Іменем України
31 травня 2023 року м. Кропивницький
справа № 470/708/21
провадження № 22-ц/4809/630/23
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2023 року у складі головуючого судді Орлової С. Ф.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
16.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , в якому просив визнати право власності спадкового майна покійної матері ОСОБА_5 на 1/4 частину земельної ділянки від площі 13,64 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності спадкового майна покійної матері ОСОБА_5 на 1/4 частину на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , який складається з: Літ. А- житлового будинку кам'яного загальною площею 75,3 кв. м., житловою площею 58,7 кв. м.; Літ. Б - сарая кам'яного; Літ. В - сарая кам'яного; Літ. Г- вбиральні дерев'яної; Літ. Д - сарая дерев'яного; погріба кам'яного; Літ. Е - сарая дерев'яного;Літ. Ж - сарая дерев'яного; Літ. 3 - погріба кам'яного; Літ. К - літньої кухні кам'яної; № 1Д,П, Ш- споруди; №2,3,4- огорожі; право на грошовий вклад в сумі 2039 грн.25 коп. на компенсаційному рахунку № НОМЕР_1 у філії - Березнегуватському відділенні № 5438 ВАТ "Державний ощадний банк України", надати додатковий строк не менше 3 місяців після винесення рішення суду на звернення до нотаріуса для відкриття спадкової справи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у травні 2021 року позивач довідався від племінника ОСОБА_3 , що ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2010 року було затверджено мирову угоду між його рідними братом ОСОБА_2 та сестрою ОСОБА_6 про розподіл спадкового майна, що залишилось після смерті їх матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 13,64 га, житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами розташованого в с. Червонопілля Березнегуватського району Миколаївської області та грошового вкладу в сумі 2039 грн. 25 коп. При цьому його та їх рідного брата ОСОБА_4 не було залучено до участі у справі при затвердженні цієї мирової угоди. Він оскаржив вказану ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, провадження за його апеляційною скаргою було закрито ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року.
З метою оформлення свого права на спадкове майно позивач звертався до нотаріуса в листопаді 2021 року, через те, що він пропустив строк для прийняття спадщинина, йому було відмовлено у прийнятті документів та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом .
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щоОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім днем визначеного законом строку для прийняття спадщини було 19 серпня 2004 року, з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач звернувся 16 грудня 2021 року, тобто через 17 років. Докази наявності об'єктивних та непереборних обставин, які впливали на своєчасність подання позивачем заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини відсутні. Інші позовні вимоги є похідними і також не підлягають задоволенню, оскільки позивач не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що нарівні з іншими спадкоємцями, своїми рідними братом і сестрою володів та користувався успадкованою після смерті їхньої матері ОСОБА_5 земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 1/2 від площі 13,64 га, до смерті сестри. Не знав про існування ухвали Березнегуватського районного суду від 14 травня 2010 року про затвердження мирової угоди про поділ спадкового майна.
Позивач вважає, що відповідно до норм ч. 1 та 2 ст. 1280 ЦК України він має право без будь-яких застережень вимагати перерозподілу спадкового майна і передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати компенсації.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник відповідачів адвокат Грінченко І. В.подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідачів адвоката Грінченко І. В., яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 (а.с.7 т.1)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с.8 т.1).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 13,64 га, розташованої в межах території Березнегуватської селищної ради, житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та грошового вкладу в сумі 2039 грн. 25 коп. в ВАТ «Державний ощадний банк України».
Згідно копії спадкової справи №104/04 Березнегуватської державної нотаріальної контори спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли її син ОСОБА_2 , шляхом подання заяви про прийняття спадщини від 05 липня 2004 року та донька ОСОБА_6 , яка на день смерті спадкодавиці була зареєстрована та проживала разом з нею за адресою АДРЕСА_1 (а.с.162-168 т.1).
17 жовтня 2009 року завідувачем Снігурівської державної контори відповідачу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку у зв'язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку було видано Березнегуватською райдержадміністрацією після смерті власника та рекомендовано звернутися до суду (а.с.166 т.1).
Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2010 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , згідно з якої за кожним із них було визнано право власності по частині земельної ділянки площею 13,64 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Крім того, за ОСОБА_6 було визнано право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 та на грошовий вклад в сумі 2039 грн. 25 коп. в ВАТ «Державний ощадний банк України». Вказана ухвала суду набрала законної сили 20 травня 2010 року, в подальшому змінена або скасована не була (а.с.13-14 т. 1).
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, який не брав участі у справі, на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2010 року було закрито, з мотивів що позивач не прийняв спадщину після смерті матері у встановлений законом спосіб та не претендував на спадкові права під час розгляду справи, а тому оскаржуваним судовим рішенням його права порушенні не були. Також під час апеляційного провадження ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року до участі у справі було залучено ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_6 в зв'язку з її смертю (а.с.11-12).
Постановою завідувача Березнегуватською державною нотаріальною конторою від 08 листопада 2021 року позивачу було відмовлено у прийнятті документів для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини (а.с.16 т.1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною другою статті 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини (частини перша та п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частини перша, друга та третя статті 1272 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок про те, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину.
Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
У разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (стаття 1272 ЦК), такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. При переході за цих обставин спадкового майна як відумерлої спадщини до територіальної громади такий спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу має право на грошову компенсацію на підставі статті 1280 ЦК.
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними». Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 жовтня 2022 року по справі №361/1699/20-ц зазначив, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач звернувся 16 грудня 2021 року, через 17 років після спливу встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову з підстав не доведення позивачем належними та допустимими доказами поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, не вказав про непереборні та істотні труднощі, які перешкоджали йому звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 .
Інші позовні вимоги щодо перерозподілу спадщини та визнання права власності на частину спадкового майна є передчасними і не підлягають задоволенню, оскільки позивач не прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник