13 червня 2023 року
м. Черкаси
Справа № 711/336/23
Провадження № 22-ц/821/800/23
категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.
суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.
секретаря: Мунтян К.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Таргоній Вадим Миколайович
відповідач: Приватне акціонерне товариство «АЗОТ»
розглянув у спрощеному позовному провадженні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про відшкодування моральної шкоди.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Торгонія Вадима Миколайовича, звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси із позовом до Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на ділянці залізничної колії № 3 станції «Хімік», внаслідок зіткнення з тепловозом ТЄМ-2 № 7333, загинув ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто батько позивача, який був працівником ПрАТ «АЗОТ» і загинув на території цього ж підприємства.
Як зазначено, обставини смерті ОСОБА_2 встановлено Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:55 на ПрАТ "АЗОТ", Актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 16.02.2017, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.10.2022 у справі № 707/2025/21. У висновку Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи від 03.02.2017 №01-1-05/58 зазначено, що причиною смерті ОСОБА_2 є сполучна травма голови та тулуба. Відповідно до висновку експерта судово-медичної токсикологічної експертизи №05-3-08/177 від 31.01.2017, у крові ОСОБА_2 спирти не виявлено. Отже, між наїздом на ОСОБА_2 та смертю останнього, наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Позивач також вказує, що внаслідок смерті батька він назавжди втратив можливість отримувати від нього підтримку та допомогу, як моральну, так і матеріальну, і жодні зусилля з його сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Він не зможе отримати від батька пораду та настанову, не зможе запросити на святкування радісних подій у житті або розраховувати на допомогу у негативних подіях. На момент смерті батька, він був студентом, тому смерть батька призвела і до зміни у матеріальному забезпеченні. Крім того, у результаті смерті батька, у нього виникли додаткові обов'язки по відношенню до матері, оскільки вона залишилась вдовою і потребує допомоги і він не може її залишити. До того ж, він залишився єдиним чоловіком у сім'ї, що також призвело до виникнення додаткових обов'язків. Його сталий життєвий устрій непоправно змінено з незалежних від нього обставин, оскільки до смерті батька у нього було звичне життя, в якому батько займав місце голови сім'ї. Він втратив можливість тривалого життєвого зв'язку з батьком у віці 20 років, а зв'язок з батьками є важливим для будь-якої людини, незалежно від віку. Крім того, смерть батька спричиняє для нього страждання, і, як і для будь-якої людини, не може не спричиняти зміну у психоемоційному стані.
Звернув увагу суду на те, що його попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою, емоції, пов'язані зі смертю, є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть батька стала різкою психотравматичною подією для нього. Особливу увагу заслуговує те, що його страждання, пов'язані зі смертю батька, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що його втрата є непоправною подією в житті.
З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, він оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 400 000 грн. 00 коп. Такий розмір вважає розумним, справедливим і таким, що зможе хоча б частково допомогти в організації життя позивача після тяжкої втрати.
Зважаючи на наведені вище обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 400 000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю особи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2023 року Позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» (код ЄДРПОУ 00203826, місцезнаходження за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, 18028) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч)грн. 00коп.
В іншій частині відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» (код ЄДРПОУ 00203826, місцезнаходження за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, 18028) в дохід держави судовий збір у розмірі 500грн. 00коп.
Рішення суду мотивоване тим, що за обставинами спірних правовідносин, судом встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, причиною якого, ймовірно, є порушення потерпілим вимог «Інструкції з охорони праці №ЗЦ-ОП-9-2016/06/1117 монтеру колії залізничного цеху (3, 4, 5 розряду)». Натомість зазначена обставина не звільняє відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, від відповідальності за шкоду, завдану смертю потерпілого.
Крім того, суд звертає увагу на те, що припущення про ймовірність порушення загиблим ОСОБА_2 вимог інструкції з охорони праці не свідчить про наявність умислу потерпілого на завдання йому смерті.
Отже, при дослідженні наданих учасниками справи доказів, судом не встановлено існування обставин непереборної силі або умислу потерпілого, а відтак відповідач має нести відповідальність за шкоду, завдану смертю ОСОБА_2 , як володілець джерела підвищеної небезпеки.
Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди суд виходить з того, що моральна шкода позивачу завдана смертю його батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього його життя душевні страждання; зазначені обставини істотно змінюють життя людини, тягнуть за собою у теперішній час та потягнуть у подальшому з віком додаткові зусилля з його боку на організацію свого життя та матеріального забезпечення. Відновити становище, яке існувало до смерті батька, у житті позивача неможливо.
При цьому, суд також враховує, що смерть ОСОБА_2 частково обумовлюється і його особистою необережністю, оскільки однією з причин загибелі є недотримання потерпілим техніки безпеки на залізничному транспорті, що тягне за собою зменшення суми відшкодування.
Також, суд враховує характер, обсяги та тривалість психологічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок смерті свого батька, переживання, зміну укладу життя, пристосування до нових умов життя, пов'язаних зі смертю батька.
З огляду на зазначені вище обставини, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд виходить з того, що сума моральної шкоди 400000 грн. 00 коп., яка заявлена позивачем - є явно завищеною та такою, що не відповідає моральним стражданням та переживанням, яких він зазнав внаслідок смерті свого батька, ОСОБА_2 . До того ж, суд враховує те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що на час загибелі його батька, він був студентом і батько його матеріально забезпечував, а після трагічної події його матеріальний стан погіршився. Крім того, відсутні докази про те, що на момент смерті батька, позивач фактично проживав разом з ним за однією адресою. Також не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, як вказує позивач, - виникнення у нього у майбутньому обов'язків щодо утримання та піклування своєї матері, оскільки такі обов'язки передбачені сімейним законодавством як дитини щодо своїх батьків. При визначенні розміру моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, суд враховує доводи відповідача про те, що позовні вимоги дійсно пред'явлені через шість років після події, що свідчить про певну втрату сили моральних страждань, а тому, як на думку суду, запропонований позивачем розмір не є обгрунтованим.
На думку суду, у цій частині позов підлягає до часткового задоволення, тобто на суму 50000 грн. 00 коп., який є справедливим, розумним і виваженим. В іншій частині позовної вимоги, про яку йдеться, слід відмовити з підстав недоведеності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Таргоній Вадим Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та несправедливість судового рішення, просить скасувати рішення суду 1 інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича мотивована тим, що судом 1 інстанції порушено принцип справедливості, рівності та непослідовності власної практики суду. Так, Придніпровським районним судом м. Черкаси розглядалась справа №707/2025/21 за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «АЗОТ», за результатами розгляду було присуджено стягнути на користь ОСОБА_3 300 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_3 це дружина загиблого і матір позивача, тобто моральна шкода була заподіяна їм через ту ж саму подію - смерть ОСОБА_2 . Суд 1 інстанції вказане не врахував і присудив в 6 раз меншу суму відшкодування не зазначивши чому, на думку суду, моральні страждання є в 6 разів меншими за моральні страждання дружини.
Вказує, що судом 1 інстанції не враховано практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв відшкодування та обґрунтування моральної шкоди, та практику Верховного Суду щодо оцінки грубої необережності загиблих та розміру сум, які визнаються розумними, справедливими та достатніми в аналогічних справах.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
В травні 2023 року Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вказує, що судом 1 інстанції вірно застосовано як норми процесуального, так і норми матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, грунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
26 квітня 2023 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного підприємства «АЗОТ» про відшкодування моральної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Карпенко О.В., Нерушак Л.В.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом 1 інстанції встановлено, що з 1995 року і по день настання нещасного випадку, ОСОБА_2 , працював монтером колії служби колій залізничного цеху ПрАТ «АЗОТ».
ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов'язків, трапився нещасний випадок на дільниці залізничної колії №3 станції «Хімік» залізничного цеху ПрАТ «АЗОТ», внаслідок чого останній помер.
Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 20.01.2017 №08-р створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку у ПрАТ «АЗОТ», якою, за наслідками відповідного розслідування, складено акти за формою Н-1 та Н-5 від 10.02.2017, відповідно до яких, нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом (а.с. 13-24).
Обставини події нещасного випадку з ОСОБА_2 , що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 на ПрАТ «АЗОТ», в узагальненому вигляді висвітлені у вказаних вище актах розслідування нещасного випадку, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_3 о 07 год. 45 хв. ОСОБА_2 отримав завдання на виконання робіт по змащуванню стрілочних переводів, регулюванню ширини колії на залізобетонних шпалах, зняттю накатів на стрілочних переводах та огляду колії станції «Хімік». ОСОБА_2 , будучи бригадиром монтерів колії, призначив старших груп для виконання робіт, а сам, відповідно до обов'язків бригадира, планував виконувати роботи по регулюванню ширини колії на залізобетонних шпалах станції «Хімік». О 09 год. 40 хв. маневровий диспетчер залізничного цеху ОСОБА_4 дав команду локомотивно-складальній бригаді тепловозу № 7333 у складі машиніста тепловозу ОСОБА_7 та складача потягів ОСОБА_5 виконати маневри з 32 колії на 3 колію, щоб прибрати звідти вагони. Про маневри ОСОБА_4 повідомив по радіостанції та по гучномовцю. У цей час, ОСОБА_2 , виконував роботи у районі стрілочного посту №1А. Коли черговий стрілочного посту №1А, ОСОБА_6 , по рації почув повідомлення про маневрові дії тепловозу НОМЕР_3, він попередив про це ОСОБА_2 , на що той відповів, що зрозумів і продовжив роботу. Коли до стрілочного переводу №1 підійшов тепловоз НОМЕР_3, ОСОБА_6 перевів стрілку на 3 колію. Тепловоз НОМЕР_3 почав рух на 32 колії та доїхавши до стрілочного переводу №1 зупинився, після переведення стрілки №1, здійснив звуковий сигнал і почав рух з дозволеною швидкістю на 3 колію. При цьому, ОСОБА_7 переконався у відсутності перешкод на шляху пересування, подивившись у дзеркала ліворуч і праворуч. О 09 год. 55 хв. чергова стрілочного посту ОСОБА_8 , знаходячись у районі стрілочного посту №1, почула крик людини і побігла подивитися, що сталося. Вибігши на колії, побачила, що на стрілочному переводі №17, у напрямку по ходу руху тепловозу НОМЕР_3, лежить тіло і по радіостанції повідомила машиніста тепловозу про подію. ОСОБА_7 вийшов з тепловоза і підбіг до потерпілого, в якому впізнав ОСОБА_2 , який лежав без ознак життя.
Акт форми Н-5 від 10.02.2017 (а.с. 13-19) містить висновок комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві, яка утворена наказом від 20.01.2017 № 08-р Управлінням Держпраці у Черкаській області, про те, що ОСОБА_2 порушив «Інструкцію з охорони праці №ЗЦ-ОП-9-2016/06/1117 монтеру колії залізничного цеху (3, 4, 5 розряду)», затверджену наказом Голови Правління ПрАТ «АЗОТ» від 05.02.2016 №57:
п. 1.7.2.1. - монтер колії зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території товариства;
п. 3.1.7. - забороняється переходити і перебігати колію перед рухомим складом, що наближається. При маневрах, руху рухомого складу, відійти на відстань 2м від колії на узбіччя (якщо це можливо), стояти лицем до рухомого складу, а на міжколії зупинитись і дочекатись проходження або зупинки рухомого складу після цього продовжити пересування;
п. 3.1.8. - під час переходу через колії перед рухомим складом необхідно пам'ятати про можливе приведення складу в рух, про рух поїздів по сусідній колії. При виході на колію через стрілочні пости, платформи, колійні та інші споруди, що погіршують видимість, необхідно заздалегідь переконатися у відсутності рухомого складу.
Актом форми Н-1 за №1 від 10.02.2017 (а.с. 20-24) встановлено, що ОСОБА_2 отримав ушкодження внаслідок не дотримання безпечної дистанції відносно рухомого залізничного транспорту, а основна причина настання нещасного випадку - організаційна (невиконання вимог інструкцій з охорони праці).
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 через отримання сполученої травми голови та тулуба, внаслідок не дорожнього транспортного випадку (травмування тепловозом на території ПрАТ «АЗОТ»), виконуючи при цьому трудові обов'язки та перебуваючи у тверезому стані. Зазначена обставина визнається учасниками справи та враховуючи зміст письмових доказів не викликає у суду сумнівів щодо її об'єктивності.
До того ж, за фактом загибелі ОСОБА_2 слідчим відділом Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017251010000646 від 24.01.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
Постановою слідчого Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області від 10.10.2018 кримінальне провадження № 12017251010000646 від 24.01.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 60).
Крім того, встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.10.2022 у справі № 707/2025/21 стягнуто з ПрАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_3 , яка є дружиною загиблого ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. 00 коп.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23.04.1996 (а.с. 25).
Позивач стверджує, що внаслідок загибелі свого батька, він зазнав надзвичайних страждань та істотних змін у його життєвому укладі, а факт втрати батька є непоправною подією і завжди буде викликати негативні емоції та додаткові зусилля для організації свого життя. Його попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть батька є невідворотною і непоправною втратою, емоції, пов'язані зі смертю, є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть батька стала різкою психотравматичною подією для нього. Будь-якого відшкодування моральної шкоди від підприємства, на якому працював загиблий ОСОБА_2 , позивач не отримував, а тому звернувся до суду з даним позовом та вимагає стягнути з відповідача в якості компенсації завданої йому моральної шкоди суму коштів у розмірі 400 000 грн. 00 коп.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, який регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов'язком держави.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Суд звертає увагу на те, що за приписами ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст. 23 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).
Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом дев'ятим вказаної вище постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як передбачено ч. 1 та п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України).
Отже, обов'язок доведення відсутності вини власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08.11.2018 № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).
Таким чином та обставина, що шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Подібний висновок висвітлений у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №355/812/17 та від 01.12.2021 у справі №127/13341/20.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що з 1995 року і по день настання нещасного випадку, ОСОБА_2 , працював монтером колії служби колій залізничного цеху ПрАТ «АЗОТ».
ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов'язків, трапився нещасний випадок на дільниці залізничної колії №3 станції «Хімік» залізничного цеху ПрАТ «АЗОТ», внаслідок чого останній помер.
Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 20.01.2017 №08-р створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку у ПрАТ «АЗОТ», якою, за наслідками відповідного розслідування, складено акти за формою Н-1 та Н-5 від 10.02.2017, відповідно до яких, нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом (а.с. 13-24).
Обставини події нещасного випадку з ОСОБА_2 , що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 на ПрАТ «АЗОТ», в узагальненому вигляді висвітлені у вказаних вище актах розслідування нещасного випадку, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_3 о 07 год. 45 хв. ОСОБА_2 отримав завдання на виконання робіт по змащуванню стрілочних переводів, регулюванню ширини колії на залізобетонних шпалах, зняттю накатів на стрілочних переводах та огляду колії станції «Хімік». ОСОБА_2 , будучи бригадиром монтерів колії, призначив старших груп для виконання робіт, а сам, відповідно до обов'язків бригадира, планував виконувати роботи по регулюванню ширини колії на залізобетонних шпалах станції «Хімік». О 09 год. 40 хв. маневровий диспетчер залізничного цеху ОСОБА_4 дав команду локомотивно-складальній бригаді тепловозу № 7333 у складі машиніста тепловозу ОСОБА_7 та складача потягів ОСОБА_5 виконати маневри з 32 колії на 3 колію, щоб прибрати звідти вагони. Про маневри ОСОБА_4 повідомив по радіостанції та по гучномовцю. У цей час, ОСОБА_2 , виконував роботи у районі стрілочного посту №1А. Коли черговий стрілочного посту №1А, ОСОБА_6 , по рації почув повідомлення про маневрові дії тепловозу НОМЕР_3, він попередив про це ОСОБА_2 , на що той відповів, що зрозумів і продовжив роботу. Коли до стрілочного переводу №1 підійшов тепловоз НОМЕР_3, ОСОБА_6 перевів стрілку на 3 колію. Тепловоз НОМЕР_3 почав рух на 32 колії та доїхавши до стрілочного переводу №1 зупинився, після переведення стрілки №1, здійснив звуковий сигнал і почав рух з дозволеною швидкістю на 3 колію. При цьому, ОСОБА_7 переконався у відсутності перешкод на шляху пересування, подивившись у дзеркала ліворуч і праворуч. О 09 год. 55 хв. чергова стрілочного посту ОСОБА_8 , знаходячись у районі стрілочного посту №1, почула крик людини і побігла подивитися, що сталося. Вибігши на колії, побачила, що на стрілочному переводі №17, у напрямку по ходу руху тепловозу НОМЕР_3, лежить тіло і по радіостанції повідомила машиніста тепловозу про подію. ОСОБА_7 вийшов з тепловоза і підбіг до потерпілого, в якому впізнав ОСОБА_2 , який лежав без ознак життя.
Акт форми Н-5 від 10.02.2017 (а.с. 13-19) містить висновок комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві, яка утворена наказом від 20.01.2017 № 08-р Управлінням Держпраці у Черкаській області, про те, що ОСОБА_2 порушив «Інструкцію з охорони праці №ЗЦ-ОП-9-2016/06/1117 монтеру колії залізничного цеху (3, 4, 5 розряду)», затверджену наказом Голови Правління ПрАТ «АЗОТ» від 05.02.2016 №57:
п. 1.7.2.1. - монтер колії зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території товариства;
п. 3.1.7. - забороняється переходити і перебігати колію перед рухомим складом, що наближається. При маневрах, руху рухомого складу, відійти на відстань 2м від колії на узбіччя (якщо це можливо), стояти лицем до рухомого складу, а на міжколії зупинитись і дочекатись проходження або зупинки рухомого складу після цього продовжити пересування;
п. 3.1.8. - під час переходу через колії перед рухомим складом необхідно пам'ятати про можливе приведення складу в рух, про рух поїздів по сусідній колії. При виході на колію через стрілочні пости, платформи, колійні та інші споруди, що погіршують видимість, необхідно заздалегідь переконатися у відсутності рухомого складу.
Актом форми Н-1 за №1 від 10.02.2017 (а.с. 20-24) встановлено, що ОСОБА_2 отримав ушкодження внаслідок не дотримання безпечної дистанції відносно рухомого залізничного транспорту, а основна причина настання нещасного випадку - організаційна (невиконання вимог інструкцій з охорони праці).
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 через отримання сполученої травми голови та тулуба, внаслідок не дорожнього транспортного випадку (травмування тепловозом на території ПрАТ «АЗОТ»), виконуючи при цьому трудові обов'язки та перебуваючи у тверезому стані. Зазначена обставина визнається учасниками справи та враховуючи зміст письмових доказів не викликає у суду сумнівів щодо її об'єктивності.
До того ж, за фактом загибелі ОСОБА_2 слідчим відділом Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017251010000646 від 24.01.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
Постановою слідчого Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області від 10.10.2018 кримінальне провадження № 12017251010000646 від 24.01.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 60).
Крім того, встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.10.2022 у справі № 707/2025/21 стягнуто з ПрАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_3 , яка є дружиною загиблого ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. 00 коп.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23.04.1996 (а.с. 25).
Позивач стверджує, що внаслідок загибелі свого батька, він зазнав надзвичайних страждань та істотних змін у його життєвому укладі, а факт втрати батька є непоправною подією і завжди буде викликати негативні емоції та додаткові зусилля для організації свого життя. Його попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть батька є невідворотною і непоправною втратою, емоції, пов'язані зі смертю, є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть батька стала різкою психотравматичною подією для нього. Будь-якого відшкодування моральної шкоди від підприємства, на якому працював загиблий ОСОБА_2 , позивач не отримував, а тому звернувся до суду з даним позовом та вимагає стягнути з відповідача в якості компенсації завданої йому моральної шкоди суму коштів у розмірі 400 000 грн. 00 коп.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, який регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.
Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що за обставинами спірних правовідносин встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, причиною якого, ймовірно, є порушення потерпілим вимог «Інструкції з охорони праці №ЗЦ-ОП-9-2016/06/1117 монтеру колії залізничного цеху (3, 4, 5 розряду)». Натомість зазначена обставина не звільняє відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, від відповідальності за шкоду, завдану смертю потерпілого.
Крім того, суд 1 інстанції вірно звернув увагу на те, що припущення про ймовірність порушення загиблим ОСОБА_2 вимог інструкції з охорони праці не свідчить про наявність умислу потерпілого на завдання йому смерті.
Отже, при дослідженні наданих учасниками справи доказів, судом 1 інстанції вірно вказано, що не встановлено існування обставин непереборної силі або умислу потерпілого, а відтак відповідач має нести відповідальність за шкоду, завдану смертю ОСОБА_2 , як володілець джерела підвищеної небезпеки.
Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди суд 1 інстанції вірно виходив з того, що моральна шкода позивачу завдана смертю його батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього його життя душевні страждання; зазначені обставини істотно змінюють життя людини, тягнуть за собою у теперішній час та потягнуть у подальшому з віком додаткові зусилля з його боку на організацію свого життя та матеріального забезпечення. Відновити становище, яке існувало до смерті батька, у житті позивача неможливо.
При цьому, суд 12 інстанції вірно врахував, що смерть ОСОБА_2 частково обумовлюється і його особистою необережністю, оскільки однією з причин загибелі є недотримання потерпілим техніки безпеки на залізничному транспорті, що тягне за собою зменшення суми відшкодування.
Також, суд 1 інстанції вірно врахував характер, обсяги та тривалість психологічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок смерті свого батька, переживання, зміну укладу життя, пристосування до нових умов життя, пов'язаних зі смертю батька.
З огляду на зазначені вище обставини, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд 1 інстанції вірно виходив з того, що сума моральної шкоди 400000 грн. 00 коп., яка заявлена позивачем - є явно завищеною та такою, що не відповідає моральним стражданням та переживанням, яких він зазнав внаслідок смерті свого батька, ОСОБА_2 . До того ж, врахував те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що на час загибелі його батька, він був студентом і батько його матеріально забезпечував, а після трагічної події його матеріальний стан погіршився. Крім того, відсутні докази про те, що на момент смерті батька, позивач фактично проживав разом з ним за однією адресою. Також не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, як вказує позивач, - виникнення у нього у майбутньому обов'язків щодо утримання та піклування своєї матері, оскільки такі обов'язки передбачені сімейним законодавством як дитини щодо своїх батьків. При визначенні розміру моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, суд враховує доводи відповідача про те, що позовні вимоги дійсно пред'явлені через шість років після події, що свідчить про певну втрату сили моральних страждань, а тому, як на думку суду, запропонований позивачем розмір не є обгрунтованим.
Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що у цій частині позов підлягає до часткового задоволення, тобто на суму 50000 грн. 00 коп., який є справедливим, розумним і виваженим. В іншій частині позовної вимоги, про яку йдеться, слід відмовити з підстав недоведеності.
Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про відшкодування моральної шкоди, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2023 року.
Головуючий: В.Г. Бородійчук
Судді : О.В. Карпенко
Л.В. Нерушак