Іменем України
01 червня 2023 року м. Кропивницький
справа № 389/358/20
провадження № 22-ц/4809/582/23
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровградської області від 14 лютого 2023 року у складі головуючого судді Ябчик Н.М.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
10.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , в якому просила здійснити поділ житлового будинку в натурі (виділ частки із спільної часткової власності в розмірі 7/20 (35%), а саме, поділити в натурі житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , між його співвласниками ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , шляхом виділення ОСОБА_5 в натурі одну цілу та і окрему одиницю частину об'єкту нерухомості ціле вбудоване житлове приміщення (частину житлового будинку) із загальної площі 100,6 кв.м. житлового будинку за таким варіантом поділу: 2-1 коридор площею 6,6 кв.м., 2-2 передпокій площею 118 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 15,4 кв.м., 2-4 санвузол площею 6,4 кв.м., 2-5 кухня площею 12,4 кв.м. та має окремий вхід/вихід, загальна площею при розподілі 2,53 кв.м., вбиральня під літ.В площею 1,2 кв.м., погріб під літ.Ж площею 3,95 кв.м., гараж під літ.Н площею 22,5 кв.м., визнати право власності за ОСОБА_1 на вказану частку нерухомого майна з окремою адресою.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником 7/20 (35%) частини будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 вересня 1956 року за №3474/12 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 лютого 1999 року за №164, власниками (співвласниками) іншої частини нерухомого майна за вищевказаною адресою є: ОСОБА_3 у розмірі 3/20 частки нерухомого майна та ОСОБА_4 у розмірі 1/2 частини нерухомого майна.
Згоди про спосіб виділення належної позивачу частки зі спірного нерухомого майна між співвласниками не досягнуто, оскільки вони не спілкуються.
Виділення в натурі в одну цілу та окрему одиницю частини спірного об'єкту нерухомості (частини житлового будинку) є технічно можливим, що підтверджується державним актом на земельну ділянку від 23 травня 2006 року, площею 468,20 кв м (кадастровий номер 3510600000:50:159:0001) під належним їй нерухомим майном 7/20 (35%) частин будинку з господарсько-побутовими будівлями та технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, яким передбачено виділення їй в натурі одну цілу та в окрему одиницю частину об'єкту нерухомості ціле вбудоване житлове приміщення (частину житлового будинку) із загальної площі 100,6 кв.м. житлового будинку за таким варіантом: 2-1 коридор площею 6,6 кв.м., 2-2 передпокій площею 118 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 15,4 кв.м., 2-4 санвузол площею 6,4 кв.м., 2-5 кухня площею 12,4 кв.м. та має окремий вхід/вихід, загальна площею при розподілі 2,53 кв.м., вбиральня під літ.В площею 1,2 кв.м., погріб під літ.Ж площею 3,95 кв.м., гараж під літ.Н площею 22,5 кв.м.. Зазначає, що приміщення є технічно відокремленими, мають окремий вхід/вихід, тому можуть бути виділені в натурі.
Вважає, що вона, як співвласник майна, має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровградської області від 29.07.2020 замінено неналежного відповідача ОСОБА_4 на належного - ОСОБА_2 (а.с.98 т.1).
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровградської області від 14 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку, щопри виділенні вказаної в позовній заяві частини спірного домоволодіння буде фактично збільшена частка позивача у праві спільної часткової власності на будинок, чим порушуються права інших співвласників: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , частки яких у справі спільної часткової власності складають 3/20 і 10/20 (1/2) відповідно і можуть бути суттєво зменшені у випадку задоволення позовних вимог, що не відповідає нормам ст. 358, 364 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Позивач подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що є власником частини будинку з господарсько - побутовими будівлями, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину №1357 від 13.12.1991 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 184541193 від 11.10.2019 року.
Зазначає, що відповідно до ч. І ст. 364 ЦК України позивач звернулася до суду про виділ в натурі своєї відокремленої 7/20 частини із спільної часткової в одну цілу та окрему одиницю.
