Номер провадження 22-ц/821/635/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №746/56/22 Категорія: 302070000 Чепурний О.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
03 травня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.
За участю секретаря Ярошенко Б.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА НОВА»;
особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач ОСОБА_1
розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зибінської Галини Вікторівни на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24.02.2023 року, постановлене під головуванням судді Чепурного О.П. у залі № 1 Драбівського районного суду Черкаської області, 24.02.2023 року, повний текст рішення виготовлений 03.03.2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про усунення перешкод у користуванні майном, -
13.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він в 2020 році успадкував після смерті баби ОСОБА_2 дві земельні ділянки, які розташовані на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, а саме: земельну ділянку площею 2,8669 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0020 та земельну ділянку площею 2,9050 га кадастровий номер 7425182000:02:001:0019.
ОСОБА_1 посилається, що на сьогоднішній день він, будучи власником землі, не може вільно користуватися та розпоряджатись своїм майном, оскільки в 2004 році від імені його баби ОСОБА_2 без її відома та попереднього узгодження з СТОВ «Васьківці» було укладено два договори оренди землі строком на 25 років.
Позивач стверджує, що за життя ОСОБА_2 намагалась повернути землю в своє розпорядження, проте СТОВ «Васьківці» їй було відмовлено в зв'язку з тим, що договори оренди були належним чином зареєстровані.
Позивач ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на земельні ділянки самостійно несе витрати на їх утримання, орендної плати не отримує.
У позові вказується, що земельні ділянки перебувають у незаконному користуванні СТОВ «Дружба-Нова», як правонаступника СТОВ «Васьківці», що перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись своїм майном та змушує звернутись до суду для захисту своїх порушених прав.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24.02.2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» про усунення перешкод у користуванні майном - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що позивач не погоджується з рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24.02.2023 року у справі № 746/56/22, та вважає його незаконним і необґрунтованим через неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.
Скаржник вважає помилковим твердження суду стосовно того, що за життя первісний власник земельних ділянок ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за майже 14 років користування іншими особами її земельними ділянками не вжила дієвих заходів щодо їх повернення.
В апеляційній скарзі він посилається, що ОСОБА_2 за життя намагалася повернути землю в своє розпорядження, для цього замовила висновок спеціаліста почеркознавчого дослідження з приводу виконавця підписів на договорах оренди від її імені, яким підтверджено факт підробки підпису від її імені на договорі оренди землі. В подальшому, зверталася до СТОВ «Васьківці», яке не погодилося повернути земельну ділянку в користування законному власнику.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з приводу отримання орендної плати власниками земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки бухгалтерська довідка підприємства - це внутрішній документ підприємства, який містить інформацію про нарахування коштів, в той час, як отримання таких коштів може підтверджуватись виключно квитанцією чи прибутковими ордером з підписом одержувача, а таких документів відповідач суду не надав.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Зибінська Г.В. просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24.02.2023 року у справі № 746/56/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди, що здійснена на підставі неукладених договорів.
20 квітня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Сільськогосподарського ТОВ «ДРУЖБА-НОВА» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивований тим, що сторони 18 років виконують умови спірних договорів, що свідчить про їх повне схвалення навіть за умови встановлення факту підпису у договорах іншою особою від власника землі.
При цьому, зазначається, що власник землі за наявних підозр про те, що підпис виконаний іншою особою, дієвих заходів щодо повернення землі не вживав, кожна із сторін отримала свої вигоди у даних відносинах, спору щодо невигідних умов договорів або про їх неналежне виконання між сторонами також не було.
Відповідач вважає, що судом було оцінено всі докази, які відповідають обставинам справи.
Стороною позивача не було надано жодних доказів, які б підтверджували неотримання позивачем орендної плати.
У відзиві представник СТОВ «ДРУЖБА-НОВА» Литвиненко Д.Г. просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зибінської Г.В. на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24.02.2023 року залишити без задоволення, а рішення суду від 24.02.2023 року - залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга, не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, вказавши, що сторони по спірних договорах, тривалий час, а саме, 18 років виконують умови спірних договорів, що свідчить про їх повне схвалення за умови встановлення факту у договорах іншою особою від власника землі.
Суд першої інстанції вказав, що власник землі за наявних підозр про те, що підпис виконаний іншою особою, дієвих заходів щодо повернення землі не вжив, кожна зі сторін отримала свої вигоди у даних відносинах.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з копій свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19.02.2020 року вбачається, що спадщина, яку отримав ОСОБА_1 від ОСОБА_2 складається із земельної ділянки площею 2,9050 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою Чернігівська область Срібнянський район Васьковецька сільська рада, кадастровий номер 7425182000:02:001:0019 та земельної ділянки площею 2,8669 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0020 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою Чернігівська область Срібнянський район Васьковецька сільська рада.
Право власності позивача на вищевказані земельні ділянки зареєстровані 19.02.2020 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
ОСОБА_2 , яка була власником земельних ділянок, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. За життя вона уклала два договори оренди землі.
Згідно типових договорів оренди землі від 23.12.2004 року ОСОБА_2 надала СТОВ «Васьківці» в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,87 га та 2,91 га на строк 25 років, орендна плата в розмірі не менше 1% від щорічно проіндексованої грошової оцінки земельної частки або не менше 242 грн.
Відповідно п. 11 договорів орендна плата вноситься у строк до 31 грудня.
Договори оренди зареєстровані Срібнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 22.08.2005 року за № 040585300151 та за № 040585300150, що підтверджується довідкою від 08.02.2022 року № 29-25-0.3-827/2-22 виданою ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області.
Передача земельних ділянок, наданих в оренду підтверджується актами приймання-передачі від 23.12.2004 року.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТОВ «Дружба-Нова» є правонаступником СТОВ «Васьківці».
На підтвердження щодо неправомірного використання відповідачем земельними ділянками, які належать позивачу, він вказує на те, що ОСОБА_2 не підписувала договори оренди землі.
Не підписання договорів оренди землі ОСОБА_2 підтверджується даними судової почеркознавчої експертизи від 18.07.2022 року № 746/56/22/4792/2022, згідно висновків якої підписи у договорах оренди землі від 23 грудня 2004 року з СТОВ «Васьківці» щодо спірних земельних ділянок виконані не ОСОБА_2 .
Крім того, позивач ОСОБА_1 вказує, що за життя ОСОБА_2 замовляла у спеціаліста почеркознавче дослідження її підписів у вищезазначених договорах.
Даний факт підтверджується копією висновку спеціаліста № 1045-д від 21 серпня 2008 року.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 згідно копії її заяви від 10.03.2014 року звернулася до керівника СТОВ «Васьківці» з проханням розірвати договори оренди землі у зв'язку з встановленням факту підроблення за особу ОСОБА_2 .
Разом з тим, судом вставлено, що земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 на підставі вищевказаних договорів, які зареєстровані у встановленому порядку, з грудня 2004 року і по даний час знаходяться в оренді відповідача та юридичної особи правонаступником якої став відповідач.
За життя первісний власник земельних ділянок ОСОБА_2 , яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_2 , за майже 14 років користування іншими особами її земельними ділянками не вжила дієвих заходів щодо їх повернення. Рішення суду, яке б зобов'язало користувача повернути їй землі, відсутнє.
Орендар земельних ділянок виконував обов'язки по укладених договорах, зокрема, сплачував орендну плату, як грошима так і в натуральній формі, які приймалися ОСОБА_2 так і самим позивачем, теперішнім власником земельних ділянок. Вказані факти підтверджуються даними бухгалтерської довідки СТОВ «Дружба-Нова» від 26.01.2023 року № 26/01-02, а також даними листа Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» яким була надана відповідь на запит Литвиненко Д. , представника відповідача.
Дані документи узгоджуються між особою, а також свідчать про те, що і позивач ОСОБА_1 отримував кошти від СТОВ «Дружба-Нова» відповідно грошових переказів від 03.12.2020 року та від 11.12.2020 року у сумах 6666,62 грн. та 13333,24 грн. відповідно, які перераховувались позивачу, як орендна плата за землю.
Таким чином, земельна ділянка, що є предметом спору, перебуває у володінні на правах оренди у СТОВ «Дружба-Нова».
Саме вказане товариство, в разі порушення його права на орендовану земельну ділянку, має право реалізувати своє право на його захист відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі».
Звертаючись в суд, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що зайняття земельної ділянки, власником якої він є, фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) - СТОВ «Дружба-Нова» порушує його право володіння на земельні ділянки.
Стосовно способу захисту, обраного позивачем ОСОБА_1 , то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Як вбачається безпосередньо з позовної заяви, ОСОБА_1 , звертаючись в суд з даним позовом, посилається, що ОСОБА_2 , після смерті якої ОСОБА_1 успадкував земельну ділянки, особисто ніколи не підписувала з відповідачем вище зазначеного договору, ніколи не домовлялася з ним про передачу йому майна у користування належної їй земельної ділянки, як і ніколи та нікого не уповноважувала на укладення від її імені будь-яких правочинів щодо належної ОСОБА_2 земельної ділянки.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб?єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб?єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов?язки. Здійснення правочину законодавством може пов?язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов?язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб?єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб?єктів цивільного права.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
За ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі, електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід?ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди відповідно ч.1 ст. 638 ЦК України.
За ч.1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
В силу ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об?єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц зроблено висновок про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Вказані висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе акцентувати увагу на тому, що позивачем ОСОБА_1 було обрано неналежний спосіб захисту, звернувшись з позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Щодо безпосередньо доведеності позовних вимог позивача ОСОБА_1 , то колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати наступне.
Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.
Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму), зокрема, земельної ділянки, хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
Тобто, суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.
У разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору, як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
У справі, що переглядається, позивач звернувся з вимогою щодо усунення перешкод у користуванні майном (земельними ділянками), мотивувавши вимоги тим, що його баба ОСОБА_2 , договір оренди не підписувала та умови останнього не погоджувала.
На підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_1 послався на почеркознавчу експертизу, а саме Висновок спеціаліста № 1045-д від 21 серпня 2008 року, у відповідності до якого підписи від імені ОСОБА_2 в типових договорах оренди землі загальною площею 2,87 га від 23.12.2004 року в графі «Орендодавець» виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Відповідно до п. 1.3 розділу I «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» (надалі - Інструкція») відповідно до чинного законодавства для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.
Згідно п. 1.8 Інструкції, підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовою заявою (листом) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов'язковим зазначеним його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.
Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновок експерта.
Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України визначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов?язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем висновок почеркознавчого дослідження не містить даних вимог закону.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 визначено, що висновок експерта, у якому не вказано, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, не є належним та допустимим доказом.
Крім того, можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання вказаного висновку почеркознавчого дослідження ще не було, оскільки така можливість була передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності такими змінами до ЦПК України, в тому числі, в частині викладення ст. 106 цього Кодексу у вищевказаній редакції.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Враховуючи те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними доказами факту підроблення підпису від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець», який міститься в договорах оренди земельних ділянок.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.
З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зибінської Галини Вікторівни - залишити без задоволення.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24.02.2023 року - залишити залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 12.06. 2023 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В.Г. Бородійчук
О.В. Карпенко