вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" червня 2023 р. Справа№ 910/10893/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі №910/10893/22 (суддя Пукас А.Ю., м. Київ)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг»
до Комунального автотранспортного підприємства №273904
про стягнення 133 789, 23 грн,
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Хід розгляду справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» (далі - позивач/ТОВ «Ернерінг») до Комунального автотранспортного підприємства №273904 (далі - відповідач/ КАТП-273904) про стягнення 133 789,23 грн заборгованості за договором №131120 від 13.11.2020 про постачання електричної енергії споживачу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним у жовтні 2021 року на підставі договору поставлено споживачу електричну енергію вартістю 152 867,33 грн., що вбачається із акту прийому-передачі №ПЕЕ-0002189 від 30.10.2021. Однак, відповідач всупереч умовам договору здійснив оплату не у повному обсязі, чим допустив порушення господарського зобов'язання та з огляду на що у останнього утворилась заборгованість в розмірі 133 789,23 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/10893/22 позов ТОВ «Ернерінг» задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 133 789,23 грн та судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.
Короткий зміст заяви ТОВ «Ернерінг» про ухвалення додаткового рішення
31.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Ернерінг» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/10893/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10893/22 - задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
В задоволенні відшкодування позивачу іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Місцевий господарський суд, беручи до уваги категорію справи та її значення для сторін, фактичне надання адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, дотримуючись принципу розумності розміру гонорара адвоката, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Ернерінг» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 та задовольнити апеляційну скаргу в частині стягнень витрат на правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн з Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що ним належними доказами підтверджено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції. Вказаний розмір на думку позивача є цілком співмірним із складністю справи та витраченим адвокатом часом, розумним та необхідним, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, а тому відсутні правові підстави для зменшення до відшкодування понесених товариством належно підтверджених витрат.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.
Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 10.03.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» у справі №910/10893/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» та поновлено строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі №910/10893/22; відкрито апеляційне провадження у справі №910/10893/22; розгляд апеляційної скарги ТОВ «Ернерінг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі №910/10893/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі №910/10893/22 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 процесуальних строків на подачу заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга позивача (в оскаржуваній ним частині) не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду не підлягають зміні або скасуванню з наступних підстав.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі №910/10893/22 оскаржується позивачем в частині зменшення судом витрат правничої допомоги до 8 000,00 грн, а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві (надійшла до суду 19.10.2022) позивач зазначив, про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та залучив до позову орієнтовний розмір судових витрат у даній справі становить 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Також до розрахунку позивачем залучено копія договору про надання правової допомоги від 15.09.2022 №15, копія додатку 1 до договору про надання правової допомоги від 15.09.2022 №15, свідоцтво та ордер адвоката.
Представництво інтересів позивача здійснювалося адвокатом Янко М.І. підставі Договору про надання правової допомоги №15, предметом якого є надання клієнту захисту, представництва інтересів та іншу правову допомогу.
Відповідно до п. 1.1. Договору адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу з представництва клієнта н умовах і порядку, що визначені цим договору, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору неналежно від досягнення адвокатом позитивного чи відносно позитивного результату.
У п. 4.1. договору сторони визначили, що розмір гонору (винагороди) за цим договором складається із загального об'єму правової допомоги, яка необхідна задля досягнення позитивного результату. Загальна ціна договору складається із суми всіх наданих адвокатом послуг відображені у актах виконаних робіт з урахуванням їх найменування та вартості (додаток 1 до договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються клієнтом на підставі отриманого від адвоката рахунку та/або акту прийому - передачі наданих послуг протягом 5 календарних днів з дати отримання (п. 4.2. Договору).
31.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, до якої додано договір № 15 про надання правової допомоги від 15.09.2022, Додаток № 1 до вказаного договору; ордер серії АІ № 1291935 від 14.10.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7116/10 від 19.10.2018; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 04 від 24.01.2023 на суму 13 000,00 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 16 від 23.12.2022 на суму 20 000,00 грн.
Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 04 від 24.01.2023, № 16 від 23.12.2022 адвокатом надано позивачу наступні послуги загальною вартістю 33 000 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до чч. 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вже зазначалось вище, у позовній заяві (надійшла до суду 19.10.2022) позивач зазначив, про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та залучив до позову орієнтовний розмір судових витрат у даній справі становить 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою від 24.10.2022 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/10893/22 позов ТОВ «Ернерінг» задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 133 789,23 грн та судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.
31.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, до якої додано договір № 15 про надання правової допомоги від 15.09.2022, Додаток № 1 до вказаного договору; ордер серії АІ № 1291935 від 14.10.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7116/10 від 19.10.2018; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 04 від 24.01.2023 на суму 13 000 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 16 від 23.12.2022 на суму 20 000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/10893/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10893/22 - задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
В задоволенні відшкодування позивачу іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Місцевий господарський суд, беручи до уваги категорію справи та її значення для сторін, фактичне надання адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, дотримуючись принципу розумності розміру гонорара адвоката, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі на суму 8 000,00 грн з огляду на наступне.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень відповідача, в тому числи і у відзиві щодо заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши зазначені вище акти здачі-приймання наданих послуг, погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначені адвокатом суми вартості наданих послуг є необґрунтованими та непропорційними порівняно з предметом позову та не підлягаю відшкодуванню відповідачем в заявленому позивачем обсязі з огляду на наступне.
Так, надання адвокатом такої послуги як «Аналіз документів, визначення актуальної судової практики в аналогічних спорах, визначення правової позиції» вартістю 5 000,00 грн є завищеним, недоведеним та необґрунтованим, оскільки Янко М.І. є професійним адвокатом, а справа №910/10893/22 не є складною та фактично ґрунтувалась на дослідженні договору постачання електричної енергії, акту прийому-передачі електричної енергії та здійснених відповідачем оплат.
При цьому, як вірно було встановлено судом адвокатом, за його твердженням, досліджувалась актуальна судова практика в аналогічних спорах, однак позовна заява не містить жодних посилань на таку практику.
Із врахуванням викладеного, підготовка такого типу позову з незначною доказовою базою вартістю в 10 000,00 грн також є завищеною та необґрунтованою.
При цьому, як вірно зауважив місцевий господарський суд підготовка та подання адвокатом додаткових пояснень вартістю 3 000,00 грн, було зумовлено виключно неповноцінним та недостатнім викладенням адвокатом обставин справи саме в позовній заяві в частині наданих позивачем платіжних доручень про сплату відповідачем існуючої заборгованості та зарахування таких проплат позивачем за актами, які не входили до предмету розгляду та предмету доказування у справі №910/10893/22.
Крім того, з акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №04 від 24.01.2023 вбачається, що адвокатом виставлено гонорар за отримання позитивного рішення суду у даній справі в розмірі 10 000,00 грн.
Суд вказує, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Відповідачем не надано суду заперечень щодо неспівірності заявлених вимог, не викладено таких заперечень і у відзиві на позовну заяву.
Щодо заявлених відповідачем витрат за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн, які фактично є гонораром успіху (за отримання позивного результату), суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Вказані витрати погоджені сторонами в розмірі 10 000,00 грн та їх оплата погоджена в додатку № 1 та акті здачі-приймання.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
З підстав викладеного та враховуючи критерії розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн є обґрунтованими та підтвердженими, разом з тим «гонорар успіху» в сумі 10 000,00 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та їх розумності.
Апеляційний господарський вважає, що заявлений позивачем до стягнення «гонорар успіху» в розмірі 10 000,00 грн не відповідає критерію розумності, так як не має характеру необхідних дій, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату (справа не є складною та з характеру заявлених позовних позитивний результат був очікуваним), у зв'язку з чим його відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
Таким чином, з огляду на категорію справи та її значення для сторін, фактичне надання адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, дотримуючись принципу розумності розміру гонорара адвоката, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що правомірним буде покладення на відповідача частини заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 8 000,00 грн.
Доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.ст. 8, 74, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі №910/10893/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/10893/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко