ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 червня 2023 року Справа № 924/812/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Олійник Т.М.
за участю представників сторін:
ТОВ "Компанія "Альбіон", ТОВ "Агротек" Досковської В.Г. (поза межами приміщення суду) адвоката за довіреністю від 01.08.22, від 17.08.22
кредиторів Бровчука М. В. адвоката (поза межами приміщення суду) - від ПП «Агрофірма «Гізівщина» - ордер серія ВХ №1038861 від 17.01.23 , ТОВ «Основа-Агро Поділля» - ордер серія ВХ №1038864 від 17.01.23, ТОВ «Торгагро Сольюшн» - ордер серія ВХ №1043054 від 27.03.23, ТОВ «Торговий дім «Шепетівський цукор» - ордер серія ВХ №1043053 від 27.03.23, ТОВ «ЄВРАЗІЯ-СЕРВІС» - ордер серія ВХ №1038862 від 17.01.23
кредиторів Бойка Р.В. адвоката (поза межами приміщення суду) - ТОВ "АТЗТ МИРНЕ" - ордер серія ВХ №1038924 від 18.01.23, ТОВ "Сварог-Буковина" - Ордер серія ВХ №1038923 від 18.01.23, ТОВ " Дністер" - ордер серія ВХ №1038922 від 18.01.23
ініціюючого кредитора ОСОБА_1 (поза межами приміщення суду) - адвоката за довіреністю №7433 від 01.02.23
боржника: не з'явився
арбітражного керуючого не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" на ухвалу господарського суду Хмельницької області, постановлену 06.03.23р. суддею Кочергіною ОВ. о 16:44 у м.Хмельницькому, повний текст складено 13.03.23р. у справі № 924/812/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"
про банкрутство боржника
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2022р., серед іншого,:
- відкрито провадження у справі №924/812/22 про банкрутство ТОВ "Серединецьке" с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області;
- визнано вимоги кредитора ТОВ "Епіцентр К" м. Київ до боржника у сумі 93613798грн 98коп., з якої 91413408грн 81коп. основного боргу та 2200390грн 17коп. штрафів та пені, 24810грн 00коп. судового збору, 58500грн 00коп. авансування винагороди арбітражному керуючому сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника;
- введено процедуру розпорядження майном боржника, на строк визначений ч.2 ст.44 КУзПБ;
- призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Грицая Л.М.;
- попереднє засідання у даній справі призначено на 11:00год. 18.01.2023.
24.11.2022 з метою виявлення усіх кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, суд, здійснив офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (с. Мокіївці, вул. Дорожня, буд. 4, Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 32678262) на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в мережі Інтернет, номер публікації 69602.
27.12.2022 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Компанія "Альбіон" м. Дніпро (вх.№05-06/952/22) з кредиторськими вимогами до боржника у справі про банкрутство у сумі 23081320грн 85коп., з якої: по договору фінансового лізингу №44АН-16 від 09.08.2016 - 4233755,82грн сума боргу по лізингових платежах, 4992793,30грн заборгованість по відсотках річних; по договору фінансового лізингу №43АН-16 від 09.08.2016 - 6354521,76грн сума боргу по лізингових платежах, - 7495287,97грн заборгованість по відсотках річних та 4962грн 00коп. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.03.23 у справі №924/812/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (вх.№05-06/952/22 від 27.12.2022) з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство у сумі 23076358грн 85коп. основного боргу та 4962грн 00коп. судового збору задоволено частково. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" м. Дніпро у сумах: - 4962грн 00коп. судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредиторів (не враховується під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу на підставі ч.4 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства); 21176555грн 16коп. (з яких 10588277грн 58коп. основного боргу, 10588277грн 58коп. відсотків річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В решті грошові вимоги у сумі 1899803грн 69коп. відхилено.
В обґрунтування ухвали суд з посиланням на ст.ст. 513, 514, 516, 517, 625, 806 ЦК України, ст.ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", докази наявні в матеріалах справи вказав, що перевіривши розрахунок заявлених 35% річних вважає його арифметично вірним.
Разом з тим, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, ст. 625 ЦК України, практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) суд вказав, що керуючись принципами справедливості, верховенства права, обґрунтованої пропорційності, враховуючи, що вимоги заявлені в межах справи про банкрутство боржника, зважаючи, що згідно договірних домовленостей застосовується збільшена ставка у розмірі 35% річних, оцінюючи в сукупності усі обставини справи, з метою дотримання балансу інтересів усіх учасників справи про банкрутство, відсутність доведеного розміру понесених втрат/збитків з боку заявника, приймаючи до уваги майновий стан як заявника так і боржника, вважає можливим обмежити нарахування заявлених до визнання 35% річних розміром заявленого боргу у сумах 4233755,82грн по договору №44АН-16 від 09.08.2016 та 6354521,76грн по договору фінансового лізингу №43АН-16 від 09.08.2016. Також визнав грошові вимоги до боржника у розмірі 4962грн. 00коп. витрат по оплаті судового збору. Решту заявлених грошових вимог суд відхилив.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, скаржник звернувся з апеляційною скаргою (від 21.03.23 вх. 1305/23) в якій просить змінити ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2023 у справі №924/812/22 виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: « 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" м. Дніпро (вх.№05-06/952/22 від 27.12.2022) з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство у сумі 23 076 358грн 85коп. основного боргу та 4962 грн 00коп. судового збору задовольнити повністю. 2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон " м. Дніпро у сумах: - 4 962грн 00коп. судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредиторів (не враховується під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу на підставі ч.4 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства); - 23 076 358 грн 85 коп. (з яких 10 588 277 грн 58 коп. основного боргу, 12 488 081 грн 27 коп. відсотків річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.»
ТОВ «Компанія «Альбіон» вважає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2023 року у справі № 924/812/22 в частині відхилення грошових вимог на суму 1 899 803,69 грн підлягає зміні так як прийнята з порушенням, норм матеріального та процесуального права.
Так, в своїй апеляційній скарзі скаржник не погоджується із зменшенням судом першої інстанції 35 % річних.
Вважає неправомірним, щодо зменшення відсотків річних посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 від 18.03.2020, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у справі №902/417/18 є нерелевантними до правовідносин ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "Компанія "Альбіон" (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 року у справі №924/1277/20)
Крім того, з посиланням на ст.ст. 6, 11, 526, 549, 551, 625, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 230, 233 ГК України, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 912/3574/20, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 01.07.2020 у справі №607/11260/15-ц, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14 та від 27.05.2020 у справі № 910/12517/17 вказав, що проценти річних за своєю правовою природою не є ані штрафними санкціями, ані неустойкою, суд позбавлений компетенції втручатись в договірні зобов'язання, змінювати основні грошові зобов'язання за договором, а зокрема і суму нарахованих процентів річних. Відповідно зменшення суми процентів річних, нарахованих за правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуючи при цьому за правила, які визначають зменшення розміру санкцій є грубим порушенням судом норм чинного законодавства.
Розмір ставки процентів річних, який становив 35%, був погоджений шляхом підписання договорів фінансового лізингу №43АН-16 та №44АН-16 від 09 серпня 2016 року, в п.8.1. яких міститься відповідна умова (обидва договори фінансового лізингу є тотожними в цій частині), що, по суті, було реалізацією права, передбаченого приписами ст. 6, ч. 2 ст. 625, ст. 627 ЦК, тобто реалізацією виключної компетенції учасників договору. Зауважує, що схожа думка щодо неприпустимості втручання судом у договірні зобов'язання міститься в Окремій думці від 18.03.2020 суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О.М., Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гриціва М.І., Князева В.С., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Ткачука О.С, до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18. Близька правова позиція також висловлена в Окремій думці від 23.05.2018 суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №910/1238/17.
Крім того, скаржник зазначив, якщо припустити, що правовідносини, які були предметом дослідження судами у справі 902/417/18, є подібними до правовідносин, на підставі яких виникли зобов'язання боржника (ТОВ «Серединецьке») зі сплати процентів річних на користь кредитора - ТОВ «Компанія «Альбіон», за грошовими вимогами, заявленими у справі про банкрутство №924/812/22, то, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду (п. п. 8.37, 8.38.), суд може зменшити загальний розмір процентів річних виключно з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, але при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшуючи розмір процентів річних, суд першої інстанції вказав лише те, що він керувався принципами справедливості, верховенства права, обґрунтованої пропорційності, враховуючи, що вимоги заявлені в межах справи про банкрутство боржника, зважаючи, що згідно договірних домовленостей застосовується збільшена ставка у розмірі 35% річних, оцінюючи в сукупності усі обставини справи, з метою дотримання балансу інтересів усіх учасників справи про банкрутство, відсутність доведеного розміру понесених втрат/збитків з боку заявника, приймаючи до уваги майновий стан як заявника так і боржника.
Втім, із змісту оскаржуваної ухвали Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2023 щодо грошових вимог ТОВ «Компанія «Альбіон» (яка також оскаржена в апеляційному порядку, слідує, що суд, розглядаючи грошові вимоги кредитора, взагалі не надав оцінки поведінці боржника, який протягом більше шести років не виконував прийнятих на себе зобов'язань та не надав пояснень такого невиконання. Судом не надано оцінки тому факту, що розмір процентів річних був встановлений за взаємною волею учасників правовідносин та зменшення суми процентів річних судом не врегульовано законодавчо, а вказівка боржника на таке зменшення (у відзиві на заяву про грошові вимоги від 03.01.2023 № 03/01-23/924/812/22) є недобросовісною поведінкою боржника. Незважаючи на те, що суд зазначає, що ним враховано майновий стан заявника (апелянта), при цьому жодних документів, якими б характеризувався майновий стан ТОВ «Компанія «Альбіон» в матеріалах справи немає.
У відзивах на апеляційну скаргу ПП «Агрофірма «Гізівщина», ТОВ «Основа-Агро Поділля», ТОВ «Торгагро Сольюшн», ТОВ «Торговий дім «Шепетівський цукор», ТОВ «ЄВРАЗІЯ-СЕРВІС», боржник, арбітражний керуючий, ТОВ «Епіцентр К» просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги та оскаржену ухвалу залишити без змін.
В судове засідання в режимі відеоконференції з'явилися представники кредиторів.
В судове засідання арбітражний керуючий та боржник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду арбітражного керуючого та представника боржника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на підтвердження своєї позиції. Просить її задоволити.
Представник боржника у судовому засіданні 09.05.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Альбіон" з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на підтвердження своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржену ухвалу залишити без змін.
Представники решти кредиторів заперечили проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Альбіон" з підстав викладених у відзивах та надали пояснення на підтвердження своєї позиції. Просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржену ухвалу залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників боржника та кредиторів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
09.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (Лізингоодержувач) укладено Договір №44АН-16, відповідно умов якого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування майно (два Дискатори Kverneland QUALIDISC 7000T за ціною 56000,00 Євро кожен), а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені у Додатку №1 "Специфікація".
Згідно з п. 2.1 Договору вартість майна становить гривневий еквівалент 112000,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinfonn.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі - Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору (надалі - Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 3082968,00 гривень, у тому числі ПДВ 513828,00 грн (надалі - Вартість Майна).
Відповідно до п. 3.1 Договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору (надалі - Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти (надалі - міжбанківський курс графіку). Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Сторони домовилися, що при зміні міжбанківського курсу фактичної оплати, міжбанківського курсу графіку, міжбанківського курсу акту приймання-передачі по відношенню до міжбанківського курсу договору, пропорційно автоматично змінюється і ціна договору в гривні, і в даному випадку, немає потреби в підписанні додаткової угоди про зміну ціни договору в гривні.
Згідно з п.8.1 Договору у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлено в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати тридцяти п'яти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України).
У п. 8.6 Договору сторони погодили, що строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, неустойки (пені, штрафи) за цим договором встановлюються у 5 років.
У п. 10.3 Договору визначено, що у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані в графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.
Відповідно до п. 12.1 строк дії Договору з 09.08.2016 по 20.08.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.
Додатком №2 до Договору №44АН-16 від 09.08.2016 є графік внесення лізингових платежів, в якому визначено строк платежів (20 число місяця, з 20.09.2016 по 20.08.2018) та суми чергових лізингових платежів.
06.09.2016 між ТОВ "Торгова компанія "Альбіон" та ТОВ "Серединецьке" підписано акт приймання-передачі майна (предмету) лізингу, відповідно до якого вартість майна з урахуванням ПДВ склала 3328517,78 грн (Міжбанківський курс Акту приймання-передачі: 1 Євро = 29,9623 грн).
30.05.2017 між ТОВ "Торгова компанія "Альбіон" (первинний кредитор) та ТОВ "Компанія "Альбіон" (новий кредитор) укладено Договір купівлі-продажу №44АН-16/17, відповідно до умов якого первинний кредитор зобов'язався продати (передати у власність) нового кредитора товар, що є об'єктом фінансового лізингу, а новий кредитор зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 Договору).
У п. 1.2 Договору сторони узгодили, що на момент укладення цього договору товар є переданим у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (ТОВ "Серединецьке", код 32678262) за Договором фінансового лізингу №44АН-16 від 09.08.2016 (договір лізингу), укладеним між первинним кредитором та лізингоодержувачем.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору ціна договору складає 3076603,82 грн. без ПДВ, що включає: несплачену на момент укладення даного договору суму, що компенсує частину вартості предмету лізингу за договором лізингу; прострочену заборгованість по платежам, як винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно за договором лізингу.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що новий кредитор здійснює оплату товару згідно графіку оплати товару (додаток №1 до договору) відповідно до вимог розділу 2 договору.
Згідно з графіком оплати датою оплати платежу в розмірі 3076603,82 грн визначено строк до 30.06.2017.
З моменту оплати новим кредитором вартості товару (ціни договору) у розмірі, передбаченому цим договором, він стає лізингодавцем за договором лізингу, до нього переходять всі права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору право власності на товар переходить до нового кредитора з моменту оплати вартості товару (ціни договору) у розмірі, передбаченому цим договором. З моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі зобов'язання первинного кредитора з передачі товару вважаються виконаними в повному обсязі.
Додатковою угодою №1 від 30.05.2017 внесено зміни до Договору купівлі-продажу №44АН-16/17 від 30.05.2017, зокрема, п. 4.1 Договору викладено в редакції: "Право власності на товар переходить з моменту підписання акту прийому-передачі товару", а також в графіку оплати товару датою оплати платежу в розмірі 2951678,90 грн визначено строк до 30.09.2017.
30.05.2017 між ТОВ "Торгова компанія "Альбіон" (первинний кредитор) та ТОВ "Компанія "Альбіон" (новий кредитор) підписано акт приймання-передачі до Договору купівлі-продажу №44АН-16/17 від 30.05.2017.
Оплата за Договором купівлі-продажу №44АН-16/17 від 30.05.2017 підтверджується платіжним дорученням від 31.07.2017 №1189 на суму 3076603,82 грн.
Додатковою угодою №1 від 30.05.2017 до Договору фінансового лізингу №44АН-16 від 09.08.2016, укладеною між ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "Компанія "Альбіон", сторони узгодили перехід до нового кредитора права власності на товар (який є об'єктом фінансового лізингу), усіх прав та обов'язків лізингодавця за Договором лізингу, зокрема права вимоги належного виконання лізингоодержувачем своїх договірних зобов'язань за договором лізингу.
Згідно з п. 6 Додаткової угоди обсяг прав та обов'язків лізингодавця та лізингоодержувача за договором лізингу залишаються незмінними.
Відповідно до п. 9 Додаткової угоди, вона є чинною з моменту її підписання та діє протягом дії договору лізингу.
ТОВ "Компанія "Альбіон" надано розрахунок вимог за Договором №44АН-16 від 09.08.2016, згідно з яким заборгованість по лізингових платежах становить суму еквівалентну 108919,23 Євро, що згідно курсу НБУ на 22.12.2022 (1 євро - 38,8706 грн) складає 4233755,82 грн та заборгованість по відсотках річних становить суму еквівалентну 128446,52 Євро, що згідно курсу НБУ на 22.12.2022 (1 Євро - 38,8706 грн) складає 4992793,30 грн.
09.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (Лізингоодержувач) укладено Договір №43АН-16, відповідно умов якого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування майно (три Дискатори Kverneland QUALIDISC 7000T за ціною 56000,00 Євро кожен), а лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені у Додатку №1 "Специфікація".
Згідно з п. 2.1 Договору вартість майна становить гривневий еквівалент 168000,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinfonn.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі - Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору (надалі - Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 4624452,00 гривень, у тому числі ПДВ 770742,00 грн (надалі - Вартість Майна).
Відповідно до п. 3.1 Договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору (надалі - Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому Договорі.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти (надалі - Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Сторони домовилися, що при зміні міжбанківського курсу фактичної оплати, міжбанківського курсу графіку, міжбанківського курсу акту приймання-передачі по відношенню до міжбанківського курсу договору, пропорційно автоматично змінюється і ціна договору в гривні, і в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну ціни договору в гривні.
Згідно з п.8.1 Договору у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлено в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати тридцяти п'яти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України).
У п. 8.6 Договору сторони погодили, що строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, неустойки (пені, штрафи) за цим договором встановлюються у 5 років.
Згідно з п. 10.3 Договору, у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані в графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.
Відповідно до п. 12.1 Договору строк дії договору з 09.08.2016 по 20.08.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.
Додатком №2 до Договору №44АН-16 від 09.08.2016 є графік внесення лізингових платежів, в якому визначено строк платежів (20 число місяця, з 20.09.2016 по 20.08.2018) та суми чергових лізингових платежів.
06.09.2016 між ТОВ "Торгова компанія "Альбіон" та ТОВ "Серединецьке" підписано акт приймання-передачі майна (предмету) лізингу, відповідно до якого вартість майна з урахуванням ПДВ склала 4992776,52 грн (Міжбанківський курс Акту приймання-передачі: 1 Євро = 29,9623 грн).
30.05.2017 року між ТОВ "Торгова компанія "Альбіон" (первинний кредитор) та ТОВ "Компанія "Альбіон" (новий кредитор) укладено Договір купівлі-продажу №43АН-16/17, відповідно до умов якого первинний кредитор зобов'язався продати (передати у власність) нового кредитора товар, що є об'єктом фінансового лізингу, а новий кредитор зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 Договору).
У п. 1.2 Договору сторони узгодили, що на момент укладення цього договору товар є переданим у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (ТОВ "Серединецьке", код 32678262) за договором фінансового лізингу №44АН-16 від 09.08.2016 (договір лізингу), укладеним між первинним кредитором та лізингоодержувачем.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору ціна договору складає 4285389,98 грн без ПДВ, що включає: несплачену на момент укладення даного договору суму, що компенсує частину вартості предмету лізингу за договором лізингу; прострочену заборгованість по платежам як винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно за договором лізингу.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що новий кредитор здійснює оплату товару згідно Графіку оплати товару (додаток №1 до договору) відповідно до вимог розділу 2 договору.
Згідно з графіком оплати датою оплати платежу в розмірі 4285389,98 грн визначено строк до 30.06.2017.
З моменту оплати новим кредитором вартості товару (ціни договору) у розмірі, передбаченому цим договором, він стає лізингодавцем за договором лізингу, до нього переходять всі права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору право власності на товар переходить до нового кредитора з моменту оплати вартості товару (ціни договору) у розмірі, передбаченому цим договором. З моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі зобов'язання первинного кредитора з передачі товару вважаються виконаними в повному обсязі.
Додатковою угодою №1 від 30.05.2017 внесено зміни до Договору купівлі-продажу №43АН-16/17 від 30.05.2017, зокрема, п. 4.1 Договору викладено в редакції: "Право власності на товар переходить з моменту підписання акту прийому-передачі товару", а також в графіку оплати товару датою оплати платежу в розмірі 4431944,13 грн визначено строк до 30.09.2017.
30.05.2017 між ТОВ "Торгова компанія "Альбіон" (первинний кредитор) та ТОВ "Компанія "Альбіон" (новий кредитор) підписано акт приймання-передачі до Договору купівлі-продажу №43АН-16/17 від 30.05.2017.
Оплата за Договором купівлі-продажу №43АН-16/17 від 30.05.2017 підтверджується платіжними дорученнями від 24.07.2017 №1130 на суму 4000000,00 грн та від 01.08.2017 №1211 на суму 285389,98 грн.
Додатковою угодою №1 від 30.05.2017 до Договору фінансового лізингу №43АН-16 від 09.08.2016, укладеною між ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "Компанія "Альбіон", сторони узгодили перехід до нового кредитора права власності на товар (який є об'єктом фінансового лізингу), усіх прав та обов'язків лізингодавця за Договором лізингу, зокрема права вимоги належного виконання лізингоодержувачем своїх договірних зобов'язань за договором лізингу.
Згідно з п. 6 Додаткової угоди обсяг прав та обов'язків лізингодавця та лізингоодержувача за договором лізингу залишаються незмінними.
Відповідно до п. 9 Додаткової угоди, вона є чинною з моменту її підписання та діє протягом дії договору лізингу.
ТОВ "Компанія "Альбіон" надало розрахунок вимог за Договором №43АН-16 від 09.08.2016, згідно якого заборгованість по лізингових платежах становить суму еквівалентну 163478,87 Євро, що згідно курсу НБУ на 22.12.2022 (1 євро - 38,8706 грн) складає 6354521,76 грн. та заборгованість по відсотках річних становить суму еквівалентну 192826,66 Євро, що згідно курсу НБУ на 22.12.2022 (1 євро - 38,8706 грн) складає 7495287,97 грн.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.03.23 у справі №924/812/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (вх.№05-06/952/22 від 27.12.2022) з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство у сумі 23076358грн 85коп. основного боргу та 4962грн 00коп. судового збору задоволено частково. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" м. Дніпро у сумах: - 4962грн 00коп. судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредиторів (не враховується під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу на підставі ч.4 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства); 21176555грн 16коп. (з яких 10588277грн 58коп. основного боргу, 10588277грн 58коп. відсотків річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В решті грошові вимоги у сумі 1899803 грн 69коп. відхилено.
При цьому, ТОВ «Компанія «Альбіон» не погоджується із оскарженою ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2023 у справі № 924/812/22 в частині зменшення нарахованих 35 % річних, відповідно відхилення грошових вимог на суму 1 899 803,69 грн вважає, що ухвала в цій частині підлягає зміні так як прийнята з порушенням, норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином колегія суддів переглядає оскаржену ухвалу лише в частині правомірності зменшення нарахованих 35% річних.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 8.1 Договорів фінансового лізингу №43АН-16 від 09.08.2016 та №44АН-16 від 09.08.2016 сторони передбачили, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлено в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 35 % річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Тобто сторони у договорі з урахуванням ст.625 ЦК України погодили сплату 35 процентів річних у випадку прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо вчасної сплати лізингових платежів.
Нарахування 35 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до долучених до заяви про визнання грошових вимог розрахунків, ТОВ "Компанія "Альбіон" здійснено нарахування 35% річних за кожним простроченим лізинговим платежем з моменту прострочення сплати по 28.12.2020 (29.12.2020 дата введення мораторію у справі №924/1277/20) та з 07.10.2022 (06.10.2022 дата закриття провадження у справі №924/1277/20 та скасування мораторію) по 22.11.2022 (23.11.2022 дата введення мораторію у справі №924/812/22).
Перевіривши розрахунок заявлених 35% річних судова колегія погоджується із місцевим господарським судом, що він є правильним та арифметично вірним.
При цьому, розрахунок заявлених грошових вимог по лізинговим платежам та по 35 річним заявником проведено відповідно до курсу НБУ станом на 22.12.2022 (1 євро - 38,8706грн), однак згідно відбитку штемпеля поштового зв'язку на конверті поданої заяви - дата звернення 23.12.2022. Згідно офіційного курсу НБУ станом на 23.12.2022 (1 євро - 38,8962грн), таким чином, розрахунки заявлених вимог проведено в межах можливих нарахувань, а тому останні є правомірними.
Щодо заявлених 35 % річних слід вказати, що обов'язок щодо їх сплати виник у боржника у зв'язку з невиконанням умов укладених договорів, які є підставою заявлених грошових вимог.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст.625 ЦК України, нарахування % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу та відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Великою Палатою Верховного Суду (п. 8.20 - 8.38) відмічено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Аналогічні принципи врегульовані главою 24 Господарського кодексу України.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України, як і інші санкції, які носять компенсаційний характер, можуть бути зменшені судом виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, визначених ст. 223 ГК України і ст. 551 ЦК України.
При цьому, слід вказати, що таке зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відмінність у застосуванні принципу диспозитивності, передбаченого статтею 14 ГПК України, що застосовується у позовному провадженні, та принципу повноти судового контролю процедур банкрутства, який реалізується у процедурах банкрутства та забезпечує дотримання балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство, зумовлено різними фактичними обставинами у кожній справі, з яких виходить суд при прийнятті кожного окремого судового рішення, будь-то справа позовного провадження або справа про банкрутство.
Ані чинним законодавством, ані судовою практикою не врегульовано єдині критерії застосування принципу судового контролю під час розгляду справ про банкрутство, отже, судам слід використовувати принцип судового контролю у поєднанні із дотриманням принципу балансу інтересів боржника та кредиторів.
Сформована стала практика про застосування спеціальних принципів, що притаманні інституту банкрутства, у поєднанні з принципами господарського судочинства не повинні перешкоджати досягненню як цілей банкрутства, так і ефективному захисту прав та інтересів всіх без винятку учасників провадження у справі про банкрутство.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлені до визнання суми невиконаних зобов'язань боржника по сплаті лізингових платежів по договору фінансового лізингу №44АН-16 від 09.08.2016 складають 4233755,82грн, по договору фінансового лізингу №43АН-16 від 09.08.2016 - 6354521,76грн, при цьому заявлені відсотки річних перевищують суми боргу та складають 4992793,30грн по договору №44АН-16, 7495287,97грн - по договору №43АН-16.
Додатково слід наголосити, що за змістом укладених договорів вартість майна та розмір лізингових платежів визначається в євро, а оплати здійснюються в національній валюті по Міжбанківському курсу, отже права кредитора є захищеними щодо знецінення гривні внаслідок інфляційних процесів.
За наведеного, на переконання колегії суддів, встановлення процентної ставки в розмірі, яка може призвести до нарахування сум, розмір яких в рази перевищує розмір основного зобов'язання, є неспівмірним та таким, що не відповідає суті відповідальності, яка закладена законодавцем у положення статті 625 ЦК України, а тому не може вважатися справедливою та пропорційною компенсацією втрат кредитора. Відповідно наслідки невиконання боржником свого зобов'язання є більш вигідними для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Також судом враховуються умови договорів фінансового лізингу, за якими зобов'язання боржника визначається в валюті (долар, євро) та підлягає сплаті в гривневому еквіваленті, що вказує на мінімізацію втрат кредитора від знецінення коштів. При цьому боржник знаходиться в стані неплатоспроможності та відносно нього порушено справу про банкрутство, що прямо вказує на негативний майновий стан останнього. Надмірно нараховані відсотки річних, які включаються до складу основного зобов'язання, в даному випадку будуть непосильним тягарем як для можливості відновлення платоспроможності боржника так і можливості здійснення розрахунків з іншими кредиторами.
Крім того, такі нарахування мають наслідком порушення права інших контрагентів (кредиторів) боржника, оскільки неспівмірні із основним боргом суми нарахованих процентів річних як відповідальність за порушення грошового зобов'язання позбавляють можливості боржника розрахуватись за основними зобов'язаннями з іншими особами (контрагентами, кредиторами тощо).
До подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі №910/18739/16.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру заявлених до визнання 35% річних, судова колегія бере до уваги практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
З урахуванням наведеного, керуючись принципами справедливості, верховенства права, обґрунтованої пропорційності, враховуючи, що вимоги заявлені в межах справи про банкрутство боржника, зважаючи, що згідно договірних домовленостей застосовується збільшена ставка у розмірі 35% річних, оцінюючи в сукупності усі обставини справи, з метою дотримання балансу інтересів усіх учасників справи про банкрутство, відсутність доведеного розміру понесених втрат/збитків з боку заявника, приймаючи до уваги майновий стан як заявника так і боржника, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість обмежити нарахування заявлених до визнання 35% річних розміром заявленого боргу у сумах 4233755,82грн по договору №44АН-16 від 09.08.2016 та 6354521,76грн по договору фінансового лізингу №43АН-16 від 09.08.2016р.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про визнання грошових вимог ТОВ "Компанія Альбіон" до боржника в розмірі 4233755,82грн - 35% річних по договору №44АН-16 від 09.08.2016, та 6354521,76грн 35% річних по договору фінансового лізингу №43АН-16 від 09.08.2016, а в решті заявлених 35% річних вимоги слід відхилити.
Заперечуючи можливість зменшення нарахованих відсотків скаржник вказує, що суд здійснив втручання в умови договору щодо розміру грошового зобов'язання, що призвело до порушення ст.ст. 6, 625, 627 ЦК України, та ст.ст. 179, 230, 233 ГК України та постанові КГС ВС від 31.05.2022 № 924/1277/20.
Вказані заперечення суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зменшення розміру нарахованих відсотків не позиціонуються як внесення змін до договору, а вказується як непомірно великий розмір компенсаційної санкції за порушення зобов'язання.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 06.03.2023 у даній справі в оскарженій частині прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06.03.23 у справі № 924/812/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06.03.23 у справі № 924/812/22 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
4. Справу №924/812/22 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "12" червня 2023 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.