Постанова від 13.06.2023 по справі 911/2822/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 911/2822/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.06.2023 у справі №911/2822/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2022, повний текст якого складений та підписаний 20.03.2023

у справі № 911/2822/21 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення 121 389,65 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів»

про стягнення 1 137 816,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за поставлений за договором поставки зернових культур № 36-20-07 від 30.09.2020, але неоплачений товар в сумі 106 980,00 грн., 3 % річних в сумі 2 808,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 11 600,98 грн.

Зустрічний позов заявлено про стягнення пені в сумі 515 304,95 грн. та штрафу в розмірі 622 511,40 грн. нарахованих за порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товару за договором поставки зернових культур № 36-20-07 від 30.09.2020.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за зустрічним позовом зазначив про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.11.2022 у справі № 911/2822/21:

- первісні позовні задоволені частково, а саме в частині стягнення 106 980,00 грн. основного боргу, 2 801,85 грн. 3% річних та 9 250,55 грн. інфляційних втрат, що сукупно становить 119 032,40 грн.;

- у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом, а саме в частині стягнення 6,82 грн. 3% річних та 2 350,43 грн. інфляційних втрат відмовлено;

- зустрічні позовні вимоги задоволені частково, а саме - в частині стягнення 12 052,40 грн. пені та 106 980,00 грн. штрафу, що сукупно становить 119 032,40 грн.;

- в задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом, а саме стягненні 503 252,55 грн. пені та 515 531,40 грн. відмовлено;

- на підставі ч. 11 ст. 238 ГПК України присуджені Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» за первісним позовом грошові суми в загальному розмірі 119 032,40 грн. зараховано в рахунок присуджених Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за зустрічним позовом 12 052,40 грн. пені та 106 980,00 грн. штрафу.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2822/21 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» 36 416,89 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2822/21, присуджено до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частково задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції:

- прийняв до уваги те, що первісний позов з ціною позову 121 389,65 грн. про стягнення документально підтвердженої кредиторської заборгованості є справою незначної складності, однак врахував при цьому, що в межах даної справи розглядався також і зустрічний позов з ціною позову 1 137 816,35 грн. та що спір за первісними позовними вимогами був вирішений майже на 98% від ціни позову (119032,40:121389,65х100=98,06%) на користь позивача за первісним позовом, а спір за зустрічними вимогам також вирішено на користь позивача за первісним позовом майже на 90% від ціни позову (100%-119032,40:1137816,35х100%=89,54%);

- застосовувавши критерії щодо розміру заявлених позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), врахувавши всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, беручи до уваги ціну позову, складність справи, у якій крім первісного позову розглядались також зустрічні позовні вимоги, зазначив, що загальний розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом в розмірі 36 416,89 грн., не є пропорційним та співмірним до предмета спору, складністю справи та фінансового стану обох сторін;

- дійшов висновку про те, що, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2822/21 підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 20 000,00 грн., що є обґрунтованим розміром таких витрат у зв'язку із наявністю та розглядом первісного позову та зустрічного позову в цій справі.

При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання представника ДП «Укрспирт» на те, що справедливим розміром судових витрат позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, виходячи із складності справи та обсягу наданих послуг, є сума 3 600,00 грн., з посиланням на те, що:

- запропонований представником ДП «Укрспирт» розмір витрат на правову допомогу противної сторони в сумі 3600,00 грн за ведення в суді першої інстанції (вересень 2021-листопад 2022) судової справи, в межах якої розглядається первісний позов та зустрічний позов, є явно заниженим;

- посилання ДП «Укрспирт» на середні розцінки адвоката у м. Києві в розмірі 2 000,00 грн. є суб'єктивною думкою, яка не підкріплена доказами. Крім того, відповідно до наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» договору про надання правничої допомоги №55-18/05/21 від 18.05.2021 договір про надання правової допомоги позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом укладався не з адвокатом Ляшенко Аліною, а з адвокатським об'єднанням;

- із додаткової угоди №7 від 25.10.2022 до договору про надання правничої допомоги №55-18/05/21 від 18.05.2021 вбачається, що його підписанти встановили фіксований розмір винагороди (гонорару) за надання професійної правничої допомоги у справі №911/2822/21, а сам факт надання адвокатом (адвокатами) відповідного адвокатського об'єднання правничої допомоги позивачу за первісним позовом/відповідачу за зустрічним позовом у зв'язку із веденням цієї судової справи в суді першої інстанції (вересень 2021-листопад 2022) ДП «Укрспирт» не оспорює, та крім того цей факт підтверджується відповідними заявами по суті справи та заявами з процесуальних питань, які складались та подавались адвокатом позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом у зв'язку із первісним та зустрічним позовом.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2822/21 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» 20 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу та прийняти нове рішення про стягнення 3 600,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване додаткове рішення прийнято з порушенням статті 126 ГПК України.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції належним чином не дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, не встановив їх дійсності, необхідності у заявленому до стягнення розмірі;

- позивачем за первісним позовом не надано до суду детальний опис наданих послуг, що позбавляє апелянта можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу;

- апелянт не погоджується з доводами суду першої інстанції про покладення на апелянта витрат на правничу правову допомогу в зв'язку з розглядом зустрічного позову оскільки відповідно до ст. 129 ГПК України такі витрати мають покладатись на відповідача за зустрічним позовом;

- відсутність документів на підтвердження сплати позивачем за первісним позовом витрат на правову допомогу за відповідним договором про надання правовою свідчить про нереальність понесених витрат та їх штучний характер;

- стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу;

- визначення судових витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн., тобто на рівні 16,4 % від ціни позову, є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, а також становить надмірний тягар для апелянта з огляду на фінансовий стан підприємства (станом на даний час заборгованість по заробітній платі працівників апелянта становить 3,1 млн. грн.).

До апеляційної скарги апелянтом додано додатковий доказ, а саме довідку апелянта № 1.11-7/16 від 21.03.2023.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.03.2023, справу № 911/2822/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.03.2023, справу № 911/2822/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/2822/21.

20.04.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1438/23 від 21.04.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.04.2023 визначений наступний склад колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2822/21 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу за первісним позовом (Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів»).

03.05.2023 від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, до якої, зокрема, додані докази направлення копії апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2822/21та доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів».

У період із 01.05.2023 по 09.05.2023 судді Яковлєв М.Л. і Шаптала Є.Ю. перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2822/21, розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 13.06.2023 об 11:00 год.

Щодо доданого до апеляційної скарги додаткового доказу, а саме довідки апелянта № 1.11-7/16 від 21.03.2023, слід зазначити таке.

Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З наданої апелянтом довідки № 1.11-7/16 від 21.03.2023 доказів слідує, що вона не існувала на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваного додаткового рішення.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

За таких обставин, додана апелянтом під час апеляційного перегляду довідка апелянта № 1.11-7/16 від 21.03.2023, як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Станом на 13.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за поставлений за договором поставки зернових культур № 36-20-07 від 30.09.2020, але неоплачений товар в сумі 106 980,00 грн., 3 % річних в сумі 2 808,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 11 600,98 грн.

Зустрічний позов заявлено про стягнення пені в сумі 515 304,95 грн. та штрафу в розмірі 622 511,40 грн. нарахованих за порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товару за договором поставки зернових культур № 36-20-07 від 30.09.2020.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за зустрічним позовом зазначив про наявність підстав для зменшення розмір штрафних санкцій за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.11.2022 у справі № 911/2822/21:

- первісні позовні задоволені частково, а саме в частині стягнення 106 980,00 грн. основного боргу, 2 801,85 грн. 3% річних та 9 250,55 грн. інфляційних втрат, що сукупно становить 119 032,40 грн.;

- у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом, а саме в частині стягнення 6,82 грн. 3% річних та 2 350,43 грн. інфляційних втрат відмовлено;

- зустрічні позовні вимоги задоволені частково, а саме - в частині стягнення 12 052,40 грн. пені та 106 980,00 грн. штрафу, що сукупно становить 119 032,40 грн.;

- в задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом, а саме стягненні 503 252,55 грн. пені та 515 531,40 грн., відмовлено;

- на підставі ч. 11 ст. 238 ГПК України присуджені Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» за первісним позовом грошові суми в загальному розмірі 119 032,40 грн. зараховано в рахунок присуджених Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за зустрічним позовом 12 052,40 грн. пені та 106 980,00 грн. штрафу.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2822/21 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» 36 416,89 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2822/21, присуджено до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, за змістом положень ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що:

- у позові позивач за первісним позовом навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв'язку з розглядом справи, зазначивши, що вказані витрати складаються із витрат на сплату судового збору в сумі 2 270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких становить 311 918,00 грн. (докази чого будуть подані до суду), а кінцевий розрахунок таких витрат буде подано в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення рішення суду;

- рішення у цій справи було ухвалено 24.11.2022 за відсутності учасників справи, а повний текст вказаного рішення підписано 14.03.2023;

- 19.12.2022 до суду першої інстанції від позивача за первісним позовом надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу, в якій заявник просив стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 36 416,89 грн. До вказаної заяви додані належним чином засвідчені копії укладеного між позивачем за первісним позовом та Адвокатським об'єднанням «Ревелін Інформейшн Груп» договору про надання правової допомоги № 55-18/05/21 від 18.05.2021 з додатковою угодою № 7 від 25.10.2021 та акту приймання-передачі наданих послуг № 7 від 29.11.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем за первісним позовом як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Наявними у матеріалах справи документами підтверджено наступне.

18.05.2021 позивач за первісним позовом (клієнт) та Адвокатське об'єднанням «Ревелін Інформейшн Груп» (адвокатське об'єднання) уклали договір про надання правової допомоги № 55-18/05/21 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну (правову/правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Предметом даного договору є юридичні послуги, що стосуються стягнення заборгованості з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (п. 1.2 Договору).

У Додатковій угоді № 7 від 25.10.2021 до Договору, сторонами погоджено, що вартість (гонорар) надання професійної правничої допомоги по справі № 911/2822/21 становить фіксовану суму у розмірі 36 416,89 грн. (30% від ціни позову), а остаточний розрахунок наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з дати набрання рішенням суду у справі № 911/2822/21 законної сили на підставі підписаного сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

29.11.2022 сторонами підписаний акт приймання-передачі наданих послуг № 7 в якому зазначено про те, що адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо захисту прав та інтересів клієнт у Господарському суді Київської області по справі № 911/2822/21, вартість наданих послуг становить фіксовану суму у розмірі 36 416,89 грн. (30% від ціни позову), що є гонораром адвокатського об'єднання, клієнт зазначає про відсутність будь-яких претензій щодо якості наданих послуг, остаточний розрахунок наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з дати набрання рішенням суду у справі № 911/2822/21 законної сили.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відсутність документів на підтвердження сплати позивачем за первісним позовом витрат на правову допомогу за відповідним договором про надання правовою свідчить про нереальність понесених витрат та їх штучний характер та зауважує йому на тому, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу за первісним позовом адвокатським об'єднанням послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У суді першої інстанції апелянтом було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в яких зазначив про те, що: такі витрати є неспівмірними та не обґрунтовані детальним описом робіт; відсутність документів на підтвердження сплати позивачем за первісним позовом витрат на правову допомогу за відповідним договором про надання правовою свідчить про нереальність понесених витрат та їх штучний характер; в Інтернеті розміщена інформація, що вартість послуг адвоката Аліни Ляшенко становить 2 000,00 грн., що, на думку апелянта, відповідає середній вартості послуг адвоката у м.Києві. За таких обставини справедливим розміром судових витрат позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, виходячи із складності справи та обсягу наданих послуг, є 3 600,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який:

- прийняв до уваги те, що первісний позов з ціною позову 121 389,65 грн. про стягнення документально підтвердженої кредиторської заборгованості є справою незначної складності, однак врахував при цьому, що в межах даної справи розглядався також і зустрічний позов з ціною позову 1 137 816,35 грн. та що спір за первісними позовними вимогами був вирішений майже на 98% від ціни позову (119032,40:121389,65х100=98,06%) на користь позивача за первісним позовом, а спір за зустрічними вимогам також вирішено на користь позивача за первісним позовом майже на 90% від ціни позову (100%-119032,40:1137816,35х100%=89,54%);

- застосовувавши критерії щодо розміру заявлених позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, беручи до уваги ціну позову, складність справи, у якій крім первісного позову розглядались також зустрічні позовні вимоги, зазначив, що загальний розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом в розмірі 36 416,89 грн., не є пропорційним та співмірним до предмета спору, складністю справи та фінансового стану обох сторін;

- дійшов висновку про те, що, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2822/21 підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 20 000,00 грн., що є обґрунтованим розміром таких витрат у зв'язку із наявністю та розглядом первісного позову та зустрічного позову в цій справі.

При цьому, суд першої інстанції цілком вірно відхилив посилання представника ДП «Укрспирт» на те, що справедливим розміром судових витрат позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, виходячи із складності справи та обсягу наданих послуг, є сума 3 600,00 грн., з посиланням на те, що:

- запропонований представником ДП «Укрспирт» розмір витрат на правову допомогу противної сторони в сумі 3 600,00 грн. за ведення в суді першої інстанції (вересень 2021-листопад 2022) судової справи, в межах якої розглядається первісний позов та зустрічний позов, є явно заниженим;

- посилання ДП «Укрспирт» на середні розцінки адвоката у м.Києві в розмірі 2 000,00 грн. є суб'єктивною думкою, яка не підкріплена доказами. Крім того, відповідно до наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» договору про надання правничої допомоги №55-18/05/21 від 18.05.2021 договір про надання правової допомоги позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом укладався не з адвокатом Ляшенко Аліною, а з адвокатським об'єднанням;

- із додаткової угоди №7 від 25.10.2022 до договору про надання правничої допомоги №55-18/05/21 від 18.05.2021 вбачається, що його підписанти встановили фіксований розмір винагороди (гонорару) за надання професійної правничої допомоги у справі №911/2822/21, а сам факт надання адвокатом (адвокатами) відповідного адвокатського об'єднання правничої допомоги позивачу за первісним позовом/відповідачу за зустрічним позовом у зв'язку із веденням цієї судової справи в суді першої інстанції (вересень 2021-листопад 2022) ДП «Укрспирт» не оспорює, та крім того цей факт підтверджується відповідними заявами по суті справи та заявами з процесуальних питань, які складались та подавались адвокатом позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом у зв'язку із первісним та зустрічним позовом.

Колегія суддів зауважує апелянту на тому, що саме лише факт неподання позивачем за первісним позовом детального опису наданих послуг не може бути підставою для відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, адже матеріалами справи підтверджується представництво інтересів позивача за первісним позовом адвокатським об'єднанням (підписання процесуальних документів, участь в судових засіданнях).

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2022 у справі № 911/2822/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2022 у справі № 911/2822/21 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2022 у справі № 911/2822/21 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2822/21.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.06.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко