Справа № 646/610/21 Номер провадження 33/814/90/23Головуючий у 1-й інстанції Теслікова І.І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ст. 124 КУпАП
12 червня 2023 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року,-
Постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, в мотивувальній частині вказано, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 21.12.2020 о 22 години 40 хвилин ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Плеханівській, 4, керуючи автомобілем Suzuki Jimny д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився у безпечності виконання маневру, а саме розвороту, та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , та внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку доказам, які мають протиріччя з прийнятими ним до ваги доказами і не навів підстави та обґрунтування надання переваги одним доказам над іншими. Зокрема, поясненням свідка ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 мають протиріччя із поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та самого ОСОБА_1 щодо механізму ДТП.
Крім того, скаржник вказує, що наявні суперечності між даними, зображеними на схемі ДТП та даними у висновку експерта, побудова експертом власної схеми ДТП із застосуванням суперечливих замірів зі схеми місця ДТП призвела до невірного зображення розташування ТЗ після ДТП на проїжджій частині на його схемі всупереч схемі місця ДТП та фотографіям, а тому і висновок експерта не є вірним.
Апелянт також посилається на те, що працівники поліції неправомірно відмовили йому у позначенні на схемі місця ДТП автомобіля Mercedes-Benz G-Class, який на момент ДТП був припаркований у крайній правій смузі руху.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що 21.12.2020 о 22 години 40 хвилин ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Плеханівській, 4, керуючи автомобілем Suzuki Jimny д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився у безпечності виконання маневру, а саме розвороту, та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , та внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що даний факт підтверджується наявними матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №028141 від 21.01.2021 року; схемою місця ДТП; поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , висновком експерта №8436/34280 від 30.11.2021 року.
Відповідно до висновку експерта №8436/34280 від 30.11.2021 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, згідно якого: в даній дорожній обстановці водій автомобіля Suzuki Jimny ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України; в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Nissan Leaf для водія автомобіля Suzuki Jimny ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру; в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Suzuki Jimny ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, а саме: порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно із п.10.1, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо фактичних обставин справи, а саме того, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, висновку експерта, інших належних та допустимих доказів, вбачається, що в дії водія ОСОБА_1 не відповідали п.10.1 ПДР України.
Доводи апелянта щодо того, що інформація, зафіксована на схемі місця ДТП, не відповідала дійсності, суд відхиляє з тієї підстави, що на самій схемі є підпис ОСОБА_1 , при цьому жодні зауваження чи заперечення не вказані (а.с.2).
Твердження апелянта щодо того, що суд першої інстанції не надав оцінку доказам, які мають протиріччя з прийнятими ним до ваги доказами і не навів підстави та обґрунтування надання переваги одним доказам над іншими, суд відхиляє з наступних підстав. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові вказав, що вина ОСОБА_1 підтверджується наступної сукупністю доказів - протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , висновком експерта. При дослідження даних доказів вбачається, що вони є взаємоузгодженими, їх сукупність свідчить про те, що водієм ОСОБА_1 було порушено вимоги п.10.1 ПДР України. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові вказав, що клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягало, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення долучено їх письмові пояснення, надані працівникам поліції під час документування ДТП та які досліджені судом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», зі змісту якого, сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 наявними у матеріалах справи доказами.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин