вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" червня 2023 р. Справа№ 910/987/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Доманської М.Л.
за участю секретаря судового засідання: Сивак М.С.
у присутності представників сторін:
скаржник ОСОБА_2 особисто
від скаржника: Антоненко А.Ю. згідно ордера
від ОСОБА_1 : Федько Т.В. згідно ордера
арбітражний керуючий Винниченко Ю.В. особисто
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року
у справі №910/987/23 (суддя Пасько М.В.)
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/987/23, зокрема, визнано ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 13 991 815,44 грн. другої черги; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 13 991 815,44 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, боржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/987/23 в частині визнання ОСОБА_1 кредитором на суму 13 991 815,44 грн. другої черги та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати ОСОБА_1 кредитором в сумі 13 991 815,44 грн., в тому числі 12 685 708,84 грн. - вимоги другої черги; 1 306 106,60 грн. - вимоги третьої черги, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 24.04.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/987/23, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
26.04.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/987/23/2597/2023 від 26.04.2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою суду від 28.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/987/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 25.05.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
Судове засідання, призначене на 25.05.2023 об 11 год. 20 хв., не відбулось у зв'язку із відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, що в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судового засідання, що підтверджується Актом Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 року, копію якого долучено до матеріалів справи.
Після усунення обставин, що зумовили зняття справи з розгляду, ухвалою суду від 25.05.2023 розгляд справи №910/987/23 призначено на 01.06.2023 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
Скаржник, його представник та керуючий реструктуризацією боргів боржника в судовому засіданні 01.06.2023 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/987/23 в частині визнання ОСОБА_1 кредитором на суму 13 991 815,44 грн. другої черги та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати ОСОБА_1 кредитором в сумі 13 991 815,44 грн., в тому числі 12 685 708,84 грн. - вимоги другої черги; 1 306 106,60 грн. - вимоги третьої черги.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
01.06.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у даній справі в оскаржуваній частині - скасуванню з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно ч. 1 ст. 122 КУзПБ, яка регулює порядок виявлення кредиторів фізичної особи, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 45 наведеного кодексу, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
- дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Згідно ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.
Повідомлення про відкриття стосовно ОСОБА_2 провадження у справі про неплатоспроможність офіційно оприлюднено на веб-порталі судової влади України 02.02.2023 року.
Після публікації вказаного оголошення 02.03.2023 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 14 212 447,72 грн., які складаються з: заборгованості за Договором безпроцентної позики грошей від 17.12.2019 року у сумі 8 994 050,05 грн.; заборгованості з відшкодування судових витрат по цивільній справі №758/5742/20 у сумі 457 991,66 грн.; 3% річних у сумі 648 539,97 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 111 866,06 грн.
Керуючий реструктуризацією боргів боржника арбітражний керуючий Винниченко Ю.В. у повідомленні про результат розгляду кредиторських вимог №910/987/23-21 від 14.03.2023 року та у звіті про розгляд кредиторських вимог №910/987/23-23 від 16.03.2023 року відповідну заяву ОСОБА_1 визнав обґрунтованою на суму 13 991 815,44 грн., з яких: 12 685 708,84 грн. - вимоги другої черги; 1 306 106,60 грн. - вимоги третьої черги.
За наслідками розгляду заявлених кредиторських вимог ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/987/23, зокрема, визнано ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 13 991 815,44 грн. другої черги; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 13 991 815,44 грн.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу в частині визнання вимог ОСОБА_1 на вказану суму, виходив з їх доведеності та обґрунтованості належними та допустимими доказами.
Боржник з даною ухвалою суду в частині визнання ОСОБА_1 кредитором на суму 13 991 815,44 грн. другої черги не погоджується та в поданій апеляційній скарзі зазначає, що визнані вимоги на суму 1306106,60 грн. складаються з пені та підлягають включенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів боржника, а тому господарським судом міста Києва помилково включено відповідні вимоги до другої черги задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 47 КУзПБ ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Оскільки вимоги апелянта зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині наслідків розгляду вимог ОСОБА_1 , то у відповідності до ст. 269 ГПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 04.04.2023 року у справі №910/987/23 переглядається лише в зазначеній частині. В іншій частині ухвала місцевого господарського суду не переглядається.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали у відповідній частині, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вбачає підстави для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
В силу положень процесуального законодавства рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, а також яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У відповідності до ст. 232 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 234, 238 ГПК структури та послідовності викладення рішення.
Так, згідно ч. 1 ст. 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з вступної частини, описової частини із зазначенням суті клопотання, мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, а також резолютивної частини.
В той же час, прийнята судом першої інстанції ухвала за результатами розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника не відповідає вимогам зазначених вище положень законодавства.
Так, приймаючи ухвалу у вищенаведеній частині, господарським судом міста Києва було лише зроблено висновок про те, що визнані судом вимоги документально підтверджені, а мотиви їх визнання судом підтверджуються письмовими поясненнями керуючого реструктуризації боргів боржника та наявними матеріалами справи.
