" 18.07.2022р..
Згідно платіжних доручень №12838 від 08.07.2022р. на суму 424 702,94грн. та №13061 від 19.07.2022р. на суму 94 375,73грн. відповідач оплату за надані послуги перевезення вантажу за договором здійснив частково.
Доказів сплати решти 11 800,00грн. з оплати послуг перевезення за актом №355 від 29.06.2022р. матеріали справи не містять.
Також, на підставі заявки відповідача, згідно товарно-транспортних накладних №№6298, 6299, 6300 від 29.07.2022р. позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу.
На підтвердження надання послуги позивачем складено акт надання послуг №413 від 30.07.2022р. на суму 120 057,31грн..
Вказаний акт підписано позивачем електронним підписом у сервісі "Вчасно" 03.08.2022р., надіслано у сервісі "Вчасно" відповідачу 03.08.2022р. та отримано останнім 04.08.2022р. (а.с.226, т.1).
Згідно платіжного доручення №13354 від 05.08.2022р. на суму 96 045,85грн. відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги перевезення вантажу за договором.
Доказів сплати решти 24 011,46грн. з оплати послуг перевезення за актом №413 від 30.07.2022р. матеріали справи не містять.
Також, у матеріалах справи міститься складений між сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2022р. по 30.11.2022р., який підписано електронними підписами уповноважених представників сторін 22.12.2022р., у якому сторони відобразили та підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 53 211,46грн..
Доказів погашення заборгованості у розмірі 53 211,46грн. матеріали справи не містять.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором перевезення вантажу №06/06 від 06.06.2022р. 70774,10грн. заборгованості, у тому числі 53 211,46грн. основного боргу за надані послуги з перевезення, 11348,08грн. пені, 5 533,68грн. інфляційних втрат та 680,88грн. 3% річних.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем на замовлення відповідача здійснено перевезення вантажу за визначеними у заявках маршрутами.
Перевезення та передача вантажу вантажоотримувачу підтверджується товарно-транспортними накладними та актами надання послуг.
Також, надання позивачем послуг перевезення за договором, надання всіх необхідних документів за договором відповідачем не заперечується.
Водночас, здійснення господарської операції з надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу, фактичний обсяг та вартість наданих відповідачу послуг з перевезення підтверджується підписаними без заперечень та зауважень актами надання послуг.
Крім того, доказів пред'явлення відповідачем позивачу претензій щодо зазначених у актах надання послуг обсягу та вартості наданих послуг з перевезення вантажу матеріали справи не містять.
Також, як встановлено судом, що на підтвердження здійснення господарської операції з надання послуг перевезення вантажу за погодженими сторонами обсягом, вартістю та загальною сумою наданих послуг позивачем виписано та зареєстровано податкові накладні №68 від 29.06.2022, №73 від 29.06.2022р. та №75 від 30.07.2022р. (а.с.211-213, т.1).
З матеріалів справи вбачається. що суму податку на додану вартість за податковими накладними №68 від 29.06.2022р., №73 від 29.06.2022р. відображено відповідачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року (Додаток 1, рядок 118) у складі податкового кредиту за звітний місяць.
Також, суму податку на додану вартість за податковою накладною №75 від 30.07.2022р. відображено відповідачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року (Додаток 1, рядок 73) у складі податкового кредиту за звітний місяць (а.с.206-214, т.1).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим зазначеного пункту, забороняється.
Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. (п.201.10 ст.201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець передбачив, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Вказана правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021р. зі справи №910/23097/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022р. у справі №922/2115/19 зазначено, що дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що підставою для виписки та реєстрації податкових накладних за господарською операцією з надання послуг автоперевезення стали первинні документи, зокрема, акти надання послуг №349 від 29.06.2022р., №355 від 29.06.2022р. та №413 від 30.07.2022р., у яких зазначено обсяг та вартість наданих послуг.
Також, Акти надання послуг №349 від 29.06.2022р., №355 від 29.06.2022р. спільно підписано сторонами та є первинними документами, що підтверджують достовірність господарської операції та її податкові наслідки.
Слід відмітити, що обізнаність відповідача зі змістом господарської операції згідно акту надання послуг №413 від 30.07.2022р. підтверджується надісланням позивачем підписаного електронним підписом акту у сервісі "Вчасно" з відміткою про отримання його відповідачем 04.08.2022р. (а.с.226, т.1), частковою оплатою відповідачем наданих послуг за цим актом 05.08.2022р. та відображенням господарської операції за цим актом у податковому обліку відповідача.
Також слід зазначити, що відображення відповідачем у податковому обліку у складі податкового кредиту зареєстрованих позивачем податкових накладних, складених на підставі первинних документів підтверджує визнання сторонами, у тому числі відповідачем операцій, що дійсно були здійснені.
Отже, обставини, які входять до предмета доказування у цій справі не спростовані відповідачем належними та достовірними доказами.
Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача за надані послуги перевезення складає 53 211,46грн..
Також, судом встановлено, що Акт надання послуг №349 від 29.06.2022р. спільно підписано сторонами 15.07.2022р., відтак строк оплати решти заборгованості за вказаним актом згідно умов п.4.3.2 договору складає 5 банківських днів та закінчується 22.07.2022р..
Водночас, Акт надання послуг №355 від 29.06.2022р. спільно підписано сторонами 18.07.2022р., відтак строк оплати решти заборгованості за вказаним актом згідно умов п.4.3.2 договору складає 5 банківських днів та закінчується 25.07.2022р..
Слід зазначити, що Акт надання послуг №413 від 30.07.2022р. підписано та надіслано позивачем 03.08.2022р. у сервісі "Вчасно".
Зазначений Акт отриманий відповідачем 04.08.2022р.. Доказів наявності заперечень щодо кількості перевезеного вантажу, вартості наданих послуг з боку відповідача згідно вказаного акту матеріали справи не містять.
Таким чином строк оплати решти заборгованості за актом надання послуг №413 від 30.07.2022р. слід обраховувати з дня його отримання відповідачем - з 05.08.2022р. по 11.08.2022р..
Отже, з огляду на зазначене, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги перевезення в сумі 53 211,46грн. належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг перевезення вантажу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 53211,46грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, відповідні заперечення відповідача щодо невідшкодування позивачем збитків за актами №349 та №355 від 29.06.2022р. за понаднормовий убуток вантажу та порушення в оформленні товарно-транспортних накладних при здійсненні перевезення згідно акту №413 від 30.07.2022р., а відтак відсутність обов'язку з оплати решти заборгованості за вказаними актами судом відхилено, оскільки предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
При цьому слід зазначити, що вимоги відповідача до позивача щодо стягнення збитків завданих понаднормовою втратою вантажу або вимоги щодо стягнення штрафу за надання неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є предметом розгляду та не входять до предмету доказування у даній справі.
Крім того, слід відмітити, що право відповідача на притримання оплати послуг за договором не є підставою для звільнення від зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, враховуючи визнання відповідачем обставин надання таких послуг.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 348,08грн. пені, 5533,68грн. інфляційних втрат та 680,88грн. 3% річних, нарахованих відповідачу у зв'язку із несвоєчасною оплатою за договором.
Згідно ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.230 ГК України, передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.4 ст.231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.5.15 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує перевізникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості за кожним актом надання послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за визначений позивачем період прострочення.
Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 11 348,08грн..
Як свідчить наданий позивачем розрахунок пені, пеня нарахована на заборгованість за договором перевезення вантажу в межах визначеного позивачем періоду прострочення, однак при розрахунку пені позивачем не враховано дати виникнення прострочення заборгованості (згідно акту №355 від 29.06.2022р. строк прострочення виникає з 26.07.2022р. та за актом №413 від 30.07.2022р. - 12.08.2022р.).
Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки пені, в межах визначених періодів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками суду та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 11 102,23грн. пені, а у стягненні 245,85грн. пені слід йому відмовити.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та інфляційних втрат в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Водночас, обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивачем не враховано дати виникнення прострочення заборгованості (згідно акту №355 від 29.06.2022р. строк прострочення виникає з 26.07.2022р. та за актом №413 від 30.07.2022р. - 12.08.2022р.). Тобто, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, вірним є нарахування інфляційних втрат і 3% річних на залишок боргу за актом №355 від 29.06.2022р. за період з 26.07.2022р. по 31.12.2022р. та залишок боргу за актом №413 від 30.07.2022р. - з 12.08.2022р. по 31.12.2022р..
Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки розміру 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення з урахуванням початку періоду прострочення заборгованості за актами №355 від 29.06.2022р. та №413 від 30.07.2022р. та інфляційних втрат, нарахованих в межах визначеного позивачем періоду прострочення з урахуванням початку періоду прострочення заборгованості за актами №355 від 29.06.2022р. та №413 від 30.07.2022р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками суду та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 666,13грн. 3% річних та 3 767,34 грн. інфляційних втрат нарахованих у вказані періоди, у стягненні 14,75грн. 3% річних, а також 1 766,34грн. інфляційних втрат слід йому відмовити.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у розмірі 68 747,16грн. заборгованості, у тому числі 53 211,46грн. основного боргу, 666,13грн. 3% річних, 3 767,34грн. інфляційних втрат, 11 102,23грн. пені, в іншій частині позову слід йому відмовити.
Стосовно доводів апеляційної скарги про факт притримання відповідачем оплати відповідно до п.4.3.2.2 договору, слід зазначити, зокрема наступне.
Зокрема, відповідач покликається на те, що здійснив притримання оплати послуг в розмірі 20% за Актом наданих послуг №413 від 30.07.2022р., внаслідок відсутності на товарно-транспортних накладних від 29.07.2022р. №6298, №6299, №6300 електронного підпису, печатки, а також дати розвантаження товару.
Відповідно до абз.2 п.п.4.3.2.2 договору перевезення передбачено, що у разі виявлення нестачі замовник має право виставити претензію перевізнику та притримати оплату послуг у розмірі 20% від вартості послуги до моменту відшкодування перевізником нестачі.
Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, що претензій за Актом наданих послуг №413 від 30.07.2022р. до перевізника не надходило та доказів пред'явлення відповідачем позивачу претензій щодо зазначених у Актах надання послуг обсягу та вартості наданих послуг з перевезення вантажу матеріали справи не містять.
Нестача за Актом наданих послуг №413 від 30.07.2022р. згідно товарно-транспортних накладних від 29.07.2022р. №6289, №6299, №6300, відсутня, внаслідок чого п.4.3.2.2 договору перевезення в частині притримання оплати послуг у розмірі 20%, не підлягає застосуванню.
Відповідно до п.2.8 договору перевезення передбачено, що перевізник зобов'язаний контролювати отримання відміток в товарно-транспортних накладних про фактичний час прибуття та відправлення автомобіля із пунктів навантаження та вивантаження, а пунктом 5.8, передбачена відповідальність за ненадання або часткове надання, або надання неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних, внаслідок чого, первізник сплачує замовнику штраф у розмірі 800,00грн. за кожну товарно-транспортну накладну та додатково відшкодовує замовнику завдані у зв'язку з цим збитки в повному обсязі.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, скерування ТОВ "Автокар-777" засобами електронного зв'язку товарно-транспортних накладних від 29.07.2022р. №6289, №6299, №6300 без підпису і печатки, та їх отримання відповідачем ТОВ "Агропросперіс Трейд", судом розцінено як ненадання та/або надання неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних, і є підставою для притягнення до відповідальності на підставі п.5.8 договору перевезення.
Таким чином, умовами договору перевезення за ненадання та/або часткове надання неналежно оформленої накладної, а в даному випадку, як стверджує відповідач, відсутність електронного підпису, печатки та дати розвантаження на товарно-транспортних накладних від 29.07.2022р. №6289, №6299, №6300, передбачений штраф у розмірі 800,00грн., проте не оперативно-господарська санкція у вигляді притримання оплати у розмірі 20% від вартості послуги.
Таким чином, враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судова практика Верховного Суду, на яку міститься посилання в апеляційній скарзі, не є релевантною до спірних правовідносин.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 24.03.2023р. у справі №902/90/23 - без змін.
2. Справу №902/90/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "12" червня 2023 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Савченко Г.І.