вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" травня 2023 р. Справа№ 920/845/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Яковлєва М.Л.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 31.05.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок"
на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 (повний текст складено 06.02.2023)
у справі № 920/845/22 (суддя - Вдовенко Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук"
про стягнення 1 165 266, 97 грн та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.01.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" 11 582, 04 грн пені, 4 067, 74 грн 3% річних, 30 796, 68 грн інфляційних втрат, 2 640, 05 грн витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" 129 557, 04 грн заборгованості закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з оскаржуваним рішенням, 24.02.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноблок" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/845/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі №920/845/22 в частині відмови у задоволені позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" 504 466, 07 грн, з яких 130 394, 72 грн пені, 45 404, 54 грн 3% річних, 328 666, 81 грн інфляційних втрат.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що договором визначено обов'язок відповідача здійснити попередню оплату в розмірі 2284560 грн. в строк до 09.09.2021 включно, проте з боку покупця (станом на 14.10.2022 - дата подання позову) було сплачено 720 600 грн, останній із урахуванням положень п. 3.2. договору зобов'язаний був сплатити 1 563 960 грн. як решту попереньої оплати (129 557,04 грн, які було сплачено після подання позову входять у зазначену суму).
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 11 582,04 грн позивач вважає, що судом протиправно відмовлено у стягненні 130 394,72 грн - пені у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 546 ЦК України та ст.ст. 231, 232 ГК України.
Скаржник вмотивовує свою апеляційну скаргу тим, що станом на 09.09.2021 відповідач не сплатив попередню оплату за договором в розмірі 2 284 560 грн (80%) суд враховуючи прострочення сплати попередньої оплати за товар мав застосувати ст. 625 ЦК України на усю суму невиконаного грошового зобов'язання.
Скаржник вказує, що урахуванням часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 4 067,74 грн та інфляційних втрат 30 796,68 грн позивач вважає, що судом протиправно відмовлено у стягненні 45 404,54 грн - 3% річних та 328 666,81 грн - інфляційних витрат, у зв?язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 625 ЦК України.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/845/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.
14.03.2023 від Господарського суду Сумської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/845/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/845/22 та призначено до розгляду у судовому засіданні 19.04.2023.
14.04.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Крук" звернулось до апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що вважає рішення обґрунтованим, законним та таким, що прийнято з додержанням вимог закону, а тому просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/845/22 без змін.
Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що фактичне виконання договору починалося діями саме позивача продавця за договором надає покупцю рахунок-фактуру з визначеним терміном дії оплати товару не менше ніж за 3 (три) дні до моменту відвантаження Товару на склад покупця. Але зазначений документ позивачем не надавався, відповідно зобов'язання не виникло.
Доданий до позовної заяви рахунок на оплату № УГ000022081 від 20 серпня 2021 року ТОВ «Крук» не надавався взагалі.
На електронну адресу ТОВ «Крук» 20 серпня 2022 року надійшов рахунок № УГ 000022081 від 20 червня 2021 року. Пізніше на прохання позивача зазначений рахунок було замінено на інший № УГ 000022081 від 20 серпня 2021 року, він надійшов на електронну адресу ТОВ «Крук» 20.08.2021 року. Ціна відповідно до зазначений рахунків є відмінною від ціни у договорі купівлі-продажу від 20.08.2021 року на, який посилається позивач та становить 16700 грн без ПДВ, як і в наданому з позовною заявою.
Товариство у відзиві вказує, що попередня оплата за товар ТОВ «Крук» не здійснювалася, отрманий ТОВ «Крук» товар повністю оплачений.
Відповідач у відзиві вказує, що поставки товару на суму попередньої оплати у розмірі 1 464 402 грн 96 коп., на свій ризик, без попередньої оплати, позивач не здійснив, а у такому випадку, за приписами статті 538 ЦК України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19
19.04.2023 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у щорічній відпустці з 10.04.2023 по 05.05.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 1. призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 920/845/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 на 31.05.2023.
23.05.2023 (згідно дати звернення до засобів електронного зв'язку) від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" Чалия В.Г. до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, розгляд якого доручити Лебединському районному суду Сумської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" Чалия В.Г. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/845/22 призначено в режимі відеоконференції 31.05.2023.
В судове засідання, що відбулось 31.05.2023 з'явились всі сторони.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до договору б/н від 20.08.2021 позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар, а саме сою у кількості 150 тонн вартістю 16 372 грн 68 коп. за тону, загальною вартістю 2 855 700,00 грн, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п. 1.1., 1.2. договору).
Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. договору).
За умовами пунктів 2.3., 2.5., 2.6., 2.7. договору, товар поставляється автомобільним транспортом покупця за рахунок покупця; моментом переходу права власності на товар вважається підписання товарно-транспортних накладних та (або) видаткових накладних; товар може бути переданий партіями згідно письмового погодження об'ємів та термінів; продавець зобов'язаний передати товар після отримання передплати відповідно до п. 3.2. договору.
Термін оплати: 80% вартості товару передплата протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору, 20% вартості товару після надання продавцем всіх документів, зазначених у п. 4.3. та 4.4. договору та реєстрації податкової накладної на передплату (п. 3.2. договору).
Форма оплати перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно наданих продавцем рахунків-фактури (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 5.4. договору покупець зобов'язаний прийняти товар від продавця по вказаній у договорі ціні, кількості та якості, здійснити оплату за товар, виконати всі інші умови договору.
Згідно з п. 6.5. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором щодо оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки оплати.
20.08.2021 позивач виставив відповідачу рахунок № УГ000022081 на оплату товару у кількості 150 тонн вартістю 16700 грн за тонну, загальною вартістю з ПДВ 2 855 700 грн 00 коп.
Відповідно до платіжних доручень № 10169 від 20.08.2021 на суму 300600 грн, № 10264 від 13.09.2021 на суму 360 000 грн, згідно з рахунком № УГ22081 від 20.08.2021, відповідач перерахував позивачу за сою 660 600 грн 00 коп.
За видатковими накладними № УГ000022081 від 31.08.2021 та № УГ000022082 від 13.09.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 820 157 грн 04 коп. (43,08 т).
Товар отримав представник відповідача начальник комерційного відділу Кісельов Віталій Валерійович на підставі довіреності від 31.08.2021 № 109, що видана на отримання від позивача 150 тонн сої за договором купівлі-продажу б/н від 20.08.2021.
Відповідно до платіжних доручень № 11054 від 18.01.2022 на суму 10 000 грн., № 11231 від 16.02.2022 на суму 20 000 грн. 00 коп., згідно з рахунком № УГ22081 від 20.08.2021, відповідач перерахував позивачу за сою 30 000 грн 00 коп.
Листом від 09.08.2022 відповідач повідомив позивача, що існуючу заборгованість згідно з договором купівлі-продажу сої б/н від 20.08.2021 в сумі 129 557 грн 04 коп. не може погасити до закінчення воєнного стану та просив розглянути можливість погашення заборгованості шляхом надання послуг по переробці сої.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язань за договором купівлі-продажу щодо здійснення попередньої оплати товару у розмірі 80 % вартості товару (2 284 560 грн), позивачем було відвантажено відповідачу товару на загальну суму 820 157 грн 04 коп., відповідачем перераховано позивачу за товар 690 600 грн. Заборгованість складає 1 593 960 грн. Позивач заявляє до стягнення частину оплати за товар в розмірі 593 960 грн 00 коп., а також просить суд зобов'язати відповідача отримати у позивача товар за договором, який знаходиться на зберіганні у ТОВ Краснопільське ХПП та зарезервований для поставки ТОВ "КРУК", що підтверджується гарантійним листом елеватора № 13/6.
За прострочення оплати товару відповідачу відповідно до п. 6.5. договору нарахована пеня в сумі 142 495 грн 66 коп. за період з 10.09.2021 до 10.03.2022, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 49 915 грн 00 коп. за період з 10.09.2021 до 26.09.2022 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 378 896 грн 31 коп. за період вересень 2021року - серпень 2022 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 1 593 960 грн.
Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 12001 від 26 жовтня 2022 року відповідач сплатив позивачу за сою 129 557 грн 04 коп. після звернення позивача з позовом до суду.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем попередня оплата за товар була здійснена частково в сумі 690 600,00 грн, позивач поставив відповідачу товар вартістю 820 157,04 грн, останній має право стягнути з відповідача несплачену попередню оплату в сумі 129 557,04 грн, враховуючи виконання позивачем обов'язку з поставки товару в цій частині, незважаючи на невиконання в повному обсязі зобов'язань відповідачем щодо попередньої оплати товару.
Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 12001 від 26 жовтня 2022 року відповідач сплатив позивачу за сою 129 557,04 грн після звернення позивача з позовом до суду.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі №920/845/22 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 129 557,04 грн боргу за товар на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Також судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача отримати у позивача товар за договором, а саме 107 тонн сої.
Позивач просив зобов'язати відповідача отримати товар у позивача, тобто здійснити виконання свого зобов'язання за договором щодо прийняття товару.
Позивачем обрано установлений статтею 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту права у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі.
Водночас, такий спосіб захисту застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його.
Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/16979/17.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що зобов'язання відповідача належним чином виконувати передбачені договором обов'язки, зокрема прийняти від продавця товар в обсязі, визначеному у договорі, що в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим, є неналежним способом захисту.
Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення в частині закриття провадження по справі та відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача отримати товар у позивача.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Суд встановив, що договір купівлі-продажу від 20.08.2021 підписаний сторонами, підписи скріплені печатками товариств, сторонами узгоджено предмет договору, ціну, кількість товару, строки та порядок поставки, оплати товару, тому твердження відповідача про не укладення договору суд вважає необґрунтованими.
У договорі сторони узгодили попередню оплату товару у розмірі 80% від вартості товару протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору (2 284 560 грн. у строк до 09.09.2021); 20 % вартості товару після надання продавцем всіх документів, зазначених у п. 4.3. та 4.4. договору та реєстрації податкової накладної на передплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином, статтями ст. ст. 693, 538 ЦК України встановлений особливий порядок (способи) захисту продавцем своїх прав, у випадку нездійснення покупцем попередньої оплати товару, а саме: зупинення виконання свого обов'язку з поставки товару, відмова від свого обов'язку з поставки товару частково або у повному обсязі; у випадку поставки продавцем товару за відсутності здійснення покупцем попередньої оплати за товар - стягнення з покупця суми попередньої оплати.
Тобто, наведені положення Цивільного кодексу України встановлюють особливий механізм захисту прав продавця у правовідносинах з поставки товару у випадку невиконання покупцем обов'язку з проведення попередньої оплати шляхом визначення альтернативних способів захисту, які продавець має право обирати на власний розсуд.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо здійснення попередньої оплати за договором у повному обсязі, позивач має право зупинити виконання свого обов'язку з поставки товару до моменту проведення попередньої оплати, відмовитись від свого обов'язку з поставки товару частково або у повному обсязі чи стягнути з відповідача суму несплаченої попередньої оплати у випадку виконання обов'язку з поставки товару, незважаючи на невиконання зобов'язань відповідачем.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не виконав повністю обов'язок за договором щодо попередньої оплати товару в розмірі 80 % його вартості (2 284 560 грн), останнім частково була здійснена попередня оплата за товар згідно з рахунком № УГ22081 від 20.08.2021 в загальній сумі 690 600,00 грн (на дату звернення позивача з позовом до суду).
В свою чергу позивач частково поставив відповідачу товар за договором загальною вартістю 820 157,04 грн.
Колегією суддів встановлено, що у рахунку ціна товару за тонну не є тотожною ціні, визначеній у договорі, не спростовує факт вчинення сторонами дій щодо оплати та поставки товару на виконання договору, оскільки відповідно до п. 1.3. договору, у зв'язку із специфікою товару кількість та вартість товару, зазначеного в п. 1.2. договору, може бути більшою/меншою в межах 10 (десяти) відсотків.
У всіх наявних в матеріалах справи рахунках № УГ22081 ціна сої за тонну становить 16 700 грн без ПДВ, 19 038 грн з ПДВ, кількість товару 150 т.
Факт вчинення сторонами дій на виконання договору б/н від 20.08.2021 підтверджується видатковими накладними № УГ000022081 від 31.08.2021 та № УГ000022082 від 13.09.2021, довіреністю на отримання товару від 31.08.2021 № 109, листом відповідача від 09.08.2022, в яких міститься посилання саме на договір б/н від 20.08.2021.
Позивачем товар за договором поставлений частково за видатковими накладними № УГ000022081 від 31.08.2021, № УГ000022082 від 13.09.2021 на загальну суму 820 157.04 грн та в цій частині товар оплачений відповідачем.
Поставки товару на суму попередньої оплати в розмірі 1 464 402,96 грн, на свій ризик, без попередньої оплати, позивач не здійснив.
У такому випадку, за приписами статті 538 ЦК України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19.
З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи апелянта в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати, як необгрунтовані.
Також, у зв'язку з відсутністю попередньої оплати за договором, стягнення її з відповідача можливе лише в разі постачання продавцем товару. Відповідно до п. 8.1. договору, останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За цих обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 464 402,96 грн попередньої оплати (в межах заявленої до стягнення суми).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, товар на суму 129 557,04 грн (частина боргу, виходячи з якої позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних) був поставлений позивачем відповідачу, враховуючи факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати товару відповідно до п. 3.2. договору, зокрема сплати 2 284 560 грн у строк до 09.09.2021.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованої з суми заборгованості в розмірі 129 557,04 грн.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 11 582,04 грн пені за період з 10.09.2021 до 09.03.2022, 4067,74 грн 3% річних за період з 10.09.2021 до 26.09.2022 та 30 796,68 грн інфляційних втрат за період з вересня 2021 року до серпня 2022 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за умови відсутності належних правових підстав для стягнення передоплати за непоставлений товар, відсутні і правові підстави для стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені за прострочення попередньої оплати, нарахованих виходячи з суми боргу в розмірі 1 464 402,96 грн, тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовляє у задоволенні позову в частині щодо стягнення з відповідача 45 847,26 грн 3% річних, 348 099,63 грн інфляційних втрат та 130 913,62 грн пені.
Таким чином, доводи апелянта в частині неправомірної відмови судом першої інстанції у стягненні 130 394,72 грн - пені у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 546 ЦК України та ст.ст. 231, 232 ГК України та стягненні 45 404,54 грн - 3% річних та 328 666,81 грн - інфляційних витрат, у зв?язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 625 ЦК України, не спростовують вищенаведених висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються, як необґрунтовані.
Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі №920/845/22 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/845/22 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноблок".
Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 12.06.2023
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді Є.Ю. Шаптала
М.Л. Яковлєв