Щодо грошових вимог ОСОБА_1 на суму 220 632,28 грн., то судом зазначено, що вони не підлягають задоволенню, оскільки кредитором було невірно здійснено розрахунки щодо нарахування інфляційних витрат та 3% річних, а тому при здійсненні розрахунків, суд керувався розрахунком керуючого реструктуризації боргів боржника, який, на думку суду, є вірним.
Разом з тим, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить стислого викладу суті поданої заяви, оцінки доданих до неї і наявних у справі доказів, з її тексту не вбачається, у який саме спосіб суд дійшов висновку щодо часткового задоволення поданої кредитом заяви з грошовими вимогами до боржника. Крім того, в ухвалі судом не перевірено підстав виникнення грошових вимог до боржника, не встановлено характеру, розміру та моменту їх виникнення.
За таких обставин, відсутність в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції мотивувальної частини та викладу обставин, встановлених судом першої інстанції, з посиланням на відповідні докази у справі, позбавляє можливості всебічного, повного та об'єктивного перегляду такої ухвали судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. (Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №904/3526/20, від 09.02.2022 у справі №17/169-07, від 02.06.2022 у справі №905/1732/20, від 07.06.2022 у справі №922/605/15, від 08.11.2022 у справі №922/2315/16, від 29.11.2022 у справі №15/81, від 31.01.2023 у справі №903/64/22, від 28.02.2023 у справі №914/1661/20).
Отже, оскільки судом було розглянуто справу по суті заявлених грошових вимог ОСОБА_1 та зроблено висновки про наявність підстав для їх часткового задоволення, суд апеляційної інстанції, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки, тобто розглянути справу повторно.
Так, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом під час перегляду справи в апеляційному порядку, досліджуючи матеріали справи та подану ОСОБА_1 заяву з грошовими вимогами до боржника, судова колегія встановила наступне.
17.12.2019 року між ОСОБА_1 ("Позикодавець") та ОСОБА_2 ("Позичальник") укладено Договір безпроцентної позики грошей, згідно з умовами якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв грошові кошти в розмірі 6 152 864,00 гривні та зобов'язався повернути таку ж суму коштів до 28.02.2020 (далі - "Договір")
Згідно з п. 1 Договору, сума позики у розмірі 6 152 864,00 гривні на день укладення Договору за курсом Національного банку України (100 євро дорівнює 2 618 грн. 24 коп.) становить еквівалент 235 000 євро.
Відповідно до п. 4 Договору, сума позики повинна бути повернута повністю у строк, визначений у п. 1 цього Договору. У разі, якщо на момент повернення суми позики курс НБУ відрізнятиметься від вказаного у п. 1 цього Договору, повернення грошей здійснюється Позичальником у сумі, еквівалентній 235 000 євро за курсом НБУ на день повернення грошової суми. Факт повернення суми позики підтверджується відповідною розпискою.
Однак, у визначений в п. 1 Договору строк Позичальник отримані ним у позику грошові кошти Позикодавцю не повернув.
Оскільки Позичальник взяті на себе зобов'язання з повернення грошового боргу у встановлений Договором строк не виконав, Позикодавець звернувся то Подільського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , за наслідками розгляду якого рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі №758/5742/20 позов задоволено та присуджено до стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за Договором безпроцентної позики грошей від 17.12.2019 року у розмірі 7 542 124,88 грн., а також 11 350,80 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19.10.2020 року у наведеній справі також стягнуто з ОСОБА_2 борг за Договором у розмірі 1 502 061,47 грн.
Вказані рішення залишені без змін постановою Київського апеляційного суду від 24.11.2021 року та постановою Верховного Суду від 12.10.2022 року, а відтак, набрали законної сили й підлягають виконанню.
При цьому, слід зазначити, що заборгованість, стягнута з боржника на користь кредитора, складається:
1. за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07.10.2020:
- 6 820 099,50 грн. - основний борг;
- 566 068,26 - пеня;
- 46 399,04 - 3% річних;
109 558,08 - інфляційні втрати.
2. за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19.10.2020:
- 756 676,50 грн. - основний борг додатково;
- 790 174,64 - пеня додатково;
- 64768,41 - 3% річних додатково.
Зазначені рішення та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва боржником добровільно не виконано, внаслідок чого постановами Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. від 03.02.2022 року відкрито виконавчі провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з примусового виконання наказів Подільського районного суду міста Києва від 28.01.2022 року по справі №758/5742/20.
В межах виконавчого провадження вказану вище заборгованість було частково погашено, що підтверджується доданою до заяви довідкою приватного виконавця Гненного Д.А. №1707 від 15.02.2023 року.
Так, у виконавчому провадженні НОМЕР_1 заборгованість за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №758/5742/20 у розмірі 7 542 124,88 грн. (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати) частково погашена в сумі 41 809,65 грн. (залишок складає 7 500 315,23 грн.).
У виконавчому провадженні НОМЕР_3 заборгованість за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №758/5742/20 у розмірі 11350,80 грн. (судовий збір) частково погашена в сумі 62,92 грн. (залишок складає 11 287,88 грн.).
У виконавчому провадженні НОМЕР_2 заборгованість за додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19.10.2020 по справі No758/5742/20 у розмірі 1502061,47 грн. (основний борг, пеня, 3% річних), частково погашена в сумі 8 326,65 грн. (залишок складає 1 493 734,82 грн.).
Статтею 534 ЦК України врегульовано черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. (Вказану правову позицію про застосування ст. 534 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 по справі №905/1769/20, від 26.12.2019 по справі №911/2630/18, від 18.04.2018 по справі №904/12527/16, від 26.09.2019 по справі №910/12934/18.
Судова колегія зазначає, що в укладеному між кредитором і боржником 17.12.2019 року Договорі безпроцентної позики грошей черговість погашення заборгованості жодним чином не врегульована.
Відтак, заборгованість боржника перед кредитором за рішеннями Подільського районного суду міста Києва від 07.10.2020 року та від 19.10.2020 року по справі №758/5742/20 складає 8 994 050,05 грн., з яких: 7 687 943,45 грн. (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати) та 1 306 106,60 грн. (пеня).
Крім того, як вбачається із заяви кредитора, останнім також заявлено вимоги за додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11.01.2023 по справі №758/5742/20, за яким з боржника на користь кредитора присуджено до стягнення 446 703,78 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, заборгованість боржника перед ОСОБА_1 за рішеннями Подільського районного суду міста Києва від 07.10.2020 року та від 11.01.2023 року по справі №758/5742/20, що складається з витрат на професійну правничу допомогу та сплату судовий збір, становить 457 991,66 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
В силу приписів ч. 1 та 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, зазначені вище вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на загальну суму 9452041,71 грн. в даному випадку є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими судовими рішеннями, які набрали законної сили, а отже є безспірними та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Окрім наведеного, враховуючи те, що боржник не у повному обсязі виконав рішення суду та продовжує порушувати строки повернення позики, кредитором додатково заявлено вимогу про визнання 4 760 406,01 грн., які складаються з 3% річних у розмірі 684 539,97 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 111 866 грн., нарахованих за період з 19.10.2020 по 01.02.2023 на сукупну заборгованість за трьома рішеннями Подільського районного суду міста Києва по справі №758/5742/20 (від 07.10.2020, 19.10.2020, 11.01.2023).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши наданий ОСОБА_1 розрахунок, слід зазначити, що кредитором не вірно визначено базу (суму боргу) нарахування вказаних вище компенсаційних втрат, з огляду на той факт, що терміном виконання зобов'язання боржника за останнім рішенням суду від 11.01.2023 є 11.01.2023, а строк невиконання вказаного зобов'язання починається з 12.01.2023.
Отже, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, обрахований на суму 9 005 337,93 грн. за період з 19.10.2020 по 01.02.2023 та на суму 446 703,78 грн. за період з 12.01.2023 по 01.02.2023, колегія суддів дійшла висновку про визнання заявлених вимог кредитора на суму 4 539 773,73 грн., в той час як вимоги в сумі 220,632,28 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Таким чином, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції в частині наслідків розгляду вимог ОСОБА_1 , дослідивши заяву кредитора на підставі наявних у справі доказів, судова колегія дійшла висновку про визнання заявлених вимог в сумі 13 991 815,44 грн., з яких: 12 685 708,84 грн. (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати, судові витрати) - вимоги другої черги; 1 306 106,60 грн. (пеня) - вимоги третьої черги.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу в зазначеній частині та визнаючи вимоги кредитора суму 13 991 815,44 грн. другої черги, наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував та залишив поза увагою, що частина зазначених вимог на суму 1 306 106,60 грн. є пенею, яка в силу приписів ст. 133 КУзПБ підлягає включенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів боржника, чим допустив порушення норм матеріального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про визнання відповідних вимог та їх включення у повному обсязі до другої черги задоволення.
Враховуючи вищевикладене, під час перегляду справи в апеляційному порядку доводи скаржника знайшли своє підтвердження, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвала в оскаржуваній боржником частині - скасуванню, а вимоги ОСОБА_1 - частковому визнанню на суму 13 991 815,44 грн., з яких: 12 685 708,84 грн. - вимоги другої черги задоволення, а 1 306 106,60 грн. - вимоги третьої черги задоволення.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/987/23 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/987/23 в частині визнання ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 13 991 815,44 грн. другої черги скасувати.
3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати ОСОБА_1 кредитором боржника в сумі 13 991 815,44 грн., з яких: 12 685 708,84 грн. - вимоги другої черги; 1 306 106,60 грн. - вимоги третьої черги.
4.Зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 .
5.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 12.06.2023 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
М.Л. Доманська