вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" червня 2023 р. Справа№ 910/20278/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Грека Б.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2023
у справі № 910/20278/20
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.06.2023
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 65995 від 24.02.2021 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1. арбітражного керуючого Швеця Дмитра Івановича.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.02.2023 затверджено звіт арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича № 02-01/30-36 від 17.02.2023 про нарахування та виплату основної грошової винагороди під час виконання повноважень керуючого реалізацією майна у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1. за період з 14.12.2022 по 22.02.2023 у розмірі 19 053,93 грн. Затверджено звіт арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича № 02-01/30-37 від 17.02.2023 про витрати, понесені ним під час виконання повноважень керуючого реалізацією майна у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1. за період з 14.12.2022 по 22.02.2023 на загальну суму 75,66 грн., які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. Стягнуто з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича основну грошову винагороду арбітражного керуючого за період виконання повноважень керуючого реалізацією майна з 14.12.2022 по 22.02.2023 у розмірі 11 813 грн. 44 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича основну грошову винагороду арбітражного керуючого за період виконання повноважень керуючого реалізацією майна з 14.12.2022 по 22.02.2023 у розмірі 7 240 грн. 49 коп.
Ключовим мотивом ухвали є:
- коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогами (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.08.20218 у справі №912/1783/16 та у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №914/2458/16).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича № 02-01/30-37 від 17.02.2023 про нарахування та виплату основної грошової винагороди під час виконання повноважень керуючого реалізацією майна за період з 14.12.2022 по 22.02.2023 у розмірі 19 053, 93 грн.
Ключовими аргументами скарги є:
- арбітражним керуючим Карасюком О.В. було неналежно виконано обов'язки під час виконання повноважень керуючого реалізацією майна;
- настання строку для виплати грошової винагороди не тягне за собою обов'язку суду для її призначення.
Від арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ключовим аргументом відзиву є:
- арбітражний керуючий належно виконував свої обов'язки під час виконання повноважень керуючого реалізацією майна.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/20278/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Грек Б.М. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов'язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20278/20, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
На виконання ухвали від 03.04.2023 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/20278/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 06.06.2023.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Місцевий суд ухвалюючи рішення про стягнення з кредиторів грошову винагороду на користь керуючого реалізацією майна за принципом пропорційності вимог кредиторів, посилався на позиції Верховного Суду висловленні у постанові від 01.08.20218 у справі №912/1783/16 та у постанові від 16.04.2019 у справі №914/2458/16.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 116 КзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. При цьому обов'язково умовою є те, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Тобто, на етапі реструктуризації боргів законодавець поклав саме на боржника весь тягар оплати послуг арбітражного керуючого.
Після переходу до наступної стадії - погашення боргів в Кодексі України з процедури банкрутства не визначено, що у разі закінчення внесених заявником/боржником авансованих коштів або відсутності коштів та майна у боржника, суд може стягнути з кредиторів кошти для сплати арбітражному керуючому винагороди та/або відшкодування понесених ним витрат.
Так, згідно з частиною першою статті 30 КзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі (абзац 6 частини другої статті 30 КзПБ).
Колегія наголошує, що КзПБ містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме: звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов'язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі (ч. 5 ст. 34 та ч. 1 ст. 113 КзПБ).
Отже, нормами КзПБ передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможность) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо.
Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що законодавець звільнив фізичну особу лише від обов'язку сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, проте інших пільг щодо оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, КзПБ не містить.
На відміну від інституту про неплатоспроможність фізичної особи інститут про банкрутство юридичної особи має свої особливості.
Так, абзацом 7 частини другої статті 30 КзПБ передбачено, що у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Частиною п'ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Тобто, КзПБ розширює можливості за рахунок чого може бути оплачено послуги арбітражного керуючого у справах про банкрутство юридичної особи, які ініційовані кредиторами.
Крім того, активи боржника-юридичної особи, можуть збільшуватися за рахунок майнових прав, які виникають у зв'язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 КзПБ, та зобов'язаннями осіб, які відповідають за зобов'язаннями боржника відповідно до закону або установчих документів боржника, які входять до ліквідаційної маси (ст. 213 ГК України), також, за наслідком застосування субсидіарної відповідальності до третіх осіб, засновників, керівників боржника, та інших осіб, за доведення боржника до банкрутства або з вини цих осіб (ч. 2 ст. 65 КзПБ).
Важливою відмінністю двох інститутів є і те, що у справах про банкрутство юридична особа ліквідується, проте, за фізичною особою зберігається ряд обов'язків та остання не втрачає право на працю та інші можливості для набуття статків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Згідно із реєстром кредиторів у боржника наявні боргові зобов'язання перед 27 кредиторами на загальну суму 442 013, 10 грн, також станом на дату подання заяви боржником щодо нього відкрито три виконавчих провадження на суму 88 592, 56 грн.
Станом на день подання заяви ОСОБА_1. працював на посаді фахівця колл-центру ПрАТ «Київстар», згідно з довідкою від роботодавця, боржник з 05.11.2019 по 31.08.2020 отримав дохід на загальну суму 66 569, 66 грн.
Колегія суддів ще раз зауважує, що наявність у заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможность є гарантією законних очікувань кредиторів і арбітражного керуючого на відшкодування витрат пов'язаних з розглядом справи про неплатоспроможность.
Разом з тим, ОСОБА_1. звертаючись до суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, ігноруючи приписи ч. 5 ст. 34 КзПБ не надав до суду доказів, що він має достатньо майна для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, на що не звернув уваги господарський суд, коли прийняв заяву боржника до розгляду.
Відповідно до приписів ст. 13 Цивільного кодексу України особа користується своїми правами у межах, наданих актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Колегія суддів, вбачає в діях боржника зловживання своїми правами, коли останній намагається не тільки списати свій борг, а ще й при цьому перекласти тягар по оплаті послуг арбітражного керуючого на кредиторів. При цьому:
1) КзПБ не передбачає можливості стягнення з кредиторів коштів для сплати арбітражному керуючому винагороди та/або відшкодування понесених ним витрат.
2) саме на заявника-боржника справи про банкрутство (неплатоспроможності) законодавець поклав обов'язок по відшкодуванню судових витрат, до яких, як зазначено, відноситься і витрати на оплату арбітражному керуючому.
Таким чином, законодавець передбачив обов'язок для боржника мати достатньо майна на погашення судових витрат у справі у разі ініціювання свого банкрутства (неплатоспроможності), оскільки після реструктуризації боргів заявник отримує пільги, які передбачені в інституті про неплатоспроможність. Тому перекладання тягаря оплати послуг арбітражного керуючого на кредиторів, які звернулися в справу про банкрутство в надії отримати частину своїх коштів, на думку колегії суддів, є зловживанням своїми правами в розумінні ст. 13 ЦК України та ст. ст. 42, 43 ГПК України.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).
Тому, на думку колегії суддів, перекладення обов'язку по оплаті грошової винагороди арбітражного керуючого на кредиторів ставить в край невигідне становище останніх, оскільки після списання боргу на них ще і буде покладено додатковий тягар оплати судових витрат, які можуть перевищувати сам борг фізичної особи, що нівелює весь принцип інституту про неплатоспроможність фізичної особи.
Також колегія зауважує, що з матеріалів справи вбачається про те, що ОСОБА_1. є працездатною особою, яка не досягла пенсійного віку. Таким чином, боржник у даній справі і після визнання банкрутом може накопичувати свої статки шляхом отримання заробітної плати та інше.
А отже, майновий стан боржника-фізичної особи, на відміну від юридичної, після її визнання банкрутом може змінюватися, про що також було зауважено вище.
Таким чином, оскільки КзПБ поклав саме на боржника-ініціатора справи про неплатоспроможність обов'язок мати достатньо майна для покриття судових витрат (які включають витрати і на оплату арбітражного керуючого), грошова винагорода арбітражного керуючого Карасюка О.В. за період виконання ним повноважень керуючого реалізацією з 14.12.2022 по 22.02.2023 у сумі 19 053, 93 грн має бути стягнута з боржника - ОСОБА_1.
Щодо посилання місцевого суду на висновки Верховного Суду колегія суддів зауважує таке.
Правовідносини у справах, на які посилався місцевий суд, регулювалися Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який наразі втратив чинність. Крім того в цих справах, Верховний Суд висловив позицію щодо справ про банкрутство юридичних осіб, які було ініційовано кредитором, а не боржником, більш того справи про неплатоспроможність фізичної особи мають ряд особливостей, які наведені вище.
Отже, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/20278/20 в частині стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого постановлена на підставі правових позицій Верховного Суду, які винесені в інших правовідносинах, зазначена ухвала підлягає зміні та виключенню з її резолютивних частин п.п. 3, 4, 5, з викладенням п. 3 в наступній редакції:
« 3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1846 від 01.02.2018; 01001, м. Київ, пров. Рильський, 4, поверх 6; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) основну грошову винагороду арбітражного керуючого за період виконання повноважень керуючого реалізацією майна з 14.12.2022 по 22.02.2023 у розмірі 19 053, 93 грн.». В іншій частині оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв'язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про хід справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.
Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/20278/20 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/20278/20 змінити, виключивши з її резолютивної частини п.п. 3, 4, 5 і виклавши п. 3 в наступній редакції:
« 3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1846 від 01.02.2018; 01001, м. Київ, пров. Рильський, 4, поверх 6; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) основну грошову винагороду арбітражного керуючого за період виконання повноважень керуючого реалізацією майна з 14.12.2022 по 22.02.2023 у розмірі 19 053, 93 грн.» .
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити суду першої інстанції.
5. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/20278/20 залишити без змін.
6. Справу №910/20278/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:
"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено 12.06.2023.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді Б.М. Грек
Б.В. Отрюх