Судом зроблено хибний висновок про належність частки у розмірі 3/20 до частки позивача у розмірі 7/20 і виділ частки ОСОБА_3 із частки відповідача ОСОБА_2 у розмірі 1/2 , але не від розміру частки співвласників майна, а від розміру частки будинку в цілому, при цьому жодних обґрунтувань такого приєднання часток в будинку судове рішення не містить, що не узгоджується та спростовується матеріалами справи та наданими доказами про проведений співвласниками поділу майна у відповідності до технічної документації (технічних паспортів, матеріалів інвентаризаційної справи, реєстраційними документами на право спільної часткової власності, висновками судово-будівельної експертизи про можливість виділення в натурі відокремленої частини зі спільної часткової в одну цілу та окрему одиницю відповідно до часток співвласників згідно виділеної земельної ділянки співвласнику (позивачу) та розрахунком, проведеним Олександрійським міжміським БТІ (копія додається), який має міститися в матеріалах судової справи та не взятий до уваги судом першої інстанції під час ухвалення рішення).
Вважає, що як співвласник майна, має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Такий виділ є технічно можливий та підтверджений належними достатніми та допустимими доказами та підтверджено документально у справі зокрема свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно №1357 від 13.12.1991, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 184541193 від 11.10.2019, державним актом на земельну ділянку від 23.05.2006 на площу 468,20 кв.м. (кадастровий номер 3510600000:50:159:0001) під належним нерухомим майном 7/20 (35%), Технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, яким передбачено виділення позивачу в натурі одну цілу та в окрему одиницю частину об'єкту нерухомості ціле вбудоване житлове приміщення (частину житлового будинку) із загальної площі 100,6 кв.м. житлового будинку, висновком інженера з інвентаризації нерухомого майна №1 від 05.02.2020, викладений у листі Знам'янського районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» №42 від 05.02.2020, висновком експерта під час проведення будівельно-технічної експертизи про поділ майна №4947/4948/20-27 від 18.03.2022, яким підтверджено, що з технічної точки зору та технічно можливий варіант виділення зазначеної та запропонованої вище частки об'єкта нерухомого майна будинку.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Новіков О. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України, зокрема відповідач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження якої невідоме, викликалась до суду через оголошення на офіційному веб-сайті суду ч. 11 ст. 128 ЦПК).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Новікова О. М., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 1991 року, зареєстрованого в реєстрі за №1357, реєстраційного посвідчення, посвідченого Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 7/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т.1. а.с. 21; 22; 30).
Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , на підставі рішення Знам'янської міської ради від 17 березня 2006 року №1098, належить земельна ділянка площею 468,20 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1. а.с.34).
Із дослідженої інвентарної справи №2044 на житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці мірою 1443,80 кв. м., встановлено, що першими власниками вказаного домоволодіння у рівних частках були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Після їх смерті домоволодіння у рівних частках успадкували діти: син ОСОБА_8 та донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 25.09.1956.
Після смерті ОСОБА_8 належну йому 1/2 частку успадкувала його дружина ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 31.07.1972.
Тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_9 були співвласниками спірного будинку, їхні частки у справі спільної часткової власності були рівними.
В подальшому ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.1976 відчужилача стину належної їй частки у спільній частковій власності на будинок: власником 7/20 частки стала ОСОБА_10 , у власності ОСОБА_3 залишилось - 3/20.
Таким чином, після 17.05.1975 співвласниками домоволодіння стали: ОСОБА_9 (1/2 (10/20) частки), ОСОБА_3 (3/20 частки), та ОСОБА_10 (7/20 частки).
Після смерті ОСОБА_10 належну їй на праві власності 7/20 частки у праві власності на домоволодіння успадкував ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 11.12.1990, після смерті ОСОБА_11 його 7/20 часток успадкувала донька останнього - позивач ОСОБА_1 , про що їй видане свідоцтво про право на спадщину від 13.12.1991.
Після смерті ОСОБА_9 належну їй 1/2 (10/20) частку домоволодіння 03.02.1999 успадкував її син ОСОБА_4 .
Рішенням сесії Знам'янської міської ради №889 від 22.07.2005 вилучено у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 273,0 кв. м. по АДРЕСА_1 , та збільшено присадибну ділянку по АДРЕСА_2 , яка в користуванні ОСОБА_2 на 273,0 кв. м.
Згідно копії державного акта на право власності на земельну ділянку у власності ОСОБА_4 залишилась земельна ділянка площею 0.0975 га по АДРЕСА_1 .
За даними Знам'янського міжміського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01 січня 2013 року:
- на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Другої Знам'янської державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 13 грудня 1991 року за №1357 на 7/20 частин нерухомого майна зареєстрований за ОСОБА_1 ;
- на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Знам'янської міської державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 25 вересня 1956 року за №3474/12 на 3/20 частин нерухомого майна зареєстрований за ОСОБА_3 ;
- на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Знам'янської міської державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 03 лютого 1999 року за №164 на частину нерухомого майна зареєстрований за ОСОБА_4 .
Нерухоме майно в цілому складається з:
-житлового будинку «А», сіней -а1, сіней - а2, сіней - а3;
-господарсько-побутові будівлі та споруди: сарай-Б, вбиральня-В, погріб - Г, сарай - Д, гараж - И, гараж - Н, огорожа - №.
Загальна площа - 100,60 кв.м, житлова площа - 37,60 кв.м. Частина власників: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складається з :1/2 частини житлового будинку «А», сіней -а1, сіней - а2, сіней - а3; 2-1 - коридор, 2-2 - передпокій, 2-3 -ж/кімната, 2-4 - санвузол, 2-5 -кухня. Загальга площа - 52,60 кв. м, житлова площа - 15,40 кв.м. (а.с. 90 - інвентаризаційної справи).
Відповідно до копії договору дарування від 28.11.2018 ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці площею 0.0975 га (а.с.73-75 т.1).
Співвласниками спірного домоволодіння на час виникнення спору є ОСОБА_2 (1/2 (10/20) частки), ОСОБА_3 (3/20 частки), та ОСОБА_1 (7/20 частки).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 листопада 2018 року, житловий будинок з господарськими будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 28 листопада 2018 року за №670, у розмірі частки житлового будинку «А», загальною площею 48,00 кв. м, житловою площею 22,20 кв. м, має сіни «а3», складається з 1-1 коридору, 1 -2 кухні, 1-3 житлова кімната, 1-4 житлова кімната, 1-5 санвузол, та має господарські будівлі: сарай «Д», погріб «Г», гараж «И», частина огорожі «№» належить на праві приватної спільної часткової власності - ОСОБА_2 (Т.1 а.с.76).
Згідно звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ «Юридично-експертна компанія «Юрконсалтінг»» на замовлення ОСОБА_1 , станом на 03 січня 2019 року ринкова вартість об'єкту оцінки - житлового будинку, загальною площею 100,6 кв.м, в тому числі житловою площею - 37,6 кв.м, з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 60719 грн (Т.1 а.с.8-19).
Відповідно до копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який виготовлено станом на 11 березня 2019 року, визначено схему та розташування будівель та споруд, план будинку та його експлікацію, а також характеристику будинку, господарських будівель та споруд. За даними технічного паспорту (експлікація до схеми розташування будівель та споруд) за вказаною адресою розташовані такі будівлі і споруди: житловий будинок «А»; сіни «а1»; сіни «а2»; сіни «а3»; сарай «Б», вбиральня «В», погріб «Г», сарай «Д», погріб «Ж», гараж «И», гараж «Н», огорожа «№». Загальна площа будинку становить 1171.00. Вказаний будинок зареєстрований: у розмірі 7/20 частка за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та у розмірі 3/20 частка за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину (Т.1. а.с. 35-41).
Згідно листа Знам'янського районного КП «Бюро технічної інвентаризації» за висновком інженера з інвентаризації нерухомого майна №1 від 05 лютого 2020 року робить технічно можливим виділити в натурі та в окрему одиницю частину об'єкту нерухомості ціле вбудоване житлове приміщення (частину житлового приміщення) загальною площею 100,6 кв.м., в тому числі житловою площею 37,6 кв.м з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , за таким варіантом поділу: 2-1 коридор площею 6,6 кв.м., 2-2 передпокій площею 118 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 15,4 кв.м., 2-4 санвузол площею 6,4 кв.м., 2-5 кухня площею 12,4 кв.м. та має окремий вхід/вихід, загальна площею при розподілі 2,53 кв.м., вбиральня під літ.В площею 1,2 кв.м., погріб під літ.Ж площею 3,95 кв.м., гараж під літ.Н (Т.1 а.с.33).
Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 18 березня 2022 року за №4947/4948/20-27, з технічної точки зору відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, ОСОБА_1 можливо виділити частину об'єкту нерухомості (частину житлового будинку). Технічно можливий варіант виділення частки об'єкта нерухомого майна будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 наведений в дослідницькій частині та графічних додатках 2 та 3 (т.1. а.с.198-213).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні спору.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).
З висновку експерта будівельно-технічної експертизи №4947/4948/20-27 від 18 березня 2022 року з технічної точки зору відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, ОСОБА_1 можливо виділити частину об'єкту нерухомості (частину житлового будинку). Технічно можливий варіант виділення частки об'єкта нерухомого майна будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 наведений в дослідницькій частині та графічних додатках 2 та 3 (т.1. а.с.198-213).
Із додатку 2 та 3 до експертизи вбачається, що експертом запроновано виділити ОСОБА_1 у володіння і розпорядження більшу, ніж 1/2 частину, спірного домоволодіння, що не відповідає її 7/20 часткам у праві спільної часткової власності на будинок і не враховує прав та інтересів співвласника ОСОБА_3 , частка якої у справі спільної часткової власності складає 3/20.
Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Судом відхилено висновок експерта №4947/4948/20-27 від 18 березня 2022 року, оскільки цим висновком не вирішено питання про технічну можливість виділу позивачу належної 7/20 частки у праві власності на житловий будинок, а при визначенні варіанту поділу не враховано частку - 3/20 співвласника ОСОБА_3 , чим обмежено права та законні інтереси останньої на безперешкодне володіння і користування майном.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20) зроблено висновок про те, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Позивач звернулася до суду з позовом у якому ставиться питання про виділ належної їй частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння за правилами статті 364 ЦК України, при цьому вимоги про поділ домоволодіння в натурі між співласникми в порядку статті 367 ЦК України не заявлялися.
В постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 495/3521/18 (провадження № 61-18535св21) вказано, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідачів.
При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні даного спору ураховувати інтереси всіх сторін.
Спільне майно - це майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників)
Визначальним для виділу/поділу будинку, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу/поділу будинку відповідно до часток співвласників. До такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 у справі № 545/3753/16-ц.
Позивач не довела належними та допустимими доказами можливість виділу в натурі у володіння та користування 7/20 часток спірного домоволодіння по АДРЕСА_1 , та наявність технічної можливості такого виділу без істотної шкоди для співвласників: ОСОБА_3 , частка якої у праві спільної часткової власності на спірний будинок складає 3/20, та ОСОБА_2 , частка якої - 10/20 (1/2) .
ОСОБА_1 у позовній заяві заявлено вимогу про виділ в натурі належної їй частки в розмірі 7/20 (35%) у спільній частковій власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , - одну цілу та і окрему одиницю частину об'єкту нерухомості - ціле вбудоване житлове приміщення (частину житлового будинку) загальною площею 52, 6 кв м із загальної площі 100,6 кв.м житлового будинку, що фактично не відповідає розміру її частки.
Заявлений у позові спосіб поділу спірного житлового будинку шляхом виділу в натурі частки із майна, яка є більшою, ніж перебуває у власності ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону і може завдати істотної шкоди іншим співвласникам.
Суд, враховуючи встановлені обставини, розміри часток співвласників управі спільної часткової власності, дійшов правильного висновку, що за відсутності доказів технічної можливості виділу в натурі частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності, не може бути задоволений позов ОСОБА_1 , оскільки внаслідок такого поділу площа частини спірного будинку, що залишиться у спільній частковій власності відповідачів буде меншої, ніж відповідає розміру належних їм часток, а припинення права власності на частку у майні можливе лише за умови дотримання прав та інтересів співвласників у передбачений законом спосіб.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, які знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Рішення суду є законним і обгрунтованим, тому з підстав, передбачених статтею ст. 375ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровградської області від 14 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник